Гетьманська столиця Батурин

МІНЕСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

КУЛЬТУРИ І  МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ НА

МИСТЕЦЬКУ ТЕМАТИКУ

«Гетьманська  столиця Батурин»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА З  ДИСЦИПЛІНИ

«ОРГАНІЗАЦІЯ  ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Київ 2012»

 

ЗМІСТ

 

1.Загальні відомості…………………………………………………2

2.Історія міста  Батурин…………………………………………...3-6

3.Демографія ………………………………………………………....6

4.Чернігівська  область. Загальні данні. Клімат………………7-12

5.Пам’ятки...…………………………...……………………...….13-24

6. Батурин. Проживання, харчування, проїзд……………...........26

7.Тури в Батурин………………………………………………...27-28

8.Висновок …………………………………………………………...29

9.Додатки………………………………………………………….30-31

10.Джерела……………………………………………………………32

11.Література………………………………………………………....32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

Є такі сторінки історії України, якими завжди будуть пишатися наші нащадки, і не затьмарять їхньої слави жодні політичні  вітри.

 

1.Загальні  відомості.

 

Чернігівська обл., місто(з 2008р) на річці Сейм.

Бахмацький район

Поштовий індекс 16512

Телефонний код 04635

Площа території 7 кв.м.

Найближча залізнична станція - Бахмач -19км

51°20'19" N 32°52'38"E / 51.338611°  N 32.877222° E

Рік заснування 1625

Місто Батурин за своїм  значенням займає одне з провідних  місць в українській історії  і, безумовно,  є гідним символом державності України за доби  пізнього середньовіччя.

 

Заснований на початку XVII століття, Батурин відіграв значну роль в історії України. У 1669—1708 та 1750—1764 роках Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України, з ним пов'язана діяльність таких визначних політичних лідерів часів Гетьманщини, як Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський.

 

Батурин є еталонною пам’яткою археології козацької доби, культурний шар якої за ступенем насиченості та інформативності не має собі рівних в Україні.

 

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 31, т.. 1402) Батурин включено до Списку історичних населених місць України.

 

Назва походить швидше за все  або від руського діалектного  батура — башта, вежа або від тюркського імені Батур (Патур, Петер, Петро або за іншою версію Батир — богатир), серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди.

 

На території міста  знаходяться об'єкти Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

 

 

 

 

 

 

 

2

2.Історія  міста Батурин

 

Уперше Батурин згадується 1625 року. Колись ця місцина називалася Чорне городище, бо за річкою Чорною. Сучасну ж назву Батурин виводять від старовинного батура, що означає фортеця. З 1669 року Батурин стає гетьманською столицею Лівобережної України (1669-1708 та 1750 – 1764 роки) – велична і водночас кривава сторінка української історії. Це була резиденція гетьманів Івана Самойловича, Дем'яна Многогрішного, Івана Мазепи, Кирила Розумовського.

Лише декілька місяців  зумів прогетьманувати Дем'ян Многогрішний. Він не вмів ні читати, ні писати, а  тому за найменшої нагоди недоброзичливці  кололи йому очі «мужицьким» походженням. Але Д.Многогрішний умів любити Україну. Ще за часів Хмельницького він  досить швидко завоював шану не тільки рядового козацтва, а й самого Богдана. Але вже у 1792 році Многогрішного викрали із власного будинку у Батурині й після допитів у Посольському приказі в Москві загнали з сім'єю до Сибіру, звинувативши у прагненні об'єднати Лівобережну й Правобережну Україну, щоб відтворити єдину (а може, й незалежну) державу.

25 липня 1687 року на березі  річки Коломак, відбулася козацька Рада, де гетьманом обрали Івана Степановича Мазепу. Батурин залишається столицею Української держави.

З урочистостей Коломацької ради Мазепа  повертається до Батурина, поселяється в гетьманському палаці і розпочинає масштабне будівництво в столиці, яку за 21 рік свого гетьманування перетворив на столицю європейського зразка.

Надаючи великої уваги  розвитку освіти на  Україні в  своїй резиденції гетьман відкриває  спеціальний навчальний заклад —  канцелярський  курінь. Цей навчальний заклад був заснований при Генеральній  військовій канцелярії і готував  службовців для державних, адміністративно- судових та фінансових органів Гетьманщини.

Навколо себе формує культурну  і політичну еліту. Основна заслуга  в укріпленні гетьманської столиці  належить знаменитому архітектору, військовому інженеру і знавцеві фортифікаційної  справи Адаму Зернікау.

