ЗМІСТ 

  Вступ 

І Сутність і основні  риси світового господарства. Його структура 

1.1 Світове господарство, як економічна наука, його сутність

1.2 Сутність економічних  законів світового господарства

1.3 Структура світового господарства та його суперечності

1.4 Світовий ринок, як головна складова світового господарства 

ІІ  Україна і світове  господарство 

2.1 Місце України в системі світового господарства.

2.2 Інтеграція України у світове господарство

2.3 Роль економічних реформ в інтеграції України у світову

економічну систему

2.4 Основні напрями, форми і суб’єкти зовнішньо - економічних

відносин України 

ІІІ Висновки  

ІV Використана література

 

     ВСТУП

 
 

     На  сучасному етапі суспільного  розвитку значну роль для економіки  кожної окремої країни і світу  в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов'язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.

     Для реалізації можливостей, що виникають  у процесі розвитку  міжнародного поділу праці та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.

     Економічні  зв'язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.

     Міжнародні  зв'язки виступають сьогодні найважливішим  фактором економічного зростання, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно є і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб'єктів економічної діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і стандартами життя суспільства.

     Україна, як  молода суверенна  держава, не має  достатнього  досвіду   налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обґрунтовану зовнішньо - економічну політику.

     Світові економічні зв’язки необхідні Україні  для того щоб швидше подолати глибоку  економічну кризу, для стабільного  і швидкого розвитку продуктивних сил  і підняття на цій основі життєвого  рівня населення. Наприклад, та країна яка не займається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарські зв’язки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази. 

     Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правової бази, прийняття відповідних законів.

     Процес  утворення світового господарства ще не завершився, оскільки це тривалий період. Проте всі країни світу  тією чи іншою мірою втягнуті у  міжнародні економічні зв’язки (насамперед торгівельні) з іншими країнами. Тому світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.

     Я  вважаю, що для України  сьогодні, в рамках світового господарства, важливі такі  питання, як організація експортно-імпортних операцій, практика  валютного регулювання,  стимулювання   і   захист   іноземних   інвестицій,  проблеми  і перспективи розвитку  вільних  економічних  зон, організація діяльності  міжнародних    товарних    ринків    та    багато   інших    питань, які роблять   недосконалою  систему  управління зовнішньоекономічною  діяльністю  нашої  країни .

     Мета  і завдання моєї курсової роботи – виявити причини відсталості України у світогосподарських зв’язках, прослідити зміни у цих зв’язках від проголошення незалежності України, вказати шляхи покращення зовнішньоекономічної  діяльності, вплив вище названих заходів на економіку держави. Детальну характеристику методів вирішення проблем входження України  в світове господарство та усе що стосується цього питання розглянемо в основній частині роботи. 

 

     1.1 Світове господарство, як економічна наука, його сутність

      

     У 2003 р. на нашій планеті з чисельністю населення понад 6 млрд. чол. існувало близько 230 країн, населення яких, за даними американських учених, розмовляло майже 7 тис. мов.

     Держави планети перебувають на різних щаблях суспільного розвитку. Більшість із них функціонує в докапіталістичних формаціях, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького, феодального cпocoбів виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва також поширюється у цих країнах, але він ще не став визначальним. За загальноприйнятою класифікацією більшість людства проживає у слаборозвинені країнах.

     До  промислово розвинених країн згідно з класифікацією ООН у середині 90-х pp. належали близько 25 країн, до ОЕСР входило 29 країн. На частку розвинених країн припадало 55 % ВНП і 70 % світового експорту, причому на 7 наймогутніших — 86 % ВНП (у світовому ВНП -47 %), 73 % — в експорті (понад 50 % у світовому експорті).

     Цей конгломерат держав у економічній  теорії характеризують поняттям "світове господарство". Вперше характеристику світового господарства (світової економіки) дав німецький економіст Б. Гармс 1912 p.: "сутність взаємовідносин між окремими господарствами світу які розвиваються між ними внаслідок розбудови відповідних три не портних комунікацій та державного сприяння і регулювання шляхом укладання міжнародних угод". Проте чіткого, загальноприйняте визначення світового господарства у сучасній економічній літературі немає. Так, у "Сучасному економічному словнику" світове господарство розглядається як "взаємопов'язані і взаємодіючі господарства різних країн світу, що функціонують за узгодженими правилами, послідовне об'єднання господарств різних країн в єдину світову систему". Повністю тотожне визначення дається у "Великому економічному словнику". Водночас у ньому виділяється категорія "всесвітнє господарство", що означає "систему національних господарств усіх країн світу, об'єднаних міжнародним поділом праці та різноманітними економічними взаємозв'язками у господарський механізм глобальних масштабів". Намагаючись дати сучасне визначення сутності світового господарства, А. Філіпенко зазначає, що "глобальна (світова) економіка напередодні ІІІ -го тисячоліття являє собою цілісну, диверсифіковану, багаторівневу ієрархічну систему, що охоплює сукупність міжнародних форм науки, техніки і виробництва, обігу різноманітних товарів і послуг".

