Отчет по практике в «Галопом по Європах»

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМУ                           

складається з таких компонентів: 1) мережа спеціалізованих і частково спеціалізованих навчальних закладів: 2) профорієнтація і професійне учнівство; 3) середнє спеціальне кваліфікаційне навчання; 4) вище спеціальне кваліфікаційне навчання. Реалізація системи дає можливість вирішувати такі конкретні завдання: а) дотримання принципу безперервності освіти; б) інтеграція навчального, наукового і виробничого процесів; в) випуск фахівців з високою професійною підготовкою після кожного циклу комплексної ступеневої системи підготовки кадрів; г) ефективне використання обмежених педагогічних і матеріальних ресурсів. На основі цієї концепції здійснюються конкретні кроки в галузі становлення в Україні системи освіти в туризмі. Система заснована на безперервному циклі послідовної підготовки і перепідготовки туристських працівників у системі спеціалізованих навчальних закладів, зорієнтованих на туристську галузь. Така система дає можливість готувати кадри для всіх рівнів туристсько-екскурсійної сфери: від працівників масових професій до фахівців управління, викладачів і вчених. Вона досить гнучка і допускає різноманітні форми. В цю систему логічно вписуються перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів туризму, а також післядипломне і сертифікаційне навчання, в т. ч. з видачею диплома про другу вищу освіту. Підготовкою фахівців сфери туризму в Україні займаються понад 50 вищих навчальних закладів усіх форм власності та рівнів акредитації. Серед них перший в Україні навчальний заклад нового типу - навчально-науково-виробничий комплекс "Туризм, готельне господарство, економіка і право" (заснований у 1995 р). До його складу увійшли: Київський інститут (нині університет) туризму, економіки і права, Київський технікум готельного господарства, Економіко-юридичне училище, Державна льотна академія України, Курси підвищення кваліфікації, Науковий центр розвитку туризму, Українська нотаріальна палата, Управління юстиції м. Києва, готельні комплекси "Дніпро", "Братислава-Десна", "Русь", туристський комплекс "Пролісок", Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство", Бориспільська митниця та ін. Комплекс уклав низку угод про творчу співпрацю з провідними науково-дослідними та науково-навчальними інститутами України, має міжнародні договори про співпрацю із закладами освіти Бельгії, Німеччини, Польщі, Болгарії, Італії, Канади, Китаю, Франції, Чехії, Словаччини, Білорусі, Росії. У 2001 р. на базі Комплексу створено Академію туризму України - добровільну всеукраїнську громадську організацію, яка об'єднує осіб, що займаються науковою, навчальною та практичною роботою в галузі туризму. Провідним навчальним центром України з підготовки фахівців галузі туризму є Київський університет туризму, економіки і права (КУТЕП) (за рекомендацією Кабінету Міністрів України в 1998 р. прийнятий до складу ВТО). На базі КУТЕП відкрито кафедру ЮНЕСКО. За його ініціативою і на його науково-практичній базі створено Асоціацію навчальних закладів України туристського й готельного профілю. Серед її членів - дві академії в Харкові, університети в Києві, Одесі, Херсоні, три інститути туризму в Києві й Донецьку, 14 технікумів, коледжів і колегіумів, професійно-технічні училища та ін.

Інформаційне забезпечення управління підприємством

Інформаційне забезпечення процесу управління

Жодна організація ніяк не може здійснювати свою діяльність без інформації. В процесі нормального функціонування організації, управління нею в різноманітному роді інформації потребують всі її робітники, від простого робітника до директора.

Досліджуються два трансформаційних процеси:

- матеріальні процеси;

- інформаційні процеси, в якому управління розглядається як інформаційний вплив.

Ці два процеси відбивають дві сторони управління:

- вміст;

- форма або засіб вивчення процесу.

Змістовною стороною процесу займаються прикладні науки, а формою процесу управління займаються управлінські науки — менеджмент.

Інформаційні процеси є не самоціллю, вони закликані в кінцевому підсумку управляти матеріальними потоками, взаємодією матеріальних і інформаційних потоків.

Управлінський цикл містить в собі чотири функції, — це планування, організація, мотивація, контроль. Дані функції охоплюють всі види управлінської діяльності по створенню матеріальних цінностей, фінансуванню, маркетінгу і т. д.

Економічна діяльність, і особливо її складова — управлінська діяльність, за своєю сутністю ґрунтується на певній інформації, яка в свою чергу створює додаткову інформацію, тобто в кінцевому підсумку це інформаційна діяльність щодо середовища існування.

Потоки зовнішньої і внутрішньої інформації

До зовнішньої інформації відносять:

матеріали перевірок податкової служби, пояснювальні й довідкові записки, листування з керуючою організацією, з фінансовими й кредитними органами; " матеріали цільових обстежень, перевірок, особистих спостережень працівників та аналітиків, спеціальних вибірок, відомості, передані по радіо чи телебаченню, технічну документацію та устаткування, технологію тощо. Зовнішню офіційну бухгалтерську й статистичну звітність уніфіковано відповідними стандартами бухгалтерського, податкового та статистичного обліку і звітності. Джерелом зовнішньої інформації можуть бути:

1. Публікації; звіти державних агентств; звіти торговельних асоціацій; наукові публікації; аналітичні журнали; довідники та списки.

