Податкова система та її розвиток в умовах ринку

По-друге, розвиватиме  інститут приватної власності, створення середнього класу, на який спирається стабільне демократичне суспільство.

Це також стане поштовхом  до формування ринкової свідомості у  переважної більшості населення. Доцільно згадати про досвід країн Центральної  Європи, зокрема Чехії, де було реалізовано механізм реституції приватної власності, що певною мірою сприяло утвердженню більш розвинених ринкових форм господарювання та сприяло економічному зростанню.

Важливим напрямом розв’язання  структурних проблем можна вважати  запровадження єдиного соціального податку, який відсутній у чинній системі оподаткування. Єдиний соціальний податок передбачає уніфікацію податкової бази для сплати податку до всіх державних позабюджетних соціальних фондів, що значно полегшить стан платників податків.

В єдиному соціальному податку доцільно об’єднати всі діючі соціальні фонди, а саме: Пенсійний фонд, Фонд соціального захисту та Фонд сприяння зайнятості населення. Замість трьох відрахувань доцільно ввести один збір, який сплачується за єдиними правилами та у єдині терміни. Базою оподаткування має бути фонд оплати праці, а ставка податку встановлюється на рівні 30 %.

За рахунок соціального  податку повинні фінансуватися  заходи, що зараз здійснюються з  соціальних фондів. Ставку податку  слід періодично переглядати з метою  приведення у відповідність загальній економічній ситуації соціальних витрат. Зокрема, прискорити проведення Пенсійної реформи шляхом переходу на персоніфіковані пенсійні рахунки, що дасть реальну змогу скоротити ставку соціального податку.

В умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці країни, особливого значення набуває мито як один з головних інструментів регулювання зовнішньоекономічної політики держави шляхом обмеження ввозу іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва та стимулювання вивозу національних товарів [18, с. 12].

Основною спрямованістю  стягнення мита є формування раціональної структури експорту та імпорту в  умовах відсутності прямого втручання  держави у цю сферу. На відміну  від інших, фіскальна функція цього податку (формування дохідної частини бюджету) має вторинний характер, тому збільшення питомої ваги мита в структурі податкових надходжень бюджету (що відповідає країні, яка знаходиться на перехресті важливих торгових шляхів і має значний промисловий експортний потенціал) повинно відбуватися не за рахунок збільшення ставок цього податку, а шляхом розширення бази оподаткування. Це, перш за все, прокладання сучасних транспортних магістралей, трубопроводів, побудова (модернізація) митниць та морських портів зі значною пропускною спроможністю, що сприятиме суттєвому збільшенню товарообігу через нашу країну і, як наслідок, до збільшення надходжень від сплати мита. По-друге, уряд має активізувати свої зусилля у напрямі укладання вигідних торговельних контрактів для вітчизняних товаровиробників, збільшення квот для національної продукції, включення нашої країни до Всесвітньої торговельної організації.

Вирішення питання щодо оптимізації переліку податків і  зборів має відбуватися у двох площинах, а саме: визначення їх загальної кількості, а також розподіл між бюджетами різних рівнів. Згідно із Законом України “Про систему оподаткування” усі податки і збори (обов’язкові платежі) поділяються на загальнодержавні та місцеві. Такий поділ здійснено відповідно до політичного устрою, який законодавчо визначений та закріплений у Конституції України. З метою фінансового забезпечення функцій, які покладено на державу, відбувся розподіл бюджетів на державний та місцеві адекватно до системи делегування влади [9, с. 21].

Для вирішення проблеми фінансового забезпечення місцевих бюджетів необхідно законодавчо визначити джерела надходження коштів до цих бюджетів. Крім того, для зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів необхідно чітко визначитися з переліком загальнодержавних та місцевих податків. Світова практика дає приклади існування в деяких країнах самостійних місцевих податків (наприклад, податок на прибуток корпорацій) або розподілу у певному співвідношенні загальнодержавних податків між бюджетами різних рівнів. На наш погляд, в Україні більш доцільним є останній варіант. Необхідно встановити відрахування від загальнодержавних податків на довготривалій основі до місцевих бюджетів. Подібну практику найбільш доцільно запровадити щодо податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Це дозволить розв’язати ряд регіональних соціально-економічних проблем.

