Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні

ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 

Кафедра податків та оподаткування

Спеціальність “Оподаткування”

Спеціалізація  “Адміністрування податків і платежів” 
 
 

Дипломна  робота

    на  тему «Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні»

                        Студент

                                                               Гаврилюк Сергій Анатолійович

                                                               підпис  (П.І.Б.)

                                         Науковий керівник

                                                  Панура Юлія Василівна

підпис     П.І.Б., науковий ступінь, вчене звання)

                                                                        Робота допущена до захисту в ДЕК

                                                                       Протокол засідання кафедри №___

                                                                 від “____” _____________ 2012р.

Зав. кафедри  Мельник П.В.,            д.е.н., професор 
 
 

Ірпінь 2012

ЗМІСТ

       ВСТУП……………………………………………………………………….3

       РОЗДІЛ I. ТЕОРИТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІСКАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ………...5

            1.1 Поняття і сутність фіскального регулювання………………………5

     1.2 Інструменти фіскального регулювання підприємництва………...12

     1.3 Принципи і механізми та ефективність впливу фіскальної політики на підприємницьку діяльність………………………………….28

       РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ФІСКАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ………………………………………………...36

     2.1 Фіскальне регулювання підприємництва в Україні……………...36

     2.2  Сучасний стан фіскальної регулювання в Україні……………….51

     2.3 Аналіз інструментів фіскального регулювання підприємництва в Україні………………………………………………………………………59

       РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІСКАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ…………………………...64

           3.1 Проблеми фіскального регулювання підприємництва в Україні і необхідність його реформування………………………………………………..64

           3.2 Шляхи і методи вдосконалення фіскального регулювання підприємництва в Україні………………………………………………………..67

           3.3 Зарубіжний досвід фіскального  регулювання підприємництва в економічно-розвинених країнах…………………………………………………73

       ВИСНОВКИ……………………………………….………………………..84

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Необхідність, способи і ступінь втручання  держави в економічне життя суспільства  є предметом для дискусії серед  економістів майже сто років. Після революції в макроекономічному  регулюванні, яка була здійснена  Дж. М. Кейнсом, необхідність державного втручання в економіку вже  не викликає сумнівів, однак для  визначення характеру втручання  та вибору інструментів, за допомогою  якого воно буде здійснюватися, не існує  універсального рецепту. Саме це обумовлює  підвищення інтересу з боку фахівців до особливостей реалізації механізму фіскального регулювання в Україні.

     Сучасне фіскальне регулювання визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Будь-який уряд завжди проводить деяку фіскальну  політику, незалежно від того, усвідомлює воно це чи ні.

     Останнім  часом в Україні простежується  тенденція до посилення ролі уряду  в регулюванні національної економіки  через фінансову систему, тобто  здійснюються витрати на програми по соціальному забезпеченню, на підтримку  середнього рівня доходів, охорону  здоров'я, освіту і так далі.

     З іншого боку, з початку економічних  реформ український уряд узяв орієнтир на введення надзвичайно високого оподаткування  на доходи фірм, що негативно позначилося  на стані національної економіки  і перспективах її підйому. Не випадково  у відповідь реакцією є активний розвиток тіньової економіки, внаслідок  чого уряд не в змозі зібрати в  прибуткову частину бюджету і  половини передбачених надходжень.

     Сьогодні  тема фіскального регулювання є  дуже актуальною, оскільки економіка  України переживає далеко не найкращі дні, і від того, як уряд здійснюватиме  бюджетно-податкову політику, залежить доля кожної людини, що живе в нашій  країні і доля всієї країни в цілому.

     Отже, метою даної роботи є визначення поняття фіскального регулювання, позначення принципів, механізмів і  інструментів дії фіскального регулювання на господарську систему суспільства. У роботі буде даний всесторонній розгляд фіскальної політики як методу державного регулювання економіки, а також буде проведений аналіз сучасного фіскального регулювання підприємництва в України: освітлені об'єктивні причини необхідності її реформування і можливі шляхи удосконалення.

       Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  наступних наукових і практичних задач:

• визначити основні положення зарубіжних теорій фіскального регулювання;
• з’ясувати головні тенденції еволюції фіскального регулювання ;
• виявити особливості фіскального регулювання в інших країнах світу;
• розробити рекомендації щодо вдосконалення фіскальеного регулювання в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.

       Предмет дослідження – фінансові відносини, які виникають при фіскальному регулюванню підприємництва.

       Обꞌєкт  дослідження – оподаткування підприємств, що виникає у сфері фіскальної політики. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ  I. Теоретично-методологічні засади фіскального регулювання підприємництва в Україні. 

1. Поняття і сутність фіскального  регулювання.

 

     Фіскальне регулювання — це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань. Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін "фіскальна" походить від латинського fiscua, що в перекладі означає "державна казна".

     Серед численних завдань фіскального регулювання, так званого дерева цілей, твірних, основними є:

     → стійке зростання національного доходу;

     → помірні темпи інфляції;

     → повна зайнятість;

     → згладжування циклічних коливань економіки.

     Фіскальне регулювання ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та несення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних виплат за борговими зобов'язаннями. Щоб зрозуміти загальні принципи державного регулювання, необхідно чітко виділити два компоненти фіскальної політики: витрати і податки.

     За  допомогою урядових витрат на закупівлю  товарів і послуг можна збільшити  або зменшити сукупні витрати, а  тим самим впливати на обсяг національного  виробництва. До урядових витрат відносяться  всі бюджетні асигнування, направлені на будівництво доріг, шкіл, лікарень, установ культури, здійснення екологічної  і енергетичної програм і інші суспільні потреби. Сюди відносяться і витрати на оборону, зовнішньоторговельні закупівлі, придбання необхідної для населення сільськогосподарської продукції та ін. Такого роду витрати і закупівлі можна назвати державно-суспільними, тому що споживачем товарів і послуг є суспільство в цілому в особі держави. Витрати, що направляються на регулювання стійкого функціонування ринкової економіки, сприяють збільшенню або скороченню об'єму внутрішнього виробництва (ЧВП) в періоди його спаду або підйому. Державні витрати не тільки прямо, але і через мультиплікаційний ефект впливають на об'єм внутрішнього виробництва, викликаючи його збільшення або скорочення.

     Держава впливає на об'єм внутрішнього виробництва  і через свою податкову політику. Очевидно, що чим вищі податки, тим  менший дохід матиме в своєму розпорядженні  населення, а значить, тим менше  купувати і зберігати. Тому розумна  податкова політика припускає всесторонній облік тих чинників, які можуть стимулювати або гальмувати економічний  розвиток і добробут суспільства.

     На  перший погляд, здається, що високі податки, сприяючи збільшенню державного доходу, працюватимуть на суспільство і  бюджет країни. Але при найближчому  розгляді виявляється протилежне: ні підприємству, ні трудівнику при надмірно високих податках працювати виявляється  невигідним. Проте низькі ставки податків значно підірвуть державний бюджет і такі його найважливіші статті, як витрати на зміст бюджетних організацій  і на соціально-культурні заходи. От чому при проведенні обережної  і розумної податкової політики доводиться, що називається, сім разів відміряти  і один раз відрізувати.

     До  податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку — гектар). Податкова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Наприклад, податкова ставка величиною 20% для прибуткового податку з громадян означає, що за доходу у 200 гривень цей дохід розподіляється так: 40 гривень — державі, 160 — отримувачеві доходу.

     Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються  на такі види:

• пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;
• прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується ;
• регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

     Податки поділяють на прямі та непрямі.

     Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та ін.

     Непрямі — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги.

     Прибутковий податок з громадян в Україні  є прогресивним, тобто особи з  вищими доходами сплачують виший  відсоток свого доходу у вигляді  податку, ніж ті, хто заробляє менше.

     Платниками  податку з прибутку є виробничі  підприємства, фінансові й некомерційнї установи, які мають доходи, не звільнені  від оподаткування. В Україні  передбачене пропорційне оподаткування  прибутку підприємств. Ставки цього  податку диференціюються залежно  від сфери діяльності (підприємництво, акційна торгівля, продаж цінних паперів  тощо).

     Об'єктом  оподаткування при стягуванні податку  з майна є його вартість у період володіння ним або під час  продажу чи успадкування. Протягом століть точиться дискусія про справедливість податку на майно: перерозподіляти  багатство чи змиритися з тим, що від народження люди опиняються у нерівних умовах.