Технологія виробництва молока

 
 

    2.4. Розрахунок виробництва молока при потоково- цеховій системі.

    Потоково - цехова система виробництва молока – одна з найбільш ефективних технологій організацій технологічно - виробничого процесу, одержання молока на сучасних механізованих фермах і молочних комплексах. Вона базується на розподілі молочного стада в залежності від фізіологічного стану на одно типові фізіологічні групи, які розміщують по 4 спеціалізованим цехам:

1. сухостійний цех;
2. цех отелення;
3. цех роздою та осіменіння;
4. цех виробництва молока.

    Спочатку  визначаємо середньорічну кількість  корів в цехах сухостійних корів, отелення, роздою та осіменіння, виробництва молока, за формулою.

    х=(П*Д)/365

    X - середньо річне поголів'я в групі

    П - загальне поголів'я

    Д - період знаходження корів в групі

    365 - кількість днів в році

    Тривалість  перебування тварин в цеху сухостійних  корів - 50 днів, отелення - 25 днів, роздою та осіменіння - 120 днів, виробництва молока - 190 днів.

    Х₁= (150*50)/365 = 21 (гол) сухостійний цех

    Х₂ = (150*25)/365 = 10 (гол) цех отелення

    Х₃ = (150*120)/365 = 49 (гол) цех роздою та осіменіння

    Х₄ =(150*190)/365 = 78  (гол) цех виробництва молока

    При рівномірних отеленнях потоково - цехова система передбачає наступну наявність скотомісць;

    1.В  цеху сухостійних корів - 14% (від  ввідної кількості нетелей - 8 -12%);

2. В цеху отелення - 11 -12 %, в тому числі: в дородові секції - 2 -3 %, родовій 1 - 2%, після родовій 7 - 8%.
3. В цеху роздою та осіменінь - 25%
4. В цеху виробництва молока - 50%

    Кількість скотомість в кожному цеху збільшується на величину нерівномірності отелень, яка розраховується як відношення максимального числа отелень в місяцях до мінімального.

    Кількість скотомість в цехах: сухостійний, отелення, роздою та осіменінь, виробництва молока розраховується за формулою:

    С=П*К*Н                                                                

    де :С - кількість скотомість в даному цехові

    П - загальне поголів'я корів    

    К - коефіцієнт наявності скотомість

    Н - коефіцієнт нерівномірності отелів

    Розрахуємо  коефіцієнт рівномірності отелень. Всього корів у стаді 150 голів, дане поголів'я розіб'ємо по кварталам, для визначення кількості отелень у місяць ( 1 квартал - 3 місяці)

    І    - 6

    ІІ   - 7

    ІІІ  - 5

    ІV  - 4

    V   - 6

    VI  - 7

    VII  - 11

    VIII  - 12

    IX  - 11

    X   -20

    XI  - 24

    XII - 27

    І. Найбільша кількість отелилась  – 27 голів, мінімальна - 4 голови.               

    II. (27 + 4)/2 = 16 (гол) середньомісячне отримання отелень.

    Коефіцієнт      нерівномірності      отелень      дорівнює      відношенню максимальної кількості отелень до середньомісячної. 

    27/16 = 1,7

    Розрахуємо  необхідну кількість скотомісць в відповідних цехах:

    С₁ = 150 * 0,14 * 1,7 = 36 ( гол) сухостійний цех

    С₂ = 150 * 0,12 * 1,7 = 31 (гол) цех отелення

    С₃ = 150 * 0,25 * 1,7 = 64 (гол) цех роздою та осіменіння

    С₄ = 150 * 0,5 * 1,7 =  128 (гол) цех виробництва молока

    В відповідності з планом отелів корів  проводиться розрахунок виробництва молока по окремим цехам та в цілому по фермі дані заносимо в таблицю 4. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Таблиця 4. Розрахунок виробництва молока по цехам.

 

    Отже, валовий надій молока від корів з усіх цехів за добу і за рік відповідно становив 3222 кг та 11760,3 ц.

    Витрати молока на випойку телятам на одну голову 700 кг, кількість телят 140 голів. Витрати молока складуть:

    140 * 700 = 98000 (кг) на випойку телятам.

    Продаж  молока державі складає 11760,3 - 980 = 10780,3 (ц)

    Вміст жиру в молоці -3,9% Розхід на випойку телятам  - 98000 кг або 980 ц Продаж молока державі, кг - 10780,3ц Товарність молока - 96% 
 
 
 
 
 
 
 

 

    

 
 
 
 
 
 

 

    

    2.5. Складання плану парувань і отелень корів та нетелей.

    В залежності від розподілення отелень  по кварталам року плануємо помісячну кількість отелень корів. При плануванні осіменіння , отелення і вибракування, виходять з того, що запліднення відбувається через два на третій місяць після отелення, вважаючи першим місяць отелення ; отелення -через десять на одинадцятий місяць після запліднення , вважаючи першим місяць запліднення . План осіменіння встановлюють виходячи з того , який рівень вибракування корів. Корів, які повинні вибракуватися, в план не враховують. 
 
 
 
 
 

    2.6. Планування виробництва  молока по стаду  корів.

    Основний  принцип планування виробництва  молока по стаду на рік є визначення середнього місяця лактації по всьому поголів'ю корів в кожний календарний місяць року . Знаючи середній місяць лактації і плановий надій на одну корову за рік , можна визначити можливий надій за відповідний місяць лактації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

    

    Розрахунок  виробництва молока на фермі

 
 
 
 
 
 

 

    2.7. Технологія годівлі та кормовиробництва.

    Одна  із важливих умов сприяючих росту  поголів'я , підвищення якості і кількості продукції сільськогосподарських тварин є кормова база.

    У структурі раціонів великої рогатої  худоби найбільша питома вага припадає на кукурудзяний силос і сінаж із при заготівлі саме цих кормів спостерігаються найбільші втрати поживних речовин. При приготуванні силосу втрати сягають 25-40, а сінажу - 17-20%. Такі непомірне великі втрати головним чином обумовлюються недосконалістю вітчизняних технологій заготівлі, консервування і зберігання кормів.

    Поширені  в нашій країні технології не мають  достатньої гнучкості при застосуванні їх в колективних, приватних і фермерських господарствах. Передбачені ними технологічні операції консервування маси не можуть забезпечити біологічні передумови для отримання високоякісного корму і значною мірою «програмують» великі втрати поживних речовин при заготівлі й зберіганні рослинної сировини. В поєднанні з об'єктивними труднощами матеріально-технічного характеру, що мають місце в господарствах України, та суб'єктивно низьким рівнем культури господарювання в тваринництві й кормо виробництві це призводить до зазначеного вище рівня втрат поживних речовин при заготівлі об'ємистих кормів та отримання низькоякісних кормових ресурсів (переважно ІІІ класу та некласних). Тому перехід у кормовиробництві на сучасні енерго-, ресурсозаощаджуючі технології заготівлі силосу і сінажу, які б забезпечили одержання кормів високої якості й продуктивної дії при мінімальних втратах основних поживних речовин, є для кожного господарства і країни в цілому нагальною потребою, бо лише за цієї умови можливе ефективне ведення тваринництва.