Гетьманська столиця Батурин

До лісостепової зони входять  Бахмацький, Прилуцький, Бобровицький та частина Ніжинського району. Ґрунтовий  покрив цієї зони більш одноманітний порівняно з іншими зонами області. Тут основними типами ґрунтів  є чорноземи потужні й малогумусні  і чорноземи опідзолені. Трапляються  торф’яні й дерново-слабопідзолисті  супіщані ґрунти і лучні содові солончаки  в комплексі з чорноземно-лучними  солончакуватими ґрунтами і плямами  карбонатних солонців.

12

5.Памятки

 

Воскресенська церква у Батурині була побудована в стилі ампір в 1803 році. Названа по імені старого дерев'яного храму, який до 1708 року розташовувався на території Батуринской фортеці. Засоби на будівництво Воскресенской церкви надав Кирило Разумовский. Цей храм став фамільною церквою-усипальнею останнього українського гетьмана.

Церква є цегляною, оштукатернное  і побілена споруда. Збереглася в  первинних об'ємах. Хрестоподібний в плані храм з напівкруглою апсидою  має один купол. Над притвором  розташовується дзвіниця. Фасади прикрашають  чотирьохколонні портики, які вінчають трикутні фронтони. Інтер'єр виділяється  цілісністю і ясністю просторового рішення. У притворі уціліли старовинні двері з оригінальною поковкой.

Воскресенская церква є одним  з небагатьох пам'ятників в стилі  ампір, які збереглися на території  України. Не так давно храм був  відреставрований.

Адреса: м. Батурін, ур. Партизанска

Додаток 1

 

 

Палац Кирила Разумовского був побудований в 1799-1803 рр. Досі будівля, в якій ось вже 200 років ніхто не живе, вражає досконалістю форм, своєю помпезністю і величністю. Палац розташовується над широким схилом річки Сейм недалеко від траси Київ-Москва. Це єдиний в Україні зразок " кубичной", так званій центричній композиції палацу.

Креслення резиденції останнього українського гетьмана підготував архітектор Ч.Камерон, автором проекту будівлі  був італієць А.Ринальди. Будівництво  палацу так і не завершили, оскільки гетьман помер в рік закінчення будови.

Надалі будівля довгий час знаходилася у веденні  військових. Палац багато разів руйнувався і відновлювався(частково зберігся ліпний декор, печі, паркет та ін.). У  роки радянської влади були розібрані  флігелі. Уперше палац реставрували в 1911-1913 рр. після великої пожежі, наступного разу - в 1967 році.

У 2009 році в палаці була закінчена  чергова реставрація, в ході якої були повністю відтворені інтер'єри. На базі палацу відкрили музей гетьманства. Екскурсії сюди організовує адміністрація  Національного історико-культурного  заповідника "Гетьманська столиця"(вул. Центральна, 14).

Адреса: м. Батурін Бахмачского р-ну, вул. Набережна, 1

Тел.:(04635) 4-84-37

Додаток 2

 

 

 

 

13

Будинок генерального судді. В Батурині зберігся будинок генерального судді Лівобережної України Василя Кочубея. Це єдина будівля, що збереглася, після розгрому Батуріна військами царя Петра І у 1708 році. З історії відомо, що Генеральний суддя Василь Кочубей був кумом Гетьмана Івана Мазепи. У судді були дві дочки: Ганна – майбутня дружина племінника Мазепи, і Матрена - хрещеник гетьмана. Овдовівши, 58-річний Мазепа засватався (1704) до хрещеника, але дістав відмову її батьків.

Мотря любила Мазепу і втекла до нього. Не дивлячись ні на що, гетьман  наполіг на тому, щоб вона повернулася  додому. Через декілька років Мотря  вийшла заміж за генерального суддю  Чуйкевича, соратника Івана Мазепи.

За іронією долі Мазепа став причиною смерті Василя Кочубея. Він був страчений за донос  на гетьмана. Можливо, з почуття мести  Генеральний суддя і козацький  полковник Іскра написали Петру I лист, в якому описали плани  відділення Козацької України від  Росії, грунтовані на протистоянні Карла  ХII і Петра I. Проте російський імператор  повірив Мазепиным завіренням у  відданості і видав донощиків  Кочубея і Іскру Мазепі. Зрадників  засудили і обезголовили. Тіла їх були видані родичам і поховані в Києво-печерській лаврі. Після страти батька Матрона  пішла в монастир.

В ході історії будинок  кілька разів руйнувався(останній раз  під час Великої Вітчизняної  війни) і перебудовувався. З 1975 року у будинку генерального судді  Кочубея розташувався Батуринский  історико-краєзнавчий музей. Тут  зберігається більше 15 тисяч експонатів і предметів музейного значення. Інтерес представляють відтворені кімнати слідства і тортур з експозицією  тортурних знарядь, які знаходяться  в підвальних приміщеннях будинку.