2. Інші підприємства: постачальники; замовники; конкуренти.

3. Інформаційна індустрія: фірми, які надають інформаційні послуги (консультування), досліджують відповідні проблеми.

До джерел внутрішніх даних належать:

бухгалтерський облік і звітність; статистичний облік і звітність; оперативний облік і звітність. Дані бухгалтерського обліку дають об'єктивну кількісну характеристику різноманітних господарських операцій, узагальнену характеристику всієї сукупності засобів господарства за складом і розміщенням, за джерелами утворення і цільовим призначенням. Для цього використовуються методи наскрізного і безперервного спостереження, суворе документування, систематизація на рахунках, групування в балансі та інших звітних таблицях.

Крім даних бухгалтерського обліку, для оцінки виконання планів (щомісячних, квартальних, річних) використовуються й статистичні дані, завдяки яким виявляються певні економічні закономірності.

Уніфікована система документації

Уніфікований документ – документ, створений у рамках уніфікованої системи документів за встановленими для цієї системи правилами, стандартами, оформлений у встановленому порядку, зареєстрований у рамках зуніфікованої системи і який має статус обов’язкового застосування при здійсненні певного виду діяльності.

Уніфікована система документації – система документації, створена на основі одноманітних правил, вимог, стандартів, яка містить інформацію, необхідну для управління у будь-якій галузі діяльності.

Уніфіковані  системи  документації  необхідні для  скорочення  обсягів  документообігу , зниження  витрат  на складання  та  обробку  документів.

На сьогодні в Україні розроблено низку  уніфікованих систем  документацій:

1.Організаційно-розпорядча документація;

2.Первинно-облікова;

3.Банківська;

4.Фінансова;

5.Звітно-статистична;

6.Планова;

7.Ресурсна;

8.Торговельна;

9.Зовнішньоторговельна;

10.Цінова;

11.Документація з праці, соціальних питань і соціального захисту населення;

12.Документація з побутового обслуговування населення;

13.Бухгалтерсько-облікова;

14.Документація з пенсійного фонду;

15.Словниково-довідкова. 

Технічне забезпечення управління підприємством

Технічне забезпечення – комплекс технічних засобів, що забезпечують інформаційну технологію. Це – технічні засоби збору і реєстрації інформації, передачі даних, обробки інформації, а також засоби офісної техніки і спеціалізоване мережне устаткування.

Технології займають дуже важливе місце в процесі функціонування будь-якого туристичного підприємства. Кожен із працівників туристичного підприємства має своє робоче місце , повністю облаштоване технікою. Всі менеджери, бухгалтер та касир  мають свою техніку для роботи на фірмі. За для роботи в он-лайні та бронювання турів, кожен компьютер має вихід до інтернету.  Касир має спеціальний касовий апарат, за допомогою якого проводяться операції з оплати туристичного продукту.

Фхарактеристика програмного забезпечення

Велике значення мають сучасні електронні засоби інформації, до прикладу, мережа Інтернет, багато тисяч сайтів якої пропонують користувачам детальний опис туристичних центрів, туристичних послуг, пам’яток і навіть віртуальні подорожі, наприклад, електронними музейними експозиціями. У мережі Інтернет можна не тільки вибрати собі подорож і турагенство, а й забронювати туристичну поїздку, квитки, оплатити послуги.

Інтернет система є необхідною для роботи будь-якої туристичної організації. Кожна фірма може створити свою WEB-сторінку, на якій розміщені всі відомості про цю фірму: її пропозиції, реквізити та ін.. Вартість WEB-сторінки приблизно дорівнює 100 грн.
Зараз є близько 44тис. турагенст на землі і 4 глобальних системи бронювання. В Україні представлена тільки одна система резервування – AMADEUS. Через цю фірму замовляють послуги 490 авіакомпаній, 51 тис. готелей та 50 прокатних фірм та ін. Послугами цієї системи користуються дедалі більше країн світу.
Організатори туризму користуються великим спектром інформаційних послуг. Формуючи туристичний продукт, вони вивчають спеціальні професійні путівники. Всесвітній туристичний путівник “World Travel Guide”, який що два роки перевидає видавництво “Columbus Press”, містить детальні описи за однаковими схемами 200 країн, туристичних центрів і територій. Видаються також різноманітні каталоги туристичних агентств і туристичних операторів, розклади руху транспорту різних країн і навіть всього світу. Такі розклади є в електронному вигляді на CD-дисках, а також у глобальних світових інформаційних системах, системах автоматизованого бронювання туристичних послуг (Amadeus, Sabre та ін.)
Комп’ютерна система бронювання необхідна для дії міжнародного туристичного ринку. Комп’ютерні технології в туризмі використовують для збору не тільки зовнішньої інформації, але і для аналізу внутрішньої інформації, а також для створення системи управлінської інформації “СУІ”.

