Гетьманська столиця Батурин

К. Розумовського (травень 1998 р.) - матеріали конференції були надруковані у журналі “Сіверянський  літопис”,

- наукова конференція  з нагоди 290-річниці з дня народження  гетьмана

І. Мазепи (жовтень 1999 р.),

- міжнародна наукова конференція  присвячена 225-річниці з дня народження  видатного українського пасічника  П. Прокоповича. Проводилась разом  з інститутом бджільництва ім. П. Прокоповича, (серпень, 2000 р.),

 

18

- міжнародна наукова конференція  “Кирило Розумовський – останній  гетьман України” з нагоди 275-річниці  з дня народження та 200-річниці  смерті К.Г.Розумовського (травень, 2003 р.),

- міжнародна наукова конференція  до 10 - річниці з дня заснування  заповідника та 295-річниці з дня  смерті гетьмана І.С.Мазепи. (травень  2004 р.),

- наукова конференція  присвячена 230 – річниці з дня  народження П.Прокоповича (червень  2005 року).

- наукова конференція  „Культурно-релігійний розвиток  Гетьманщини кінця 17 – початку  18 ст” (вересень 2006 року).

 

Конференції 2003, 2004, 2005, 2006 років  готувались і проводились у тісній співпраці з деканом історичного  факультету ЧДПУ ім. Т.Шевченка Коваленком О.Б. З кожним роком рівень підготовки конференцій підвищується - були підготовлені і вийшли друком збірники матеріалів конференцій 2004, 2005, 2006 років, які, наряду із чисельними путівниками, буклетами, статтями, є своєрідним звітом про  проведену наукову роботу науковців  заповідника. Організація та проведення конференцій значно розширило коло нашого спілкування і зайвий раз  переконало спільноту в тому, що заповідник не рядовий музейний заклад і має великі перспективи для  розвитку.

Одним із основних завдань  покладених на заповідник, згідно його статуту, є збирання та збереження. Хоча всі оригінальні експонати  розосереджені по колекціях - музейних, приватних, кошти на придбання експонатів не виділяються, досвід заповідника  „Гетьманська столиця” останніх років  показав, що в цьому напрямку є  великі перспективи.

В силу зрозумілих причин з  Батурина було вивезено все, що хоч  чимось нагадувало про Івана Мазепу. Експонати „Батуринської тематики”  розсіяні по музеях світу. Колекція заповідника  нараховує нечисленні оригінальні  експонати доби Гетьманщини. Заповідник не успадкував жодної колекції, жодного, навіть невеликого, зібрання. Патріотизм, невтомність, оптимізм захоплених музейних працівників є запорукою успіху в справі формування музейного зібрання. Колекція, яку маємо сьогодні, сформована працею всього колективу. Нам є чим  пишатися. Примножити і збагатити  музейну колекцію стало потребою всього музейного колективу.

В 2002 році ми переглянули  свою позицію в питанні збирання експонатів і одностайно вирішили - формування колекції першочергове завдання, на ряду з питанням реставрації пам’яток. Мали місце в колективі і скептичні  настрої - як же без коштів ми справимось з цим завданням? Та переміг оптимізм і ми разом взялися до роботи: склали план дій та, найперше, встановили норму збору експонатів для всіх співробітників - від директора до підсобного працівника.

 

19

Напрямки, які ми визначили  як основні в питанні поповнення фондової колекції це - археологічні розкопки, етнографічні експедиції, широка співпраця  з усіма регіонами, організація  та проведення акцій „Подаруй експонат”.

Саме дирекція заповідника, відразу ж після створення  в 1994 році, стала ініціатором проведення археологічних досліджень Батурина, які розпочались в 1995 році. Наукові  співробітники „Гетьманської столиці” здійснюють нагляд за проведенням всіх земляних робіт на території селища та є активними учасниками археологічних  експедицій. Все це приносить безцінні експонати, які заслуговують на особливу увагу. За десять років до фондів заповідника  надійшло 11627 археологічних знахідок.

Організація широкомасштабних етнографічних експедицій по збору  експонатів - це вибір всього колективу  нашого заповідника, який з усією  відповідальністю ставиться до основного  завдання своєї роботи. Етнографічні експедиції систематично проводимо  в теплий період року. На велосипедах  групою до 10 чоловік, щоб максимально  охопити село, по завчасно наміченому маршруту, ми об’їхали всі села в  околицях Батурина. Силою доброго  слова нам вдається переконати людей  і тому експонати, які зібрані  в ході експедицій - зібрані або  безкоштовно, або за дуже символічну плату. Значна частина зібраного - це предмети декоративно-прикладного  мистецтва - український народний одяг, розмаїття рушників – цієї душі народу, предмети побуту, меблі, дзеркала, стільці, столи, крісла, світлини. Паралельно іде щоденний збір експонатів по Батурину - не має такого дня, щоб хтось  із співробітників не здав до фондів предмета старовини.