У 1708 році гетьманська столиця  стала центром боротьби за відновлення  повної державної незалежності. На придушення козацької державної  волелюбності Петро І направив військо  на чолі з Олексієм Меньшиковим. Меньшиков  розпочав облогу Батурина. Вона могла  б тривати дуже довго, бо у місті була 23-тисячна військова залога і великі запаси пороху й харчів для артилерії. Зрадив Батурин Іван Ніс, що показав московським військам підземний хід у фортецю. 2 листопада росіяни увійшли до Батурина. Усе населення, навіть немовлят, вирізали. Місто спалили. Жертвами московського терору стали понад 20 тисяч осіб. Причому, лише п'ять тисяч з них було військо, решта – мирні городяни: старики, жінки, діти.

3

За споминами очевидців, земля не могла увібрати у себе кров – навкруги стояли червоні калюжі…

Церкви й будинки городян  москалі пограбували і спалили; славетну книгозбірню Мазепи, його багатющі колекції старожитностей та зброї – вивезли до столиці Петра.

Після Батурина хвиля терору прокотилася по всій Україні. Розпочалися слідства й жорстокі кари на всіх, хто був причетний чи запідозрений у причетності до справи Мазепи. «Жах ширився по містах і селах, населення яких поспішало засвідчити перед московським урядом свою лояльність. Прихильників Мазепи чекали кари, заслання, конфіскація майна, яка поширювалася і на їхніх родичів. А тих, хто робив доноси, нагороджувано чинами, маєтками, конфіскованими у жертв. Глибока деморалізація охопила Україну, де кожний тремтів за своє життя…», - описує Наталя Полонська-Василенко в «Історії України».

У 1760 році Батурин подарували Кирилові Розумовському, який 1750 року був обраний гетьманом Лівобережної України. Тодішня столиця гетьмана мала бути у Глухові, але Кирилові там не сподобалося. І він переносить свою резиденцію до Батурина. За часів Розумовського Батурин називали «маленьким Петербургом» і навіть головну вулицю іменували Петербурзьким проспектом. Це були роки розквіту. У місті діяли потужна цегельня, лісопильний млин, суконна мануфактура, заводи листового золота і срібла, білого воску, свічкова та миловаренна фабрики, кінний завод, керамічна майстерня. Зберігся детально розроблений план заснування в Батурині університету, передбачалося заснування семінарії на 40 чоловік із бідних шляхтичів та різночинців. Ще при університеті збиралися відкрити лабораторію, церкву, лікарню, економічну контору тощо. Але, на жаль, здійснитися цим планам не судилося.

Цариця Катерина II далі нищила Україну. У 1764 році останній гетьман  України К.Розумовський змушений був  відректися від влади. Помер гетьман 1803 року, його поховали у Свято-Воскресенській церкві у склепі, яка сьогодні належить УПЦ Московського патріархату. Активісти радянської влади 1927 року пограбували поховання і повністю його зруйнували.

За часів царизму та радянської влади про Батуринську трагедію було заборонено навіть згадувати. Батурин нині – селище міського типу, і досі виглядає руїною. Свято-Воскресенська церква, зведена 1803 р. Як усипальниця Кирила Розумовського, нині належить Московському патріархату.

Височіють мури палацу Розумовського. Колись ця, за відгуками спеціалістів, перлина архітектури гордо підносилася над річкою Сеймом. Кімнати прикрашали ліпні оздоблення, паркет. З обох боків палацу були зведені два двоповерхові флігелі, неподалік – церква Воскресіння.

За будинком – розкішний парк. Палац побудований 1799 – 1803 рр. На замовлення графа К.Розумовського за проєктом Ч.Камерона, того самого, що збудував Камеронову галерею в Царському селі під Санкт-Петербургом.

4

Напівзруйнований палац  Розумовського нині реставрують, відтворено його та один з флігелів.

Реставрується і будинок  Кочубея, який зведено наприкінці XVII – на поч. XVIII століття. Саме сюди прийшов Іван Мазепа до генерального судді Кочубея просити руки його дочки, своєї коханої Мотрононьки. І отримав категоричну відмову. В будівлі розміщено краєзнавчий музей, фонди якого зараз перевезені і недоступні для відвідувачів. Навряд чи готова нинішня держава гарантувати їхню цілісність на час ремонту будівлі. До речі, згідно з постановою Кабміну на відновлення Батурина має бути виділено 38 мільйонів гривень. Проте досі селище не побачило цих грошей. На 2008-й рік припадає 300-та річниця Батуринської трагедії, про яку сьогодні офіційна українська влада воліє не згадувати.

У Свято-Миколаївському Крупицькому  монастирі, на який щедро жертвували Мазепа та Самойлович, большевики на місці монастирського некрополя зробили скотомогильник, у трапезній – школу.

