Характеристика туристичних потоків між Україною і Францією на сучасному етапі

       СОТ є наступником Міжнародного суспільства  офіційних туристських організацій (UOTO), яке з 1946 р. об'єднувало близько 100 НТО. СОТ була створена на надзвичайній Генеральній асамблеї UOTO, проходившей  в Мексиці з 17 по 23 вересня 1975 р., і  стала правонаслідувачем в проведенні міжнародних дій, ніж раніше займалося UOTO. СОТ має чотири рівні членства. Звичайними членами є країни, які  ратифікували або погодилися з конституційним статутом СОТ. На 1 січня 1994 р. до складу СОТ входять 120 країн.

       Структура СОТ включає: Генеральну асамблею, Виконавчу  пораду, Генеральний секретаріат, Регіональний комітет, Комітет членів, що приєдналися, а також різні комісії і  спеціалізовані комітети.

       Генеральна  асамблея - примусовий орган організації, що складається з делегатів від  звичайних і асоційованих членів. Вони зустрічаються двічі в рік  для прийняття бюджету організації  і різних рекомендацій. Генеральною  асамблеєю створено шість регіональних комісій: для Африки, Америки, Східної  Азії і Тихоокеанського регіону, Південної Азії, Європи, Близького  Сходу. Ці організації покликані  проводити рекомендації асамблеї в  підвідповідальні їм регіони і заохочувати  внутрішньорегіональний туризм.

       Виконавча порада об'єднує 20 звичайних країни-членів, вибраних на асамблеї. Вони зустрічаються  двічі в рік і розробляють  необхідні заходи для виконання  резолюцій, прийнятих Генеральною  асамблеєю. Вони виконують і контролюють  бюджет організації.

       Генеральний секретаріат складається з генерального секретаря і персоналу 85 міжнародних  представників; він базується в  Мадриді. Генеральний секретар застосовує директиви асамблеї і поради. Будучи главою секретаріату, він управляє діяльністю організації, представляє програму взаємин з урядами країн-учасниць, управляє рахунками поради.

       Комітет членів, що приєдналися, організований  робочими групами: молодіжний туризм, вибір споживачів і їх поведінка, інвестиції в туризм, туризм і зайнятість, туризм і охорона здоров'я, туризм і інформаційні засоби. Європейська  комісія подорожей була створена національними туристськими організаціями  європейських держав як неприбуткова організація в 1948 р. і об'єднує 21 країну. Її роботу підтримує Європейський союз, який розглядає туризм як індустрію, що має величезне економічне і  соціальне значення.

       Більшість країн мають свої національні  туристські організації. Деякі з них,  у Франції входять в уряд, інші ж створюються незалежно від уряду, але підтримуються їм централізованими фінансовими вливаннями, як у Великобританії. Адміністрація подорожей і туризму США підтримується федеральним урядом, але більшість обов'язків по маркетингу і розвитку лягають на плечі окремих штатів. Організація фінансується за рахунок щорічних федеральних кредитів у розмірі 17,5 млн. дол. і партнерських внесків приватного сектора в 20 млн. дол.

       Як  правило, в туристських державах створюються міністерства по туризму, особливо в острівних країнах. Проте  деякі з них мають або державний  департамент по туризму, який підкоряється Міністерству економіки, або департамент  зовнішньої торгівлі, або, туристський  відділ в рамках Міністерства у справах  молоді, спорту і розваг. У державах з децентрализованной владою туризм знаходиться в підпорядкуванні  місцевій адміністрації. Трапляється  і так, що обов'язки по розвитку туризму  ділять між собою федеральний  уряд і управління територіальною освітою.

       Країни  обмінюються туристами і відповідно грошима. Як правило, відбувається обмін  традиційними видами туризму. Наприклад, жителі північних країн Європи в  основному проводять відпустку  на курортах Середземномор'я, а жителі південних теплих країн віддають перевагу відпочинку на гірськолижних курортах.

       Міжнародні  туристські прибуття і доходи від  туризму в Франціїї  складають за 2005 рік 75,908 млн.чол. а в 2006 році 79,083 млн.чол. І темп зростання 4,2 %.

         Основні туристські потоки в світі зосереджені усередині Європи (з Великобританії до Франції, з Німеччини до Іспанії), Америки (між США і Канадою) і регіонам ВАТИ (з Японії до Таїланду). Країни Африки, Близького Сходу і Південної Азії не можуть конкурувати з Європою, Північною Америкою і ВАТИ ні по прибуттям іноземних гостей, ні по вступах від міжнародного туризму. Причина цього криється в економічних проблемах. Туристичні центри цих регіонів є специфічними ринками для багатьох турістогенерируючих країн. Тут часто відбуваються негативні для сектора міжнародного туризму акти тероризму і військові дії, проте в основному вони страждають із-за спаду ділової активності у відповідних генеруючих країнах.

