Статистика медичних послуг і охорони здоров'я в Україні

Система фінансування охорони здоров'я в Україні включає в себе різноманітні джерела доходів, як державних, так і приватних. До них відносяться урядові асигнування на охорону здоров'я в центральні і місцеві бюджети, фонди соціального медичного страхування, внески донорів, готівкові платежі фізичних осіб і домашніх господарств, комерційні приватні фонди страхування, до яких входять внески роботодавців і добровільні схеми, придбані фізичними особами, а також некомерційні схеми страхування здоров'я (лікарняні фонди). Джерела та суми фінансування охорони здоров'я, що походять з останнього оновлення українських Національних рахунків охорони здоров'я (НРЗ).

Уряд: Державне фінансування охорони здоров'я трохи знизилося в останні роки до 55 відсотків від загального обсягу фінансування. Це особливо видно в національних бюджетах охорони здоров'я (МОЗ та інших міністерств), які знизилися з 20 відсотків у 2004 році до 14 відсотків у 2009 році.

Навпаки, роль місцевого самоврядування в державному фінансуванні охорони здоров'я залишається стабільною на рівні близько 40 відсотків від загальних витрат на охорону здоров'я в країні. Фонди соціального страхування, якими керує уряд, досить малі і призначені для забезпечення захисту від нещасних випадків на виробництві і ризиків хвороб, і на них припадає лише близько 0,2 відсотка від загальних витрат на охорону здоров'я.

Готівкові платежі: Приватні витрати у формі готівкових платежів домашніх господарств є другим за величиною джерелом фінансування охорони здоров'я. Оскільки частка державного фінансування в загальних витратах на охорону здоров'я в країні постійно знижується, готівкові платежі пропорційно зростають. У 2009 році внески від готівкових платежів збільшилися до рівня 42 відсотків від загального обсягу видатків на охорону здоров'я.

Офіційно громадяни України користуються комплексним гарантованим пакетом медичних послуг безкоштовно як конституційним правом, але серйозні труднощі з державним фінансуванням медичного обслуговування призвело до мобілізації додаткових ресурсів за рахунок стягнення плати зі споживачів. У разі неможливості досягти консенсусу у визначенні більш обмеженого пакету пільг, який відображає реальність державного бюджету, треба залишити його на окремі медичні установи, щоб визначити, які послуги повинні покриватися за рахунок бюджету, а які повинні бути предметом стягнення з користувачів. Це, в свою чергу, призвело до відсутності прозорості в системі, що сприяло збільшенню неофіційних платежів. Дійсно, за даними НРЗ, обсяг неформальних виплат у 2005 році склав 10 відсотків від загальних витрат на охорону здоров'я і 22 відсотки від загального обсягу витрат домашніх господарств. Готівкові платежі здійснюються в основному для придбання лікарських засобів і медичних матеріалів - близько п'ятої частини загальних витрат на охорону здоров'я, і дві третини від загального обсягу готівкових платежів.

Приватне медичне страхування та медичні фонди: сукупна частка схем приватного медичного страхування, що підтримується підприємствами і приватними роботодавцями, добровільне страхування здоров'я і лікарняні фонди є маргінальними у фінансуванні охорони здоров'я в Україні. Усі разом вони складають близько 3 відсотків від загального обсягу ресурсів охорони здоров'я.

Донори: Історично склалося так, що частка донорського фінансування в загальному фінансуванні охорони здоров'я в Україні була досить низькою і досі знижується (0,7 відсотка в 2004 році, 0,2 відсотка в 2009 році). Обмежені кошти донорів орієнтовані головним чином на конкретні програми державного масштабу охорони здоров'я, такі як ВІЛ / СНІД, туберкульоз і контроль народжуваності.

Основне об'єднання ризиків фінансування охорони здоров'я здійснюється в рамках Урядових систем бюджетування, і ці державні масиви ресурсів носять фрагментарний і роз'єднаний характер. Функція об'єднання фінансування системи охорони здоров'я на центральному рівні є слабкою і не дозволяє здійснювати дієвий і справедливий розподіл державних ресурсів.

Фінансування з центрального бюджету, що складає менше п'ятої частини загальних витрат на охорону здоров'я, було поширене серед десятка адміністраторів по бюджету. Лише трохи більше половини цих коштів перебувають у віданні безпосередньо Міністерства охорони здоров'я.

