Сільський зелений туризм – як провідна галузь міжнародно-туристичної спеціалізації України

       Водночас  досвід багатьох країн світу свідчить про наявність глобальної (загальносвітової) тенденції деаграризації національних економік, тобто стійкого зменшення частки сільського господарства у виробництві валового внутрішнього продукту, економічному зростанні, а також у структурі зайнятості населення. Відбувається це не за рахунок спаду виробництва у сільському господарстві, а внаслідок вищих темпів розвитку інших галузей і видів діяльності. Таким чином створюються умови для зайнятості позааграрними видами діяльності осіб, які вивільняються з сільського господарства внаслідок розвитку в ньому техніко-технологічного прогресу.

      Щоб при цьому не обезлюднювались сільські території, органи влади і самоврядування усіх рівнів, за активної участі сільських громад і громадських організацій, вживають спеціальних заходів до того, щоб якомога більше видів несільськогосподарської діяльності розвивалось саме у сільській місцевості. І навіть до того, щоб виробники сільськогосподарської продукції займались несільськогосподарськими видами діяльності та завдяки цьому отримували вищі доходи. Іншими словами, йдеться про диверсифікацію сільської економіки та диверсифікацію зайнятості сільського населення, важливим результатом якої  є зростання доходів сімей, а також наповнюваності місцевих бюджетів. А зростання доходів селян і органів місцевого самоврядування – важлива запорука підвищення якості життя на селі, розвитку сільської інфраструктури, формування сприятливого життєвого середовища для розвитку того ж таки сільського господарства.

       Сільський зелений туризм тісно пов'язаний з розвитком не тільки рекреаційної сфери в сільській місцевості, але і зі сферою послуг, галузями господарського комплексу регіону - транспортом, зв'язком, торгівлею, виробництвом продуктів харчування і так далі. Розвиток СЗТ приводить до утворення внутрішньорегіональних економічних вигод, інтенсифікуючи розвиток ділової активності в сільській місцевості (ефект мультиплікатора) [6; 12]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1.2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму

       Пріоритетність  започаткування сільського туризму  як складової міжнародного туризму  приписують собі Франція та Швейцарія. Справді, ще з початку XVIII ст. у французьких і швейцарських Альпах (околиці Монблану та інших найвищих альпійських піків Європи) з'являються перші гостьові будиночки-шале для обслуговування експедицій британських туристів-природолюбів.

       Сільський зелений туризм набув масового розвитку в світі з другої половини XX ст. Саме тоді у сіла і Великобританії поширюється концепція "Bed & Breakfast" — тимчасове проживання в порожніх кімнатах будинків, незалежно від місця їхнього розташування. З часом зі спектру нічліжних закладів типу "В & В" відокремлюється відпочинок власне у сільських будинках та міні-готелях, розташованих у сільській місцевості.

       Нині  до сектора сільського зеленого туризму  прийнято відносити такі окремі категорії  нічліжних закладів типу "В & В":

• В & В cottage — це тимчасове проживання (здебільшого 6—7 діб) у повністю винайнятому котеджі, що знаходиться в курортно-рекреаційній зоні на території, яка має статус сільської місцевості (необов'язкова умова, тобто котеджі можуть бути і в курортних містах та передмістях). У світі такі котеджі, як правило, здаються на узбережжях морів, озер чи в горах. Нині в Україні також формується мережа агрокотеджів у Карпатському реґіоні й Криму.
• В & В farm vacation — це заклади, зорієнтовані на обслуговування родинного відпочинку з дітьми в мальовничій сільській місцевості з цінними рекреаційними ресурсами. Цільове сезонне перебування у них передбачено для міських дітей різних вікових груп під час шкільних канікул, де є можливість спілкуватися з ровесниками, пізнавати природу і відпочивати в "домашній" атмосфері окремо від батьків.
• В & В homestay — це тимчасове проживання (здебільшого 5—7 діб) в оселі сільського господаря спільно з його родиною у спеціально відведених для гостей кімнатах. Перебування в агрооселі супроводжується залученням гостя до традиційної життєдіяльності сільської родини, її побуту та духовної культури.
• В & В farmstay — це тимчасове проживання (здебільшого 5—7 діб) в оселі фермера або у кемпінгу на території фермерського господарства. Гості фермера мають можливість купувати й споживати його продовольчу продукцію та брати участь в окремих сільськогосподарських роботах на фермі.

       На  початку XXI ст. індустрія сільського туризму визнається експертами ВТО  як суттєвий, найбільш динамічно зростаючий сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах нині практично в 2—4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу в цих країнах.

       Соціологічні  дослідження, які постійно проводять  експерти Європейської федерації фермерського і сільського туризму (European Federation for Farm and Village Tourism), виявили щодо ринку споживачів агротуристичних послуг у Європі (станом на 2004 р.) такі цікаві дані.