При розв’язанні структурних  проблем велике значення має удосконалення  механізму функціонування окремих  податків. Особливо це стосується тих, що становлять основу податкової системи та державних фінансів.

Сьогодні, на нашу думку, найбільш прийнятний варіант удосконалення  дії ПДВ – диференціація його ставок. Це дозволить не тільки уникнути різкого скорочення бюджетних доходів, а й, що не менш важливо, підвищити його регулятивний потенціал. Про це свідчить досвід розвинених країн світу та країн, що наблизились до них за рівнем розвитку.

Однак у будь-якому  разі не викликає сумніву потреба  удосконалення бази оподаткування. Сьогодні згідно з діючим порядком, до оподаткованого обороту входять складники, що не є доданою вартістю (амортизація, нарахування на фонд оплати праці, інші податки та збори, які згідно з законодавством включаються до собівартості продукції і разом з нею входять до ціни). Ці складники необхідно вилучити з бази оподаткування.

За рахунок запровадження  диференціації ставок податку з  прибутку підприємств, або надання  податкових пільг можливо вплинути на процес накопичення капіталу, на симулювання інвестиційної активності підприємств тощо. Наприклад, якщо рівень оподаткування нерозподіленого прибутку буде дещо нижчим, ніж рівень оподаткування розподіленого, який був виплачений у вигляді дивідендів, то власникам підприємства (акціонерам) доцільно спрямовувати більшу частину прибутку на інвестиції, поповнення активів або у резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутку. Крім того, повинна знижуватися ставка податку на дивіденди з метою створення прийнятних податкових умов як вітчизняних, так і зарубіжних для інвесторів.

Виявлена суперечність щодо нерівномірності розподілу податкового тягаря між секторами економіки (це в першу чергу стосується реального сектора та сектора фінансових корпорацій). У зв’язку з цим заслуговують на увагу пропозиції щодо диференціації ставки податку на прибуток підприємств, виходячи з рентабельності виробництва та частки прибутку, яка припадає на одного працюючого.

Упродовж останніх років  в Україні докладається чимало зусиль для модернізації податкової служби та вдосконалення існуючої системи  оподаткування. Однак ще не вирішеними лишаються кілька проблем, які виникають під час адміністрування податків. Зокрема, наявність прогалин у законодавстві, що дозволяє несумлінним платникам податків ухилятися від оподаткування [15, с. 78].

Актуальним на сьогодні є питання запровадження податку на нерухоме майно, оскільки вказаний податок є своєрідним вимірювальним механізмом реального, а не формально задекларованого багатства громадянина. Введення податку на нерухоме майно (нерухомість) фізичних осіб створить додаткове джерело надходжень до місцевих бюджетів. Водночас зрозуміло, що без проведення повної державної реєстрації нерухомості, здійснення її оцінки запровадження податку на нерухоме майно не буде ефективним. ДПАУ вже розпочала роботу з відпрацювання концепції Закону про податок на майно.

Комплексне ж вирішення  питання реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства  можливе лише шляхом прийняття Податкового  кодексу. У разі його запровадження  держава отримає не тільки досконале податкове законодавство та нормативні акти щодо адміністрування податків з чітким визначенням прав та обов’язків як платників податків, так і органів державної податкової служби, вдосконалені процеси адміністрування податків, а й  якісну систему обслуговування платників податків. Це, своєю чергою, сприятиме підвищенню рівня добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та забезпеченню повної та своєчасної сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.

ВИСНОВКИ

       Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Адже, податкова система- це сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів,що справляються в установчому законом порядку. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. 

         Відродження податкових відносин в Україні почалось у 1991 році з прийняттям Закону УРСР "Про систему оподаткування", в якому були закладені основні принципи побудови податкової системи. Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Процес становлення податкової системи України можна поділити на три етапи: І етап -1992-1993 роки; II етап - 1994-1999 роки; III етап - 2000 р. - по сьогоднішній день. Податкова система України пройшла певний період свого становлення й нині перебуває на етапі удосконалення.

         Сукупність податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються встановленими законами України порядку, становить систему оподаткування, що характеризується її елементами - суб'єкт, об'єкт та джерело оподаткування, податкова ставка.

