Організація захисту прав споживачів в Україні

Фінансове забезпечення Програми здійснюватиметься  коштом державного бюджету в межах  асигнувань, передбачених для відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які визначені відповідальними за виконання Програми, та коштів місцевих бюджетів.

Метою програми є:

• розв’язання  комплексу проблем у сфері  захисту прав споживачів;

• удосконалення  захисту прав та інтересів споживачів;

• створення  належних умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними товарами, роботами, послугами;

• підвищення рівня захисту здоров’я та безпеки  споживачів;

• удосконалення  законодавства України у сфері  захисту прав споживачів, зокрема  адаптації його до законодавства  Європейського Союзу;

• створення  належних умов для реалізації громадянами-споживачами  своїх законних інтересів і прав на території України.

У Програмі відображено конкретні заходи для  поліпшення споживчої ситуації в  Україні із визначенням відповідних  виконавців цих заходів. Дієвий контроль за вирішенням питань, пов’язаних із захистом споживачів, покладено на Державний  комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також інші центральні структури державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації. Важливого значення в документі набула проблема інтеграції України у світову та європейську економіку, зокрема реформування національної правової системи в галузі захисту прав споживачів та поступове приведення її у відповідність до директив Євросоюзу. Прийнято також рішення про розробку проектів нових законів: “Про загальну без пеку продукції”, “Про захист прав пацієнтів та медичних працівників”, а також технічні умови виробництва харчових продуктів, які виготовляють із використанням генетично модифікованих організмів.

Державний комітет України  з питань технічного регулювання споживчої  політики (Держспоживстандарт України).

1 жовтня 2002 року з метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів та відповідно до пункту 15 час тини першої ст. 106 Конституції України Указом Президента України створено центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом — Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України).

Основною  метою діяльності Держспоживстандарту  України є посилення захисту  прав споживачів через удосконалення  технічного регулювання, зокрема нормативно-правової бази.

Основними законодавчими актами, що регулюють  діяльність Держспо живстандарту України  у сфері захисту прав споживачів є закони України “Про захист прав споживачів”, “Про якість та безпеку  харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про рекламу” та низка  законів, що безпосередньо стосуються прав споживачів: “Про державне регулювання  виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних  напоїв та тютюнових виробів, “Про метрологію та метрологічну діяльність”, “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної  продукції”, “Про стандартизацію”, “Про застосування реєстраторів розрахункових  операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про лікарські  засоби”.

У сфері  надання послуг споживачів захищають закони України “Про питну воду та питне водопостачання”, “Про транспорт”, “Про туризм”, “Про залізничний транспорт”, “Про телекомунікації”, “Про поховання та похоронну страву”, “Про ветеринарну медицину” та інші.

Сьогодні  існує близько 100 нормативно-правових актів, що діють у сфері захисту  прав споживачів і забезпечують здійснення постійного й ефективного державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів центральними і місцевими органами влади з відповідним узгодженням і координацією спільних дій державних органів контролю і нагляду, правоохоронних органів та місцевих органів виконавчої влади.

Повноваження  службових осіб органів  державної влади  у справах захисту  прав споживачів.

Службові  особи органів державної влади, які здійснюють захист прав споживачів, мають право:

• давати суб'єктам господарювання обов’язкові  для виконання приписи про  припинення порушень прав споживачів;

• перевіряти в суб’єктів господарювання сфери  торгівлі, громадського харчування і  послуг якість товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг;

• відбирати  у суб’єктів господарювання зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості з оплатою вартості зразків і проведених досліджень коштом суб’єктів господарювання , що перевіряються;

• припиняти  відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають ви могам нормативних  документів, до усунення суб’єктами господарювання виявлених недоліків;

• забороняти суб’єктам господарювання реалізацію споживачам товарів:

- на  які немає документів, що засвідчують  їх відповідність вимогам нормативних  документів;

- на  які в актах законодавства,  нормативних документах встановлено  обов’язкові вимоги для забезпечення  безпеки життя, здоров’я, майна  споживачів і охорони навколишнього  середовища, якщо ці товари не  мають сертифіката відповідності;

- завезених  на територію України без документів, які підтверджують їх належну  якість;

• приймати рішення:

