Оскільки  експертні оцінки є інтегральною сумою прогнозів незалежних експертів, вони незалежні від обрання конкретних моделей чи математичних методів. Розробка досконалих технологій експертних оцінок та методик об'єктивізації їх результатів, по-перше дали змогу об'єктивно підвищити рівень надійності експертиз, а по-друге, поліпшити їх сумісність із формалізованими.

     Формалізовані методи прогнозування. Формалізовані методи прогнозування базуються на аналітичних сітках, що містять рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну пропозицію. До групи формалізованих методів входять методи:

     - екстраполяції

     - моделювання.

      Метод екстраполяції – один з основних у прогнозуванні економіки. Він передбачає, що на основі статистичних даних досліджуються закономірності й тенденції економічних явищ. Цей метод ґрунтується на припущенні, що незмінні фактори при розвитку даного явища в минулому будуть діяти й у майбутньому. При формуванні прогнозу з допомогою екстраполяції виходять з тенденцій зміни тих чи інших кількісних характеристик об'єкта. Екстраполюються оціночні, функціональні, системні та структурні характеристики. Екстраполяційні методи є найбільш поширеними й розробленими.

     Один  зі способів прогнозування базується  на застосуванні індексу випереджаючих показників, у який включається певна кількість рядів статистичних даних, у тому числі такі як: курс акцій, кількість виданих ліцензій на будівництво, вартість обсягів замовлень підприємствам на устаткування, пропозиції грошей та ін. Як правило, зміни величин цих показників передують змінам в економіці: зменшення їх значень є попередженням про те, що наближається спад.

     Важливою  особливістю річних прогнозів на макроекономічному рівні, що розробляються  в Україні, є їх побудова на основі монетарних змінних – таких, як індекси цін, швидкість обороту грошей, процентні ставки, дефіцит бюджету, випуск облігацій, обмінний курс зовнішні прямі інвестиції. Усі ці змінні сфокусовані на одному показнику, навколо якого й будується річний макроекономічний прогноз щодо рівня інфляції. Даний узагальнюючий показник характеризує один бік основного закону ринкової економіки – попит

     Метод нормативного прогнозування. Під нормативним (цільовим) прогнозуванням розуміють пошук оптимального шляху досягнення певної кінцевої мети, передбаченої завданням у майбутньому. Цей метод застосовується тоді, коли мета прогнозування економіки визначена і для певного відрізку часу в перспективі встановлюється фіксоване значення прогнозованого показника – норматив.

     Поширеним методом прогнозування є моделювання. Цей метод вважається достатньо ефективним засобом прогнозування можливого явища, нових або майбутніх економічних і технічних засобів і рішень. Термін "модель" означає певний умовний образ об'єкта дослідження, а в прогнозуванні – економічні чи соціальні процеси. Зміст методу моделювання полягає в конструюванні моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й визначення його суттєвих характеристик, в експериментальному і теоретичному аналізі моделей, в співставленні результатів з даними об'єкта та коригуванні моделі.

     Засобом вивчення закономірностей розвитку економіки та соціальних процесів є  економіко-математична модель. Вона являє собою систему формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв'язки елементів, що створюють економічну систему. Моделі економічного та соціального прогнозування можуть класифікуватися залежно від критерію оптимізації - найкращого очікуваного результату. Розрізняють економічні моделі, в яких мінімізуються витрати, та моделі, в яких максимізуються обсяги продукції або прибутку. З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними (коли обмеження в моделі встановлюються для одного визначеного відрізку часу або динамічними (коли обмеження встановлюються для кількох відрізків часу). Прийнято розрізняти такі економетричні моделі:

     – моделі вартості та моделі розширеного  відтворення. Вивчення економічних  явищ з допомогою цих моделей  дозволяє вирішувати такі питання, як вибір політики ціноутворення, перспектив розвитку економіки та ін.;

     – одно- та двогалузеві моделі (моделі міжгалузевих балансів) дають змогу  зробити висновки про можливі  темпи розвитку, перспективи використання науково-технічного прогресу; з їх допомогою  розробляється міжгалузевий баланс, плани розвитку окремих галузей  економіки та промисловості;

     – моделі, які придатні для аналізу  та оцінки функціонування окремих галузей  чи регіонів або спеціальних економічних  завдань. Залежно від рівня агрегування  показників розвитку розрізняють макроекономічні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні моделі.

