Світове господарство

      Таблиця 8.3.3 Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості ВЕЗ і ТПР в Україні (початок XXI століття)

     Отже,  національна економіка ставала  економікою поглинання інвестиційного капіталу. Досвіт України показав, що основні переваги вільних економічних  зон – наявність сприятливого інвестиційного клімату (який містить митні, фінансові, податкові пільги і переваги порівняно з загальним режимом для підприємців у тій чи іншій країні) – є фактором стимулювання, а не обов’язкового розвитку інвестиційного клімату території і національної економіки. Світовий капітал цікавлять території активного розвитку підприємницької думки, які швидше є результатом функціонального підходу до інтеграції у світове господарство і не завжди співпадають з територіальним розташуванням ВЕЗ та ТПР.

     З 2003 – 2004 років активізували свою діяльність іноземні інвестори. Але, як показав час, основною формою інтеграції України до світового господарства було обрано альянс – укладання домовленостей між світовим та національним капіталом з приводу ринкової, технологічної, фінансової політики держави. Основними було обрати фактори галузевих (а правильніше ресурсних)пріоритетів. Аналіз інвестиційних потоків України того періоду свідчить про перерозподіл коштів, інвестованих в Україну, на користь третіх держав: об’єкти інвестування були зайняті пошуком власних ринків збуту і забезпеченням власних інтересів.

     Так, за роки незалежності Україна пережила велику кон'юнктуру інвестиційного процесу. Трансформаційна економічна криза призвела до значних інвестиційних втрат. У 1997 році обсяг інвестицій у порівняльних цінах скоротився у п'ять разів проти обсягів 1990 року. Лише в 1998 році було зупинено інвестиційну кризу і приріст інвестицій в основний капітал становив 6,8 %. У 1999 році внаслідок світової фінансової кризи 1998-го приріст інвестицій знизився до 0,4 %. У наступні сім років інвестиції зростали дуже нерівномірно з великим перепадом. Двічі - у 2002 і 2005 роках - темпи приросту інвестицій знижувались і тричі - у 2001, 2003 і 2004 роках - швидко зростали.

     Найбільш  різке зниження темпів приросту інвестицій (майже в 14 разів) сталось у 2005 році.

     Приріст інвестицій в основний капітал знизився з 28 % у 2004-му до 1,9 % в 2005 році. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з позитивного 3,7 млрд. дол. США у 2004 році стало у 2005-му негативним - 1,9 млрд. дол. США. Почалось заміщення внутрішнього виробництва багатьох товарів імпортом.

     Характерне  порівняння: серед 28 країн постсоціалістичного простору у 2004 році Україна зайняла перше місце за темпами приросту ВВП, а у 2005-му - передостаннє (останнє - Киргизстан). У таких перепадах важко зорієнтуватись не тільки іноземним інвесторам, а й вітчизняним підприємцям.

     Лише  у 2006 році відновилась позитивна  динаміка залучення інвестицій в основний капітал. Лише за останній квартал 2006 року в економіку України вітчизняних інвестицій надійшло 57 млрд. грн., що становило 60 відсотків суми, яка прийшла за весь 2005 рік (93 млрд. грн.). Ще швидше зростали інвестиції у 2007-му. За І квартал сума інвестицій в основний капітал становила 25,3 млрд. грн. Це вдвічі більше, ніж за І квартал 2005 року, і на 32,2 % більше, ніж за І квартал 2006-го.

     У кінці 2006-го - на початку 2007 років нарощування  іноземних інвестицій іде стабільно і диференційовано (за проектами і регіонами). Найпривабливішими сферами економічної діяльності для іноземних інвесторів є промисловість, насамперед обробка (29 відсотків). Збільшилось надходження іноземних інвестицій у такі галузі, як енергопостачання, машинобудування, екологія, розвиток комунікаційної інфраструктури.

     Останнім  часом з'явились закиди стосовно масового вилучення іноземних інвестицій, зокрема, що вилучено більше, ніж залучено. За І квартал справді вилучено 536 млн. дол. США. Але це становить лише 40 % до обсягу залучених. Це звичайна ротація і міграція капіталу в часі, і квартальні дані тут нехарактерні. В історії України вже були подібні факти, зокрема: у І і III кварталах 2002-го вилучення іноземного капіталу становило 50 % до суми залученого капіталу; у III кварталі 2003-го вилучення іноземного капіталу становило майже 60 %. Але в цьому ж 2003 році вперше чистий приріст іноземних інвестицій перевищив мільярд дол. США. Були випадки значного вилучення капіталу в одні квартали і мінімального в наступні. Тож квартальний показник тут непоказовий.

