Основні напрямки вдосконалення антимонопольної політики в Україні

    В цілому ж, конкуренція має менше  негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція - значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.

    Конкуренція – визначальна умова підтримання  динамізму в економіці, за умов конкуренції  створюється більше національне  багатство при меншій вартості кожного  виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою.

    1.3 Специфіка конкурентних умов в Україні та її вплив на розвиток малого  

    Однією  з ключових проблем сучасної економіки  України є проблема створення  повноцінного конкурентного середовища. Конкурентне середовище виступає ефективним економічним регулятором, дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги, узгодження економічних інтересів різних суб'єктів. Створюється воно за рахунок наявності великої кількості малих та середніх підприємницьких структур. Привертає увагу те, що, наприклад у США, ця «підприємницька економіка» створила в період з 1965 по 1985 рр. майже 40 млн. робочих місць, у той час як промислові корпорації - гіганти скорочували кількість зайнятих. Вирішення проблеми створення нових робочих місць є актуальним завданням для України, відповідно покращення стану конкурентного середовища є нагальною потребою і ефективним засобом для розвитку економіки в цілому.

    У підприємницькій системі України  значна роль належить великим підприємствам  слабкокорнкурентних галузей (їхній  вклад в загальній вартості реалізованої продукції в Україні оцінюється спеціалістами приблизно у 35 - 40%), тобто переважаючою є олігополістична  конкуренція. Внаслідок того, що суб'єкти такої конкуренції мають значну фінансову і ринкову владу, вони в змозі диктувати умови на ринку і реалізовувати свою монопольну владу. Як правило, економічно самостійні великі господарські одиниці, особливо в умовах перехідної економіки, використовують такі методи підвищення мікроекономічної ефективності, які не відображають реальних результатів їхньої господарської діяльності. До таких методів слід віднести не економію за рахунок масштабів виробництва, раціонального використання факторів виробництва, а диктат цін, проведення узгодженої цінової політики, розподіл ринків збуту тощо.

    Проте, на мою думку, В Україні можна  виділити ряд конкурентнх умов, що є сприятливими для розвитку малого бізнесу, та, відповідно, про конкурентних трансформаційних змін в економіці. Серед умов, що стимулюють розвиток малого бізнесу та покращання стану  конкурентного середовища в Україні, слід відзначити ті, що мають мікро - та макроекономічне походження. Треба виділити такі причини мікроекономічного походження:

    - Сприятлива для продавців кон'юнктура ринку. В останні роки відзначається зростання грошових доходів населення. Оскільки в сучасних умовах ринок споживчих товарів і послуг ще не є достатньо заповненим і конкурентним, то існують можливості для підприємців заповнювати ринкові ніші та задовольняти зростаючий попит населення за наявності достатніх ресурсів.

    - Низькі бар'єри вступу на окремі ринки, необхідність здійснення незначних початкових капіталовкладень. Відсутність значних обмежень для вступу на певні ринки та можливість здійснення невисоких

    - капіталовкладень, необхідних для налагодження нового виробництва, сприяють про конкурентній трансформації конкурентного середовища, особливо на регіональних ринках переробної промисловості агропромислового комплексу. Крім того, у багатьох випадках зниження рівня монополізації ринків забезпечується завдяки розширенню сфери застосування операцій з давальницькою сировиною.

    - Поширення технологічних знань. Зі становленням ринкової економіки в Україні почали з'являтися нові товари, виробництво яких передбачало використання принципово нових технологій. На початку 90 - х рр.. ще не відчувалася скільки - не будь серйозна конкуренція між виробниками вказаних товарів, адже такі виробники були представлені на ринку незначною кількістю. Як приклад таких товарів можна назвати метало пластикові вікна, черепицю, тротуарну плитку тощо. На таких ринках було представлено небагато виробників, і вони мали достатні ознаки слабо конкурентних ринків. Проте зараз внаслідок поширення технологічних знань, ми помічаємо значне посилення конкуренції на зазначених ринках. Воно викликане насамперед збільшенням кількості підприємств - конкурентів та посиленням цінової та нецінової конкуренції між ними.