Плідно співпрацюємо з  цілим рядом організацій. З Національним банком активізували відносини з 2002 року – знайшли потрібні слова  і як результат - зформована колекція срібних ювілейних монет. Керівництво  Нацбанку підтримало ініціативу заповідника  щодо випуску серії срібних пам’ятних  монет „Гетьманські столиці України” – першою в цій серії стала  монета „Батурин - гетьманська столиця” карбована в 2005 році, в 2006 році карбована  монета „Чигирин”.

 

В 2004 році ми налагодили співпрацю  з Державною службою контролю над переміщенням культурних цінностей  через державний кордон України - за два роки з Бориспільської, Київської  регіональної, Ягодинської митниць  нам передали 943 музейні предмети.

Налагоджується співпраця  з Національною спілкою художників - на звернення дирекції заповідника  Спілка передала до фондів заповідника  роботи відомих майстрів. В 2006 році за ініціативою заповідника

„Гетьманська столиця”, яку підтримав віце – прем’єр  міністр України з гуманітарних питань Кириленко В.А., ІV пленер Національної спілки художніх майстрів України пройшов  в Батурині, що дасть можливість поповнити фонди роботами українських  художників на батуринську тематику.

20

Хочу відмітити з якою теплотою відгукнулась на наші звернення  УПППЗ „Укрпошта” - її Чернігівське відділення та видавництво „Марка України”. За 2003 – 2005 роки з їх допомогою  ми зформували філателістичну колекцію в кількості 1241 одиниць, яка налічує  і унікальні екземпляри. З ініціативи заповідника впродовж 2003-2006 років  випускались конверти з зображенням  батуриських пам’яток.

В 2005 році колекція художніх творів роботи відомих українських  митців була передана „Гетьманській  столиці” за розпорядженням Міністерства культури та туризму України із фондів Дирекції художніх виставок України

В 2004 році колектив заповідника  започаткував проведення щорічних акцій  „Подаруй Батуринському заповіднику  експонат”. За підтримки Бахмацької районної адміністрації стала акцією районного масштабу. Наступного року, за наполегливості колективу, акція  стала загальноукраїнською. 18 травня 2005 року в Міжнародний день музеїв, в Києві, в Палаці мистецтв „Український дім” Батуринський державний історико-культурний заповідник „Гетьманська столиця” оголосив про початок акції „Подаруй Батуринському  заповіднику експонат”. Акція проходила  в декілька етапів і закінчилась  оголошенням результатів 13 листопада, в День пам’яті жертв Батурина. В той день, в який 297 років тому, в 1708 році, Батурин приніс себе в  жертву незалежності України перебуваючи  на самому піку свого розвитку. Ми провели  велику рекламну компанію Акції через  ЗМІ та відвідувачів заповідника, виготовили запрошення до участі в Акції, особисто звернулись до сотень людей і отримали прекрасний результат - за час проведення акції до фондів заповідника надійшло 1 164 експонати. В день оголошення результатів  Акції заповіднику подарували унікальну  картину, перемовини за яку тривали  більше двох років - „Різня в Батурині 1708 року”, художника Андрія Івахненка. Для „Гетьманської столиці” цю картину він імені міжнародного благодійного фонду „Україна 3000”  придбав Косинський Михайло із Миколаївської  області. Як не складно та ми прийняли одностайне рішення - проводити аналогічні акції щорічно - з 18 травня по 13 листопада.

В усі часи формування колекції державних музеїв забезпечувалось  державою - матеріально та ініціативної працею музейних працівників.

Заповідник „ Гетьманська  столиця ”, який вже працює 11 років  формує колекцію лише завдячуючи невтомним, енергійним працівникам - щороку з 2002 року ми описуємо одну тисячу експонатів, а  збираємо, не враховуючи археологічних  знахідок, набагато більше.

Музейні працівники Батурина саме ті люди, які весь час, не покладаючи рук, не дивлячись на несприятливість  політичної ситуації, з величезним патріотизмом та любов’ю до України, несли батуринську правду до людей - писали, говорили і були почуті.

