Доказування і докази при розслідуванні податкових злочинів

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1. Доказування  і докази при розслідуванні податкових злочинів…….6

1. Процес доказування при розслідуванні податкових злочинів……………..6
2. Предмет доказування………………………………………………………...14
3. Поняття і місце доказів при розслідуванні податкових злочинів…………17
4. Способи збирання, перевірки й оцінки доказів та їх процесуальних джерел…………………………………………………………………………24

РОЗДІЛ 2. Учасники (суб’єкти) доказування…………………………………..36

2.1. Поняття і  класифікація учасників (суб'єктів) доказування……………….36

 

Висновки…………………………………………………………………………..41

Список використаної літератури………………………………………………...42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми дослідження. Податкова система  є одним з найважливіших елементів  економіки України, її формування відбувається в умовах економічних перетворень, переходу до економіки ринкового типу.

Здійснення перешкод надходженням до бюджету ставить  під загрозу фінансове забезпечення держави та знижує ефективність податкової політики.

При розслідуванні  податкових злочинів використовуються ті ж норми, принципи та окремі інститути, які регулюють кримінальний процес взагалі, але застосовують їх слідчі та співробітники оперативних служб податкової міліції, відповідно до конкретних обставин (слідчих ситуацій), що підлягають розслідуванню та доказуванню в кримінальній справі чи протокольному провадженні, порушених за фактом вчинення злочинів, вчинених у сфері оподаткування.

Завдання оперативних  служб (як органу дізнання) та слідчих  податкової міліції (як органу досудового слідства) при виконанні ними своїх функціональних обов’язків, пов’язаних з виявленням, документуванням, розслідуванням та попередженням порушень податкового та валютного законодавства, обумовлені цілями та завданнями кримінального судочинства нашої держави, викладеними в ст.2 КПК України:

- охорона прав  та законних інтересів фізичних  та юридичних осіб, які беруть  участь у кримінальному судочинстві;

- швидке і  повне розкриття злочинів;

- викриття винних;

- забезпечення  правильного застосування закону  з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден безвинний не був покараний.

Всі перелічені завдання вирішуються в ході розслідування  податкових злочинів. Виконання співробітниками  податкової міліції загальних вимог  кримінального процесу стосовно розслідування (доказування) фактів вчинення будь-яких злочинів забезпечує повне, об’єктивне та всебічне дослідження обставин справи, порушеної за фактом вчинення податкового злочину, виявлення фактів, що викривають або оправдовують обвинуваченого, а також обставин, які пом’якшують чи обтяжують його відповідальність, тобто забезпечує встановлення істини по справі, як того вимагає ст.22 КПК України.

Сучасний стан діяльності по боротьбі з ухиленням  від сплати податків характеризується нестабільністю податкового законодавства, недостатнім професіоналізмом співробітників контролюючих органів, а також наявністю зловживань з їх боку. Вдосконалення діяльності органів попереднього слідства та дізнання в розслідуванні даної категорії злочинів слід розглядати як одну з найважливіших задач.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

Метою курсової роботи є об’єктивне і всебічне висвітлення місця і ролі суб’єктів  доказування в сучасному кримінальному  процесі.

Відповідно до мети, поставлено такі завдання:

- визначити теоретичні засади дослідження процесу доказування при розслідуванні злочинів, вчинених у сфері оподаткування;

- визначити поняття  та класифікацію суб’єктів доказування.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є кримінально-процесуальне законодавство України з питань доказування і доказів у кримінальному процесі.

Предмет дослідження  – предмет, межі, мета і суб’єкти процесу доказування при розслідуванні  злочинів, вчинених у сфері оподаткування.

Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії доказів у кримінально-процесуальному праві. Соціально-правові, організаційно-управлінські проблеми доказів і доказування у кримінальному процесі відображено у працях В. Д. Арсеньєва, В. А. Вакіна, Л. М. Корнєєвої, Є. Г. Коваленка, М. М. Михеєнка, М. С. Строговича, В. М. Тертишника та ряду інших авторів.

Дослідження здійснене  на основі системного підходу з використанням  таких методів: структурного аналізу, аналізу літературних джерел, історичного прогнозування. Матеріали і висновки можуть бути використані у юридичній практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Доказування і докази при розслідуванні податкових злочинів

 

1. Процес доказування при розслідуванні податкових злочинів

 

Загальне поняття  доказування у кримінальному процесі можна визначити таким чином: це - діяльність суб`єктів кримінального процесу по збиранню, перевірці та оцінці доказів і їх процесуальних джерел, а також формулювання на цій основі певних тез і наведення аргументів для їх обгрунтування або спростування. [3]

 Кримінально-процесуальне  доказування регулюється нормами  кримінально-процесуального права,  які в своїй сукупності називаються доказовим правом. [3]

 Як істина  у цілому, так і окремі факти,  обставини справи встановлюються  слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються та обгрунтовуються процесуальні рішення. Доказування й докази є основним змістом кримінального процесу.