Батуринский музей став основою  історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", який був  створений в 1994 році.

Адреса: м. Батурін  Бахмачского р-ну, вул. Гетьманська, 74

Тел.:   (04635) 4-80-08

Працює: 9: 00-18: 00

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14

 

 

Покровская  церква

Одним зі знаменитих храмів гетьманської столиці - Батуріна являється  Покровская церква. Цей храм був  сповідальнею гетьмана Івана Мазепи.

Перший Покровський храм був зведений в XVII ст. Ця дерев'яна  церква згоріла під час Батуринской  трагедії 1708 року. Нову Покровскую церкву відбудували вже з каменю в 1789 році. П'ятикупольний храм був вирішений  в стилі українського(мазепинського) бароко. Поряд з храмом було побудовано будівлю церковно-приходської школи.

Покровская церква у Батуріну була повністю знищена більшовиками в 1936 році. Після довгих років духовної безмовності про храм згадали  тільки в 2000 році. Відроджувався храм за рахунок української діаспори. На повне відновлення церкви пішло  довгих 8 років.

На освяченні храму  був присутнім Президент України  Віктор Ющенко. У подарунок церкви глава держави передав ікону  Покриву Пресвятої Богородиці.

Адреса: м. Батурін, вул. Шевченка, 2

 

 

Свято-миколаївський  Крупицкий монастир був заснований в селі Осич недалеко від Батуріна  ще в XII столітті. За переказами, під час нашестя татаро-монголів инки довгий час тримали оборону монастиря і, коли закінчилася провізія, звернулися по допомогу до Бога. Господь послав їм манну небесну(крупу), чим врятував ченців від голодної смерті. Так монастир дістав свою назву - Крупицкий. А Миколаївським його прозвали тому що саме на тому місці, де знаходиться обитель, багато років тому спостерігали явище образу Миколи Чудотворця(ікона святого - головна святиня монастиря).

Розквіт монастиря припав на XVII ст. коли Батурін став гетьманською столицею. Обитель була відроджена як чоловічий монастир, Свято-миколаївський  Крупицкий монастир

Свято-миколаївський Крупицкий  монастир

знаходилася під заступництвом  українських гетьманів. У 1680г. був  побудований собор Святого Миколая. Спасо-Преображенську церкву звели  в 1804г., дзвіницю - в 1825г.

Після встановлення радянської влади, в 1922 році Крупицкий монастир був закритий, а більшість його споруд зруйнована. Збереглися братський  корпус і дзвіниця, яка дивом уціліла, і це навіть попри те, що її двічі  намагалися підірвати.

Довгі роки обитель лежала в руїнах. Відродження монастиря  почалося в 1999 році, коли в село приїхали дві черниці. За короткий час жінкам вдалося відбудувати храм Перетворення господня і навіть обзавестися невеликим  господарством. Нещодавно в церкву була повернена знайдена випадково  чудотворна ікона Миколи Чудотворця.

 

15

Цитадель - ключове місце Батуринской трагедії 1708 року, коли місто було дотла зруйноване і спалене царськими військами Петра І під керівництвом князя Меньшикова, а населення замучене і знищене.

Згідно з історичними  відомостями, на місці фортеці ще в XII столітті виникло городище, жителі якого контролювали межі чернігівських  земель і переправу на р.Сейм. Після  оголошення Батуріна гетьманською столицею, на території Цитаделі були зведені  гетьманський палац і дерев'яна  Воскресенская церква. Цитадель - це була найбільш укріплена частина  старого Батуріна. Її площа не була великою - близько 1 гектара.

Порожня земельна ділянка  в урочищі " Цитадель" - ось все, що  залишилося від видатної архітектурної  і історичної пам'ятки. Так тривало  аж до початку 2008 року. Менше ніж  за рік Батуринская фортеця, яка 300 років знаходилася в забутті, "повстала з попелу". Будівельники постаралися на славу - цитадель створили на тому ж місці в тому ж вигляді(дубові кріпосні стіни, рів і кілки). Тут  розташовуються Гетьманський будинок, Гетьманська казна, дерев'яна церква Воскресіння господнього, фрагменти  оборонних стін з в'їзними воротами і вежами. З оглядового майданчика надвратной вежі відкривається відмінний  вид на долину річки Сейм.

Адреса:  м. Батурін, вул. Партизанська

Тел.:   (04635) 4-88-53, 4-84-37

Додаток 3

 

 

Таємничий підземний хід у Батурині

У червні 2008 року надійшло сенсаційне повідомлення: у Батурині неподалік  від церкви Воскресіння Господнього  виявлено підземний хід. У колишню гетьманську столицю терміново виїхали фахівці Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Це досвідчені археологи: Володимир Руденок, завідувач відділом наукових досліджень печер та пам’яток археології і Тетяна Новик, науковий співробітник відділу фондів. Науковці обстежили виявлену порожнину.

