Отчет по практике в «Галопом по Європах»

Невід'ємним додатком до договору фірми з клієнтом при продажі туру, відповідно до вищевказаного закону, є туристична путівка.

Туристична путівка- це документ, що підтверджує факт передачі туристичного продукту.

Туристичний ваучер - документ, що встановлює право туриста на послуги, що входять до складу туру і підтверджуючий факт їхньої передачі.

Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристичної діяльності турист отримує ваучери в кількості, пропорційній кількості суб'єктів туристичної діяльності.

Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або комплекс послуг.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про туризм", ваучер є документом суворого обліку, який підлягає обліку та зберіганню відповідно до правил і процедур, передбачених чинним законодавством.

При укладенні суб'єктами туристичної діяльності угод (контрактів), якими передбачено застосування ваучерів як форми договору про надання туристичних послуґ, зразки ваучерів є додатками до вищезгаданих угод (контрактів).

4.       Пакет туристичних послуг, їх характеристика. Розробка турів, організація транспортних подорожей. Туристська документація. Реклама

Розробка турів

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами. Розрахунок вартості туру грунтується на проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угод.

Програма перебування

Програма перебування – це план заходів, намічених для задоволення туристських інтересів подорожуючих та які визначають призначення і вид туру. Як правило, вона вказується в інформаційному листці.

Склад турпродукту

Турпродукт – комплекс туристичних послуг, які входять до його складу. Такими послугами в складі Турпродукту можуть бути: послуги з розміщення туристів, та/або екскурсійні послуги, та/або послуги з авіаперевезення, та/або послуги з трансферу автомобілем чи автобусом, та/або страхові послуги, та/або додаткові послуги (оренда автомобіля, та/або послуги VIP-залів аеропортів, та/або додаткові екскурсійні послуги, та/або послуги гідів-перекладачів, та/або послуги cпортивних інструкторів, та/або послуги провідників та/або інші послуги). Склад Турпродукту визначається Турагентом в Замовленні та підтверджується Туроператором в Підтвердженні Замовлення.

Пакет туристських послуг

Інколи туристичний продукт асоціюють з поняттям "туристичний пакет",

тобто основним (обов'язковим) комплексом послуг, які надаються під час

подорожі по індивідуальному або груповому плану та мають серійний

характер і пропонуються в широкий продаж. Але туристичний продукт - це

набагато ширше та вагоміше поняття, про що мова піде трохи нижче.

Туристичний ж пакет включає мінімальний набір обов'язкових елементів,

необхідних для здійснення подорожі.

Віза

Віза – це спеціальний дозвіл іноземної влади на в’їзд-виїзд, проживання чи транзитний проїзд через її територію.Віза на відвідування країни видається на основі запрошення.В залежності від запрошення видаються різні види віз: ділова, приватна, транзитна, робоча, туристична. При організації турів до іноземних країн необхідно встановити контакт з їх посольствами чи консульствами та уточнити вимоги, що висуваються для отримання туристичних віз для виїзду чи транзиту через національну територію даних держав.

Організація транспортних подорожей та перевезень

Основою організації транспортних подорожей є організація пасажирських перевезень. Організація пасажирських перевезень є досить складним питанням організації подорожей. В Україні це питання ускладнюється тим, що транспортна система країни знаходиться в незадовільному стані.
Перевезення пасажирів здійснюються автомобільним, залізничним, водним (морським, річковим), повітряним, міським електричним, спеціальними видами пасажирського транспорту та спеціальними видами транспорту, які складають єдину транспортну сітку.
Кожен вид пасажирського транспорту відрізняється від іншого переліком характерних технічних особливостей, головними з яких є застосовані транспортні засоби (рухомий склад) та шляхи сполучення (наземні, водні, повітряні).
Пасажирський автомобільний транспорт перетворився на один з основних та найбільш поширених видів пасажирського транспорту країни. Він широко обслуговує транспортні потреби міського та сільського населення, забезпечуючи масові та індивідуальні перевезення пасажирів парком автобусів та легкових автомобілів.
Пасажирські перевезення (міські, міжміські, внутрішньорайонні і внут-рішньообласні) здійснює автомобільний транспорт загального користування – автобуси, таксі. Міські перевезення характерні невеликою протяжністю маршрутів, частими зупинками і частою зміною пасажирів. Міжміські перевезення відрязняються від міських великою протяжністю маршрутів, порівняно незначною кількістю зупинок і незначною зміною пасажирів.

