Статистичне дослідження собівартості продукції

2

Інститут підприємництва „Стратегія”

Кафедра економіки підприємства

Кафедра економічної теорії

зі Статистики.

Тема: Статистичне дослідження собівартості продукції.

               Виконав:

        Студент групии

                                                     Перевірила:

м.

2006 рік

План.

План.

Введення.

Глава 1. Теоретичне обґрунтування економічного аналізу собівартості продукції.

1.1. Понятття собівартості та його аналіз.

1.2. Собівартість продукції і її структура.

1.3. Планування собівартості продукції.

1.4. Шляхи зниження собівартості продукції.

Глава 2. Анализ собівартості продукції на підприємстві ВАТ «Электромашина».

2.1. Аналіз собівартості продукції.

2.1.1. Організація обліку затрат собівартості за змінними росходами.

2.1.2. Аналіз собівартості, обчисленої по перемінних витратах.

2.2. Аналіз затрат по статтям калькуляції.

2.3. Аналіз витрат на 1 грн випущеної продукції.

Глава 3. Резерви зниження собівартості продукції підприємства.

Висновки і пропозиції.

Литература.

Додатки.

Введення.

У сучасній, швидко мінливій, обстановці переходу до ринку керування підприємства необхідно постійно проводити аналіз діяльності фірми для прийняття управлінських рішень. Для аналізу і прийняття рішень необхідна вихідна інформація, таку інформацію одержують з ряду техніко-економічних показників, одним із яких є собівартість. Можна з упевненістю заявити, що цей показник є одним з найбільш важливих. Чим же він такий привабливий? Чому йому так багато приділяють уваги? Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всіляке підвищення ефективності виробництва, а також заняття стійких позицій підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіра покупців підприємство повинне вигідно виділяться на тлі підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця в першу чергу цікавить якість продукції і її ціна. Чим вище перший показник і нижче другий, тим краще і вигідніше для покупця і підприємства. Резерви поліпшення цих показників саме й укладені в собівартості продукції.

В узагальненому виді собівартість продукції відбиває всі сторони господарської діяльності підприємств, їхнього досягнення і недоліки. Рівень собівартості зв'язаний з обсягом і якістю продукції, використанням робочого часу, сировини, матеріалів, устаткування, витратою фонду оплати праці і т.д. Собівартість, у свою чергу, є основою визначення цін на продукцію. Систематичне зниження собівартості промислової продукції – одне з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Вона безпосередньо впливає на величину прибутку, рівень рентабельності, а також на загальнодержавний грошовий фонд - бюджет. Тому формування витрат виробництва і звертання, їхній облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів ,природної і промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань. Склад витрат, що включаються в собівартість продукції, їхня класифікація по статтях визначаються державним стандартом, а методи калькулювання - самими підприємствами.

Собівартість - один з узагальнюючих показників інтенсифікації й ефективності споживання ресурсів.

Задачами аналізу собівартості продукції є:

       оцінка обґрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу поводження витрат;

       установлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості;

       визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат  від планових;

       аналіз собівартості окремих видів продукції;

       виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції і спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції, Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівневі показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємствах.

Метою курсової роботи є вивчення питань, зв'язаних з аналізом собівартості продукції на підприємстві: сутність, мети, методи даного аналізу, значення і резерви зниження собівартості продукції. Як практичний додаток у роботі наводяться дані по аналізі собівартості продукції на підприємстві ВАТ «Електромашина». При вивченні даної теми мною були використані навчальна і спеціальна література по теорії економічного аналізу.

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування економічного аналізу собівартості продукції.

1.1. Поняття собівартості і її аналіз.

В українському законодавстві собівартість визначається як вартісна оцінка використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини,  палива, матеріалів, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.

Безпосередньою задачею аналізу є: перевірка обґрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості; вишукування шляхів їхньої мобілізації.

Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.

