Методика комплексної оцінки ефективності управління туристичним підприємством (на прикладi туристичного підприємства «Континент»)

     Світовий  ринок на стадії підготування капіталістичного засобу виробництва знаходився ще в зародковому, нерозвиненому стані. Визначальною рисою зовнішньої торгівлі на цій стадії була переважна роль купецького капіталу, що виступав у якості посередника в процесі обiгу товарів, вироблених переважно дрібними товаровиробниками і частково капіталістичними мануфактурами [6, с. 167].

     Світовий  ринок на другій стадії капіталізму охоплює період від промислового перевороту в Англії наприкінці XVIII в. до кінця 70-х рр. XIX в., коли світова капіталістична торгівля набула цілком розвинутих рис. Для цього етапу характерна перемога значної машинної промисловості в Англії і встановлення нею промислової і торгової гегемонії. Вирішальну роль на світовому ринку починає грати промисловий капітал, що підкоряє собі торговий капітал.

     Корпоративна  стадія капіталізму охоплює період  із 80-х рр. XIX в. і до наших днів, коли виявлявся перехід від капіталізму вільної конкуренції окремих підприємств до різних форм панування корпорацій. На цьому етапі завершилося формування світового ринку, на основі утворення єдиної капіталістичної системи господарства і всесвітнього панування фінансового капіталу та зародження ринку послуг [18, с. 171].

     Наприкінці XX ст. та на початку XXI ст. обсяги  експорту послугами провідних  ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту.

     Різноманітність міжнародних послуг відповідають характеру  сучасного розвитку людства, економічних  систем, науково-технічного прогресу.

     Об’єктом  купівлі – продажу є більш  ніж 600 видів послуг.

     Умовами розвитку світового ринку послуг є:

• науково-технічний прогрес (інтелектуальні послуги);
• ускладнення виробництва;
• насичення ринків товарами (торгівельні послуги);
• інформаційний бум;
• нові наукові відкриття (ноу-хау);
• зростання кількості компаній по наданню послуг;
• прискорений розвиток нових видів транспорту;
• підвищення частки нових видів послуг (банківських, страхових, посередницьких).[16, с. 9-14 ]

Міжнародний туризм посідає вагоме місце у світовому господарстві та

зовнішньоекономічних зв’язках. В його основі лежить задоволення  постійних людських потреб і потягу допізнання навколишнього світу. Туризм є однією з найактивніших форм спілкування людей, сприяє встановленню та розширенню міжнародних культурних зв’язків між країнами, зміцненню дружби і співробітництва народів світу. Сьогодні туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети.

Міжнародний туризм є досить значною особливою формою міжнародних  економічних відносин, представленою сукупністю іноземного (в’їзного) та зарубіжного(виїзного) туризму. Феноменальний розвиток туризму став можливим завдяки підвищенню у багатьох країнах життєвого рівня населення,розвитку транспорту, інформаційних та інших технологій, глобалізації економічного розвитку загалом.

Типи національних туристичних  ринків:

1. високоінтенсивні-характерні для країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму імпортного спрямування, що є постачальниками туристів (США, Німеччина, Великобританія, Скандинавські країни) та експортного спрямування, які переважно приймають туристів (Італія, Австрія, Ізраїль, ПАР).

2. стабілізовані -характерні для країн середнього рівня економічного розвитку, які переважно приймають туристів (Іспанія, Греція, Туреччина, Кіпр), нових індустріальних країн (Мексика, Аргентина, Чилі, Гонконг, Таїланд, Малайзія), країн перехідного типу, які переважно приймають туристів (Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словаччина, Словенія)

3. реформовані -характерні для країн перехідного типу, що формують ринкові структури, які переважно приймають туристів (Болгарія, Румунія), країн, які переважно постачають туристів (Росія, Україна, Казахстан), країн централізовано-керованої економіки з елементами ринкової (Китай).

4. акумулюючі -характерні для країн, що розвиваються з середніми можливостями економічного розвитку (Індія, Єгипет, Туніс, Танзанія, Барбадос), країн планової економіки (Куба) та найменш розвинених країн, які майже не приймають участі у міжнародному туризмі (більшість країн Центральної Африки).

 

2.  Зміст поняття міжнародного туризму та туристичних послуг

 

Операції  по міжнародному туризму являють  собою вид  діяльності, спрямованої на надання  різного виду туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста.

  Міжнародний туризм включає в себе осіб, що виїжджають за кордон і не займаються там оплачуваною діяльністю [9, с. 162 ].

  Туризм  спочатку розглядався як подорож. Термін "туризм" в перекладі з французького означає прогулянка, поїздка. Проте  з розвитком економіки, коли потреба  в подорожах різко виросла, з'явилися  виробники послуг для таких подорожей, туризм стає товаром. Як товар туризм реалізується в формі послуг (матеріальних і нематеріальних).

 Виникнення  туризму  як товару вимагало розвитку  відповідної матеріально-технічної   бази, наявності кваліфікованих  кадрів по обслуговуванню туристів, цілеспрямованого і якісного управління туристичними господарськими суб'єктами.

  В сучасних умовах туризм являє собою  одну з найбільш розвинених галузей  світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності.

