Податкова система та її розвиток в умовах ринку

       Податки повинні бути основним інструментом держави для:

- регулювання економіки;

- стимулювання науково-технічного  прогресу;

- формування доходів  бюджету;

- обмеження росту цін  та інфляції, тощо.

       Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.

       Класифікація податків проводиться за кількома ознаками (Додаток 2): за методом обчислення, за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють.

       За методами обчислення податки можна поділити таким чином:

1. Кадастровий (від  слова кадастр - таблиця, довідник) коли об'єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у відповідні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку є податок з власників транспортних засобів. Він утримується за встановленою ставкою в залежності від об'єму двигуна транспортного засобу і не залежить від того, використовується транспортний засіб чи простоює.

2. На підставі декларації. Декларація - документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу і податок із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу особою, яка цей доход отримує. Наприклад, податок на прибуток підприємств.

3. З джерела виплати  доходу, що зменшується на суму  податку. Наприклад, прибутковий  податок з громадян, який сплачується  підприємством або організацією, де працює фізична особа. До  виплати заробітної плати з  неї утримується прибутковий податок і перераховується до бюджету, решта сплачується робітнику.

       За формою оподаткування податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

      Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Прямі податки саме зменшують доходи фізичних чи юридичних осіб, оскільки ними оподатковуються доходи (прибуток, заробітна плата), а також окремі види майна (земля, природні ресурси, транспорт). Прямі податки можуть бути віднесені на збитки виробництва або прямо утримуватись з доходів, але в кожному з цих правил вони знижують реальні доходи платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який залишаєься в їх розпорядженні.

       Прямі податки,у свою чергу, набувають двох форм:

-реальні(земельний податок,домовий,на  грошовий капітал і інші);                                                      

-особисті-встановлюються  для конкретного платника(прибутковий  податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину ,на дарування).

        Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Вони збільшують ціну товара (робіт, послуг), поскільки включаються саме в її величину і вони надходять в бюджет від підприємств, організацій, інших ланок господарства [6,c.121].

       Непрямі податки мають головним чином фіскальне значеня, так як дозволяють постійно стягувати в бюджет частину загального грошового обігу від реалізації товарів, робіт, послуг. Вони є стабільними видами доходів державного бюджету, так як не залежать від кількісних показників діяльності товаровиробників та термінів їх сплати.

       Непрямі податки поділяються на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

       Фіскальні монополії- це встановлені державою ціни на товари та послуги,які забезпечують їй певні грошові надходження,тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації товарів. Монополія держави може бути повна і часткова.

       Акцизи- це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни,яка належить державі.

       Мито – встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.

       Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом років. Структура податкової системи України (Додаток 3) підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а також штучне завищення оподатковуваного прибутку шляхом зниження таких складових собівартості, як зарплата й амортизація.

Закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок  загальної зміни економічної  ситуації в країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів підприємств.

Тому з панівною думкою про те, що основу податкової системи повинні  становити прямі податки, можна  погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом.

 Пряме оподаткування в Україні  базується на двох основних  видах податків: податку на прибуток  підприємств і прибутковому податку  з громадян.

Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема  причиною багаторазового перевищення часткою цього податку частки особистого прибуткового податку) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства. Цей тягар надмірний внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні (за підрахунками спеціалістів, 30-процентне оподаткування прибутку, розраховане у відповідності з чинною в Україні методикою, дорівнювало 48-54-процентному оподаткуванню у відповідності з моделлю, запропонованою основами Світового податкового кодексу).

 Структура непрямих податків  в Україні характеризується переважанням  ПДВ і відрахувань у фонди:  Пенсійний, зайнятості та ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи  і соціального захисту населення. 

Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і відбиває загальну тенденцію, властиву більшості розвинутих країн, усе ж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж у розвинутих країнах, а частка акцизного збору занадто низька. У багатьох країнах структура непрямих податків урівноваженіша або характеризується переважанням частки універсальних акцизів над часткою специфічних акцизів у 1,5-2 рази.

