Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2011 в 00:07, курсовая работа
Мета курсової роботи: Розглянути сільський зелений туризм як провідну галузь міжнародно-туристичної спеціалізації України, визначити регіональні пріоритети і перспективи розвитку.
Завдання курсової роботи:
Дати визначення сільського зеленого туризму та з’ясувати його значення;
Розглянути європейський досвід організації сільського зеленого туризму;
Дослідити особливості організації сільського зеленого туризму у Франції;
Визначити регіональні пріоритети розвитку сільського зеленого туризму;
Розглянути перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
Вступ
Розділ І. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму і його значення для України
1.1. Сільський зелений туризм та його визначення
1.2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму
1.3. Французська модель організації сільського зеленого туризму
Розділ ІІ. Регіональні пріоритети і перспективи розвитку сільського зеленого туризму
2.1. Регіональні пріоритети розвитку сільського зеленого туризму
2.2. Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Водночас
досвід багатьох країн світу свідчить
про наявність глобальної (загальносвітової)
тенденції деаграризації
Щоб при цьому не обезлюднювались сільські території, органи влади і самоврядування усіх рівнів, за активної участі сільських громад і громадських організацій, вживають спеціальних заходів до того, щоб якомога більше видів несільськогосподарської діяльності розвивалось саме у сільській місцевості. І навіть до того, щоб виробники сільськогосподарської продукції займались несільськогосподарськими видами діяльності та завдяки цьому отримували вищі доходи. Іншими словами, йдеться про диверсифікацію сільської економіки та диверсифікацію зайнятості сільського населення, важливим результатом якої є зростання доходів сімей, а також наповнюваності місцевих бюджетів. А зростання доходів селян і органів місцевого самоврядування – важлива запорука підвищення якості життя на селі, розвитку сільської інфраструктури, формування сприятливого життєвого середовища для розвитку того ж таки сільського господарства.
Сільський
зелений туризм тісно пов'язаний
з розвитком не тільки рекреаційної
сфери в сільській місцевості,
але і зі сферою послуг, галузями
господарського комплексу регіону - транспортом,
зв'язком, торгівлею, виробництвом продуктів
харчування і так далі. Розвиток СЗТ приводить
до утворення внутрішньорегіональних
економічних вигод, інтенсифікуючи розвиток
ділової активності в сільській місцевості
(ефект мультиплікатора) [6; 12].
1.2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму
Пріоритетність започаткування сільського туризму як складової міжнародного туризму приписують собі Франція та Швейцарія. Справді, ще з початку XVIII ст. у французьких і швейцарських Альпах (околиці Монблану та інших найвищих альпійських піків Європи) з'являються перші гостьові будиночки-шале для обслуговування експедицій британських туристів-природолюбів.
Сільський зелений туризм набув масового розвитку в світі з другої половини XX ст. Саме тоді у сіла і Великобританії поширюється концепція "Bed & Breakfast" — тимчасове проживання в порожніх кімнатах будинків, незалежно від місця їхнього розташування. З часом зі спектру нічліжних закладів типу "В & В" відокремлюється відпочинок власне у сільських будинках та міні-готелях, розташованих у сільській місцевості.
Нині до сектора сільського зеленого туризму прийнято відносити такі окремі категорії нічліжних закладів типу "В & В":
На початку XXI ст. індустрія сільського туризму визнається експертами ВТО як суттєвий, найбільш динамічно зростаючий сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах нині практично в 2—4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу в цих країнах.
Соціологічні дослідження, які постійно проводять експерти Європейської федерації фермерського і сільського туризму (European Federation for Farm and Village Tourism), виявили щодо ринку споживачів агротуристичних послуг у Європі (станом на 2004 р.) такі цікаві дані.
Із 100 % туристів, котрі скористалися подорожами сільського туризму, 35,2 % — через "втечу" від напруженого ритму міського життя, можливість зануритись у неквапливий сільський побут, розслабитись заслуженим "неробством", 20,2 % — можливістю поєднати відпочинок з активними самодіяльними подорожами (пішохідними в гори чи автомобільними — з метою ознайомлення з його історико-культурною спадщиною), 17,3 % визнали, що їхню подорож спонукало прагнення відпочинку на природі й спілкування із світом живого, 10,4 % — з метою родинного відпочинку (більше уваги родині й дітям), 5,0 % — з метою занять спортивним туризмом й використання для цього дешевшої нічліжної бази, 11,9 % — з іншими пріоритетними цілями.