Транспортні послуги в туризмі саме за характером діяльності досить умовно можна поділити на послуги з переміщення туристів від місця проживання до місця проведення дозвілля (наземний, водний, повітряний транспорт); послуги в місці проведення дозвілля (екскурсійні та внутрішні перевезення); послуги, пов'язані з організацією власне транспортних подорожей (подорожей, здійснення яких базується на переважному використанні певного виду транспорту - круїзи, автотуризм тощо).

Трансфер - це пункт або пункти пересадки на шляху до кінцевого пункту призначення, тривалість яких не повинна перевищувати 24 години.

При виборі транспортного засобу споживач керується об'єктивними (вартість, швидкість, комфортність) і суб'єктивними чинниками (обмеження, пов'язані зі станом здоров'я, упередженість щодо певних видів транспорту, наприклад, повітряного або водного тощо). Головне, що визначає переваги в такому випадку, є час, відстань і зручність її долання. Зазначені параметри визначають вартість транспортної послуги, її частку в загальній вартості тура. Прослідковується залежність: чим менша за тривалістю подорож, тим більша частка в загальних витратах припадає на транспортні послуги. З іншого боку, чим коротша подорож, тим більшого значення набуває зменшення витрат часу на транспортування, тобто зростає «вартість» часу і збільшується потреба в його економії за рахунок швидкості переміщень. Економія часу залежить не тільки від швидкості пересування, а й від регулярності, інтенсивності і надійності руху, обумовлених рівнем розвитку матеріально-технічної бази, інфраструктурного та організаційно-управлінського забезпечення. Надійність туристичних зв'язків, з огляду як на об'єктивні, так і на суб'єктивні мотиви споживчих уподобань, обумовлена взаємозамінністю видів транспорту та різноманітністю пропозиції транспортних послуг (наприклад, подорожування різними класами). Оптимізація частоти рейсів відповідно до обсягів і коливань попиту, їх стиковка, організація чартерів (позарегулярних рейсів на орендованому транспорті за пільговим тарифом) впливають на вибір туристом того чи іншого виду транспорту, визначають кон'юнктуру на ринку транспортних послуг в туризмі. Визначальною характеристикою подорожування стає його тривалість і комфортність. Комфортність - поняття комплексне, яке включає технічні характеристики транспортного засобу (швидкість, ергономічність), наявність безпересадочних переміщень («від дверей до дверей»), супутні послуги під час подорожування (харчування, зв'язок та інші), інфраструктури і послуги (зручності на вокзалах, в аеропортах, швидкість обробки вантажу, організація митного контролю тощо). Тобто, витрати часу і зусиль на весь транспортний процес + вартість транспортних послуг є об'єктивною основою вибору туристом певного виду транспорту для переміщення до місця відпочинку. Вибір транспортного засобу в місці відпочинку обумовлений наявністю пропозиції, її кількісними і якісними параметрами, метою подорожування та фінансовими можливостями туриста, організаційними формами туру (так, групові тури передбачають використання спеціалізованих автобусів в екскурсійному обслуговуванні). Вибір виду транспортного туру (автомобіль, автобус, морський чи річковий круїз) є наслідком ринкової взаємодії споживача і виробника. Круїзи, об'єктивно, більш сталий ринковий продукт порівняно з автомобільними транспортними подорожами, варіативність яких практично безмежна. Зменшилась в організації транспортних подорожей питома вага залізничних подорожей, хоча розвинена залізнична мережа, транспортна інфраструктура та практична незалежність роботи транспорту від погодних умов надають перспективності застосуванню цього виду транспорту в туризмі. Таким чином, відстань до місця відпочинку і можливість її долання в максимально короткий строк з максимально можливими зручностями при розвиненому ринку відповідних транспортних послуг і вільному доступі до них (налагоджена збутова мережа і організація продажу квитків, різноманітна пропозиція і відповідна цінова політика), надійність транспортних сполучень (регулярність та «всепогодність»), суб'єктивні уподобання обумовлюють вибір туристом транспортних послуг. Туристичні транспортні послуги, які здійснюються всіма видами пасажирського транспорту і надаються практично на всіх етапах подорожування, є основою комплексного турпродукту. Ринок транспортних послуг є видовим (галузевим) субринком на туристичному ринку будь-якого масштабу. Ринок цей структурован: компонентний склад представлений видами транспорту, елементи (транспортні підприємства) характеризуються дискретністю, ієрархічністю, радіус їх обслуговування відповідний техніко-економічним параметрам. Спостерігається, конкуренція серед видів транспорту, оскільки за зазначеними перевагами (час, комфортність, надійність і ціна) види транспорту не рівнозначні: залізничний транспорт більш дешевий і надійний, але програє іншим видам в комфортності і витратах часу; авіаційний, навпаки, комфортабельний, зменшує витрати часу, але підвладний коливанням погодних умов і тому менш надійний і значно дорожчий; автомобільний транспорт достатньо дешевий, але за іншими параметрами менш зручний; водний транспорт (морський і річковий) став одним з перших використовуватись як висококомфортабельний для організації транспортних подорожей. Конкурентиість стимулює урізноманітнення пропозиції і удосконалення організаційних форм діяльності, тобто інтенсифікацію ринку туристичних послуг. З іншого боку, саме розвиток туризму і залучення до туристичного «обігу» нових територій залежать від розвитку транспортного комплексу, оскільки без транспортної інфраструктури освоїти нові території неможливо, і таким чином стимулюється екстенсивний шлях розвитку ринку транспортних туристичних послуг.