Підземний хід за попередніми даними можна датувати ХVІІ-ХVІІІ ст. Археологам вдалося пройти тунелем лише 9 метрів, далі підземний хід виявився заваленим. Печера створена людьми і завершується біля річки Сейм. На початку тунель має ширину 3 метри, тобто ним можна було проїхати й на коні. Деякі науковці висловили припущення, що виявлена печера – потаємний підземний хід через який у 1708 році зрадник полковник Ніс провів російські війська Меншикова в оточений Батурин.

Згадаймо листопад 1708 року. Меншиков кілька разів кидав свої війська на стіни Батурина, але українські козаки мужньо захищали місто та його укріплення. Рови заповнилися трупами, але запекла битва тривала й за стінами Батурина. Меншиков вирішив відступити від Батурина й навіть перейшов річку Сейм.

 

16

Він мусив поспішати, бо вже  наближалися шведи із гетьманом  Мазепою.

Але тут на допомогу Меншикову  прийшов прилуцький полковник Ніс. Він допоміг увійти в місто  військам Меншикова через потаємний хід вночі, коли козаки спали…

Науковці вирішили продовжити дослідження таємничого підземного ходу. Згодом підземним ходом зацікавився і Президент України. У червні він відвідав Батурин та ознайомився з ходом виконання ремонтно-реставраційних робіт на території Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Хоча охорона була категорично проти, Віктор Ющенко спустився в тунель і оглянув його. Відроджували підземний хід шахтарі – ВАТ «Донвугілляпостачання». За словами головного інженера підприємства, бригада шахтарів в кількості 15 чоловік працювала на території Батуринської фортеці з 28 липня. За цей час вони зробили 57 метрів прокопу в перерізі 4 метри. Було вивезено 600 тон породи. Хоча роботу такого профілю підприємство виконувало вперше, але технологія прокопу майже така сама, як і на шахті. Люди працювали цілодобово: в три зміни по 8 годин. В кожній зміні працювало п’ятеро шахтарів. Зрозуміло, що будівництво підземного було ходу набагато легше, ніж у XVII ст., оскільки нині існує сучасне оснащення, яке дозволяє працювати у темряві.

Нині таємничий підземний хід відновлено. Нещодавно його відвідав археолог Володимир Руденок, він спокійно, хоча і в темноті, пройшов таємничим тунелем від початку до завершення. Мовби ходив підземеллям ще у тривожному ХVІІІ століті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17

Національний  історико-культурний заповідник "Гетьманська  столиця"

Зі встановленням незалежності України повертаються із забуття  імена та події, що мали доленосний вплив на історію України, на формування національної свідомості. Одне із провідних  місць у цьому списку займає Батурин - славна гетьманська столиця Дем’яна  Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Кирила Розумовського.

В імперські часи заборона всього, що підкреслювало автентичність  України розповсюдилась, як жорстке  табу, на вивчення історії Батурина. Лише проголошення незалежності відкрило цю можливість. З метою збереження пам’ятних місць, пов’язаних з історією українського козацтва та гетьманства, Постановою Кабінету Міністрів України  від 14 червня 1993 року № 445 комплекс пам’яток Батурина оголошено державним історико-культурним заповідником “Гетьманська столиця”, що стало першим кроком у встановленні історичної справедливості по відношенню до Батурина. До складу заповідника  увійшло тридцять дев׳ять об׳єктів – унікальних пам׳яток історії, архітектури, археології та природи доби Гетьманщини. Охоронні зони заповідника - 57 га. Державні акти на право постійного користування земельними ділянками оформлені  на сім ділянок загальною площею 28,8 га

 

Заповіднику „Гетьманська столиця” належить провідна роль в  збереженні унікальних пам’яток Батурина, в вивченні та популяризації історії  Гетьманщини. Заповідник „Гетьманська столиця” є одним із тих ланцюжків, де свято бережуть і намагаються  донести до кожного силу і цінності, які має Батурин.

Книга відгуків сповнена щирих  слів : „ Святе місце ”, „ Святиня  української самоусвідомленості ” , „ Трагедія Батурина стала початком відродження України ”, „ Велична, цікава та надзвичайно повчальна  історія Батурина ”, „Батурин - це особливе місце, де можна доторкнутися до історії”.

Заповідник є помітним історичним центром. З 1997 року, не дивлячись  на багато організаційних труднощів - відсутність у заповідника приміщення, транспорту, на початку - відсутність  досвіду, заповідник “Гетьманська столиця” щорічно організовує Батуринські  читання, в рамках яких проводились:

- міжнародна україно-румунська  археологічна конференція (липень 1997 р.) ,

- наукова конференція,  присвячена 270-річниці з дня народження