Основні напрямки вдосконалення антимонопольної політики в Україні

    Особливе  значення для подолання державного монополізму, для ліквідації організаційно-галузевих (відомчих) монополій має приватизація великої частки державної власності. Це, безумовно, і корінне питання  з точки зору формування в країні принципово нової господарської системи.

    Отже на шляху до конкурентної ринкової економіки необхідно сформувати багатомільйонний загін вільних підприємців, які вміють ефективно господарювати. В результаті виникне важливий сектор ринкової економіки, який складається з дрібних і середніх за своїми розмірами фірм. Вони будуть сприяти швидкому розвитку ринку багатьох видів продовольчих і промислових товарів, особливо сфери послуг.

    Досвід  всіх країн з розвинутою ринковою економікою виявив наступну закономірність. Чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ, тим більше буде насичуватись товарами ринок, тим швидше зростатиме споживання. Проте зі збільшенням числа підприємців посилюється конкуренція між ними, в результаті зростає заінтересованість підприємців у тому, щоб підвищувати якість товарів і послуг, а також робити їх дешевшими. 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

    Проаналізувавши наведений вище матеріал можна стверджувати, що без здійснення політики демонополізації економіки і побудови розвинутої системи контролю за діяльністю природних монополій:

    а) влада відчуватиме себе дедалі невпевненіше і буде все менш послідовною через прямий і непрямий політичний тиск з боку монополій;

    б) народ почуватиметься обмеженим  у своїх правах, не особливо розбираючись, хто і де їх конкретно порушує, і накопичуватиме критичну масу роздратування щодо влади взагалі;

    в) ринкові відносини залишаться переважно  гаслами через відсутність конкуренції в ключових сферах життєдіяльності суспільства, і як наслідок економічні проблеми поглибляться.

    Також необхідно зазначити, що можливості Антимонопольного комітету сьогодні досить обмежені. По-перше, він не є незалежною структурою, як це практикується в  цивілізованих західних країнах. У нас Антимонопольний комітет — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом і тому повинен іти у руслі позиції Кабінету міністрів з усіх питань, у тому числі тих, які стосуються діяльності природних державних монополій. По-друге, сьогодні Антимонопольний комітет поєднує контролюючі та регулюючі функції, що також нонсенс. По-третє, в умовах відсутності регулюючих органів у сфері транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства сфера регулювання Антимонопольного комітету занадто широка для того, щоб «охопити її» наявними людськими ресурсами. Тому численні конфлікти, що існують у сфері діяльності монополій, очевидно, надалі поглиблюватимуться.

    Пріоритетами  державної політики є:

    -здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції;

    -захист законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

    -накладанням більш суттєвивих стягнень за порушення цього законодавства у межах своїх повноважень;сприянням розвиткові добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

    З метою підвищення ефективності заходів щодо розвитку конкуренції, сприяння узгодженості дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у вирішенні найважливіших питань функціонування конкурентного середовища, залучення до участі в ньому представників підприємництва та громадськості, Комітетом розроблено проект Указу Президента України “Про національну раду з питань конкуренції”. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

    1) Конституція України  // від 28 червня 1996 р. // відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1996.- № 30.-ст. 141.

    2) Закон України ”Про захист від недобросовісної конкуренції” // вiд 07. 06. 1996 р. //  відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1996.- № 36.- ст.164.

    3) Закон України ”Про захист економічної конкуренції” // від 11.01.2001р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2001.- №12.- ст.64.

    4) Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"// вiд 18.02.1992// відомості Верховної Ради України (ВВР).-1992.-№ 21.-ст.296.

    5) Закон України “ Про природні монополії”//від 20. 04. 2000//відомості Верховної Ради України (ВВР).-2000.-№ 30.- ст.238.

    6) Економічна теорія: політекономія // За ред. В.Д. Базилевича, К.: Знання-Прес, 2006.- 615ст.

    7) Кучеренко Р.А. // ”Конкурентні відносини та антимонопольна діяльність в Україні: доцільність регулювання та його правова складова” .- «EconoMix».- №9. - 2008р.-5ст..

    8) Костусєв О. // ”Конкуренція і монополія в їх історичній динаміці” .- Економіст . - №5 .- 2008р .- 10ст..

    9)  Семюелсон П. А., Нордгауз В. // Мікроекономіка». Д. – К., 1998. - ст.676

      10)Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін. // Політична економія: Навчальний посібник К.Т.; за ред економ. наук, проф. К.Т. Кривенка – К.: КНЕУ.- 2001.- ст. 218.

      11) Робинсон Дж. ”Экономическая теория несовершенной конкуренции”. М., ” Прогресс”. - 1986. – ст.472

      12) Паламарчук В.О., Филюк Г.М. // Державне регулювання природних монополій в Україні // Економіка. Фінанси. Право .-2001 .- ст.200.

    13) Могданов А. // Краткий курс жономическои науки. - М.: московский рабочий.-1923. – ст.330.

    14) Мочерний С. В. // Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія".-1999. — ст.656 .

    15) http://finansist.km.ua.(«Конкуренція і монополія в ринковій економіці»).

       16) http://www.amc.gov.ua офіційний сайт Антимонопольного Комітету України .

    17) http://www.vuzlib.net/mikro/9.htm  // Экономико-правовая бібліотека //

    Максимізація  прибутку і цінова стратегія монополій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток 1

Типи  ринкових структур

Додаток 2

Основні показники розвитку малих підприємств