       Велика  частина населення має крупні реальні доходи і вважає за краще  проводити відпустку за кордоном, але не дуже далеко від своєї країни (туристи Німеччини, Франції, Великобританії)

       Наявність безлічі культурно-історичних пам'ятників, створених природою і людиною.Велике значення має наявність крупної індустрії туризму і відповідної інфраструктури.

       Країни  Західної Європи - найбільш популярні  у туристів напрями екскурсійного  туризму. По великій кількості культурно-історичних пам'ятників, їх географічній близькості, і прекрасно розвиненій туристичній  інфраструктурі це регіон не має аналогів в світі. Переважна більшість  пам'ятників архітектури, музеїв, галерей  розташовано в крупних містах. «Не міський» туризм розвинений набагато слабкіше, відвідини національних парків, заміських резиденцій, сіл характерний  для Швейцарії, Німеччини, Австрії, Італії і південної Іспанії.

       Характерна  особливість екскурсійного туризму  в Західній Європі - стійкий цілорічний попит екскурсійного туризму  з відвідинами декількох країн.

       Туристські  потоки до Центральної і Східної  Європи складають 22% загального числа  європейських прибутку, а виїзду - всього 2-3% із-за низьких цін на туристські продукти і відносно низької якості обслуговуючих інфраструктур. Середній дохід від одного іноземного туриста  в країнах цього регіону складає  менше 100 дол., тоді як в країнах Північної  Європи він наближається до 1000 дол.

       Проведений  СОТ аналіз показав, що доля доходів  від міжнародного туризму в загальних  доходах Європи від експорту постійно збільшується. Це ще раз підтверджує, що міжнародний туризм є важливою сферою економіки європейських країн.

       Таким чином, майже більшість країн  прагнуть розвивати ринок туристичних  послуг, оскільки це сприяє розширенню і зміцненню міжнародних економічних  зв'язків. На ринку туристичних послуг представлені всі континенти і безліч країн світу, багато країн відстали в цьому вигляді бізнесу і  прагнуть упровадитися в цей ринок, аби витягувати вигоду    
РОЗДІЛ 3. Статистичні  дані про туристичні потоки між Україною і Францією.

3.1. Основні тенденції розвитку туризму в Україні

    Туризм  є складною системою, в якій тісно  переплетені інтереси багатьох галузей  економіки, екології, культури, безпеки, зайнятості населення, розвитку туристської  інфраструктури. Саме туристична індустрія  виступає потужним соціально-економічним  і політичним чинником, що визначає розвиток економіки і політику багатьох країн і регіонів світу.  

    Сучасна індустрія туризму є однією з  прибуткових і динамічних галузей  світового господарства. Згідно з  дослідженнями Всесвітньої  Туристичної  Організації (UNWTO) міжнародні туристичні потоки достигли 924 мільйонів в 2010 році, та склали приріст в 2% порівняно з 2009 роком (зниження попиту на туризм в другої половині  2008 року, пов'язано з погіршенням міжнародних економічних обставин). За даними Всесвітньої ради подорожей та туризму (WTTC) частка індустрії туризму складає 9,9 %  глобального ВВП, 10,9%  світового експорту,та 9,4% світових інвестицій.

    Розвиток  сфери туризму на сьогодні визнано  державою одним із пріоритетних напрямів діяльності. Наявність у держави  унікальних рекреаційних і культурно-історичних ресурсів є підґрунтям для розвитку туристично-рекреаційної сфери.

    Проблеми  розвитку туризму  в Україні  розглядаються  в багатьох роботах дослідників - О.О. Бейдика, Т.А. Дьорова, В.К. Федорченко, Н.В. Фоменко, С.А.Юрченко та інших.

    Проте  розвиток туризму вимагає вивчення сучасного стану туризму та діяльності курортів, туроператорів та турагентів  в Україні для формування стратегій  подальшого розвитку індустрії туризму.

    Метою дослідження є аналіз сучасного стану діяльності туристських операторів та агентів, стану сфери туризму та діяльності курортів; та внесок туристичної індустрії в економіку України.

      За даними доповіді Всесвітнього Економічного Форуму в 2009 році по рівню конкурентоспроможності в сфері подорожей та туризму Україна займає 77 місце, яке залишилось не змінним порівняно з 2008 роком (в 2007- 78 місце). Розвиток туристської галузі характеризується позитивною і постійною динамікою. Створення нового іміджу українського туристичного продукта, конкурентоздатного в нашій країні і за кордоном, підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в туристській сфері зумовили зростання кількості туристів і об'ємів наданих ним послуг.