     У системі макроекономічних моделей  економічне прогнозування пов'язане  з дослідженням факторного, лагового та структурного аспектів збалансованості  національної економіки та їх синтезу  на основі принципу оптимальності.

     Факторний аспект збалансованості національної економіки ґрунтується на взаємозв'язку між обсягом випуску продукції та витратами на виробництво. Він зводиться до визначення такої пропорції між факторами виробництва, яка дозволяє забезпечити заданий обсяг випуску продукції. Кількісні пропорції між обсягами виробництва та факторами його росту можуть визначатися на основі показників витрат живої й уречевленої праці.

     Лаговий аспект збалансованості ґрунтується на розподілі часу витрат виробництва та досягнутого при їх взаємодії ефекту. В економічних моделях урахуванню підлягають лаги, наприклад, між капітальними витратами та введенням об'єкта в дію, між науковим відкриттям і його впровадженням та ін. Головні лагові характеристики пов'язані з відтворенням основних фондів. Метод досягнення лагової збалансованості ґрунтується на рівняннях із зосередженням запізнень між витратами та викликаним ними ефектом.

     Структурний аспект збалансованості національної економіки ґрунтується як на пропорціях між 1 і 2 підрозділами суспільного виробництва, так і на взаємозв'язках міжгалузевих потоків продукції. Структурні міжгалузеві моделі широко використовуються для складання прогнозу галузевої структури виробництва, основних виробничих фондів, капітальних вкладень і трудових ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Побудова  сценарiїв i прогнознi графи

     Написання сценарiю - це метод, який намагається встановити логiчну послiдовнiсть подiй для того, щоб показати, як, виходячи з iснуючої ситуацiї, може, крок за кроком розгортатися майбутнiй стан об'єкта прогнозування.

     Основне призначення сценарiю - визначення генеральної мети розвитку об'єкта прогнозування, виявлення основних чинникiв розвитку i формулювання критерiїв для оцiнки верхнiх рiвнiв дерева цiлей.

     У сценарiї використовуються заздалегiдь пiдготовленi прогнози i матерiали про розвиток об'єкта прогнозування. До них вiдносяться, в першу чергу, результати технiко-економiчного аналiзу основних процесiв. Для досягнення цiлей прогнозу потрiбно мати повну картину потужностей виробництва при досягнутому рiвнi розвитку науки i технiки, потреб народного господарства, тобто тих вимог, які народне господарство пред'являє до розвитку галузi, до об'єму, якостi й асортименту продукцiї, яка випускається. Розглядаючи переліченi матерiали i спираючись на сталi тенденцiї розвитку, дослiдники одержують можливiсть визначити напрямки технiчного удосконалювання i розвитку науки.

     Сценарiй  примушує дослiдника займатися деталями i процесами, які вiн мiг би легко  упустити, якби обмежився абстрактними мiркуваннями. Розробка прогнозу, навiть якщо в майбутньому виявляться помилки, виявляється набагато краще, ніж навмисна вiдмова вiд них, яка веде до припинення різних дослiджень.

     Сценарiй, за яким повинен складатися прогноз  розвитку, повинен мiстити питання  не тільки з економiки, але і з зовнiшньої i внутрiшньої полiтики. Складатися вiн повинен висококвалiфiкованими фахiвцями необхiдних напрямків i рiзних рiвнiв управлiння.

     При розробцi сценарiю, оскiльки в цьому  бере участь група фахiвцiв, які мають  суб'єктивнi судження, завжди виникає невизначенiсть. Цiннiсть сценарiю тим вище, чим менше ступiнь невизначеностi, тобто чим бiльше ступiнь погодженостi думок експертiв у розвитку подiї, системи i т.п.