 

 

 

 

21

 Прем’єр - міністр  України Віктор Андрійович Ющенко  став першим можновладцем, який  реально перейнявся питанням  відродження Батурина - в 2002 році  під його керівництвом, з метою  занесення Батурина на гідне  місце в ряд історичних місць  України, була розроблена Комплексна  програма збереження пам’яток  заповідника „Гетьманська столиця”  і розвитку соціальної та інженерно-транспортної  інфраструктури смт Батурина, реалізація  якої розпочалась в 2003 році. Наступного  ж року роботи по Програмі  фактично призупинились - кошти  з держбюджету не були виділені  і знову Батурин став заручником  політичної ситуації.

Після візиту до Батурина 11 березня 2005 року Президента України  Віктора Андрійовича Ющенка, який вже п’ять років послідовно відроджує  історію та пам’ятки Гетьманської столиці, розпочалися масштабні  реставраційні роботи на пам’ятках  Батуринського історико – культурного  заповідника „Гетьманська столиця”. За ініціативою та безпосередньою участю співробітників заповідника розробляються  проекти: створення мережі музеїв - в палаці гетьмана України Кирила Розумовського буде створено Музеї  Гетьманської Слави, де цілком закономірно  та історично обгрунтовано буде представлено один із найвідповідальніших періодів історії України - добу Гетьманщини - її становлення, розвиток та ліквідацію; Музей археології Батурина в приміщенні

Воскресенської церковно-приходської  школи; Будинок – музей Генерального судді Лівобережної України Василя Кочубея в Будинку Генерального судді Василя Кочубея; Музей бджільництва ім. П.Прокоповича з діючою пасікою  на подвір’ї; музеєфікації та реконструкція  пам’яток археології - Цитадель, Гончарівка; створення комплексу „ Батуринська  фортеця в мініатюрі ” на площі  перед Музеєм археології Батурина, що поряд з територією батуринської Цитаделі. На базі заповідника буде створена постійнодіюча археологічна експедиція науковців України та світу - самі розкопки надзвичайно цікавий  об’єкт туристичного показу.

Реставрація окремих пам'яток не вирішить проблеми туризму. І тому в ході реставрації передбачено: облаштування сучасного готельного комплексу, який би задовольнив потреби  вибагливих, і не дуже, туристів, створення  зони охоронюваного ландшафту і  використання його як зони відпочинку - будівництво на березі р. Сейм Будинку  відпочинку, туристичних баз

( невеликих - які б задовольняли  потреби водного та зеленого  туризму), будівництво на березі  озера Шовковиця ( води якого  лікувальні

для очей ) санаторію; відновлення  промислів, які були розвинуті в  гетьманському Батурині, виготовлення сувенірної продукції прямо на очах туристів та її реалізація.

Додаток 4

 

 

 

 

22

 

Качанівка (національний історико-культурний заповідник)

Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» — заповідник в селищі Качанівка Ічнянського  району Чернігівської області на берегах річки Смош.

Створений 1981 року на основі палацового ансамблю та парку дворян­ської садиби, заснованої в 1770-х роках, яка  на сьогодні є єдиною серед українських  садиб, що збереглася в комплексі. В  лютому 2001 року заповіднику надано статус національного.

Другий будівельний період садиба переживає у 1808-1824 роках за нових власників — українського поміщика Григорія Почеки (1765-1816) і його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом Тарновської).

Розширюється територія  садиби, палац перебудовується в  стилі російського класицизму, зводяться  нові будівлі різного призначення, закладається пейзажний парк.

Після вступу 1824 року у володіння  Качанівкою поміщиків-меценатів Тарновських, починається найбільш цікавий період, що продовжувався більше 70-ти років  і приніс славу цьому чарівному  куточку малоросійського краю як своєрідному культурно-мистецькому  осередку, який приваблював кращих представників творчої інтелігенції. Цьому сприяло архітектурно-художнє  середовище, привітлива гостинність  господарів і чарівна неповторність  української природи, уособленої у  величезному садибному парку  площею понад 600 га.

 

 

 

 

Урочище Качанівка розкинулось на околиці села на нерівному ландшафті місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам'ятниками архітектури, нижнє — мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23

Качанівський  парк, площею 560 га, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним із найбільших пейзажних садів в Україні та Європі. Виник на основі природного лісу і нараховує понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа.

Парк поділяється на дві  частини — регулярну та пейзажну (ландшафтну).