Страхування туристських подорожей грає велику роль у забезпеченні безпеки туристів.

При класичному страхуванні від нещасних випадків клієнту звичайно компенсується моральна сторона події - він одержує матеріальну виплату за те, що його організму був нанесений збиток. Це крім оплати по лікарняному листі. У ряді випадків суми виплат перевищують фактичні витрати.
Проте усе залежить від страхового договору, укладеного між страховою компанією і туристом.

Організація екскурсійного обслуговування

Екскурсія — складова частина будь-якого турпродукту. Адже жодна туристична інфраструктура не задовольнить цікавість туриста, не замінить живого, палкого й науково обґрунтованого слова про минуле, сучасне й майбутнє певного куточка країни — слова, що допоможе оживити в уяві напівзруйновані історичні пам’ятки і змусити докласти якусь дещицю зусиль чи то моральних, чи й матеріальних, щоб ці пам’ятки все ж таки зберегти для майбутніх поколінь. Окрім того, саме поєднання культури й туризму, закріплене у назві профільного міністерства, вже передбачає увагу до культурної складової туризму, носіями якої і є екскурсоводи.

Екскурсійне обслуговування туристів повинно включати організацію всіх видів екскурсій, відвідування музеїв, виставок, об’єктів соціального характеру та інших екскурсійних об’єктів, передбачених умовами екскурсії.

Екскурсійне обслуговування туристів повинно здійснюватися за програмами. складеними суб’єктом туристської діяльності, що здійснює обслуговування, у відповідності з придбаним туром. Крім вказаних в програмі екскурсійних заходів, суб’єкт туристської діяльності може організовувати за бажанням туристів додаткове екскурсійне обслуговування за окрему плату.

Екскурсії як окремий вид послуг можуть надаватися різним категоріям населення; місцевим жителям, відпочиваючим, школярам, студентам, учасникам конференцій, виставок, нарад і транзитним пасажирам.

Екскурсії для сільського населення. Робота з цим контингентом має ряд відмітних особливостей. Одна з них полягає в тому, що екскурсії проводять в періоди між напруженими сільськогосподарськими роботами і поєднують, як правило, з різними формами відпочинку.

При підготовці екскурсій для сільського населення враховують їх професійні інтереси і слабе знайомство з містом. Екскурсоводи винні добре знати інтереси трудівників сіла, мати уявлення про культурне життя, виробничу діяльність, це допоможе пов'язати висловлюваний матеріал з інтересами екскурсантів.

Екскурсії на туристських базах і маршрутах. Обов'язковою часткою програми що перебувають на туристській базі або маршруті є екскурсії різних видів – міські, заміські, музейні, виробничі. Вартість планової екскурсії входить в ціну туристської путівки. Окрім цього організовуються додаткові екскурсії по вибору відпочивальників.

Характерна межа екскурсій для туристів полягає в тому, що вони проводяться з урахуванням їх запитів і інтересів. Це вимагає внесення значних змін до змісту екскурсії і методичних розробок, підготовок спеціального «туристського» варіанту екскурсії на дану тему.

Того ж особливого підходу вимагають групи туристів, що прибувають в багато міст на туристських поїздах і теплоходах.