Щодо вікової структури рекреантів, послугами сільського туризму користується, головним чином, молодь (до 33 років), яка проживає у великих містах (більше 100 тис. мешканців) — цей сегмент становить 86,7 % сумарної кількості агротуристів.
Хоча сільський туризм зародився в країнах Європи, лідерство за обсягами розвитку впродовж останніх десятиліть стабільно утримують США. Згідно з нещодавними маркетинговими дослідженнями, проведеними у 2001 р. Асоціацією індустрії подорожей Америки, майже 2/3 усіх повнолітніх громадян США, тобто 87 млн осіб, здійснили щонайменше одну мандрівку в сільську місцевість з метою відпочинку за останні три роки.
Сучасна індустрія подорожей — це третій за величиною бізнес в Америці в структурі сфери послуг. Станом на 2000 р. у цій галузі зайнято понад 7,8 млн працівників, і вона щорічно дає понад 564 млрд доларів прибутку, поступаючись лише медичному обслуговуванню та діловим послугам.
Щодо Європи, варто відзначити вагому державну підтримку програм залучення сільських громад до зеленого й агротуризму. Європейський Союз вбачає в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. За підрахунками експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, облаштування в місті вихідця з сільської місцевості в 20 разів дорожче, ніж створення умов для його життя і роботи в селі. Також підраховано, що прибуток, отриманий від одного ліжко-місця, еквівалентний річному прибутку фермера від однієї корови.
На
сьогодні в Західній Європі нараховується
приблизно стільки ж ліжко-
Підходи до організації сільського зеленого туризму у Великобританії та в скандинавських країнах
Класичні європейські традиції й цінності сільського відпочинку впродовж багатьох десятиліть сповідує Великобританія. Ставлення нації до своєї сільської спадщини задекларовано в місії існування британської Національної організації сільського туризму та агротуризму, яка звучить так:
"Наша
сільськогосподарська спадщина
допомогла створювати
Національною туристичною організацією акредитовано 1100 агроосель. Сільський туризм забезпечує понад 380 000 робочих місць і є підвалиною існування
25 000 малих
бізнесів лише в одній
Щорічно в Англії 50-тисячними накладами друкуються рекламно-інформаційні каталоги об'єктів сільського зеленого туризму з сертифікованою характеристикою спектру їх послуг. Кожен з них містить яскраві рекламні слогани, в яких розкривається все розмаїття сутності сільського туризму в Великобританії. Зокрема такі:
Цікавий досвід категоризації сільського житла для туристів запровадила Ісландія — країна, де сільські території охоплюють понад 70 % площі острова.
Усі
агро-оселі країни поділено на І—III категорії,
а також некатегорійні умови (сніданок
обов'язковий):
І категорія: прості кімнати з ліжками, які щоденно прибираються. Забезпечуються чистими рушниками. Гості мають доступ до спільної вітальні. | |
II категорія: у доповнення до умов І категорії всі кімнати мають умивальники і краще умебльовані. | |
III категорія: у доповнення до умов II категорії всі кімнати мають ванну кімнату. | |
Можливість розміщення зі своїм спальним мішком без сніданку у стандартних 1—4-місних номерах. |
[15; 13]
Крім категоризації номерів, практикується також категоризація гостьових будинків (категорії А, В, С, D).
Загальні вимоги до будинків такого типу зводяться до таких пунктів:
1.
Будинок має бути охайним і
в доброму стані з
2. Будинок має бути невеликого розміру і заселений максимум однією родиною.
3.
Пухові ковдри мають
4.
Обов'язкові засоби
5. Категорії А, В, С і D відрізняються за розмірами, наявністю додаткових засобів обслуговування і комфорту.
Категорія А: простий будинок, що відповідає загальним вимогам (перерахованим) і має один WС. | |
Категорія В: простий будинок, в якому додатково до умов категорії А є принаймні одна окрема спальня з ліжками та вітальня зі зручними кріслами. | |
Категорія С: будинок, в якому додатково до умов категорії В є душ чи ванна та холодильник. | |
Категорія
D: будинок, в якому додатково до
умов категорії С є принаймні
одна спальня-люкс з комфортабельним
умеблюванням і побутовою технікою.
Крім названих категорій, в Ісландії пропонуються будинки категорій Е, F і G | |
Категорія Е: будинок, в якому є лише одна кімната для гостей (ванна спільна з господарями). | |
Категорія F: будинок з однією кімнатою для гостей та окремою ванною. | |
Категорія G: будинок, в якому є одна кімната для гостей поліпшеного планування з окремою спальнею та ванною. |