Статистика медичних послуг і охорони здоров'я в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

В системі економічної освіти значна роль відведена статистиці, як фундаментальній дисципліни з циклу природничо-наукової та загальноекономічної бакалаврської підготовки фахівців за напрямами з економіки і підприємництва, менеджменту, міжнародних відносин тощо.

Статистика здійснює збирання, обробку  та аналіз даних про масові соціально-економічні явища, які характеризують всі сторони  життя та діяльності населення, виявляє  взаємозв’язки різних сторін в економіці, вивчає динаміку її розвитку та прийняття  ефективних управлінських рішень на всіх рівнях, що складає предмет  дисципліни.

Її мета визначається тими функціями, які виконує статистика в системі  економічних наук, і полягає в  набутті необхідних знань при  вирішенні таких задач: розробці програми статистичних спостережень, зведенні та групуванні масових даних  явищ і процесів суспільного життя; обчисленні узагальнюючих характеристик  структури сукупностей; вимірюванні  інтенсивності динаміки явищ; визначенні факторів, які формують варіацію та розвиток суспільних явищ та оцінюванні сили їхнього впливу; використані  системи національних рахунків у  ході визначення статистичних показників та їх аналізу; оцінці тенденцій розвитку і взаємозв’язків секторів ринкової економіки; оцінці життєвого рівня  населення, його зміни під впливом  окремих факторів та прогнозуванні  розвитку.

Мета курсової роботи - закріпити теоретичні знання і практичні вміння, набуті в ході аудиторних занять або шляхом самостійного вивчення окремих питань курсу, розвинути економічне мислення, оволодіти навичками самостійного розв'язання економічних завдань та аналізу отриманих результатів для вироблення й обґрунтування господарських рішень.

При цьому  вирішуються наступні завдання :

• розкриття суті досліджуваної теми;
• закріплення теоретичних знань з раніше вивченої дисципліни «Вища математика» та засвоєння основних понять та термінів дисципліни «Статистика»;
• проведення кореляційного аналізу;
• набуття вмінь оцінювати ряди динаміки;
• навчитися застосовувати індексний метод до аналізу статистичних даних;
• оволодіння методами дослідження кореляційного зв'язку між показниками;
• оволодіння методами систематизації даних та обчислення узагальнюючих статистичних показників, а також аналізу варіації;
• закріплення знання з основних розділів соціально-економічної статистики.

При цьому вирішити наступні питання:

• засвоїти основні поняття та терміни дисципліни “статистика”;
• оцінити можливість практичного застосування набутих теоретичних знань для розв’язання конкретних економічних задач;
• оволодіти методами систематизації даних та обчислення узагальнюючих статистичних показників, а також аналізу варіації;
• набути вміння оцінювати ряди динаміки;
• навчитися застосовувати індексний метод до аналізу статистичних даних;
• оволодіти методами дослідження кореляційного зв’язку між показниками;
• закріпити знання з основних розділів соціально-економічної статистики.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

11. Статистика медичних послуг і охорони здоров'я в Україні

1. Теоретичні основи фінансування охорони здоров’я в Україні

Складовими фінансової системи України є державні фінанси, фінансовий ринок, страхування, фінанси суб'єктів господарювання, що мають злагоджено функціонувати і забезпечувати реалізацію завдань фінансової політики. При цьому особливо важливим є наявність у державі єдиної обґрунтованої та виваженої фінансової стратегії та тактики, що забезпечать фінансовий вплив на темпи соціально-економічного розвитку, трансформаційні процеси, що відбуваються у фінансовій системі України, впливають і на систему фінансування охорони здоров'я.

У процесі трансформації та стабілізації фінансово-економічного устрою держави є необхідним забезпечення відтворення здоров'я індивіда та всього суспільства. Здоров'я нації є показником загального успіху соціально-економічної політики будь-якої держави та основним фактором прогресу цивілізації. Вітчизняна система охорони здоров'я, згідно з сучасними світовими тенденціями та вимогами соціальної ринкової економіки до якості життєдіяльності особи, має бути адекватна сучасним вимогам, що є стратегічним завданням її розвитку.

Розбалансованість існуючої моделі української системи охорони здоров'я і перехід держави до ринкових відносин поглиблюють деструктивні процеси в медицині. Для цього є багато об'єктивних причин: недосконалість законодавчої і нормативної бази, брак фінансових коштів, технологічне відставання від світових медичних стандартів, велика чисельність окремих ресурсних компонентів (кадри, ліжко-місця, мережа лікувально-профілактичних установ та ін.), а також к нераціональне використання. Вказані причини і чинники все ж таки другорядні, тобто мають наслідковий характер. Гносеологічні корені кризи галузі криються в неадекватності організаційної моделі і схем управління в охороні здоров'я, що сформувалися в умовах планової економіки.

Недостатня розробленість нормативно-теоретичних   і практичних положень щодо фінансового   забезпечення системи   охорони здоров'я, відсутність цілісної науково обґрунтованої концепції ефективного формування і використання фінансових ресурсів у цій галузі, зумовлюють потребу в ґрунтовних дослідженнях складних проблем фінансування медицини, включаючи управління її фінансовими ресурсами, та вимагають наукового осмислення і практичного вирішення. Мета і задачі дослідження.

На основі аналізу, порівняння, узагальнення і систематизації нагромадженого в Україні та зарубіжних країнах досвіду фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я, поглибити теоретичний фундамент та розробити практичні рекомендації щодо формування механізму  к ефективного фінансового забезпечення та ефективного використання в умовах трансформаційної національної фінансової системи.