- про  припинення продажу товарів, виконання  робіт і надання послуг, що  не відповідають вимогам нормативних  документів, до усунення виявлених  недоліків; 

- про  тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової та роз дрібної торгівлі та організацій незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування то варів, усунення виявлених недоліків;

• опломбувати  в порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні  та інші приміщення, а також неправильні, не справні й такі, що не мають  відповідного клейма повірки вимірювальні прилади, з допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з наступним  повідомленням органів державної  метрологічної служби для проведення повірочних робіт і розпломбування;

• вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

• подавати до суду позови про захист прав споживачів;

• передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам  дізнання чи попереднього слідства;

• накладати  на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

І Службові особи зобов’язані не розголошувати  відомості, отримані під час здійснення своїх повноважень, і відомостей, які становлять державну або іншу таємницю, що охороняється законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами своїх обов’язків вони притягуються до від повідальності згідно з чинним законодавством. 
 

Антимонопольний комітет України.

Державний захист прав споживачів здійснює Антимонопольний  комітет України та його територіальні  відділення відповідно до Закону України  “Про захист прав споживачів”.

Мета  його діяльності полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції  у підприємницькій діяльності.

Законодавчою  базою щодо статусу, діяльності Антимонопольного комітету є закони України “Про Антимонопольний комітет”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про обмеження монополізму та недопущення недоб росовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, “Про природні монополії”, Указ Президента України від 27 червня 1999 р. №741/99 “Про «регулювання деяких питань забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України”. Діяльність територіальних відділень Антимонопольного комітету України регулює Положення № 1, затверджене наказом Голови Анти монопольного комітету України від 5 січня 1994 р.

Основні завдання Антимонопольного комітету визначені ст. З Закону України “Про Антимонопольний комітет”:

• здійснення державного контролю за додержанням  антимонопольного законодавства, запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства, а саме:

- зловживання  монопольним становищем на ринку  (нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у неоднакове становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору,

для створення  національної нормативної документації в галузі харчової про мисловості, гармонізації з європейськими та міжнародними стандартами.

У харчовій промисловості, яка постачає продукцію на експорт, впроваджено системи якості за стандартом ISO 9000. Стандарти серії ISO впроваджено на таких відомих підприємствах: “Оболонь”, “Росинка”, Миргородський за вод мінеральних вод, Овруцький молочноконсервний завод Житомирської об ласті, Запорізький олієкомбінат та ін.

Введення  в дію від 1 липня 2003 року державного стандарту із системи аналізу  ризиків критичних точок технологічного процесу (НАССР) на підприємствах може стати концептуальною основою забезпечення якості і безпеки харчової продукції. Впроваджено міжнародну систему (НАССР) безпеки харчових продуктів. Наприклад, сертифікат на впровадження цієї системи отри мала Харківська бісквітна фабрика, Дніпропетровський олієекстракційний завод, ТОВ “Сандора” та ін.

1. Для забезпечення контролю якості продукції створені й акредитовані в міжнародній системі стандартів та УкрСЕПРО лабораторії та Центр якості продукції на базі Українського науково-дослідного інституту і біотехнології І продовольчих товарів.

Проводиться інформаційно-просвітницька робота для впровадження системи НАССР  на харчових підприємствах. Спеціалісти  підприємств харчової промисловості  беруть участь у семінарах, присвячених проблемам впровадження міжнародних систем якості продукції.

Державний департамент регулювання  виробництва та обігу  алкоголю та тютюну.

Діяльність  Державного департаменту здійснюється відповідно до “Положення про Державний  департамент регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1514 від 4 жовтня 2000 р.

Основні завдання Державного департаменту регулювання  виробництва та і обігу алкоголю і тютюну у сфері захисту прав такі:

• погодження стандартів, технічних умов та рецептур на виробництво спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв і тютюнових  виробів;

• забезпечення ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

• здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат та виходу спирту, алкогольних напоїв суб’єктами господарювання, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізовують таку продукцію;

• реалізація контролю за додержанням технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій щодо виробництва спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Державний департамент регулювання виробництва  та обігу алкоголю і тютюну має  право:

• відповідно до законодавства забороняти або  зупиняти виробництво та обіг спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

• одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;