 З метою  належного розслідування будь-якого  злочину, слідчий повинен чітко  визначитись із колом обставин, які йому необхідно доказати, щоб зробити висновок про те, що вчинено дійсно злочин, за  який передбачено законом кримінальну  відповідальність, тобто вірно визначити предмет доказування.

 Під предметом доказування в кримінальному процесі слід розуміти таку сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом обставин, установлення яких необхідне для вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи в стадії виконання вироку, а також прийняття процесуальних профілактичних заходів у справі. [3]

Сукупність обставин, установлення яких необхідне для  вирішення кримінальної справи у  цілому, передбачена ст.ст. 64 та 23 КПК України.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1. подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставин вчинення злочину);

2)  винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини,  що впливають на ступінь і  характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що  характеризують особу обвинуваченого;

4) характер і  розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Ці обставини доповнює ст.23 КПК України, зобов’язуючи при  провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчого, прокурора і суд виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину.

Предмет доказування конкретизується  ст. 433 КПК України стосовно справ  про злочини неповнолітніх та ст.412 КПК України – стосовно осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину або вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності

Предмет доказування – це система обставин, які відображають властивості та зв’язки досліджуваної події, суттєві для правильного вирішення кримінальної справи та реалізації у кожному конкретному випадку завдань судочинства. Ці обставини установлюються шляхом процесуального доказування, тобто за допомогою передбачених законом способів.

Визначеність предмету доказування  обумовлює мету та межі дослідження.

Вірне визначення предмету доказування  по конкретній кримінальній справі – умова цілеспрямованої діяльності органів досудового слідства та суду, забезпечення повноти, всебічності та об’єктивності дослідження обставин справи. [3]

Виходячи з викладеної інформації, до обставин, які підлягають доказуванню (предмету доказування) при вчиненні податкових злочинів слід віднести:

1).  Подію злочину.

 З метою  визначення наявності події злочину,  для кожного із підсідних слідчим  податкової міліції злочинів, характерні  свої  обставини, доказування  яких є обов`язковим.

Так, подія злочину, передбаченого ст.212 КК України, має місце лише при сукупності таких обов’язкових умов:

1. Коли податки,  збори чи  обов’язкові платежі,  які умисно не сплачені, зазначені   у ст.ст. 14 або 15 Закону “Про  систему оподаткування”. Наведений у цих статтях перелік податків, зборів та обов’язкових платежів є вичерпним. [3]

2. Коли об’єкт  оподаткування передбачений законом. (В цьому випадку під об’єктом  оподаткування треба розуміти  об’єкти, які обкладаються встановленими  законодавством податками, зборами, іншими обов’язковими платежами (по кожному виду податкового платежу – свій об`єкт оподаткування, зазначений у відповідному законодавчому документі, який встановив цей вид податку, збору та обов`язкового платежу).  Об’єктами оподаткування (в загальному розумінні цього поняття) згідно ст.6 Закону “Про систему оподаткування” є доходи (прибуток),  додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), в тому числі митна, або її натуральні показники; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування. [12]

3. Коли платник  податку, збору чи іншого обов’язкового  платежу визначений як такий  відповідним законодавством, тобто  є суб’єктом вчиненого злочину.

Суб’єктами  злочину, передбаченого ст. 212 КК України  можуть бути:

        3.1. службові особи підприємств,  установ, організацій незалежно  від форм власності, на яких  покладені обов’язки по веденню  бухгалтерського обліку, представленню  податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники, головні бухгалтери і службові особи бухгалтерій);

        3.2. будь-які громадяни, у тому  числі громадяни-підприємці, які  зобов’язані представляти до  податкових органів декларації  про доходи або сплачувати  обов’язкові платежі, збори. [4]

4. При цьому,  щоб подія податкового злочину була доказана – ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів повинно бути вчиненим з прямим умислом і сума несплаченого платежу повинна бути не менше 17000 грн. [4]

5. Необхідно  точно визначити період часу, в який вчинено ухилення від сплати того чи іншого виду податку, збору та обов`язкового платежу, враховуючи чи передбачена була в цей період кримінальна відповідальність за його несплату (наприклад, до 26 лютого 1997 року фізичні особи та приватні підприємці не несли кримінальної відповідальності за несплату податків, тобто суб'єктами відповідальності за ст.212 КК України не були (на той час – ст.148-2 КК України)).

2). Як і при  вчиненні будь-якого, передбаченого  Кримінальним кодексом України,  злочину, при вчиненні податкових злочинів необхідно доказати винність обвинуваченого.

Слід мати на увазі, що при вчиненні злочину, передбаченого  ст. 212 КК України, мотиви злочину (що важливо  і обов’язково необхідно доказати при вчиненні ряду інших злочинів) значення не мають.

Ст.212 КК України передбачає кримінальну відповідальність (тобто винність особи) не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. Про наявність умислу, спрямованого на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити, наприклад, перекручування відомостей в обліковій чи звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійної (офіційної та неофіційної) бухгалтерії; використання банківських розрахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; підвищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.