8. Характеристика методів управління (організаційно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні)

Організаційно-розпорядчі методи управління підприємством

Крім економічних методів, у практиці управління використовуються й організаційно-розпорядчі (адміністративні). Вони грунтуються на владі та підлеглості. В сучасних умовах зростає роль моральної влади, яка базується на загальній інтелектуальній перевазі керівника над підлеглими.

Розпорядча діяльність менеджера
Об'єктивною основою використання організаційно-адміністративних методів управління виступають організаційні відносини, що становлять частину механізму управління. Оскільки за їх допомогою реалізовується одна з найважливіших функцій управління — функція організації, задачі організаційно-адміністративної діяльності полягають у координації дій підлеглих. Абсолютно справедливо критикувалися і критикуються важелі адміністративного управління, однак потрібно мати на увазі, що ніякі економічні методи не зможуть існувати без організаційно-адміністративного впливу, який забезпечує чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу. Важливо визначити оптимальне поєднання, раціональне співвідношення організаційно-адміністративних і економічних методів.

Методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління.
Розпорядчий вплив — це пряма адміністративна вказівка, яка має обов'язковий характер, і адресується керованим об'єктам або особам.
Сучасний період становлення ринку сприяє розширенню діяльності підприємств, ускладненню економічних зв'язків, посиленню конкуренції. За цих умов для забезпечення ритмічної, узгодженої діяльності апарату управління не достатньо використовувати тільки методи організаційного впливу.
На практиці часто вдаються до глибоких адміністративних заходів впливу, спрямованих на усунення порушень зв'язків, пропорцій, узгодженість і ритмічність процесів господарської діяльності підприємств, що передбачає застосування методів розпорядчого впливу, які мають різний ступінь регламентації і деталізації.
На відміну від організаційних методів, спрямованих на формування системи управління, розпорядчі методи дають змогу вирішити тільки окремі питання. Розпорядчий вплив не передбачає будь-які варіанти у виборі прийомів виконання певної дії, крім запропонованого, забезпечує чіткі дії управлінського апарату, налагоджену працю системи управління. Залежно від змісту і рівня управління розпорядчий вплив може набувати форм наказів, розпоряджень і вказівок.

В туристичній агенції «Галопом по Європах» здійснюється чіткий контроль за виконанням наказів, розпоряджень та вказівок; працівники вчасно та належним чином виконують свої обов’язки.

Соціологічно-психологічні методи управління

Крім об'єктивних факторів (рівень розвитку виробничих сил, характер існуючих виробничих відносин, організація праці, рівень кваліфікації, матеріальне та моральне стимулювання тощо) на трудову активність людей впливають суб'єктивні фактори (соціальна та психологічна структура трудового колективу, взаємовідносини людей, ціннісні установки, орієнтація працівників, індивідуальне ставлення до роботи, розуміння змісту та значення своєї праці, а також особистий настрій, бажання). Все це підвищує значення соціально-психологічних методів управління. Активізація різних соціально-психологічних якостей трудового колективу сприяє ефективній реалізації потенціалу кожного з виконавців.
Соціально-психологічні методи управління — це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються всередині них, структуру зв'язків споживачів, інтереси, стимули, соціальні завдання. Соціально-психологічні методи управління являють собою єдність двох аспектів управлінського впливу на працівників — соціального і психологічного. Соціальний вплив проявляється через сукупність конкретних способів і прийомів, спрямованих на формування і розвиток виробничого колективу, трудову і творчу активність його працівників, формування духовних інтересів людей і їх світогляд.
Психологічний вплив полягає в регулюванні взаємовідносин між членами виробничого колективу з метою створення в ньому сприятливого психологічного клімату. Психологічний вплив базується на використанні різноманітних факторів: інформованість про результати праці, моральні спонукання до творчості, ініціативи, активності якісної праці, врахуванні психологічних особливостей працівників, забезпечення перспективного соціального й професійного росту, справедливості матеріального стимулювання, підборі працівників з врахуванням їх психологічних характеристик.
В процесі управління ці способи і прийоми впливу різним чином поєднуються, завдяки чому підвищується їх ефективність.
Формою соціального і психологічного впливу є естетизація виробничого середовища, тобто реалізація принципів і методів прекрасного у виробництві.
Зростання ролі соціально-психологічних факторів на сучасному етапі пояснюється змінами змісту суспільної праці: покращанням його творчого і інтелектуального початку, а також зростанням культурного й професійного рівня працівників. Зростають вимоги до соціальних і психологічних умов виробництва, з одного боку, і до психологічних якостей працівника (пам'ять, фантазія, мислення тощо) — з іншого.
Моральне стимулювання використовується для покращання трудової і соціальної активності колективів, груп, окремих працівників. Воно базується на свідомості працівників, прагненні сумлінно працювати.
Стимулювання у суспільному виробництві — не тільки функція і метод впливу, але й важливий елемент механізму управління. Його ціль — досягнення високої ефективності виробництва і якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу, вирішення соціальних проблем.
До засобів соціального нормування і регулювання відносяться положення і правила трудової дисципліни, статути суспільних організацій, правила етикету і ритуалів, договори, угоди, системи відбору персоналу.