Теоретична сутність та показники урожайності зернових

Вступ  

     Зернові культури унікальні своїми біологічними властивостями, вони накопичують велику кількість висококалорійних органічних сполук - білків, вуглеводів, жирів, макро- та мікроелементів; містить різноманітні ферменти - амілази, ліпази, пероксидази, оксидази та ін.; а також вітаміни: В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В6 (піродиксин), С (аскорбінову кислоту), Е (токоферол), провітамін А (каротин) тощо.

     Для харчових галузей, що виробляють хлібобулочні, макаронні та борошняні кондитерські вироби, потрібне зерно твердих і сильних пшениць з підвищеним вмістом кількості клейковини. У зв’язку з цим зусилля агропромислового підкомплексу, що займається виробництвом продовольчого зерна, спрямовані на поліпшення його якісних показників (вміст у сировині і харчових продуктах біологічно активних, корисних для харчування продуктів). Зерновий комплекс України базується на вирощуванні, переробці та споживанні наступних культур: пшениці, ячменя, проса, риса, вівса, гречки, рапсу та сої.

     В даному курсовому проекті ми проведемо статистичний аналіз і прогнозування урожайності зернових в господарствах Житомирського району Житомирської області. Завдання статистики урожаю та урожайності полягають в тому, щоб, по-перше, охарактеризувати рівень урожаю та урожайності по категоріях та типових групах господарств, вивчити відмінності в цих рівнях в динаміці; по-друге, вивчити фактор  відмінностей фактори відмінностей в рівнях урожаю та урожайності, виявити ступінь їх впливу на урожай та урожайність, проаналізувати невикористані резерви збільшення виробництва продукції.

     Провідне  місце в структурі посівів (до 50%) займають зернові культури. В  Україні вирощують озимі та ярі  культури. Сіють, як правило, більше озимих культур, оскільки вони врожайніші. Однак  нерідко несприятливі погодні умови призводять до знищення посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими.

     За  рівнем виробництва зерна Україна  посідає одне з провідних місць  у світі. За археологічними даними зерно  на території України вирощують  уже 3-5 тис. років.

     Вивезення українського зерна в Європу розпочалося з другої половини XVI ст. З другої половини XIX ст. після прокладання залізниць до портів Чорного та Азовського морів експорт зерна значно зріс. Це сприяло освоєнню південноукраїнських степів, перетворенню їх на головний регіон вирощування зернових культур в Європі.

     Чільне  місце серед посівів озимих культур  посідає озима пшениця. Україна  є одним із головних регіонів вирощування  високоякісної продовольчої озимої пшениці в світі. Урожайність  цієї культури значно вища, ніж ярої, і становить 20-40 ц/га. Основними районами вирощування озимої пшениці є області степової та лісостепової зон, де ця культура займає більше чверті посівів і половину площ, зайнятих зерновими. У поліських та західних районах частка посівів озимої пшениці значно менша.

     Цінною  продовольчою культурою України  є озиме жито. Основні райони вирощування  озимого жита - Полісся і західна частина країни. Цій культурі належить друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ озимих культур. Врожайність жита становить 17-25 ц/га.

     З озимих культур на невеликих площах вирощують озимий ячмінь. Значне місце  в посівах зернових належить ярому  ячменю. Ячмінь вирощують всюди, але  найбільше у південних районах. Площі ярого ячменю розширюються у ті роки, коли ним пересівають озимі. Врожайність ярого ячменю - 20-33 ц/га.

     Цінною  ярою культурою є кукурудза. Найбільші  площі посівів кукурудзи є  в північній і центральній  частинах Степу, на півдні Лісостепу.

     У повоєнні роки помітно скоротилися  посіви вівса (до 0,6 млн. га) - цінної фуражної та продовольчої культури. Його вирощують в основному у північній та західній частинах України (на півдні й у центрі країни його часто використовують для пересівання озимих). Урожайність цієї культури - 20-30 ц/га.

     Значні  площі в Україні відводяться під гречку - 472 тис. гектарів. Однак за повоєнні роки площі посівів гречки скоротилися. Порівняно невисокою є і врожайність цієї культури (7-12 ц/га). Найбільші посіви гречки зосереджені у поліській частині держави, а також частково у Лісостепу. Гречка - типова українська зернова культура. В західноєвропейських країнах її вирощують на невеликих площах: гречана крупа там є малознаною.

     В Україні, зокрема в її степовій і  лісостеповій зонах, культивують просо. Це - давня культура на території нашої батьківщини. Просо належить до посухостійких круп'яних культур і дає порівняно високі та досить сталі врожаї в посушливі роки (15-20 ц/га).

     Під рисом в Україні зайнято 23 тис. гектарів. Розширення зрошуваних земель у південній частині країни створює  сприятливі умови для збільшення площ під посіви рису, який вирощується на поливних полях, дає досить високі й стабільні врожаї (30-50 ц/га).

     Значні  посіви зернобобових культур, зокрема  гороху, вики і викової суміші на зерно. Основними районами вирощування  гороху і вики є лісостепова зона, а також південна частина Полісся.

     За  рівнем виробництва зерна Україна  в минулому посідала одне з провідних  місць у світі - річні обсяги збору сягали 50 млн. т і більше. У 90-х рр. XX ст. вони скоротилися удвічі, і лише у 2004 та 2008 рр. було зібрано рекордний за час незалежності урожай (близько 42 млн. тонн зерна). На сьогодні Україна прагне увійти до числа провідних експортерів зерна.