Обласне / муніципальне фінансування, на частку якого припадає ще дві п'ятих від загальних витратна охорону здоров'я, також поширене серед районних / муніципальних і обласних бюджетів. Якщо Україна ухвалить рішення введення розподілу «покупець-постачальник» і буде рухатися до системи платежів на основі кінцевого результату (доказові платежі або глобальні бюджети), тоді фрагменговані і роз'єднані масиви коштів, ймовірно, створять серйозні перешкоди.

Приватне медичне страхування: У 2008 році було підраховано, що 8 відсотків української робочої сили 125 відсотків робочої сили в Києві мали якусь в схем добровільного медичного страхування.

З тих, хто мав страхування, не менш ніж 90 відсотків були застраховані роботодавцями. До економічної кризи ринок зростав на 20-25 відсотків на рік, але криза, швидше за все, мала негативний вплив на

таке зростання. Існують значні стратегічні бар'єри для зростання ринку приватного страхування. Системні перешкоди на шляху зростання ринку включають в себе:

• Обмежені можливості управління серед страхових компаній,
• Небажання лікарів державного сектора приймати за послуги тільки страхові платежі, вимагаючи додатково й неформальні платежі.

Лікарняні фонди (каси): як альтернативний засіб для мобілізації додаткових ресурсів по системі охорони здоров'я, ряд неурядових організацій - лікарняні фонди і кредитні спілки - були створені в Україні з 1999 року. Функція фондів хвороб полягає у некомерційному добровільному медичному страхуванні. Фонд може включати в себе осіб, а також трудові колективи, підприємства, установи та заклади, які платять внески за своїх членів. Індивідуальні внески становлять 90-95 відсотків коштів, а решту складають підприємства та установи. Число членів фондів хвороб збільшилося в 25 разів, і в даний час вони охоплюють майже 2 відсотки населення країни. Основною функцією фондів є надання ліків своїм членам, оскільки більшість ліків наявні в державних медичних установах. Ряд фондів також роблять свій внесок у заходи по розвитку галузі, зокрема, закуповують сучасне медичне обладнання для закладів охорони здоров'я, допомагають у підготовці та перепідготовці медичних кадрів та реалізують пропагандистські заходи щодо здорового способу життя. Утім, лікарняні фонди все ще являють собою дуже низький відсоток від загальних витрат на охорону здоров'я в Україні - близько 0,1 відсотка.

Існуючі процедури обліку в Україні ускладнюють чітке розмежування видатків на амбулаторне та стаціонарне лікування. Наприклад, витрати, здійснені на ліки і медичні товари, або допоміжні медичні послуги (лабораторні і діагностичні дослідження), не показують, яка частина витрачається на амбулаторне лікування, а яка - в лікарнях. Ще більше ускладнює відстеження розподілу коштів (тож і управління) те, що Міністерство охорони здоров'я не веде всебічний облік витрат від загального бюджету охорони здоров'я. Інформація МОЗ містить лише асигнування, надані безпосередньо МОЗ, в той час як Мінфін веде облік витрат на охорону здоров'я, що здійснюються місцевими органами влади та іншими міністерствами.

Огляд даних НРЗ за 2004 і 2009 роки показує, що відсоток цих видатків на охорону здоров'я практично не змінився за ці роки. Переважна частина коштів на охорону здоров'я (95 відсотків) продовжує йти на поточні витрати, а 4 відсотки йдуть на капітальні вкладення в інфраструктуру і обладнання. Основна частина витрат здійснюється на ліки і медичні товари (32 відсотки), значна частка яких надходить з готівкових платежів пацієнтів. Насправді, 82 відсотки всіх готівкових платежів сплачується за ліки.

Витрати на профілактику та на заходи в галузі охорони здоров'я становлять лише 3 відсотки від загальних витрат на охорону здоров'я. Це вражаюче низький відсоток, особливо враховуючи проблеми охорони здоров'я населення, з якими стикається Україна - такі, як епідемії ВІЛ / СНІД і туберкульозу, а також висока смертність від неінфекційних хвороб і з причин, яким можна запобігти. Значний відсоток, як і раніше, витрачається на реабілітаційні послуги, що надаються в першу чергу в санаторіях - пережиток радянської епохи - де пацієнти проводять відпустки і отримують відновлювальне лікування. Додаткові медичні послуги складають майже 4 відсотки від усіх витрат на охорону здоров'я.

