Характеристика туристичних потоків між Україною і Францією на сучасному етапі

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Чернівецький  національний університет

імені Юрія Федьковича

Географічний  факультет 

Кафедра географії та менеджменту туризму 

Характеристика  туристичних потоків  між Україною і  Францією на сучасному  етапі

(Курсова  робота) 

Напрям: 0502 – “Менеджмент”

Спеціальність: 6.050201 – “Менеджмент організацій”

Спеціалізація: «Менеджмент готельно-курортного і  туристичного сервісу»

Виконавець:

студентка 4 курсу

415 а.г.

географічного факультету

Шородок Оксана

Науковий  керівник:

асистент  Ясенчук В.І. 

Чернівці  – 2011

Зміст

Стор.

Вступ………………………………………………………………. ……..4

РОЗДІЛ 1. Організація туризму у Франції………………………………….…. 5

    1.1.Соціально-економічні передумови та особливості історії розвитку туризму у Франції …………………………………………………………………..5

    1.2. Державна політика у сфері туризму. Організація туристської діяльності…………………………………………………………………………….6

    1.3. Французька модель розвитку туризму…………………………………..11

    1.4. Географія туризму у Франції…………………………………………….11

РОЗДІЛ 2. Теоретичні аспекти поняття туристичний потік………… ..……13

   2.1. Поняття туристичного потоку. ……………………………………….….13        

   2.2. Статистика туристських потоку ………………………………………….15         

   2.3. Туристичні потоки і економіка туризму……………………………..…..19

РОЗДІЛ 3. Статистичні  дані про туристичні потоки між Україною і Францією………………………………………………………………………..…..25

   3.1.Основні  тенденції розвитку туризму в  Україні…………………………..25      

     3.2. Характеристика туристичної діяльності  та її вплив на економіку  України……………………………………………………………………... ………29

     3.3. Перспективи розвитку туризму  в Україні та вплив соціальних, демографічних та інших факторів  на туристичний ринок………………………..32

    3.4.Аналіз і порівняльна характеристика  туристичних потоків України  по різних роках…………………………………………………………………………. 36                                                                                                                                      

Висновки…………………………………………………………………45

Список  використаної літератури……………………………………..47

Додатки………………………………………………………………..…51

Вступ

    Актуальність  теми. Туристський потік - це кількість зареєстрованих туристів, що побували в тій або іншій місцевості. Кількість прибутку служить основним показником, що характеризує туристський рух для конкретного туристського центру. Але також туристські потоки можна розглянути і як деякі географічні напрями. Для цього, звичайно ж, потрібно знати, звідки і куди ці величезні туристські маси прямують. Ну а вивчивши подібну динаміку можна, робити виводи, кількості в’їзних і виїзних туристів  та визначення прибутку від туристичних потоків. Все це підкреслює актуальність, вибраної   теми дослідження.

         Усесвітня туристична організація ООН (UNWTO) опублікувала дослідження World Tourism Barometer, згідно якому в 2010 р. кількість міжнародних туристів скоротилася на 4,3% в порівнянні з 2009 р., до 880 млн. чоловік. Об'єм доходів туристичної галузі зменшився в 2010 р. на 6%, до 887 млрд. $.

    UNWTO прогнозує, що в 2011 р. потік міжнародних туристів збільшиться на 3-4%, що пов'язане перш за все з початком виходу багатьох держав світу з економічної кризи.

    Об'єктом  дослідження слід вважати особливості туристичного потоку в Україну і Францію та обслуговування туристів на підприємствах туризму.

    Предметом дослідження, вважатиметься аналіз туристичних потоків .

    Мета даної курсової роботи - виявити зовнішні та внутрішні туристичні потоки на прикладі України і Франції.

    Для досягнення поставленої мети визначено  наступні завдання:

• характеризувати організацію туризму у Франції;
• розкрити класифікацію засобів туристичного потоку;
• детально розглянути особливості обслуговування туристів в Украхні і Франції;
• проаналізувати  статистичні показники туристичних потоків України і Франції;

    В ході дослідження були використані  такі методи як: описовий, використовувався для представлення зібраних даних  по загальній характеристиці країн, а також використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку туризму у Франції  та в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Організація туризму у Франції

1.1.Соціально-економічні передумови та особливості історії розвитку туризму у Франції 

     Франція є однією з найбільш високорозвинених країн світу. Потужна індустрія  і високотехнологічне виробництво  дозволяють Франції створювати туристські проекти будь-якої складності і капітало - ємності.

     У Франції налічується близько 40 тис. культурних пам'яток. Але не тільки вони притягують величезну кількість  туристів. Національні традиції та обряди, ремесла, гастрономічне мистецтво, а також різні культурні події - ось що, як правило, залучає велику кількість відвідувачів. Це різні  карнавали і фестивалі, свята  та інші події.

     Франція є лідером за кількістю прийнятих  туристів - в 2010 році країну відвідало більше 87 млн. чоловік. Крім того, щорічно приймається не менша кількість екскурсантів.

     Після Другої світової війни Франція відразу  ж стала докладати зусиль до залучення  іноземних туристів. Для цієї мети був розроблений і здійснений цілий ряд заходів. Франція стала  першою країною в Європі, яка проголосила  політику «відкритих дверей». Для туристів із низки країн були скасовані  в'їзні візи. Активно відновлювалася готельне господарство. Був введений «туристський курс» обміну іноземної  валюти. При проїзді по залізниці  іноземним туристам надавалася знижка. Але, незважаючи на пільги, Франція  була однією з найбільш «дорогих»  країн для туристів. Саме з цієї причини з 60-х років намітилася тенденція скорочення тривалості перебування  іноземних туристів у Франції. Одночасно  з цим значно більше французів  стало від'їжджати за кордон, зростання  туристичних витрат був вище, ніж  приріст доходів від міжнародного туризму.

     Погіршення  економічних показників туризму  стало викликати серйозне занепокоєння уряду та ділових кіл Франції. Тому в програмі економічного і соціального  розвитку на 1966-1970 рр.. був відведений спеціальний розділ заходам із заборони зростання дефіциту туристського балансу. Розроблено ряд заходів на залучення  іноземних туристів і скорочення виїзду французьких туристів за кордон. Відкрилися нові навчальні заклади  з підготовки кадрів для індустрії  туризму, багато уваги і засобів  приділялася поліпшенню автомобільних  доріг. В кінці 60-х років був  прийнятий і реалізований план розвитку прибережного та сільського туризму  на південно-західному узбережжі  Франції. У 1967 р. в Парижі було засновано  «Товариство з розвитку національного  туризму» з метою відволікання французьких  туристів від поїздок за кордон.

     У 70-80-і рр.. в'їзний туризм у Франції  розвивався досить швидкими темпами. У 1985-1994 рр.. середньорічний приріст туристських  прибуттів становив 4,7%, а доходів - 13,1%. В даний час Франція має  позитивне туристичне сальдо. У країні створена сучасна індустрія туризму. Після прийняття Шенгенської  угоди та скасування візового режиму між країнами Об'єднаної Європи все  більше туристів воліє відвідувати  Францію в уїк-енд, а тривалі  відпустки проводити в інших  країнах. 

1.2. Державна політика у сфері туризму. Організація туристської діяльності. 

     Система державного регулювання туристської  діяльності у Франції має складну  організаційну структуру. Її очолює міністр туризму, наділений аудиторськими  та контрольними повноваженнями. Йому підпорядковується Генеральна інспекція  з туризму. Вона виконує представницькі функції, контролює роботу іноземних  туристських офісів у Франції  та французьких - за кордоном, здійснює нагляд за діяльністю інших туристських  організацій, а також відстежує  ситуацію на французькій і зарубіжних туристських ринках.

     При міністрі туризму утворений Національна  рада з туризму у складі 200 чоловік. Цей консультативний орган об'єднує  представників галузі, граючи важливу  консолідуючу роль. Він виконує наглядову, дорадчу та погоджувальну функції. Національна рада бере участь у розробці державної політики, обговоренні  проектів, законодавчих актів та інших  питань у галузі туризму.

     Неодноразові  управлінські реформи у Франції  увінчалися поділом функцій контролю та виконання в області туризму. Для втілення в життя основних напрямів розвитку туризму у Франції, визначених міністром туризму, створено національну туристська адміністрація - Управління туризму і його підрозділи на місцях. Управління розробляє та проводить державну політику в галузі туризму. Воно, зокрема, регламентує  туристську діяльність на основі спеціальних  нормативних документів (положення  про класифікацію туристських об'єктів  та ін.), здійснює збір, систематизацію та поширення статистичної інформації про туризм, реалізує соціальні програми із забезпечення відпочинку населення, зайнятості у сфері туризму та підготовки кадрів для туристичної  індустрії, координує діяльність різних туристських організацій.

     Серед організацій, що вносять великий  внесок у розвиток національного  туризму, важливе місце займає "Дім  Франції". Він був створений  в 1987 р. під керівництвом міністра туризму. Особлива форма його організації - об'єднання  з економічною метою - обрана не випадково. Держава, приватні підприємства та асоціації  туристської індустрії та інших  галузей - всі вони керуються загальним  економічним інтересом у розширенні внутрішніх і в'їзних туристичних  потоків і, як наслідок, збільшення доходів від туризму. Для цього  вони сконцентрували сили і засоби в "Будинку Франції" на принципах  державно-приватного партнерства. "Дім  Франції" має головний офіс у Парижі і 33 регіональних бюро в 28 країнах світу, в тому числі в Росії. Вони формують привабливий образ Франції і  просувають країну як туристський напрям у світі.

     Інша  організація - ОДІТ Франс - у формі "об'єднання  з користю для суспільства" утворена при міністрі туризму для  проведення досліджень у галузі туризму, моніторингу туристського ринку, надання консалтингових послуг та проведення експертизи туристських проектів.

     План  підвищення якості туристського обслуговування, ініційований міністром туризму, став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил - працівників туристського бізнесу, їх професійних об'єднань, органів управління на місцях, які  брали участь у його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і закінчуючи її рекламою. Був розроблений логотип марки, який відбив головну ідею - Франція  в центрі боротьби за якість обслуговування. Він виконаний у вигляді "Q" - початкової літери слова "якість" (qualite), в центр якої поміщений  контур країни. Марка якості присвоюється підприємствам туристської індустрії, які дотримуються санітарні норми  і правила безпеки, відповідають встановленим класифікаційним вимогам, вдаються до незалежним зовнішнім аудиторським перевіркам якості обслуговування, виконують  національні добровільно взяті  зобов'язання (всього їх 96) щодо підвищення якості, відповідним чином реагують на рекламації клієнтів. Марка якості присвоюється міністром туризму  за поданням відбіркової комісії. Діяльність туристських підприємств, що діють  під маркою якості, суворо контролюється. Крім незалежних аудиторських перевірок, які організовують самі підприємства як неодмінна умова для отримання  розпізнавального знака, держава зі свого боку здійснює контроль, і  у випадку невідповідності встановленим вимогам може позбавити підприємство марки.