         Основним інструментом держави є податки,що є сновним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві. Податки та збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначених законодавчими актами України. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі.

Поєднання в єдиній системі  оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі  реалізувати на практиці основні  функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

          Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень – готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обгрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями.

       Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків.У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставі багатовікового досвіду.

Держава повинна навчитися грамотно керувати доходами й відмовитися від діючої нині жорстокої економіки. Інакше кажучи, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.

Усі розуміють, що при всім бажанні за декілька років не можна створити ідеальну податкову систему. Але зараз насамперед потрібно думати про фінансову систему перехідного періоду. Податкова система у відриві від економіки існувати не може. Зі зміцненням економіки України буде удосконалюватись і податкова система. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпроти – стимулювати її.

Адже, податки – це плата за цивілізацію, і виповнятися вони повинні цивілізовано. Сподіваємося, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).
2. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. – К.: Знання. – 2003. – 280 с.
3. Горянський И. Політика доходів і податки / Податки. - 2007. - № 5.
4. Дьякова І.І. Податки та податкова політика України. – К. Наукова думка, 2004. – 112 с.
5. Єлисєєв А., Підлужний М. Податкове планування. Мінімізація податків законними способами. – Л.: Центр Бізнес-Сервісу, 2003. – 320 с.
6. Єпіфанова А. О., Сало. І. В., Дьякова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник – К.: Наукова думка, 2005. – 154 с.
7. Златкін Б. І. Податкам – стимулюючу роль // Економіка України. – 2006. – № 2. – С.14-18.
8. Златкин Б. Податкам - стимулюючу роль // Фінанси України . -1999.-№2 – С.12-14
9. Карпець О. Свято податкопатології // Дзеркало тижня. – 2008. – № 13. – С. 17.
10. Карпець О. Що нового у податках ? // Дзеркало тижня. – 2009. – № 13. – С. 8.
11. Косарчук В.П. Система оподаткування в Україні. Методичний посібник. – К: ДПА, 2003 р. – 114 с.
12. Косарчук В.П., Ляхович В.А. Податки України. – К.: ДПА України, 2006. – 118 с.
13. Коцій В. Податки в майбутньому: базу розширюємо, пільги скорочуємо // Фінансова Україна. – 2006. – № 4. – С. 14.
14. Кощий В.Шляхи податкової реформи//Фінанси України.- 1998.-№ 7-С.6.
15. Кощий В. Податки в майбутньому: базу розширюємо, пільги скорочуємо // Фінансова Україна.- 2000. - № 45. – С.3-5.
16. Крисоватий А. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України. – 2005. – № 1. – С. 10.
17. Курс лекцій з питань оподаткування // Бібліотека Вісника податкової служби України. – 240 с.
18. Лапшин Ю.С. Податки //Вісник податкової служби.-  2010 - №8. – С.8-9
19. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник. – К.:МАУП, 2003. – 224 с.
20. Мельник В. До питання про податки // Фінанси України. – 2006. – № 10. – С. 12-13.
21. Рева Т.М. Податковий менеджмент: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 282 с.
22. Соколовська А. До стратегії реформування податкової системи України // Дзеркало тижня. – № 13 (592). – 2006. – С. 4-5.
23. Суторіна В. М., Федосов В.М., Андрушенко В.А. Держава, податки, бізнес. – К.: Либідь, 2007. – 117 с.
24. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Податки. Навч. посіб. – К.: Каравела, 2005. – 432 с.
25. Твердомед А. Податкова реформа: кому потрібна однозначність // Дзеркало тижня. – № 2 (631). –2007. – С. 5-6.
26. Тимошенко Ю., Турчинов О. Основні напрямки удосконалення системи оподаткування в Україні. – К.: Либідь, 2005. – 178 с.
27. Федосов В.М., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О. та ін. Податкова система в Україні: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 265 с.
28. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 460 с.
29. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Податкова система України. Посібник. – К: Академія, 2005. – 672 с.
30. Чернявський С.М. Розробка i обґрунтування заходів з підвищення ефективності податкової системи України. – К.: Либідь, 2006. – 50 с.