Україна має розвинену інфраструктуру в секторі охорони здоров'я. Тим не менше, більшість коштів, які Уряд може виділити на медичні установи, йдуть на утримання персоналу та комунальні платежі (близько 80 відсотків), і невелика сума залишається на ліки, медичні матеріали, та на обслуговування або придбання обладнання та інфраструктури.

 

 

Кореляційне дослідження

Для того щоб провести кореляційне дослідження  необхідно обрати два показники  за сім останніх періодів та визначити який показник буде результуючим (y), а який факторним (x) та дослідити щільність та тісноту зв'язку при парній кореляції. Зокрема для теми доцільно визначити за результуючий показник (y) – кількість лікарів усіх спеціальностей у тис. осіб, а за факторний (x) – видатки на охорону здоров'я з бюджету млн.грн.

Для визначення залежності між названими  показниками скористаємося рівнянням прямої:

де – вирівняне значення кількісті лікарів усіх спеціальностей у тис. осіб, а за факторний;

 – видатки на охорону здоров'я з бюджету;

 – шукані параметри.

Для спрощення розрахунків складемо таблицю.

Таблиця 1.3

Розрахункова таблиця для обчислення показників кореляції

Роки	Видатки на охорону здоров'я з бюджету (млн. грн.) (x)	Кількість лікарів усіх спеціаль-ностей (тис.осіб)  (y)	Розрахункові дані
			xy	x2	y2	Yx
2005	1619365	224	2622343003225	50176	362737760	223,7069
2006	1861445	225	3464977488025	50625	418825125	223,7311
2007	2593728	223	6727424937984	49729	578401344	223,8044
2008	3492411	222	12196934592921	49284	775315242	223,8942
2009	4548646	225	20690180433316	50625	1023445350	223,9999
2010	6083108	225	37004202939664	50625	1368699300	224,1533
2011	6781248	224	45985324437504	50176	1518999552	224,2231
Разом	26979951	1568	128691387832639,00	351240,00	6046423673,00	1567,5130
Середні	3854278,71	224	18384483976091,30	50177,14	863774810,43	223,9304

Параметрами рівняння зв'язку визначимо  способом найменших квадратів. Для цього розглянемо систему двох рівнянь з двома невідомими:

Підставимо наші данні в систему  рівнянь та визначимо її параметри:

Параметри та можна розрахувати і за формулами:

,

Визначимо параметри для наших  вихідних даних:

Відповідно  до визначених параметрів лінійне рівняння зв'язку між кількістю лікарів та видатками з бюджету на охорону здоров’я:

Отже, зі збільшенням кількості лікарів (тис.осіб) видатки на охорону здоров’я зростуть на 0,0000001 млрд. грн.

Послідовно підставивши в дане рівняння значення факторної ознаки х, отримаємо теоретичні значення результативної ознаки :

 

           

Для вимірювання тісноти зв'язку і визначення його напрямку при лінійній залежності використаємо лінійний коефіцієнт кореляції, який визначається за формулою:

де:

,

Визначаємо лінійний коефіцієнт кореляції:

Скористаємося іншою формулою:

Отже це означає, що між кількістю лікарів та видатками на охорону здоров’я існує прямий (r>0) слабкий (|r| → 1) зв'язок.

Обчислимо коефіцієнт детермінації, як коефіцієнт кореляції в квадраті:

Отже, зміна  видатків на охорону здоров’я на 3,1% залежать від кількості лікарів.

 

Практична частина

Завдання1

На основі даних по 25 автотранспортних підприємствам  АТП необхідно виконати:

А) Групування АТП за кількістю вантажних автомобілів, виділивши чотири групи з рівними  інтервалами. Для кожної групи підрахувати  число АТП,питому вагу групи в  загальній чисельності АТП, кількість  вантажних автомобілів в середньому на одне АТП, середню продуктивність та середній процент використання вантажних  автомобілів. Результати групування представити  у вигляді таблиці (оформленої з  урахуванням всіх правил оформлення статистичних таблиць) і проаналізувати.