Міністерство  освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет  імені Юрія Кондратюка 

Факультет менеджменту і бізнесу

Кафедра обліку та аудиту 
 
 
 
 
 

Реферат 

з дисципліни «Статистика»

на тему «Метод експертних оцінок у статистиці» 
 
 
 
 
 

                                                          Виконала:

                                                          студентка групи 301-ЕК

                                                          Прокопенко Т.Ю.

                                                          Перевірила:

                                                          асистент Семенчук Л. І. 
 
 
 

2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3 

1. Методи експертних  оцінок…………………………………………………………5

2. Методи евристичного програмування………………………………………….....9

2.1 Метод «мозкової атаки»…………………………………………………………..9

2.2 Метод дискусії…………………………………………………………………....13

2.3 Метод ключових запитань…………………………………………………….....13

2.4 Метод аналогії…………………………………………………………………....13

2.5 Метод 635………………………………………………………………………....14

2.6 Метод Дельфи…………………………………………………………………….14

3. Методи прогнозування економічних процесів…………………………………..19

4. Побудова сценарiїв i прогнознi графи…………………………………………....24

Висновок……………………………………………………………………………....26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Нехай ми збираємося створити систему управління якимось технологічним процесом. Якщо цілі досить чіткі, то неминуче доводиться керувати не тільки самим процесом, але і його входом, тобто сировиною, що переробляється в ході цього процесу. Це означає, що в об'єкт управління ми повинні включити й постачальника сировини. А в деяких випадках керувати доводиться і сировиною, що надходить до постачальника.

     Якби  ми мали у своєму розпорядженні формальний (математичний) опис середовища, то процес виділення з нього об'єкта принципово не становив би труднощів. Дійсно, "відсікаючи" різноманітні "шматки" середовища й називаючи їх різними варіантами об'єкта, ми завжди могли б формально перевірити, чи досягаються задані цілі управління в цьому варіанті об'єкта чи ні. Повторюючи цю процедуру для різних версій відсічення, ми зупинилися б на тім варіанті об'єкта, який дозволяє отримати максимальну керованість.

     Однак такий підхід при управлінні персоналом неприйнятний, оскільки відсутній формальний опис середовища системи управління персоналом. Тому можливе використання в цьому випадку метода експертних оцінок.

     Під експертом ми будемо розуміти особу, чия думка з питання, що нас  цікавить, може бути більш авторитетною, ніж наша. В іншому випадку до зазначеної особи не має сенсу  звертатися як до експерта. Очевидно, що експерт з питання визначення об'єкта повинен:

     • знати середовище, з якого виділяється  об'єкт,

     • знати цілі управління,

     • мати уявлення про можливості і засоби управління,

     • мати уявлення про способи збору  й обробки інформації про середовище ймовірність того, що об'єкт.

     Експерта  не просять визначати об'єкт. Його використовують як джерело інформації, необхідної для ухвалення рішення  про те, що ж варто вважати об'єктом  управління. Це рішення приймає розробник (проектувальник) системи управління. Експерту ж задають питання, відповіді на які містять необхідну інформацію.

     Характеризуючи  експертів, варто враховувати, що під  час розробки прогнозів можуть мати місце помилки двох родів.

     Помилки першого роду відомі як систематичні, другого - як випадкові. Експерт, схильний до помилок першого роду, видає результат, який стійко відрізняється від істинного у бік збільшення або зменшення. Вважається, що помилки цього роду пов’язані зі складом розуму експертів. Для корекції систематичних помилок застосовуються корегуючи коефіцієнти або ж використовують спеціально розроблені тренувальні ігри.

     Помилки другого роду характеризуються дисперсією помилок.

     Організація процесу роботи експерта може бути програмованою або не - програмованою, а діяльність експерта може здійснюватися в усній (інтерв’ю) або в писемній формі (відповіді на питання спеціальних таблиць експертних оцінок або вільний виклад за темою).

     Організація процесу стимулювання роботи експерта полягає в розробці евристичних прийомів i засобів, які полегшують пошук прогнозної експертної оцінки; правових норм, які гарантують експерту оформлення пріоритету й авторства, а також нерозголошення усіх науково-технічних ідей, висунутих їм у процес i експертизи. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Методи експертних  оцінок

 

     Метод експертних оцінок полягає - узагальнена думка групи експертів приймається як розв'язання проблеми. Виділяють:

      - індивідуальні 

       - колективні методи експертної оцінки .

     Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думок незалежних експертів-фахівців відповідного профілю.

     – Інтерв'ю – бесіда прогнозиста  з експертом, у ході якої прогнозист, відповідно до заздалегідь розробленої  програми, ставить перед експертом  питання щодо перспектив розвитку прогнозованого об'єкта.

     – Аналітичні експертні оцінки передбачають тривалу та ретельну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану й шляхів розвитку об'єкта прогнозу.

     При ранжуванні експерт повинен розмістити варіанти (фактори, моделі, об'єкти тощо) у порядку, який вважає раціональним, і приписати кожному з них числа натурального ряду – 1, 2…, n. Кількість рангів дорівнює кількості варіантів. Якщо експерт надає двом і більше варіантам однакові ранги, то кожному з цих варіантів приписується середній ранг, обчислений з відповідних чисел натурального ряду.

     При обґрунтуванні складних  управлінських  рішень в умовах невизначеності, при  довгостроковому прогнозуванні  розвитку науки, техніки, економіки  використовують колективні експертизи. Надійність колективних оцінок залежить від узгодженості думок експертів, що потребує відповідної статистичної обробки інформації.

     Колективні  експертні оцінки ґрунтуються на принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвитку об'єкта аналізу. На даний момент великого поширення набули експертні методи, засновані на роботі спеціальних комісій – обговорення групою експертів за «круглим столом» проблеми для узгодження думок та генерування єдиної думки. Груповий підхід підвищує ймовірність вибору найбільш правильного рішення. При колективній експертизі (n експертів) для кожного і-го варіанта визначається сума рангів , за якою упорядковуються варіанти. Скажімо, перший – найвищий – ранг надається варіанту, який набирає найменшу суму рангів, а останній – варіанту з найбільшою сумою рангів. Результати опитування експертів оформляються у вигляді матриці.

     Наприклад, за даними ранжування  трьох варіантів  п'ятьма експертами (табл.. 1.1), перший ранг надається варіанту А, для якого , другий - варіанту В, третій – варіанту С. Слід зазначити, що ранги  визначають лише місця варіантів поміж, іншими не враховуючи існуючих між ними відстаней.

     Таблиця 1.1

     Статистична обробка результатів ранжування передбачає оцінювання ступеня узгодженості думок експертів. Мірою узгодженості слугує коефіцієнт конкордації W, в основу розрахунку якого покладено відхилення d сум рангів за окремими варіантами від середньої суми рангів, яка становить ½ n(m+1). Коефіцієнт конкордації – це відношення суми квадратів названих відхилень до максимально можливої суми квадратів відхилень . Якщо ранги не повторюються то

;

де m –  кількість варіантів

   n – кількість експертів

     При неузгодженості думок експертів W = 0/ Чим вищий ступінь узгодженості тим більше значення W наближається до 0. За даними таблиці 1.1, середня сума рангів становить 30 : 3 = 10, сума квадратів відхилення S = 32,

а коефіцієнт конкордації

     

,

     що  свідчить про певні розбіжності  в оцінках експертів щодо значущості варіанта. Перевірка істотності коефіцієнта  конкордації W здійснюється за допомогою критерію з (m-1) числом ступенів вільності (свободи). Статистична характеристика критерію розраховується за формулою . Для наведеного прикладу , що перевищує критичне значення . Це дає підстави стверджувати з імовірністю 0,95, що значення W=0,64 не випадкове і думки експертів узгоджені.

     При попарних порівняннях експерти використовують дві оцінки: 0 або 1. Більш вагомому варіанту надається оцінка 1, менш вагомому – 0. Результати попарних порівнянь оформляються у вигляді матриці, елементами якої є кількості наданих переваг .

     Діагональні елементи такої матриці представлені  нулями. Ожга із властивостей матриці  , де n – кількість експертів. За результатами опитування (табл. 1.1) матриця кількості переваг має вигляд (табл.. 1.2):

     Таблиця 1.2