    Серед причин макроекономічного походження можна виділити такі:

    - Посилення відкритості національної  економіки. Зовнішня торгівля  сприяє участі вітчизняних товаровиробників  у міжнародній конкуренції. Це  активізує технологічний процес, стимулює вітчизняних виробників  до зниження витрат, підвищення  якості і оновлення асортименту  продукції. Такі наслідки певною  мірою спостерігаються в сучасній  економіці України. Особливу увагу  привертає підвищення рівня конкуренції  та якісне оновлення асортименту  продукції в харчовій промисловості.  Тобто з посиленням відкритості економіки послаблюється домінування на ринку окремих підприємств. Це відбувається, по - перше, за рахунок появи нових товарів - субститутів іноземного виробництва; по - друге за рахунок удосконалення та створення нових товарів - аналогів вітчизняного виробництва. Слід зазначити, що в окремих випадках слідування протекціоністській політиці призводить до монополізації окремих ринків з усіма її негативними наслідками.

    - Руйнування адміністративних обмежень  у міжрегіональній міграції товарів.  Під зазначеними обмеженнями в даному випадку я вказую на концентрацію пропозиції товарів, вироблених у тій чи іншій області. З впровадженням в дію антимонопольного законодавства та створенням контролюючих органів, адміністративні бар'єри на значній кількості товарних ринків було усунуто. Наслідком їх ліквідації стала трансформація ринкового середовища про конкурентного характеру. Адже, по - перше, зросла кількість виробників, що пропонують схожу чи ідентичну продукцію за рахунок міжрегіональної реалізації товарів; по - друге, збільшився асортимент продукції за рахунок появи товарів - субститутів; по - третє, зменшилася відносна частка на ринку окремих підприємств.

    - Прийняття та реалізація приватизаційних програм. Як відомо, приватизація середніх та великих підприємств проводилася в Україні шляхом їх перетворення на акціонерні товариства. Останні найчастіше є великими за розмірами підприємствами. Проте наявність підприємницьких структур ще не означає заперечення існування конкурентного середовища, якщо поряд з   великими підприємствами. Оскільки Антимонопольний комітет повинен погоджувати плани приватизації, то він висуває певні вимоги щодо демонополізації під час приватизації, поділу та ліквідації державних структур монопольного типу. Найбільш активно процеси демонополізації проходили в переробних галузях агропромислового комплексу (м'ясній, молочній, плодоовочевій). Це було виправдано, бо саме тут діяло багато різних видів об'єднань, які сполучали господарські функції з функціями координації та контролю щодо виробництва, постачання, збуту продукції окремих підприємств, що призводило до суттєвого обмеження конкуренції. Тому орієнтація на про конкурентний розвиток подій не могла не передбачати здійснення реорганізації шляхом ліквідації державних структур монопольного типу.

    Внаслідок про конкурентних трансформаційних змін в Україні відзначається  збільшення кількості суб'єктів  господарювання, зокрема малих підприємств  за період з 2000  по 2009 рр.( Додаток 2). 
 
 
 
 

    Розділ 2. Сутність монополії і монополізму, їх соціально-економічні наслідки 

    2.1 Становлення монополізму 

    За  певних умов конкуренція може діяти  як сила, що руйнує виробництво і  знижує його ефективність. Не треба  забувати, що суті конкуренції відповідає "жорстока війна проти всіх". У цій "війні" використовуються такі методи боротьби, як підкуп, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство конкурентів тощо. Виникаючи на певному етапі концентрації та централізації виробництва й капіталу з метою послаблення конкуренції, монополія стає тією силою, що створює конкуренцію, обмежує її, стає над нею, а то й зовсім зводить її нанівець. Досвід показує, що за певних умов монополія (включаючи державну) може стати важливим доповненням до конкуренції, як у свою чергу конкуренція може доповнювати монополію.[15]

    Монополія (від гр. "monos" - один; "poleo" - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з'явся ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

    Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення. Треба мати на увазі: як для контролю над акціонерним товариством досить мати в одних руках 20, а то й 10% акцій, так для панування на ринку великому підприємству досить виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку.