       Із 100 % туристів, котрі скористалися подорожами сільського туризму, 35,2 % — через "втечу" від напруженого ритму міського життя, можливість зануритись у неквапливий сільський побут, розслабитись заслуженим "неробством", 20,2 % — можливістю поєднати відпочинок з активними самодіяльними подорожами (пішохідними в гори чи автомобільними — з метою ознайомлення з його історико-культурною спадщиною), 17,3 % визнали, що їхню подорож спонукало прагнення відпочинку на природі й спілкування із світом живого, 10,4 % — з метою родинного відпочинку (більше уваги родині й дітям), 5,0 % — з метою занять спортивним туризмом й використання для цього дешевшої нічліжної бази, 11,9 % — з іншими пріоритетними цілями.

       Щодо  вікової структури рекреантів, послугами  сільського туризму користується, головним чином, молодь (до 33 років), яка проживає у великих містах (більше 100 тис. мешканців) — цей сегмент становить 86,7 % сумарної кількості агротуристів.

       Хоча  сільський туризм зародився в  країнах Європи, лідерство за обсягами розвитку впродовж останніх десятиліть стабільно утримують США. Згідно з нещодавними маркетинговими дослідженнями, проведеними у 2001 р. Асоціацією індустрії подорожей Америки, майже 2/3 усіх повнолітніх громадян США, тобто 87 млн осіб, здійснили щонайменше одну мандрівку в сільську місцевість з метою відпочинку за останні три роки.

       Сучасна індустрія подорожей — це третій за величиною бізнес в Америці  в структурі сфери послуг. Станом на 2000 р. у цій галузі зайнято понад 7,8 млн працівників, і вона щорічно  дає понад 564 млрд доларів прибутку, поступаючись лише медичному обслуговуванню та діловим послугам.

       Щодо  Європи, варто відзначити вагому державну підтримку програм залучення  сільських громад до зеленого й агротуризму. Європейський Союз вбачає в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. За підрахунками експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, облаштування в місті вихідця з сільської місцевості в 20 разів дорожче, ніж створення умов для його життя і роботи в селі. Також підраховано, що прибуток, отриманий від одного ліжко-місця, еквівалентний річному прибутку фермера від однієї корови.

       На  сьогодні в Західній Європі нараховується  приблизно стільки ж ліжко-місць  для відпочинку у сільській місцевості в приватних агрооселях, скільки  місць у європейських готелях.

       Підходи до організації сільського зеленого туризму  у Великобританії та в скандинавських країнах 

       Класичні  європейські традиції й цінності сільського відпочинку впродовж багатьох десятиліть сповідує Великобританія. Ставлення нації до своєї сільської спадщини задекларовано в місії існування британської Національної організації сільського туризму та агротуризму, яка звучить так:

       "Наша  сільськогосподарська спадщина  допомогла створювати Британську  сільську місцевість такою, якою  Ви бачите її сьогодні, з усім  її різноманіттям і величним пейзажем, наші сільські будинки зберегли найкраще з архітектурної традиції, від респектабельних будівель помість до солом'яних будиночків".

       Національною  туристичною організацією акредитовано 1100 агроосель. Сільський туризм забезпечує понад 380 000 робочих місць і є підвалиною існування

25 000 малих  бізнесів лише в одній сільській  Англії (не враховуючи Уельсу, Шотландії  і Північної Ірландії) [15; 10-12].

       Щорічно в Англії 50-тисячними накладами  друкуються рекламно-інформаційні каталоги об'єктів сільського зеленого туризму з сертифікованою характеристикою спектру їх послуг. Кожен з них містить яскраві рекламні слогани, в яких розкривається все розмаїття сутності сільського туризму в Великобританії. Зокрема такі:

• "Відчуйте себе господарем країни".
• "Осягніть велич світанків".
• "Відчуйте незабутній смак щойно приготованого у сільській оселі сніданку".
• "Вдихайте на повні груди чисте повітря своєї країни".
• "Відкрийте для себе красу, різноманіття і світ Британської сільської місцевості".
• "Підніміться на гору для пікніка, повудьте форель, насолоджуйтесь традиційним чаєм з домашніми вершками чи погодуйте улюблене ягнятко".
• "Самотня ферма пропонує Вам розділити просторий сільський дім з родиною сільського господаря —проте Ви будете мати Вашу власну спальню, ванну і гостьову кімнату — і сільська родина піклуватися про Вас у цій оселі та на території ферми".

       Цікавий досвід категоризації сільського житла  для туристів запровадила Ісландія — країна, де сільські території  охоплюють понад 70 % площі острова.

       Усі агро-оселі країни поділено на І—III категорії, а також некатегорійні умови (сніданок обов'язковий):  

       [15; 13]

       Крім  категоризації номерів, практикується також категоризація гостьових будинків (категорії А, В, С, D).

       Загальні  вимоги до будинків такого типу зводяться  до таких пунктів:

       1. Будинок має бути охайним і  в доброму стані з централізованим  водопостачанням і WC.

       2. Будинок має бути невеликого розміру і заселений максимум однією родиною.

       3. Пухові ковдри мають видаватися  фермером, хоча гості можуть приїжджати  і з власною постіллю.

       4. Обов'язкові засоби приготування  їжі та необхідний посуд. 

       5. Категорії А, В, С і D відрізняються  за розмірами, наявністю додаткових засобів обслуговування і комфорту.