Так, якщо в 1950 р. кількість  туристів у всьому світі складала 25 млн., а обіг туріндустрії - 2,1 млрд. дол., то в 1995 р., згідно даних Всесвітньої організації туризму, ці показники перевищили 400 млн. і 372,6 млрд .дол. США [14, с. 88 ].

До  початку 90-х років  частка туризму  вже склала більше 10% світової торгівлі товарами й послугами, що дозволило йому зайняти третє місце після експорту нафти і автомобілів, а в 2009 р. туризм  вийшов на перше місце.

Туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах, частково, це:

• невеликі стартові інвестиції;
• зростаючий попит на туристичні  послуги;
• високий рівень рентабельності  і мінімальний період окупності  витрат.

       В деяких  зарубіжних країнах туризм являється   одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід  яких складає 15-35%. До них відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія та ін.

 Міжнародний туризм  сьогодні істотно впливає   на розвиток світогосподарських зв'язків, економіку окремих країн.

Розвиток  туризму, ріст об'єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць. За оцінками спеціалістів, в даний час в туріндустрії працює більше 100 млн. чоловік, кожне 16-е робоче місце в світі приходиться на туризм.

  Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії -- 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12, Італії - 11, Португалії - 21 і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30, Панамі -55 і на Гаїті -73%   [12, с. 90 - 93 ].

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей  господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво  товарів народного споживання і  т.д. Крім впливу на економіку багатьох країн, міжнародний туризм впливає на їх соціальну і культурну сферу, екологію. А останні, в свою чергу, впливають на туризм і туристів.

           Розвиток  міжнародного туризму викликає й  деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, знищення навколишнього середовища, порушення традицій місцевого населення і т.п.

       До  факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:

• ріст суспільного багатства і доходів населення;
• скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;
• розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);
• розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;
• істотні зрушення в структурі духовних цінностей та ін.

Одною з характерних рис сучасного туризму являється його масовість. Масовий характер туризм набув у післявоєнні роки. З предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво. Формується міцна туристична індустрія зі своїми, індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом  [10, с. 49 ].

Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну, тобто іноземний туризм. Він поділяється на виїзний і в'їзний. Виїзний  туризм - це подорож осіб, що постійно проживають в Україні, в іншу країну. В'їзний туризм - це подорож в межах України осіб, що не проживають постійно в Україні.

За  економічними ознаками, а саме, в  залежності від впливу туризму на бюджет країни і її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як активний і пасивний [12, с. 91 ]. 

  Приїзд  іноземних туристів в країну, в який-небудь регіон країни являється активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон.

        Виїзд громадян даної країни чи регіону в інші держави являється пасивним туризмом. Він пов'язаний з вивозом грошей (валюти) з даної країни чи регіону.

      Вказані форми туризму знаходять відображення в поділі туристичних зовнішньоторгових операцій на імпортні й експортні.

       Туристичний  імпорт - це ввіз в країну вражень, які  супроводжуються одночасним вивозом туристом грошей з даної країни. Це пасивний туризм.

       Туристичний  експорт - це вивіз із країни  туристичних вражень, які супроводжуються  одночасним ввозом туристом грошей  в дану країну. Це активний туризм. Коли платежі за надання туристичних послуг, тобто грошові потоки, ідуть в Україну - це означає експорт туризму, тобто активний туризм. Іноземний турист, приїжджаючи в нашу країну, тратить гроші на задоволення своїх туристичних потреб, які йому надає українська сторона, і гроші туриста осідають на її території. Одночасно це означає імпорт туризму для тої країни, з якої турист вивозить гроші [11, с. 226 ].

В Україні, на жаль, в більшій  мірі має місце імпорт туризму, ніж  його експорт. В зв'язку з цим країна втрачає великі можливості одержання валюти і розвитку туризму як одної з самих прибуткових на сьогодні галузей економіки.

Види  міжнародного туризму класифікуються в залежності від мети поїздки, термінів, засобів пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від цих критеріїв туризм поділяється на декілька видів.

         За  метою поїздки -рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

         Рекреаційний  туризм - це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування. Пізнавальний або культурний туризм - це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами. Науковий туризм - це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.п. [12, с. 93 ].

       Діловий туризм - поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.

         За  методом проведення туризм поділяється  на організований і неорганізований.

 Подорож одного туриста  чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським суб'єктом, називається організованим туризмом. Організовані туристи пов'язані з господарським суб'єктом взаємними обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період. Подорож окремого туриста чи групи туристів, не пов'язаних ніякими взаємними обов'язками з туристичною фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож туристом організовується самостійно.

За  чисельністю розрізняють  індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної  людини за своїм  планом називається  індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним  планом називається груповим туризмом [17, с. 49 ].

За  тривалістю подорожі виділяють короткочасний  і тривалий туризм. Короткочасний - це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий - це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.

В залежності від віку туристів, розрізняють  дитячий, молодіжний і  зрілий туризм. В залежності від  засобів пересування розрізняють  туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить тур фірмі або орендується  нею. Виходячи з цього, туризм поділяється  на такі види: автотуризм, караванний круїз, морський і річний круїз та ін. За методом розміщення туризм ділиться на стаціонарний і рухомий. Стаціонарний туризм пов'язаний з постійним місцем розміщення туриста на весь період путівки. Рухомий туризм - це туризм, пов'язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).