Нині він належить УПЦ  Московського патріархату. Ігуменя монастиря Доротея домагається переведення комплексу монастиря із балансу заповідника «Гетьманська столиця» на баланс церковної общини. Ні археологічно, ні архівно монастир не досліджений. Результати такого дослідження будуть сенсаційними. Землю, в якій покояться останки української еліти, найближчих родичів Івана Мазепи, неможливо передавати в руки Московській церкві, від якої вони не мають належної шани.

Археологи і студенти Чернігівського держуніверситету почали працювати  в Батурині з 1995 року. Проте 1997-го розкопки довелося припинити через брак коштів. Влітку 2001 року завдяки фінансовій допомозі українських організацій Канади та США роботи відновлено. Археологи відтворили план старого Батурина і розкопали залишки гетьманського палацу в центрі міста, укріплень батуринської фортеці та будинків козацької старшини кінця XVII-XVIII ст. Були також досліджені рештки заміського палацу Івана Мазепи в околиці Гончарівка. Ці обидва муровані палаци були спалені вояками Петра І у 1708 році, проте вдалося встановити час їх спорудження, загальні плани, архітектуру та оздоблення. У 1995-1997 роках чернігівські археологи виявили у Батурині приблизно 10 поховань, багато з розкопаних кістяків мали сліди насильницької смерті. Збереженість археологічних шарів у Батурині є унікальною для України і багатьох країн Центрально-Східної Європи. Цього літа розкопки було завершено. Проте цими днями археологи знову виявили 70 поховань з останками жертв 1708 року – 40 дорослих і 30 дітей віком від 2 до 15 років із простреленими й розбитими черепами, відрубаними головами та кінцівками. Керівник археологічних робіт Володимир Коваленко вважає соромом те, що гроші на цей проєкт збирають канадські пенсіонери, а Україна не виділяє нічого.

 

 

 

5

10 квітня 2004 року в Батурині  відбулися заходи щодо вшанування  пам’яті жертв батуринської трагедії 1708 року. Відбулося перепоховання декількох козаків та мешканців Батурина, останки яких було знайдено під час археологічних розкопок у центральній частині старого міста.

Після цього єпископ Чернігівський  та Ніжинський УПЦ КП Михаїл освятив 11-метровий хрест – Пам’ятник козакам та мешканцям міста, знищеним 10-тисячною армією Меншикова та князя Дмітрія Голіцина. Створений скульптором Анатолієм Гайдамакою, хрест виготовлено за кошт Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» і встановлено на тому місці, де за часів Мазепи був гетьманський палац, а в період трагедії Меншиков катував людей. Це поки що наша єдина і найвеличніша дань пам'яті. «На цьому місці 1708 року стояли наші прадіди. І тут вони віддали життя за Україну. Ми повинні пам'ятати цей подвиг і пам'ятати уроки історії. Адже тоді, 1708 року, знайшовся зрадник, який відкрив ворота міста, після чого й почалася батуринська трагедія.

 Ми так і не знаємо, скільки ж тоді загинуло людей: сім, десять чи п'ятнадцять тисяч. А чи довго ми будемо вибирати кісточки серед картоплі?

 

До нашого часу збереглися:

  - будинок генерального судді Василя Кочубея

   - палац гетьмана Кирила Розумовського (1803, архітектор Чарлз Камерон), реставрований у 1811—1813 рр. за проектом А. Б. Бєлозуда, інші пам’ятки.

 

 

 

 

3.Демографія

 

1708 року у Батурині  було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а  мешканці, що вціліли, жили по  околицях (428 дворів):

 

У 2010 році в Батурині мешкало 3066 людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

4. Чернігівська область. Загальні данні. Клімат.

 

Загальна інформація

 

Територія – 31,9 тис. кв. км

Населення – 1151,9 тис. осіб

Обласний центр – Чернігів

 

В сучасних кордонах Чернігівська область утворена 15 жовтня 1932 року. За площею це одна з найбільших областей України, вона посідає друге місце  серед усіх областей та автономної республіки Крим. Територія займає 31,9 тис.км2 (5,3% території України).

Розташована Чернігівська область  у північній частині України  на кордоні трьох держав. Межує  на півночі – з Брянською областю  Росії (199 км держкордону), на північному заході – з Гомельською областю  Білорусі (227 км держкордону), на заході і південному заході – з Київською, на півдні – з Полтавською та на сході – із Сумською областями  України.

Область поділяється на 22 райони, в ній налічується 15 міст, у т. ч. 3 міста обласного підпорядкування (Чернігів, Ніжин, Прилуки), 30 селищ міського типу, 1487 сільських населених пунктів. Обласний центр – Чернігів, розташований на правому березі Десни, в 150 км від  Києва. Це найбільше місто області, в ньому проживає 299,4 тис. жителів.