Витрати живої й упредметненої праці в процесі виробництва складають витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються розходження між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Суспільні витрати виробництва - це сукупність живої й упредметненої праці, що знаходить вираження у вартості продукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на виробництво продукції і її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частиною вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії й інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої і живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, росту нагромаджень.

Найбільша частка у витратах на виробництво промислової продукції приходиться на сировину й основні матеріали, а потім на заробітну плату й амортизаційні відрахування. У легкій промисловості частка сировини й основних матеріалів складає 86%, а заробітної плати з відрахуваннями на соціальне страхування - близько 9%.

Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніку, технології, організації виробництва, у структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрівиробничих резервів їхнього зниження.

Для аналізу рівня і динаміки зміни вартості продукції використовується ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на виробництво, собівартість товарної  і реалізованої продукції, зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрати на один карбованець товарної (реалізованої) продукції.

Кошторис витрат на виробництво - найбільш загальний показник, що відбиває всю суму витрат підприємства по його виробничій діяльності в розрізі економічних елементів. У ній відбиті, по-перше, усі витрати основного і допоміжного виробництва, зв'язані з випуском товарної і валової продукції; по-друге, витрати на роботи і послуги непромислового характеру (будівельно-монтажної, транспортної, науково-дослідної і проектні й ін.); по-третє, витрати на освоєння виробництва нових виробів незалежно від джерела їхніх відшкодувань. Ці витрати обчислюють, як правило, без обліку внутрішньозаводського обороту.

У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції в розрізі калькуляційних статей витрат. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної за винятком підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої з залишків минулого року. Витрати, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, включаються в собівартість товарної, але не входять у собівартість реалізованої продукції. Вони визначаються як різниця між плановою собівартістю першого року масового виробництва виробів і собівартістю, прийнятої при твердженні цін:

СР = СТ - ЗН + (СП2 - СП1),

де СР - собівартість реалізованої продукції

      СТ - собівартість товарної продукції

      ЗН - підвищені витрати першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки

    СП1, СП2 - виробнича собівартість залишків нереалізованої (на складах і відвантаженої) продукції відповідно на початок і кінець року.

Для аналізу рівня собівартості на різних підприємствах або її динаміки за різні періоди часу витрати на виробництво повинні приводитися до одного обсягу. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні, господарському розрахунку, плануванні і порівняльному аналізі.

Показник зниження собівартості порівнянної товарної продукції застосовується для аналізу зміни собівартості в часі при порівнянному обсязі і структурі товарної продукції на тих підприємствах, що мають стійкий за часом асортимент виробів. Під порівнянною розуміють таку продукцію, що вироблялася серійно або масово в попередньому році. До неї відноситься і частково модернізована продукція, якщо ці зміни не привели до введення нових моделей, стандартів і технічних умов.

Витрати на одну гривню товарної (реалізованої) продукції - найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, що відбиває собівартість одиниці продукції у вартісному вираженні знесобленння, без розмежування її по конкретних видах. Він широко використовується при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості.

Інші показники, що зустрічаються на практиці, собівартості можна підрозділити по наступних ознаках:

- по складу витрат, що враховуються - цехова, виробнича, повна собівартість;

- по тривалості розрахункового періоду - місячна, квартальна, річна, за ряд років;

- по характері даних, що відбивають розрахунковий період, - фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована;

- по масштабах охоплюваного об'єкта - цех, підприємство, група підприємств, галузь, промисловість і т.п.

1.2. Собівартість продукції і її структура.

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, що випускається їм. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (загальнофабрична) собівартість показує усі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, але і на реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.

Систематичне зниження собівартості продукції дає державі додаткові засоби як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіше джерело зростання прибутку підприємств.

Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.

Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у якій визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Це угруповання використовується також для узгодження плану по собівартості з іншими розділами техпромфінплану, для планування оборотних коштів і контролю за їхнім використанням. У промисловості прийняте наступне угруповання витрат по їхніх економічних елементах: