Технология поточного производства свинины

 В основному  використовується гормональний метод  синхронізації опоросів, що базується  на тому, що в материнському організмі  в кінці вагітності міститься велика кількість естрогенів, які створюють певний тонус м'язів матки і сенсибілізуючі їх до речовин, зокрема оксітотіческім, які збуджують моторику матки. Хороші результати по викликанню опоросів у свиноматок дає застосування СЖК, одноразове введення якої, сприяє створенню в організмі фоллікулінового фону. Введення в цей період окситоцину або пітуїтрин сприяє викликання опоросів та народженню фізіологічно зрілих поросят. Зазвичай СЖК вводять на 110-111-у добу поросності по 1800-2000 од. на 100 кг живої маси. Якщо через три доби опороси не наступають - вводять пітуїтрин або окситоцин по 30-40 од. на 100 кг живої маси[5,7].

      За появи перших ознак пологів  у маток задню частина тулуба, зовнішні статеві органи, промежина,  вим'я і хвіст обмивають теплою водою з милом і зрошують слабким розчином дезінфекційних засобів (фурацилина 1 : 5000, калію перманганату 1 : 10000, 1—2 %-ного лізолу і др.). Початок опоросу визначають із поведінки маток. За 1—2 діб до опоросу матка стає неспокійної, вим'я в неї припухає, соски збільшуються і червоніють, а за добу до опоросу, з сосків при натисканні виділяється молозиво. За 2—5 год до опоросу матка кілька неспокоюється, часто лягає. Потуги нормального опоросу повторюються через 5— 20 хв. Опоросы здебільшого проходять вночі тривають 2—4 год, але у окремих випадках до 6 год. На тривалість опоросу впливають температура тіла тварин, підготовка маток до опоросу, мікроклімат і др[10,17].

 За 3-5 днів до опоросу матка починає  непокоїтись, часто лягає, у неї  дуже набрякає і червоніє вим’я та статеві органи. Поява молока вказує на початок опоросу протягом наступних 24 годин.  З появою таких ознак, за маткою необхідно встановити цілодобове спостереження і підготувати все необхідне для приймання поросят: чисту мішковину, ножиці, нитки, рушники, дезинфікуючий розчин йоду, теплу  воду, ліхтарик на випадок відключення світла. Під час опоросу в приміщенні не повинно бути сторонніх людей. Опорос проходить значно легше і швидше, коли його приймає людина, до якої звикла свиноматка. Поросята народжуються через кожні 10-20 хвилин, завжди мокрі, вкриті родовим слизом. З появою поросяти необхідно  звільнити йому рот, ніс і вуха від слизу і добре обтерти увесь тулуб. Якщо цього не зробити, слиз швидко випаровується і охолоджує тіло поросяти. Після цього чистою ниткою перев’язують їм пуповину й обрізують її на відстані 4-6 см від живота, а кінці пуповини дезінфікують розчином йоду. Можна замість перев’язування кінця пуповини на 2-3 хвилини сильно стиснути пальцями до повного припинення кровотечі, а потім припекти йодом[14,13,22].

        Після приймання кількох поросят  рекомендується, не чекаючи закінчення  опоросу, підкласти їх до вим’я  матки і підгодувати, щоб вони  не відчували голоду і не  турбували свиноматку своїм вереском.

      Підкладені до вимені поросята швидко обсихають, а кілька крапель молозива, які тільки що попали в рот новонародженого поросяти, швидко засвоюються, зміцнюють організм і сприяють швидкому очищенню кишковику від первородного калу. Крім того, масаж вимені, що відбувається при ссанні, заспокоює матку і сприятливо діє на молочну залозу[22].

        Опорос закінчується виходом  посліду, який потрібно зараз  же прибрати, інакше матка може  його з’їсти. Внаслідок цього  у неї може виробитись звичка  поїдати своїх поросят. Після закінчення опоросу забруднені місця на шкірі матки обмивають теплою водою і насухо витирають. Забруднену підстилку замінюють свіжою. Новонароджених поросят після санітарної обробки розміщують під інфрачервону лампу у відділення станка, призначеного для відпочинку поросят. Не пізніше як через годину після опоросу, кожне порося підсаджують до свиноматки для годівлі. Перед годівлею соски протирають чистим рушником. Поросят у гнізді передивляються, для того щоб вибракувати невеликих, нежиттєздатніх поросят, при необхідності притупити ікла та обрізати хвіст. Вага новонародженого поросяти складає 1000 гр. - 1500 гр.  Імунна система у поросят при народженні недорозвинена. Тому в перших 48 годин життя вони повинні отримати молозиво, яке забезпечить ним колостральний імунітет.  Відразу після народження поросят зважують, татуюють або прикріплюють бирку і обточують зуби[12].

    У перші 8-10 годин після опоросу  свиноматці дають тільки теплу воду. Наступного дня після опоросу  згодовують 2,0-3,0 кг комбікормів, на 2-4-й  день - 3,5-4,0 кг, на 5-7-й день - 4,0-4,5 кг, на 8-9-й день - 5,0-6,0 кг , на 10-25-й день  7,0-8,0 кг, на 25-28-й день – 4,0 кг. В перший місяць лактації молочність свиноматки 8 л і більше. За другий місяць лактації молоко зменшується на 25-30%. У перші дні після опоросу свині знаходяться на кормовому майданчику кожний раз по 1,5 години, надалі для кращої рухливості збільшується до 5 годин на добу. Всього за 21 день підсисного періоду кожна свиноматка одержує 87 кг  комбікорму[13,21].  

    Поросята  народжуються з недосконалою системою терморегуляції. До 40-45% енергії споживаних кормів у них витрачається на підтримку температури тіла. Утримання поросят в холодних і сирих приміщеннях веде до масового захворювання органів травлення і дихання, яке складає незрідка 20-30% і більше. Тому в свинарниках-маточниках в зоні розміщення поросят в першу декаду життя температуру підтримують на рівні 28-30°С з подальшим поступовим її зниженням до відлученого віку до 20-22°С, а в зоні розміщення свиноматок температура має бути 16-18°С. Це досягається шляхом загального опалювання приміщень і створення в лігвах для поросят локального тепла за рахунок електронагрівальних приладів. Для локального обігріву поросят застосовують інфрачервоні дзеркальні лампи ІКЗК-220-250, ІКЗ-220-500, опромінювачі ОСЛО 1-250, КРИЧИ-1, КИ-220-1000, «темний» опромінювач ОКБ-1376А, устаткування для обігріву поросят ООП-50[5].

    У перші дні їх життя потреба  в поживних речовинах повністю задовольняється  за рахунок материнського молока, недолік в якому вже починає відчуватися з 20-денного віку.   У зв'язку з цим поросят вже з 5-7-го дня життя необхідно привчати до підгодівлі з тим, щоб приблизно до 3-тижневого віку вони могли самостійно споживати доброякісні спеціальні комбікорми.   Для підгодівлі використовують комбікорми стартерів, кормову крейду, деревне вугілля.

    Для попередження анемії поросятам на 2-3-й  день після народження внутрішньом'язово  вводять один із залізовмісних препаратів (фероглюкін, феродекс і ін.) в дозі 150-200 мг заліза. За відсутності цих препаратів для профілактики анемії готують розчин сірчанокислого заліза (2,5 г) і сірчанокислої міді (1 г) в 1 л води. Кожному поросяті щоденно дають 10 мл цього розчину з водою або кормом.

    Годують поросят-сисунів 5-6 разів на добу невеликими даванками і після кожної годівлі  напувають свіжою водою.

  Критичним для поросят є 21-25-й день після  народження. Саме в цей час молочна  продуктивність свиноматки починає  зменшуватись, а поросята з кожним днем потребують все більше поживних речовин. Велике значення має спосіб подачі цього корму. Систематична роздача невеликих порцій свіжого корму дозволяє використати природну зацікавленість поросят до нього. Кинута в годівницю для поросят невеличка кількість гранул викличе пожвавлення поросят. Вони залюбки підбіжать до свіжої порції гранул престартера і почнуть  ними гратися. Граючись гранулами поросята розчиняють їх у своїх рильцях. Так відбувається звикання до альтернативного корму, а смакові якості гранул обов’язково викличуть бажання більшого їх споживання, особливо, коли молока матері не вистачає для задоволення зростаючих потреб в кормах. Престартер позитивно впливає на масу поросят на час відлучення, а також на стан їх шлунково-кишкового тракту. Саме тому престартер є першим твердим кормом, який повною мірою відповідає вимогам молодих поросят[19].

