Структура економіки регіону у статистичному вимірі

На  центральному рівні необхідно:

1. Прискорити прийняття Верховною  Радою України Концепції (основних положень) державної регіональної політики. Цим буде забезпечене загальне правове поле для цілеспрямованого проведення Урядом країни, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування комплексу заходів з практичного регулювання соціально-економічного розвитку районів, міст, областей.

Створення правового поля має здійснюватись  за трьома основними напрямами, а  саме: організаційно-правовий аспект; удосконалення економічної бази місцевих органів управління; розширення фінансової автономії органів місцевого самоврядування.

З цією метою треба прийняти такі законодавчо-нормативні акти:

— про адміністративно-територіальний устрій України. Акт юридично встановить статус кожної адміністративної одиниці та її місце у територіальному поділі країни;

— про комунальну власність і комунальні підприємства;

— про примірний статут територіальної громади;

— про організаційні структури  регіональних органів виконавчої влади  і органів місцевого самоврядування.

Невідкладного вирішення потребує проблема створення  фінансової автономії органів місцевого  самоврядування, що є основною передумовою для ефективного вирішення завдань місцевого значення. З цією метою необхідно прийняти такі законодавчі акти:

— про фінанси місцевого самоврядування;

— про місцеві податки і збори;

— про комунальний кредит і комунальні цінні папери;

— про комунальні банки.

2. Якнайшвидше ввести в дію Закон  України «Про місцеві державні адміністрації» і здійснити конкретні заходи для здійснення адміністративної та муніципальної реформи в Україні.

Це  дозволить чітко розмежувати  повноваження і на практиці вдосконалити правовий механізм взаємодії регіональних органів влади і органів місцевого самоврядування в управлінні соціально-економічними процесами в областях, районах, містах, селищах і селах.

3. Активізувати роботу, з переведенням  її у практичне русло, щодо  реального створення в окремих  районах країни нових форм  територіальної організації підприємництва — спеціальних (вільних) економічних зон різного типу.

У жовтні 1992 p. було прийнято Закон України  «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». До нього внесено потрібні уточнення, є методичні матеріали. Багато державних службовців виїздили за кордон для вивчення зарубіжного досвіду і т. ін., проте досі жодної «живої» вільної зони в країні не створено, за винятком експериментальної зони «Сиваш» у Криму, що - занадто мало і не відповідає потребам і можливостям України.

Сьогодні  вже укладено техніко-економічну документацію для створення БЕЗ в Одеській, Львівській, Закарпатській, Волинській, Донецькій та інших областях, Автономній Республіці Крим. На нашу думку, Верховна Рада України повинна прийняти відповідні рішення про розміщення таких зон у регіонах країни, а Кабінет Міністрів України разом з місцевими органами влади має вжити управлінських заходів до реалізації проектів затверджених зон.

4. Визначитися із законодавчим  забезпеченням правових засад  найважливішого державного механізму  управління, яким е планування, прогнозування  і програмування соціально-економічного  розвитку територій на мікро-, мезо- і макрорівнях, тобто починаючи від села і закінчуючи державою у цілому. Має бути чітко викладена вся система планування з урахуванням формування оновленого механізму координації і діяльності державних та недержавних суб'єктів управління економікою. Слід визначити правовий статус національних, державних, галузевих, регіональних і місцевих програм, запровадити технологічну схему розробки цих програм, узгоджених з фінансовими планами адміністративно-територіальних одиниць різного рангу; конкретизувати участь і відповідальність підприємств та організацій, органів влади і управління, строки й періоди розроблення і реалізації програмних документів тощо.

Згідно  з постановами Уряду України, протягом 1992—1997 pp. розроблено декілька регіональних (міжобласних) програм, зокрема, для Донбасу, Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор'я. Однак ці програми не мали правового статусу державних, не були підкріплені централізованими фінансовими ресурсами і тому з багатьох запланованих завдань не стали результативними. За умови одержання законодавче закріпленого статусу, більш ретельного обгрунтування економічного та фінансового блоків централізованої фінансової підтримки зазначені програми перетворяться на важливий інструмент керованості соціально-економічними процесами у регіонах.

Заслуговує  на увагу пропозиція про створення  загальнодержавного фонду підтримки  розвитку регіонів у розмірі 10 % від  суми податкових надходжень у регіонах до державного бюджету.

На  регіональному та місцевому рівнях потрібно:

1. Місцевим органам державної виконавчої  влади і самоврядування вжити  рішучих адміністративних заходів  до значного скорочення і зведення до мінімуму у поточному році заборгованості з надходжень коштів до місцевих бюджетів, Пенсійного, Чорнобильського та інших фондів. Домогтися повного виконання суб'єктами господарювання на місцях положень державної бюджетно-фінансової та податкової політики.