Система охорони здоров'я України являє собою своєрідне поєднання державно-комунальної і громадської моделей функціонування. Діяльність в сфері охорони здоров'я приватних і колективних лікувально-профілактичних та аптечних закладів, які з'явились у Україні протягом останніх років як альтернатива відповідним закладам державної і комунальної форми власності, розширюють інфраструктуру закладів з надання медичної допомоги і медичних послуг. Встановлено, що це в свою чергу призводить до появи конкуренції на ринку медичних послуг яка відповідно позитивно впливає на якість медичної допомоги та рівень обслуговування населення.

За умов революційної ситуації, що склалася в галузі, яка, переважно за бюджетного фінансування, не має можливості не тільки розвиватися й вдосконалюватися, але і повноцінно виконувати основну свою функцію - збереження здоров'я населення, а більшість населення не спроможна оплачувати медичну допомогу в закладах охорони здоров'я, коли порушуються положення Основного Закону країни про безоплатне надання медичної допомоги, найбільш важливим, нагальним і на сьогодні майже єдиним виходом із ситуації, що склалася, є впровадження так званої бюджетно-страхової системи медичного забезпечення.

Проаналізувавши останні дослідження і публікації, в яких започатковано розв'язання вищезазначеної проблеми, можна сказати, що ситуація, в якій опинилася система охорони здоров'я України, вимагає негайних заходів з її реформування. Проблемам державного управління галуззю охорони здоров'я та пошуком шляхів її реформування присвячені роботи Б.О. Волоса, Ю.В. Вороненька, З.С. Гладуна, О.М. Голяченка, Л.С. Григорович, Л.І. Жаліло, В.І. Журавля, В.Л. Корецького, А.ф. Коропа, В.М. Лехан, В.Ф. Москаленка, Н.Р. Нижник, Т.В. Педченка, В.М. Пономаренка, Я.ф. Радиша, А.М. Сердюка, І.М. Солоненка.

Дослідженню питань фінансового забезпечення та використання ресурсів у галузі охорони здоров'я присвячені праці українських вчених М.Г. Вовк, О.В. Галагана, О.М. Голяченка, В.І. Євсєєва, М.П. ЖдановоС В.І. Журавля, В.М. Лєхан, А.С. Немченко, Т.В. Педченка, а.В. Підаєва, В.М. Пономаренка, Я.ф. Радиша, В.М. Рудого, В.Г. Черненка та ін. Більшість із них розглядає процеси фінансування галузі переважно на регіональному рівні, з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх впливів й суперечностей. Однак у науковій літературі ще бракує сталих уявлень, що поєднують поняття державного управління фінансовим забезпеченням галузі охорони здоров'я та управління системою охорони здоров'я в контексті стратегічного управління та формування державної політики в ній.

Розглядаючи здоров'я та охорону здоров'я як товар або послугу. Блістер Магуайр, Джон Гендерсон та Гевін Муні зазначають, що здоров'я може мати лише споживчу вартість, але також воно може бути співвіднесене з певною кількістю корисності для споживача (наприклад зміни у стані здоров'я), але саме здоров'я обмінові не підлягає. Економісти зазначають, що не здоров'я, а охорона здоров'я є предметом споживання в економічному розумінні. Отже, охорона здоров'я є предметом споживання, первинною характеристикою якого є здоров'я. Деякі медичні послуги є унікальними і не мають товарної форми, оскільки виступають у вигляді суспільних благ. Одна і та сама послуга з індивідуального погляду може завдати шкоди, а із суспільного погляду вона може приносити користь. Така суперечливість між індивідуальним і суспільним характерна лише для сфери охорони здоров'я.

При наданні медичної допомоги охорона здоров'я проявляє взаємозв'язок і взаємну обумовленість соціального і економічного ефектів. Найважливіший соціальний ефект охорони здоров'я полягає у зниженні захворюваності, інвалідності, смертності. Наслідком цього соціального ефекту є економічний ефект, який можна виразити у вартісній формі, співставивши із затратами, що пов'язані з охороною здоров'я, та визначивши таким чином економічну ефективність затрат.

З точки зору попиту, ринок охорони здоров'я має дві відмінні риси: відсутність доступної для споживача інформації та невизначеність.

Для охорони здоров'я характерними є майже всі види неспроможності ринку, більшість яких зумовлена саме характерними рисами охорони здоров'я як товару: послуги з охорони здоров'я не є чистим суспільним благом; вони характеризуються невизначеністю та складністю; серед них є такі, що мають виражені зовнішні ефекти; існує асиметричність інформації та ринкова недосконалість приватного страхування здоров'я.

У більшості систем охорони здоров'я в світі грошові надходження складаються з податкових надходжень, внесків в соціальне страхування, платежів готівкою з кишені хворого і приватних страхових премій. У деяких країнах, передусім в тих, де прибутки на душу населення є невисокими, значні кошти на охорону здоров'я надходять у вигляді дотацій з боку неурядових організацій, перерахувань з боку органів, які проводять фінансування, і кредитів, що надаються міжнародними банками.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) виділяє три типові форми системи охорони здоров'я:

1. Система Беверіджа (державна) - державна служба охорони здоров'я з бюджетною системою фінансування. Діє в Англії і Данії.
2. Система Бісмарка (бюджетно-страхова) - всеосяжна система соціального медичного страхування з різноманітними формами фінансування охорони здоров'я. Фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, працюючих громадян і субсидій держави. При цьому фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині, Італії, Франції, Люксембурзі і Японії.
3. Недержавна ринкова, або приватна система, що фінансується, головним чином, за рахунок внесків по добровільному медичному страхуванню і реалізації платних медичних послуг населенню. Така система діє в США, Ізраїлі, Південній Кореї.

Більшість систем охорони здоров'я в тій або іншій мірі черпають кошти з різних джерел фінансування. Знайти правильне співвідношення між приватними і суспільними (державними) джерелами фінансування дуже складно.