Особливість структури непрямих податків в Україні має як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. До об’єктивних причин можна віднести те, що по-перше, в розвинутих країнах унаслідок високого рівня доходів більшості населення (60% - середній клас) коло покупців підакцизних товарів ширше, ніж в Україні, де чималий контингент населення купує лише два види підакцизних товарів – горілчані й тютюнові вироби; по-друге, в умовах економічної кризи, інфляції, падіння рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки ПДВ є одним із найефективніших у фіскальному плані податків [7, с. 8].

До суб’єктивних причин, що зумовлюють структуру непрямого оподаткування в Україні, можна віднести причини, породжені особливостями податкової політики з її фіскальною спрямованістю, недосконалістю, яка є наслідком як незначного досвіду проведення самостійної податкової політики, так і відсутністю достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів:

1) довільний характер визначення  кола підакцизних товарів, унаслідок  чого ряд товарів та послуг, які в західних країнах є  об’єктом оподаткування акцизним  збором, в Україні не включені  до підакцизних товарів; 

2) надання численних пільг як українським товаровиробникам, так і окремим категоріям громадян, особливо щодо акцизного збору, оскільки пільги певною мірою суперечать суті та призначенню цього податку, яким оподатковуються товари не першої необхідності.

За економічним змістом  об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання й майно.

Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних  осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування  є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід  підприємств.

 Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня  державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки  установлюють вищі органи влади, їх стягнення  є обов'язковим на всій території  країни незалежно від того, до якого  бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються.

Місцеві податки установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів.

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків - юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва [11, с. 10].

 

 

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ СТАНУ ТА РОЗВИТКУ  ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

       В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової' системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення [10, с.76].

       Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень – готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обгрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями. Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

       За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та авостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.

       У системі державних фінансів податок на прибуток є одним із бюджетоутворюючих,який лише трохи поступається ПДВ. З року в рік його відрахування до бюджету відбувалось прямопропорційно зростанню економіки. Але саме в 2008 році, незважаючи на світову фінансову кризу,вплив якої для підприємств і дохідної частини, став відчутним, починаючи з вересня ДПА України вперше з часу проголошення незалежності достроково виконала річний плановий показник із цього податку. Вже в листопаді податківці зазначили про забезпечення перерахування до державної скарбниці 41 млрд. податку на прибуток.

       Починаючи  з 2003 р.план із цього податку  виконувався щорічно,причому із  значним перевиконанням. Якщо в 2004 р. надійшло 16 млрд. грн. Податку на прибуток,то в 2005 р.- 23 млрд. грн., в 2006 р.- 25 млрд.грн., а 2007 р.ми завершили з показником 33,2 млрд.грн. Натомість у листопаді 2008 р. вперше за всю історію незалежності України достроково виконано річний план.а саме: надійшло 8,5 млрд.грн.,перевиконання становило 765 млн. грн.,що перевищує план на  9,9%. Такого результату досягнуто за рахунок стрімкого зростання економіки держави в першому півріччі поточного року і завдяки наполегливій праці як податківців, так і підприємців.

       У  першому півріччі 2008р. дуже прибутковою  була металургійна галузь і  підприємствами цього комплексу  сплачено чималі суми податку  на прибуток. Але вже в третьому  кварталі поточного року металурги  зменшили відрахування до держбюджету цього податку на 50%, будівельна галузь- на 20%, автомобідьна через скорочення обсягів реалізації- на 12%. Під час фінансової кризи знижувати ставки оподаткування недоцільно. А от у стабільні часи в цьому є певний сенс. У 2003р. коли в Україні зменшилась ставка податку на прибуток з 30% до 25%, спостерігалось суттєве зростання надходжень. У попередньому проекті Податкового кодексу було передбачено можливість зменшення ставки. Якщо в цілому таку стратегію відпрацюють, то зниження ставки навіть до 22% могло б бути досить прийнятним для України [18. с.8-7].