    Каструвати кнурців найкраще  на 3-5 день  їхнього життя. Перебуваючи  під матір’ю і маючи достатню  кількість молока, кнурці в цьому  віці легше переносять операцію: вона майже не позначається на їх розвитку. Кастрація у більш старшому віці, наприклад, зразу після відлучення, менш бажана, оскільки при цьому затримується розвиток поросят. Основою організації зоотехнічного обліку на промислових комплексах є мічення маток, кнурів і ремонтного молодняку татуюванням або вищипами на вухах. В такий спосіб тваринам встановлюється індивідуальний (заводський) або інвентарний номер. Також ставлять пластмасові бирки конструкції ВІЖа, які дозволяють швидко і точно впізнати тварину на відстані 3-5 м і більш, тим самим скоротити час на вибірку свиней при заплідненні, ветеринарних обробках і так далі. Бирка прикріпляється на зовнішню сторону лівого вуха тварини. Для цього в місці, де мало крупних кровоносних судин, дироколом пробивають отвір. Із зовнішнього боку вуха в отвір вставляють штифт (ніжку) бирки, а з внутрішньої сторони на штифт надівають те, що фіксує закріпне кільце (шайбу), заздалегідь нагріте в гарячій воді, після чого шайба замикається.  При втраті бирки твариною, її ідентифікація здійснюється по індивідуальному номеру, який був нанесений татуюванням[6].

  На  дільниці підсисних свиноматок використовують такі форми обліку : виробничі і  станкові карточки; журнал зведень, обліку і звітності свинопоголів’я; журнал обліку приплоду; книга руху свинопоголів’я; журнал обліку кожного оператора; журнал обліку надходження і витрат кормів; акт на переведення тварин; бланки обліку; розрахунок визначення приросту; накладна переведення поголів’я на дорощування[5].

    До часу відлучення поросята повинні добре поїдати корми в кількостях, що забезпечують їх потребу в поживних речовинах. Для різкого зниження процесів молокоутворення при концентратном типові годування свиноматок рівень їх раціонів знижують за 4-5 дні на 40-50%. В період підготовки до відлучення  доцільно періодично відокремлювати поросят від свиноматок. Для цього останніх виганяють на прогулянку на вигульний майданчик або поміщають в окремі секції станків. У цих випадках поросята, позбавляючись матері, починають краще поїдати корми, а у свиноматок знижується молочність. Відлучення поросят краще проводити відразу, в один прийом, причому поросят залишають у станках, а свиноматок виганяють на пункт штучного запліднення або в приміщення для злучки[7].

  У даному підприємстві відлучають поросят від свиноматок на комплексах за наявності повноцінних стартових комбікормів у віці 35 днів, з середньою живою масою 7 кг. Після відлучення поросят залишають у тому ж станку і протягом 8-10 днів рівень годівлі зменшують на 20-30%, використовуючи ті ж корми, якими годували в період підсосу. Спочатку годують стільки ж раз, як і в підсисний період, а потім - три рази на добу і стільки ж разів напувають.

  Після "перехідного" періоду поступово збільшують дачу кормів загальною поживністю до 1-1,2 корм. од. і переводять в цех для дорощування.

  При неминучій і технологічно передбаченій системі перегрупувань тварин і  їх транспортуванні рекомендується давати їм адаптогени типа аміназіна, резерпіна в седатівной дозуванні. Ці препарати знижують стресову дію даних чинників на організм тварин і сприяють кращій адаптації до нових умов вмісту[13].

2.4 Дільниця дорощування  молодняку

    Початкова жива маса поросят при надходженні з дільниці підсисних ♀ згідно з проектним завданням досягає 6,1 кг , а кінцева — 29 кг, тобто приріст однієї голови молодняку за період дорощування становить (29-6,1) = 22,9 кг. Середньодобовий приріст підсвинків на дільниці: 435 г. Тривалість періоду утримання молодняку — 53 днів (22,9 кг / 0,435 кг).

    Кількість технологічних груп на дільниці дорощування  становить:

    (53 + 2) / 2 = 27 груп

   Таблиця 4.

   Основні параметри дільниці дорощування