Поняття податків та обов’язкових платежів система оподаткування в україні

Із 1 січня 2011р. в Україні діє малопрогресивне оподаткування фізичних осіб. Згідно ст. 167 Податкового кодексу України встановлено, що основна ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення. Ця норма мала б забезпечити рівномірність податкового навантаження, проте проблемою залишається приховування доходів у вигляді заробітної плати. Роботодавці схильні платити неофіційні доходи працівникам з метою ухилення від оподаткування. Так, лише за січень 2012р. за результатами документальних перевірок суб’єктів господарської діяльності в Івано-Франківській області, працівники податкової служби донарахували 144,1 тис. грн. податку на доходи фізичних осіб. Крім того, в ході перевірок виявлено 46 неоформлених найманих працівників. Така ситуація призводить до того, що соціально - регулятивна функція податку на доходи фізичних осіб реалізується недостатньо ефективно.

В Україні основна  частина населення отримує доходи, що не перевищують встановлену межу. За даними Державної служби статистики України середньомісячна заробітна плата у 2011 році становила 2633 грн.  Отже, основна частина населення застосовує ставку 15%, при цьому діапазон встановленого доходу достатній для того, щоб однакова відсоткова ставка по-різному впливала на рівень життя окремого платника податку. Одна ставка оподаткування може для незначних доходів відбирати, наприклад, усі кошти для накопичення та ще й частину коштів, призначених для споживання, а для великих доходів ця сама ставка відбиратиме лише незначну частину коштів, призначених для інвестування. Таким чином в Україні недостатньо реалізована соціально-регулятивна функція податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, окремі види доходів обкладаються ПДФО за ставками 5, 10 або 30 відсотків. Ставка 5% застосовується щодо доходу, нарахованого як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, доходи у вигляді дивідендів, доходи в інших випадках, визначених законодавством. Ця норма має на меті підвищення інвестиційної активності населення шляхом зберігання заощаджень на депозитних рахунках. Проте це буде доцільно, коли ставка по депозитам покриватиме як відсоток інфляції, так і податкову ставку.

Ставка податку становить 10 % бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і  рідкісних металів, марганцеві та уранові  руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50% і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стосовно доходів, нарахованих  на користь резидентів або нерезидентів у вигляді виграшу чи призу (крім виграшу у державній та недержавній  грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) застосовується ставка у розмірі 30%.

Також, згідно п. 167.5 ст.167 ПКУ ставка податку може становити  інший розмір. Такі спеціальні ставки оподаткування (0%, 1%) встановлено для  окремих доходів у вигляді  спадщини, подарунків, а також для доходів від продажу та обміну деяких об’єктів рухомого та нерухомого майна.

Також у Податковому  кодексі України приділяється увага  податковим соціальним пільгам. Платник  податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, яка може становити 100%, 150% та 200% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Право на отримання податкової соціальної пільги мають соціально незахищені верстви населення, які отримують доходи, що не перевищують суму місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножену на коефіцієнт 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень. У 2012 році ця сума становить 1500 грн. Проте в Податковому кодексі України також передбачено, що до 2015 року розмір «звичайної» соціальної пільги становитиме 50% розміру прожиткового мінімуму, що у 2012 році складе 536,5 грн.

Також платник ПДФО має  право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. До податкової знижки включаються фактично здійснені  протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами. Пунктом 166.3. ПКУ визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки з ПДФО. До таких витрат віднесено частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, пожертвування та благодійні внески, кошти, сплачені на користь закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата та з урахуванням інших вимог законодавства.

Фіскальне значення податків полягає у фінансуванні доходів  бюджету. Податок з доходів фізичних осіб є однією з основних статей податкових надходжень в Україні. Його частка в зведеному бюджеті України наближена до податку на додану вартість, податок на прибуток підприємств і має стійку тенденцію до зростання. У зв’язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 2011 року порівняємо надходження від податку на доходи фізичних осіб за І квартал 2010 року з І кварталом 2011 року (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка надходжень податку на доходи фізичних осіб за I квартал 2010-2011рр.

Після прийняття Податкового  кодексу надходження від податку  на доходи фізичних осіб значно зросли, в січні 2011 р. порівняно з січнем 2010р. на 4286,7 тис. грн. або на 25,6 %, в  лютому 2011 року порівняно з лютим 2010 року на 6398,8 тис. грн. або на 32,1 %, в березні 2011 року порівняно з березнем 2010 року на 3695,7 тис. грн. або на 18,5 %. Така статистика свідчить про ефективність проведених реформ законодавства та про підвищення ролі ПДФО як бюджетоутворюючого чинника.

У Пояснювальній записці  до проекту Закону України «Про Державний  бюджет України на 2012 рік» подано прогноз  надходжень податку на доходи фізичних осіб на 2012 рік, згідно з яким загальна сума податку становитиме 70 755,6 млн. грн., у тому числі до місцевих бюджетів – 63 357,9 млн. грн., до державного бюджету – 7 397,7 млн. грн. (50% надходжень по м. Києву). При цьому ріст прогнозної суми податку становить 15,2% в порівнянні з 2011р.

Варто виділити основні  чинники, які позитивно впливають на надходження податку на доходи фізичних осіб:

1)     зростання номінального ВВП;

2)     зростання витрат на оплату праці;

3)     легалізація виплати заробітної плати;

4)     позитивні тенденції до зростання доходів низькооплачуваних верств населення через державне підвищення мінімальних соціальних гарантій;

5)     зростання змішаних доходів домашніх господарств за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності.

Безпосередньо на забезпечення зростання життєвого рівня населення  та надходження податку на доходи фізичних осіб впливають підвищення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Проте варто враховувати зростання реальної заробітної плати, а не номінальної. Як видно з рис. 2, у період 2007-2011рр. зростання номінальної заробітної плати не завжди супроводжувалось зростанням її реального еквівалента.

Рис. 2 Номінальна та реальна  заробітна плата працівників у січні-липні 2007-2011 р.р.

Податок на доходи фізичних осіб відіграє значну фіскальну роль, але головною проблемою даного податку  є те, що він не є нейтральним  і соціально справедливим. Бідні  верстви населення у структурі  власних витрат сплачують значно більший обсяг коштів, ніж заможні. Це обумовлено тим, що для більшості громадян з невисокими статками єдиним джерелом доходу є зарплата.

Таким чином, узагальнюючи всі нововведення можна стверджувати, що податок на доходи фізичних осіб виконує важливу фіскальну та соціально-регулятивну функції. Реформування податкового законодавства сприяло збільшенню податкових надходжень до бюджету та створило умови для підвищення впливу податку на рівень життя населення. Основним напрямком подальшого удосконалення законодавчої бази у цій сфері має стати зменшення податкового навантаження на соціально незахищені верстви населення та зростання відповідальності платників податку за ухилення від оподаткування.

2.4 Співвідношення прямих і непрямих податків у податковій системі України

Поділ податків на прямі  та непрямі пов'язаний з методом  їх встановлення. Прямі податки (податок  на прибуток, на доходи, на власність  тощо) безпосередньо пов’язані з  характеристиками платника податку: ними обкладаються доходи фізичних та юридичних осіб, а непрямі (акцизи, мито, фіскальні монополії) – з діяльністю, якою займається платник податків. Тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги. Отже, прямі податки орієнтовані на обкладання доходів підприємництва чи населення, а непрямі – спрямовані на кінцеве споживання. Способи розмежування прямих та непрямих податків відбито в таблиці 1. У сучасному світі характерною рисою більшості розвинутих держав є поєднання прямих та непрямих податків. Однак є певна відмінність у їх співвідношенні. За дослідженнями фахівців, в останні два десятиріччя загальна картина прямого та непрямого оподаткування в розвинених країнах мала такий вигляд:

− прямі податки переважають  у Голландії, Данії, Канаді, Австрії, Швейцарії, США;

зростання їх ролі відбулося у Великобританії, Німеччині, Японії, Канаді, США;

− непрямі податки  переважають у Норвегії, Франції, Австралії, Італії, Греції,Іспанії; зростання  їх ролі відбулося в Австралії, Італії та, особливо, у Швеції.

Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об’єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень. Саме тому, як правило, переважання непрямих податків у структурі зведених Державних бюджетів спостерігається у країнах, що розвиваються.

Таблиця 1 Способи розмежування прямих та непрямих податків

Натомість тенденція  щодо зменшення податків на споживання, тобто непрямих податків, та збільшення питомої ваги прямих податків спостерігається в досить розвинених державах світу. Відповідно в цих країнах збільшуються можливості в регулюванні економічних процесів та вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. В Україні, де спостерігається низький рівень життя переважної частини громадян, у структурі податкових надходжень значну частку посідають саме непрямі податки.

Так, за січень-серпень 2012 року податкові надходження до Зведеного бюджету склали 77.4% від загальної суми або 187837,9 млн.грн. З них на непрямі податки припадає 42.1% від загальної суми (ПДВ – 33.5%, акцизний збір – 4.3%, ввізне мито – 4.3%). Питома вага непрямих податкових надходжень в останні роки значно збільшилася порівняно з прямими.

Отже, податкову політику останніх років в Україні спрямовано на збільшення частки непрямих податків, що мають переважно фіскальну спрямованість, оскільки оподатковують споживання, яке порівняно з прибутками підприємств і доходами громадян є більш сталим і менш гнучким. Вони є джерелом інфляційних процесів та мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення. Однак непрямі податки мають і певні переваги: регулярність і швидкість надходжень до бюджету, стримуючий вплив на споживання товарів шкідливих для здоров’я, прозорість механізму визначення податкових зобов’язань. Від цих податків важче ухилятися і їх легко можна контролювати, наприклад, за допомогою реєстраторів розрахункових операцій (електронних контрольно-касових апаратів, розрахункових квитанцій, чеків).