2. Розробити обласні, районні, міські  програми нарощування виробничого потенціалу до 2005 p., з чітким визначенням і обгрунтуванням як поточних, так і стратегічних завдань розвитку кожного регіону, врахувавши забезпечення у перехідний період відродження та поступового примноження створеного виробничого, науково-технічного, кадрового потенціалів. У цих програмах слід передбачити заходи щодо:

— стабілізації функціонування сфери  матеріального виробництва та необхідного  нарощування обсягів виробництва, узгоджені з державними галузевими (національними) програмами;

— спеціалізації, міжгалузевої та міжрегіональної  кооперації виробництва, реструктуризації підприємств, диверсифікації виробництв;

— створення сприятливих організаційно-правових умов для інноваційного підприємництва і формування інвестиційного середовища;

— функціонування вільних економічних  зон, регіональних фінансово-виробничих асоціацій та інших форм регіонального і міжрегіонального співробітництва.

3. У кожному регіоні обласного  рівня розробити програми інвестиційно-інноваційної  діяльності строком на 3—5 років  із системою формування річних завдань щодо залучення інвестицій та системою місцевих пільг для інвесторів, які здійснюватимуть невідкладні проекти у різних галузях економіки регіону.

4. Активно здійснювати на місцях  весь комплекс структурних та  інституціональних перетворень,  який включає обов'язкове реформування  власності на державне майно  і землю, послідовне здійснення  інноваційної та інвестиційної політики, розвиток підприємництва.

Потрібно  вишукувати місцеві резерви (зокрема, об'єднуючи кошти підприємств) для  зміцнення матеріальної бази соціальної інфраструктури, насамперед у сільській місцевості, здійснювати практичні заходи щодо соціального захисту найуразливіших верств населення.

5. Проводити планомірну підготовку  та перепідготовку управлінських кадрів відповідно до потреб ринкової економіки, періодично їх атестувати, формувати резерв кадрів державних службовців.

Слід  налагодити тісну взаємодію регіональних та місцевих органів влади у справі виконання законодавчих актів і  рішень уряду, постійно здійснювати  заходи з впорядкування населених  пунктів, незалежно від їх статусу  і рангу, забезпечивши надійне функціонування всього інфраструктурного комплексу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Антошкіна  Л. І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування.–  К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368 с.

2. Бараник  З. П. Статистика. — К.: Вид-во Ун-ту “Україна”, 2006. —268 с.

3. Бараник  З. П. Статистика праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2003.— 246с.

4. Бойченко Е. Вплив демографічних чинників на функціонування ринку праці / Е. Бойченко // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 8. – С. 24–29.

5. Грішнова  О. А. Людський капітал: формування  в системі освіти і професійної  підготовки.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.- 254с.

6. Гусаров  В.М. Статистика: Учебн.пособие для  вузов. – М.:ЮНИТИ-ДАНА,2003. – 463 с.

7. Захожай  В . Б ., Ткач Б . П . Методичні рекомендації щодо забезпеченнясамостійної роботи студентів з дисципліни “Статистика” (для бакалаврів). — К.: МАУП, 2007. — 20 с.

8. Заюков  І. Компоненти сучасної демографічної кризи в Україні та їх вплив на трудовий потенціал / І. Заюков // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 4. – С. 41–46.

9. Економічна статистика / Р. М. Моторин, А. В. Головач та ін. — К.:Вид-во КНЕУ, 2005. — 362 с.

10. Елисеева  И.И., Юзбашев М.М. Е51 Общая теория  статистики: Учебник / Под ред.  И.И. Елисеевой. — 5-е изд., перераб.  и доп. — М.: Финансы и статистика,2004. — 656 с:

11. Ефимова  М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В.  Практикум по общей теории  статистики: Учебн. Пособие.- М.: Финансы  и статистика, 2000. – 280 с.

12. Єріна А. М., Пальян З. О., Мазуренко О. К. Економічна статистика: Практикум. — К.: ТОВ “УВПК”, 2002. — 284 с.

13. Каленюк  I. С. Освіта в економічному  вимірі: потенціал та механізм  розвитку. – К.: Кадри, 2001. – 326 с.

14. Козлов  И.Т., Овсиенко В.Е., Смирнский В.И.  Курс общей теории статистики.- М. Финансы и статистика, 2003. –  689с.

15. Лібанова  Е.М. Ринок праці: Навч. посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2003.-224с.

16. Людський  розвиток в Україні: 2004 рік/Щорічна  науково-аналітична доповідь/ За  ред. Е. М. Лібанової.- К.: Інститут  демографії та соціальних досліджень  НАН України, Держкомстат України, 2004.- 266с.

17. Людський  розвиток в Україні: можливості  та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична  монографія) / За ред. Е. М. Лібанової;  Ін-т демографії та соціальних  досліджень НАН України, 2006. –  354 с.

18. Мармоза А. Т . Практикум з теорії статистики. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. — 344 с.

19. Перегудов  Н.В. Теоретические вопросы индексного  анализа.- М.: Финансы и статистика, 2002. – 321с.

20. Практикум  по социальной статистике: Учеб. пособие / Под ред. И.И. Елисеевой.  – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368с.

21. Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика: Навч. посібник / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: КНЕУ, 2005. — 333 с.

22. Статистичний  щорічник України на 2006 рік / Під  ред. О.Г.Осауленка – К.: Видавництво  «Консультант», 2007. – 598с.

23. Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у 2005 році // Державний комітет статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua

24. Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у 2006 році // Державний комітет статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua

25. Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у 2007 році // Державний комітет статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua

26. Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у 2008 році // Державний комітет статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua

27. Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у І півріччі 2009 року // Державний комітет статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua

28. Социальная  статистика. Учебник. Под ред.  И.И.Елисеевой. – М.: Финансы и  статистика, 2002. – 480с.

29. Суслов  И.П. Общая теория статистики.- Х.: Скиф, 1997. – 364с.

30. Урланис  Б.Ц. Общая теория статистики.- М. : Финансы и статистика, 1995. –  417с.

31. Фінансово-банківська  статистика. Практикум: Навч.посібник / П.Г.Вашків, П.І.Пастер, В.П.Сторожук, Є.І.  Ткач. – К.:Либідь, 2002. – 324 с.

32. Шинкаренко В. Г. Теорія статистики. — Харків: Вид-во ХНАДУ, 2005. — 168 с.

33. Шульга  Н.М. Регулювання якості робочої сили з урахуванням тенденцій розвитку ринку праці // Харківський національний економічний університет, Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика, Харків – 2005

34. Шустіков  А. А. Фінансова статистика: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 290 с.

35. http:// www.ukrstat.gov.ua – Офіційний Інтернет-сайт Державного  комітета статистики України, 2009

36. http:// www.rhr.ru – информационный Интернет-сайт  ООО «Сеть порталов «Человеческие  ресурсы России», 2001 – 2009

37. www.stat.lviv.ua Веб-сайт головного статистичного управління у Львівській області

 

 

 

 

ДОДАТОК

           

Діяльність підприємств сфери  послуг

за районами та містами обласного значення

 

	Вироблено послуг, млн. грн.		Реалізовано послуг (у ринкових  цінах*), млн. грн.				Частка послуг, реалізованих населенню, %
			всього		у тому числі населенню
	2003 р.	2004 р.	2003 р.	2004 р.	2003 р.	2004 р.	2003 р.	2004 р.
Львівська обл.**	3188,4	4077,7	3593,9	4621,6	963,1	1208,8	26,8	26,2
м. Львів	1853,8	2250,2	2066,8	2521,0	458,9	576,0	22,2	22,8
м. Борислав	9,1	11,2	9,8	12,0	5,6	7,4	57,1	61,7
м. Дрогобич	88,3	107,2	93,3	112,8	22,4	28,7	24,0	25,4
м. Моршин	50,0	60,5	58,5	71,1	13,7	19,9	23,4	28,0
м. Новий Розділ	3,2	4,2	3,4	4,4	1,9	2,7	55,9	61,4
м. Самбір	37,7	44,8	41,3	48,8	8,9	10,9	21,5	22,3
м. Стрий	78,3	108,5	81,9	112,5	13,5	16,9	16,5	15,0
м. Трускавець	186,7	219,7	214,0	257,4	81,7	103,6	38,2	40,2
м. Червоноград	33,9	43,3	39,3	48,5	16,8	20,6	42,7	42,5
Райони:
Бродівський	25,1	25,2	25,4	25,8	2,9	3,0	11,4	11,6
Буський	1,9	3,8	2,1	4,3	1,0	1,7	47,6	39,5
Городоцький	11,8	16,1	13,4	18,3	2,5	3,3	18,7	18,0
Дрогобицький	16,3	16,0	17,8	17,6	2,4	1,8	13,5	10,2
Жидачівський	17,5	19,7	17,9	20,0	1,1	1,1	6,1	5,5
Жовківський	24,0	31,6	25,9	34,1	12,5	14,5	48,3	42,5
Золочівський	7,0	7,6	7,9	8,2	4,6	5,2	58,2	63,4
Кам’янка-Бузький	19,6	21,6	21,0	22,9	1,0	0,9	4,8	3,9
Миколаївський	9,1	11,7	10,7	13,5	2,6	3,8	24,3	28,1
Мостиський	2,7	4,7	3,0	5,2	2,1	3,7	70,0	71,2
Перемишлянський	1,6	2,7	1,7	2,8	1,0	1,3	58,8	46,4
Пустомитівський	30,4	50,1	32,6	53,6	4,5	6,0	13,8	11,2
Радехівський	3,1	6,7	3,4	6,4	0,9	1,2	26,5	18,8
Самбірський	4,3	3,9	5,2	4,5	4,2	3,9	80,8	86,7
Сколівський	4,3	8,0	4,7	9,3	0,7	1,2	14,9	12,9
Сокальський	15,7	21,3	18,1	24,7	3,7	6,6	20,4	26,7
Старосамбірський	2,2	2,6	2,2	2,6	0,4	0,7	18,2	26,9
Стрийський	12,3	11,5	14,5	13,4	1,3	1,8	9,0	13,4
Турківський	1,2	1,5	1,3	1,6	1,0	1,0	76,9	62,5
Яворівський	31,2	46,3	34,7	51,7	10,2	15,7	29,4	30,4