     Безперечно, що визначення економічної сутності світового господарства має розпочинатися  з того, що це сукупність національних господарств. Але далі важливо з'ясувати — завдяки чому ця сукупність перетворюється на цілісність, а отже, на систему. [2]

     Країни, що  входять  до  світового  господарства, різні  за  рівнем  економічного  розвитку, належності  до  певних  соціальних, політичних  систем, різних  регіональних  організацій. У  багатьох  із  них  мають  місце  релігійно-племінна  ворожнеча, соціально-етичні  конфлікти .

     Проте  всі  країни  тією  чи  іншою  мірою  втягнуті  у  міжнародні  економічні  зв’язки  (насамперед  торговельні) з  іншими  країнами.

     Необхідність  таких  зв’язків  зумовлена:

     - по-перше, прагнення  народів   світу  вижити  в  умовах  надмірного  нарощування  ядерних  потенціалів  і  загрози  можливої  ядерної  війни, політикою  мирного  співіснування .

     - по-друге, розгортанням  науково-технічної   революції. Нині  жодна  з   країн  світу  не  може  самостійно  використати  всі  досягнення  сучасної  науки  і  техніки,  тому  вони  повинні  об’єднувати  свої  зусилля  у  цій  сфері .

     - по-третє,  в  сучасних умовах  країни  світового  співтовариства  можуть  ефективно  розвивати   своє  виробництво  на  рівні   світових  стандартів,  випускати  високоякісну  продукцію, тільки  використовуючи  спеціалізацію  та  кооперування  виробництва  на  міжнародному  рівні. Завдяки  цьому  можна  значно  знизити  собівартість  продукції, підвищити  її  якість,  надійність, зекономити  паливно-енергетичні, сировинні  ресурси,  підвищити  продуктивність  праці,  раціонально  використовувати  робочу  силу .

     - по-четверте, необхідністю  об’єднання  зусиль  країн  при  розв’язанні   глобальних  проблем  ( екологічних,  продовольчих ), зростаючою  потребою  у взаємній  допомозі  в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні  аварії тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль  країн-партнерів для спільного освоєння  багатств  світового океану  та  космосу, у збереженні  як  уже набутих  людством  знань, ідей, так  і  в  переробці  й  використанні  усе  складніших  інформаційних  систем, створенні  міжнародного  інформаційного банку даних, яким  могла  б  користуватися  відповідно  до  своїх  потреб  кожна  країна  світового  співробітництва .

     Тому  світове  господарство - це  сукупність  національних  господарств  та  економічних  взаємозв’язків  між  ними, або  сукупність  виробничих  відносин,  які  функціонують  на  національному  та  міжнародному  рівнях . [3,420] 

     Взагалі  поняття  світового  господарства виходить з поняття  міжнародної  економіки. Через  це  сутність  і  функціонування  міжнародної  економіки  можна  пов’язувати  з  світовим  господарством.

     Становлення  міжнародних  економічних  зв’язків  завжди  ґрунтувалося  на  розвитку  підприємництва, невіддільними  умовами  існування  якого  є  приватна  власність, товарне  виробництво, а  також  такі  політичні  інститути,  як  громадянські  свободи,  приватне  договірне  право  тощо,  тобто  юридично  вільна  праця,  уособлена  у  вільній  людині. Необхідною  умовою  панування  підприємництва  є  посідання  капіталом  домінуючих  позицій  у  виробництві.

     На  мою думку, також широкий  розвиток підприємницької  форми  господарювання  є  надійною  основою  масштабних  міжнародних  економічних  зв’язків  і  утворення  сталих  міжнародних  господарських  систем. Перехід  виробництва  до  підприємницької  форми  господарювання  потребує  певного  рівня  розвитку  людської  цивілізації,  її  матеріальної  основи,  економічного устрою  як  загальної умови і таких спеціальних умов,  як  наявність необхідних  капіталів та  вкладання їх  у сферу виробництва,  наявність армії найманих  працівників – вільних і водночас  позбавлених засобів виробництва і коштів  для ведення власного  господарства  людей .

     До  складу міжнародних економічних  відносин входять світова торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародні валютні відносини, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна економічна інтеграція. У межах кожної з цих форм найважливішою підсистемою економічних відносин є відносини економічної власності. В політекономінному аспекті світове господарство є системою національних господарств та відносин економічної власності, що формуються в єдину цілісність завдяки наднаціональному господарському механізму на основі інтернаціоналізації технологічного способу виробництва.

                                                                

     1.2. СУТНІСТЬ  ЕКОНОМІЧНИХ   ЗАКОНІВ  СВІТОВОГО                                        ГОСПОДАРСТВА . 

     Поряд з  економічними  закономірностями  та  економічною  інтеграцією, глибинну сутність світового господарства розкриває система економічних законів, що управляють його розвитком.