     З'являються  також закиди, що зросли обсяги вивезення українських інвестицій за кордон. За І квартал за кордон вивезено українських інвестицій на суму 15,1 млн. дол. США, що становить 1 % від обсягу залучених інвестицій. Це на рівні середньорічних темпів вивезення капіталу. Однак найбільше вивезення капіталу було у І кварталі 2005-го, коли за кордон було вивезено 20 млн. дол. США українських інвестицій, що становило 5 % до обсягу залучених.

     Водночас  порівняння залучення прямих іноземних  інвестицій у різних країнах свідчить, що рівень інвестування в Україні ще дуже незначний, на порядок нижчий, ніж в країнах ЄС, особливо в розрахунку на душу населення. Так, на одну особу в Україні припадає 481 дол. США. А це у 17-18 разів менше іноземного капіталу, ніж у Чехії або Угорщині, та в 7 разів менше, ніж у Литві. Відношення накопичених іноземних інвестицій до ВВП в Україні становить 4 %, у той час як у Литві - 35, а в Чехії та Угорщині - близько 50 %.

     Галузями  інвестування, починаючи з 2007 року, стали сфера торгівлі і громадського харчування. Потім ідуть промисловість, будівництво, комерційна інфраструктура, наука і наукове обслуговування, транспорт, зв'язок.

     Найбільшу цікавість для іноземних портфельних  інвестицій становлять такі галузі національної економіки України, як:

• підприємства паливно-енергетичного комплексу,
• глиноземні заводи,
• підприємства зв'язку і комунікацій,
• порти та пароплавства,
• підприємства з виробництва цементу,
• підприємства з виробництва мінеральних добрив,
• великі гірничовидобувні підприємства,
• підприємства харчової промисловості.

     Сьогодні  національна економіка України  інтегрується до світового господарства еволюційним шляхом, обираючи основною формою міжнародну торгівлю, інтеграцію до Світової Організації Торгівлі. Партнерами її є 181 країна світу. Стратегічні торгівельні партнери - Російська федерація, Німеччина, Туреччина, Італія, Китай, США та Польща. Але звичка оцінювати Україну як країну з безмежними ресурсами провокує появу програм, які не передбачають розвитку окремих галузей.

     Під впливом тенденцій світової відкритості національній економіці України притаманні, крім функціональних, і територіальні ознаки: схід орієнтований на експорт продукції машинобудівного комплексу, захід є лідером у активізації зовнішньоекономічної діяльності, південь орієнтувався на експорт та імпорт послуг, великі міста стали центрами інвестиційного капіталу.

     Експортно активними територіями є Донецька обл., м. Київ, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Полтавська та Одеська області. Територіями залучення іноземного капіталу є м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Київська та Харківська області.

     Привабливими  сферами національної економіки  України для портфельних інвестицій світового капіталу сьогодні є території зосередження промислових природних ресурсів, торгівля і громадське харчування. Функціонально привабливими є рекреаційні об'єкти і охорона здоров'я.

     Основним  питанням розвитку національної економіки  України сьогодні і інтеграції її у світове господарство є неузгодженість інтересів останнього та самої України як самостійного суб'єкта міжнародних відносин. Сфери зацікавленості іноземного капіталу в Україні не співпадають зі сферами інтенсивного розвитку держави (табл. 8.3.4).

     Таблиця 8.3.4.

     Співставлений напрямів розвитку держави і сфер нововведень України на початку 21-го століття

      іноземного впливу на свою діяльність. І лише після цього визначати  шляхи інтеграції до світового господарства.

     Досвід  економічної інтеграції України  у світове господарство засвідчує, що будь-які обрані форми та механізми цієї інтеграції повинні мати метою впровадження формування моделі сучасної відкритої ринкової економіки, вивченню інтересів світового господарства та світового капіталу, визначенню доцільності та ефективності інтеграції національної економіки до світової економічної системи.

     Зміна ситуації у світовому господарстві вимагає адекватного гнучкого управління державою. Розглянемо основні акценти управління національними економіками деяких країн світу (табл.8.3.5).

     Таблиця 8.3.5.

     Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу

     Спрямування основного акценту державного розвитку в Україні не є зорієнтованим на повну свободу підприємництва та соціальний захист суб'єктів підприємницької діяльності (на відміну від частково збереженого соціального захисту пересічних громадян). Він також не базується на впровадженні жорсткої дисципліни з одночасним професійно адаптованим стимулюванням праці. Але сьогодні вже можна говорити про формування прошарку професійних керівників. Ключовим фактором успіху України стає вміння кадрового потенціалу швидко адаптуватися до інноваційного середовища, що підтверджує активізація внутрішньої і зовнішньої міграції населення.

     Таким чином, економічна інтеграція України  у світове господарство базується сьогодні на формуванні професійних кадрів управління, фіскальному (вибірковому) регулюванні підприємницької діяльності, законодавчій розбудові ринкової екон