     Сценарiй  є тiєю iнформацiєю, на пiдставi якої буде проводитися вся подальша робота, тому фахiвцi, які його розробляють, повиннi поставитися до цього документа з повним почуттям вiдповiдальностi: при роботi використовувати право консультацiй iз необхiдними фахiвцями, користуватися матерiалами галузевих iнститутiв iнформацiї, вимагати необхiднi довiдки вiд органiзацiй. Сценарiй у готовому виглядi повинен бути пiдданий аналiзу.

     Поняття графа було введено Л.Эйлером (1776 р.) у зв'язку з завданням про  кенiгсбергськi мости. В даний час  графом взагалi називають фiгуру, яка  складається з крапок-вершин, з'єднаних вiдрiзками-ребрами. Графи можуть бути зв'язаними або незв'язними, орiєнтованими або неорiєнтованими, мiстити або не мiстити цикли (петлi). Вибiр тієї або iншої структури графа визначається сутнiстю вiдношень мiж елементами, які вiн має висловити.

     Дерево - зв'язаний орiєнтований граф, який не мiстить петель; кожна пара його вершин з'єднується єдиним ребром. Тiльки структура зв'язаного орiєнтованого графа здатна передати вiдношення тiєї або iншої iєрархiї.  

Деревом цiлей називають граф-дерево, який виражає вiдношення мiж вершинами - етапами або проблемами досягнення деякої мети. Дерево цiлей, вершини якого ранжированi, тобто їх важливість виражена кiлькiсними оцiнками, широко використовуються для кiлькiсної оцiнки прiоритету рiзних напрямкiв розвитку. Побудова такого дерева цiлей потребує розв'язку багатьох прогнозних завдань, зокрема: прогнозу розвитку науки i технiки; формулювання мети сценарiю, який прогнозується; формулювання рiвнiв i вершин дерева цiлей. 

Висновок

      Методи  експертних оцінок використовуються для прогнозування подій майбутнього, якщо відсутні статистичні дані чи їх недостатньо. Вони також застосовуються для кількісного виміру таких подій, для яких не існує інших способів виміру, наприклад, при оцінці важливості цілей і переваги окремих методів просування. Іншими словами, методи експертних оцінок застосовуються як для кількісного виміру подій у сьогоденні, так і для цілей прогнозування.

      Коли  мова йде про прогнозування обсягу продажів, то звичайно торговий персонал і персонал торгових посередницьких організацій має досить точне представлення про потенціал продажів, що можуть забезпечити їхні клієнти, і, крім того, має можливість дати оцінку потенціалу ринку в цілому, принаймні на тій території, що він обслуговує. Найпростіше попросити торгових працівників дати оцінки по кожному товару, але не абстрактно, а виходячи з конкретних гіпотез про маркетингові зусилля в питаннях цін, рекламної підтримки і т.п. Після цього менеджери служби збуту формулюють підсумкові оцінки, підсумовуючи оцінки всіх експертів.

      Включити  торгових працівників у процес прогнозування  корисно насамперед для того, щоб  створити в них відповідну мотивацію  і сприяти прийняттю призначуваних  їм квот по продажах. Крім того, вони незамінні  при побудові прогнозів продажів у дуже малих сегментах, на рівні окремої території чи окремого клієнта.

      Очевидно, що найчастіше важко через відсутність  статистичної і звітної інформації (особливо стосується діяльності фірм-конкурентів) одержати кількісні оцінки таких  показників, наприклад, як показники ринкової частки і динаміки зміни обсягу продажів. У цьому випадку також можуть використовуватися експертні оцінки, що формують чисто якісні значення цих показників (у термінах "вище, на тім же рівні, нижче" тощо ).

      У той же час експертні оцінки мають і недоліки. З одного боку, немає гарантій, що отримані оцінки в дійсності достовірні, а з іншого боку - є визначені труднощі в проведенні опитування експертів і обробці отриманих даних. Якщо другий недолік відноситься до переборних труднощів, то перший має принципове значення. Існуючі способи визначення вірогідності експертних оцінок засновані на припущенні, що у випадку погодженості дій експертів вірогідність оцінок гарантується. Це насправді не завжди вірно, і можна привести випадки, коли окремі експерти, не згодні з думкою більшості, давали правильні оцінки.