 

     Розділ І. Теоретична сутність та показники урожайності  зернових  

1. Поняття про  урожай та урожайність 

 

     Урожай  та урожайність – найважливіші результативні  показники рослинництва. Під урожайністю  розуміється середній розмір тієї чи іншої продукції рослинництва з  одиниці посівної площі даної  культури (звичайно в ц/га). Рівень урожайності  відображає вплив економічних та природних умов, в яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, і якість організаційно-господарської діяльності кожного господарства.

     Під урожаєм (валовим збором) в статистиці розуміють загальний об’єм продукції, що була зібрана зі всієї площі посівів окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому взаємозв’язаний економічний, біологічний і природний процеси відновлення. Для його характеристики використовують наступні показники: видовий урожай, урожай на корені перед початком своєчасного збору (біологічний) і фактичний урожай.

     Видовий урожай – це очікувані розміри  валового збору у визначений період вегетації рослин. Визначають його спеціалісти на око в залежності від стану посівів: щільності, степеня розвитку. Видовий урожай можна також визначити методом кореляції з використанням показників стану рослин та ґрунту.

     Під біологічним урожаєм розуміють  весь отриманий урожай без врахування втрат.

     Фактичний (комірний) урожай – це кількість фактично зібраної доходної продукції окремих сільськогосподарських культур. Від біологічного урожаю він відрізняється на величину втрат під час збору та транспортування продукції.

     Відповідно  з показниками урожаю розрізняють такі види урожайності: видову, на корені перед початком своєчасного збору та фактичну. Фактичну урожайність вираховують з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі.

     Важливим  завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збору  і транспортування продукції. Головними причинами втрат урожаю цукрових буряків є в основному неповне викопування коренеплодів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок 2м × 2м (або 3м × 3м).

     В процесі аналізу даних про  урожай та урожайність оцінюють етап виконання планових завдань урожайності і валового збору, спостерігають динаміку врожайності, а також визначають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для пошуку резервів підвищення урожайності і підвищення виробництва рослинництва.

     Рівень виконання плану валового збору і урожайності визначають методом різниці і за допомогою індексів. Метод різниці застосовують при аналізі виконання плану по окремим сільськогосподарським культурам, індекси - при аналізі виконання плану по групі однакових культур.

     Спочатку  розглянемо послідовність аналізу  виконання плану урожайності  і валового збору окремих культур. Для того, щоб визначити виконання  плану урожайності визначеної культури обчислюють індивідуальний індекс урожайності:

                                                                                                         (1;1)

     де  і - планова та фактична урожайності.

     Виконання плану валового збору окремих  культур визначають за допомогою  індивідуального індексу валового збору: 

                                                                                                     (1;2)

     де  і - планова та фактична посівна площа.

     Валовий збір окремої культури піддається впливу двох факторів: посівній площі і урожайності. Щоб встановити вплив посівної площі на виконання плану валового збору, різницю між фактичною та плановою посівною площею множать на планову урожайність: (П₁-П₀)∙у₀.

     Для визначення впливу урожайності на виконання плану валового збору різницю між фактичною та плановою урожайністю множать на фактичну посівну площу: (у₁-у₀)∙П₁.

     Взагалі середню планову урожайність  обчислюють за формулою: 

                                                                                                     (1;3)

фактичну:

                                                                                                      (1;4)

і умовну, відповідно:

                                                                                                       (1;5) 

     Для оцінки динаміки, закономірностей та змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзаючої середньої, аналізу вирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку. При укрупненні періодів і розрахунку ковзаючих середніх періоди часу повинні бути якісно однорідними по факторах, що визначають загальну тенденцію, і досить довгими щоб запобігти випадковим коливання урожайності під впливом метеорологічних факторів. Щоб забезпечити вирівнювання метеорологічних факторів, періоди для розрахунку середніх потрібно брати за 5-7 років в залежності від кліматичної зони.

     Для виявлення резервів збільшення урожайності важливу роль відіграють аналіз та кількісна оцінка впливу визначених факторів на її рівень. Фактори, що впливають на урожайність, можна розділити на природні та економічні (господарські). Природні фактори характеризуються якістю ґрунту і показниками кліматичних і метеорологічних умов. Показники метеорологічних умов слід аналізувати за окремими періодами і фазами розвитку рослин.

     Економічні  фактори є результатом розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсивного землеробства. До них відносяться наявність, структура та степінь використання виробничих ресурсів.

     На  урожайність сільськогосподарських  культур впливає також рівень агротехніки. Під агротехнікою розуміють  встановлені агрономічною наукою прийоми  вирощування сільськогосподарських культур для отримання високих та стабільних урожаїв. Система показників статистики агротехніки характеризує виконані агротехнічні роботи, які сприяють формуванню врожаю, а також матеріальні витрати з ціллю збільшення урожайності сільськогосподарських культур. Для оцінки впливу агротехнічних заходів на урожайність використовують фактичні та результативні групування, парну та множинну кореляцію, дисперсійний аналіз.

     Способом  групування досліджують вплив таких  факторів як якість ґрунту, строки виконання  робіт, забезпеченість основними ресурсами, використання добрив, форми господарської діяльності і організація виробництва і т. д.