    Згідно  з дослідженнями Всесвітньої  ради подорожей та туризму в Україні  частка індустрії туризму у ВВП  склала 1,6% (14,9 млрд.грн., чи 2929,6 млн.дол.США) у 2010 році. По прогнозам очікується падіння частки індустрій туризму в ВВП в 2011 році на 14,8% , а протягом десяти наступних років- приріст у середньому на 6,9% щорічно. Частка туристичної індустрії та суміжних галузей економіки у ВВП склала 9,3% (85,2 млрд.грн.,чи 16761,8 млн.дол.США) у 2010 році. Прогнозується також падіння цієї частки у ВВП на 20,0% у 2011 році, а протягом наступних 10 років- приріст у середньому на 6,4% щорічно. Зайнятість у туристичної індустрії та суміжних галузях економіки у 2010 році склала 1571500 робочих місць, 7,6% від загальної зайнятості (зайнятість безпосередньо в індустрії туризму склала 268400 робочих місць, 1,3% від загальної зайнятості). Очікується падіння зайнятості в індустрії туризму та суміжних галузях економіки в 2011 році на 18,8%.

Обсяг інвестицій у туристичній індустрії у 2010 році склав 19,9% від загального обсягу інвестицій (50 млрд.грн.,чи 9840,4 млн.дол.США), в 2011 році очікується падіння цього показника до 47 млрд.грн.

    Всі наведені данні свідчать про внесок індустрії туризму в економіку України, кризові явища в економіці сприяли деякому падінню в галузі. В результаті досліджень міжнародні експерти з туризму дійшли висновку, що туризм менше ніж інші галузі економіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка може протягом часу лише уповільнити його розвиток. Тому для розуміння тенденцій розвитку туризму необхідно проаналізувати діяльність туристичних агентів та туроператорів, діяльність курортів, динаміку та структуру туристичного ринку.

      Впродовж  2010 року  було видано ліцензій 1248 суб'єктам господарювання, з них на турагентську діяльність  - 918; на туроператорську діяльність - 277; на туроператорську діяльність (внутрішній та в'їзний туризм) - 53. Ліцензії на туроператорську та турагентську діяльність отримало 7736 суб'єктів господарювання, з них в дії 7323.

    Розвиток  українського туристичного ринку (в 2010 році зареєстровано 7736 компаній, тоді як в 2009 році- 6742, з яких 2,5 тис.- туроператори) є результатом процесів, які провідні європейські країни давно пройшли, що сприяло формуванню в цих країнах олігополії декількох туроператорів, консолідуючих 60-80% ринку та, які реалізують  турпродукти через роздрібні сеті, об'єднувані під єдиним брендом.

    Більшість європейських туристичних компаній працюють на в'їзний, виїзний та внутрішній туризм, в Україні ж 90% туркомпаній  орієнтовані на виїзний туризм, основні  причини ситуації в слабому розвитку туристичної інфраструктури та низької  якості послуг, які не відповідають рівню цін на них.

    В структурі туристичного ринку України  пріоритетними залишаються внутрішній та виїзний туризм, у зв'язку з  кризою попит на зарубіжні поїздки  знизився, так за січень- вересень 2010 року виїзний потік скоротився на 38% в порівняльні з аналогічним періодом 2009 року (а на окремих направленнях - на 50%); обсяги в'їзного та внутрішнього туризму скоротились на 24% і 4% відповідно.

    Чисельність нерезидентів, які в'їхали в Україну  у І півріччі 2009 року, скоротилась  на 18,9% та становила 10,3 млн. осіб проти 12,7 млн. осіб у 2008 році, українців, які  виїжджали за кордон - на 2,8%  та становила 7,3 млн. осіб.

    Зменшення чисельності громадян України, які  виїжджали за кордон, спостерігалось у 2008 році (в цілому за рік - на 9,9%), тоді як скорочення чисельності іноземців, які відвідували Україну, відбулось  вперше за останні два роки.

    Така  тенденція, що склалась на сучасному  туристичному ринку негативно впливає  на економіку України. Тому першочергове завдання держави створювати програми по просуванню українського туристичного продукту, як в Україні, так і за кордоном. Так Асоціація лідерів  туристичного бізнесу та Міністерство культури та туризму в вересні 2010 року в рамках III Українського туристичного форуму презентували спільний Проект підтримки внутрішнього та в'їзного туризму в Україні, що буде сприяти формуванню цивілізованого ринку внутрішнього та в'їзного туризму в країні. Також в лютому 2010 року за ініціативи Державної служби туризму та курортів та оргкомітету Національного проекту «Курорти та санаторії України» відбувся «круглий стіл» на тему «Стан та шляхи розвитку курортів України», в контексті підготовки до Євро-2012 та кон'юнктури світового туристичного ринку, яка склалась на сьогодення, і за певних умов може бути використана Україною для виходу на якісно новий рівень конкурентоспроможності. Зокрема, Україна спроможна сформувати пропозицій для оздоровчого та медичного туризму, що за умов світової кризи набуває ваги головного мотиву подорожі.