Екскурсії для відпочивальників в санаторіях і будинках відпочинку. У роботі з відпочивальниками в санаторіях і будинках відпочинку слід виходити з того, що головним завданням їх перебування в даній установі є лікування, зміцнення здоров'я. Тому поважно забезпечити тісну співпрацю працівників екскурсійних організацій з медичним персоналом санаторно-курортних установ. Відповідно до профілю санаторію для відпочивальників розробляють спеціальні екскурсії, декілька варіантів на одну і ту ж тему.

Екскурсії для молоді. При організації спеціальних екскурсій для молодіжної аудиторії слід виходити з того, що у молодіжних екскурсій є свої специфічні особливості. Це – тематика, зміст і активніша форма проведення. З тематики екскурсії для молоді ділять на декілька груп – оглядові.

Сьогодні світова система готелів може задовольнити будь-який смак. Наприклад, готель “Al Maha” у Еміратах розташований у самому серці пустелі. У всій окрузі немає ні барів, ні ресторанів, ні фітнес-центрів, ні казино, нічого немає. Тільки небо і зірки. Комплекс розваг складають сафарі, барбекю, стрільба з луку, соколине полювання, верхова їзда на конях та верблюдах. Для особливо вразливих осіб у номерах є мольберт із чистими ватманами, фломастери і гуаш, а також справжній бінокль.

Організація послуг розміщення. Види розміщення, їх загальна характеристика

Однією з важливих складових туристичного продукту є обслуговування в закладах, що дають мандрівникам можливість зупинитися на ніч, — засобах розміщення туристів. Основними з них вважаються готелі і мотелі. До додаткових засобів розміїценя відносять кемпінги, готелі, мотелі, туристичні бази, бунгало, приватні будинки та квартири. В різних країнах співвідношення у використанні основних і додаткових засобів розміщення неоднакове. Так, наприклад, в Австрії та Іспанії воно складається на користь перших, в Греції — майже однакове, а от в Італії та Хорватії переважає розміщення в додаткових засобах — кемпінгах та в приватному секторі.
Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговування.
Мотель — це тип дорожнього готелю. Мотелі розташовуються уздовж автомобільних трас або на під'їздах до міст, агломерацій та конурбацій. Умови розміщення в мотелях досить комфортні, біля них завжди є паркінг для автотранспорту.
Ботель — готель на воді, який передбачає можливість використання різноманітних плавальних засобів для розміщення туристів.
Флотель — «курорт на воді». На відміну від ботелів тут туристам надасться широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, мотоцикли, катамарани тощо (дуже поширені в США, Іспанії, Швейцарії)
Родтелі — пересувні готелі, які являють собою вагон з 1-2 місними кабінами, кожна з яких має санітарно-технічне обладнання, вентиляцію, пресональне освітлення. Серед родтелі в вирізняють ті, що призначені для масового туризму, та класу «люкс».
Кемпінги, туристські бази, хатини (хижі) — засоби розміщення, які розташовуються в мальовничих місцевостях відпочинку туристів і мають всі необхідні зручності. На відміну від інших закладів розміщення зазнають значного впливу фактору сезонності.
Шале — являє собою сільський дім в гірській місцевості. Цей тип закладів розміщення особливо поширений у Швейцарії та інших гірських країнах і місцевостях.
Бунгало — будинок у вигляді легкої споруди з верандою, їх використання в обслуговуванні туристів найбільш характерне для тропічних районів (Індія, США, острівні держави Тихоокеанського регіону, Карибського субрегіону).
Під час перебування в закладах розміщення враження гостя складаються на різних етапах обслуговування та сприймаються ним у комплексі. Отже, готельний продукт — це комплекс фізичних, соціальних та емоційних компонентів.
Під час вибору готелю, ще до купівлі послуг, споживач повинен знати, на який рівень комфорту він може розраховувати. З іншого боку, для максимально ефективного задоволення потреб відпочиваючих, представники туристичних підприємств повинні кваліфіковано володіти інформацією щодо якості обслуговування у різних готелях і країнах, загальними знаннями щодо організаційних особливостей діяльності закладів розміщення.
Класифікація та категоризація засобів розміщення розглядається як важливий фактор управління якістю обслуговування. Класифікації можуть проводитися за різними ознаками, наприклад, за місцем розташування, місткістю, орієнтацією споживача тощо.
Одна з узагальнених класифікацій передбачає поділ засобів розміщення на два основних типи: заклади розміщення готельного типу і додаткові засоби розміщення.