    Процес  концентрації, централізації та усуспільнення  виробництва є складним і різноманітним за своїм характером і результатами. Все це знаходить своє відображення і в існуванні різних форм монополій, а також різних ступенів монополізації суспільного виробництва.[8. с.46]

    В основу виникнення монополій покладено  об'єктивний процес розвитку продуктивних сил наприкінці XIX - на початку XX ст. Становлення розвинутої підприємницької  економічної системи вимагало адекватної виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком  техніки, в свою чергу, прискорювався  процес витіснення дрібних підприємств: нова техніка могла бути використана  лише на великих підприємствах.

      Технічні переваги давали змогу краще організувати виробничий процес, що разом з економією на загальних витратах, високою продуктивністю праці, розширенням у використанні 
кредиту сприяло розвитку великих підприємств і поступово збільшувало їхню роль у промисловому виробництві.

    З часом настав період, коли розвиток концентрації й централізації капіталу і виробництва на основі вільної  конкуренції спричинив якісні перетворення у господарській системі. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах, конкуренція між якими мала особливо руйнівний характер і загрожувала значними негативними наслідками. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу встановлювати високі ціни на товари й отримувати максимальний прибуток, великі підприємства стали групуватися, утворюючи монополістичні об'єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла моно-полія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В. І. Леніна "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму".[9,с.130] 
           Для монополії  характерні відсутність вільної,  досконалої  конкуренції на ринку,  де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок  своєї  чисельності не можуть протидіяти згуртовано й узгоджено. 
       Автори відомого американського підручника з економічної теорії "Економіко" К. Макконнелл та С. Брю підкреслюють, що монополія  -  це ситуація, за якої число продавців стає настільки малим, що кожний продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а отже, і на ціну продукту, що продається. Звідси можна визначити, що практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли у певній галузі домінують кілька корпорацій, оскільки вони мають змогу офіційного, а також неофіційного зговору для панування на ринку й от-римання монопольного прибутку. 
 

    2.2 Класифікація монополій 

    З часів прийняття першого антитрестівського  закону в штаті Алабама (1883 рік) не перериваються дискусії довкола  переваг і недоліків цього  економічного явища. Одностороннє висвітлення його, як і будь-якого іншого предмета обговорення виявляє тільки недостатнє розуміння суті. Саме тому ставлення до монополії як тільки до «економічного зла» не розкриває її многоликості як такої. Адже монополія – річ украй суперечлива і в один і той же час монополіст може приносити користь суспільству і чинити дії, що завдають останньому шкоди. Тож не дивно, що ставлення громадськості та держави до монополії завжди неоднозначне – від повного засудження (найчастіше) до цілковитого схвалення.

    Проблема  неусвідомлення суспільством явища  недосконалої конкуренції може негативно  проявитися і у ставленні до нього  держави саме як неефективної державної  антимонопольної політики, коли надміру  активна або неправильно спрямована антимонопольна діяльність держави  не просто стримує економічний розвиток, а навіть створює протилежний  до бажаного ефект – зниження конкурентоспроможності галузей національного господарства. Адже «боротьба заради самої боротьби» як правило, «забуває» про цілі, які ставилися перед антимонопольною діяльністю спочатку[7 c.1].

    В умовах монополії, виробник спроможний цілком контролювати об’єм пропозиції товару, що дозволяє йому вибирати будь-яку ціну з можливих відповідно до кривої попиту, розраховуючи при цьому одержати максимальний прибуток. Тому вибір ціни з можливих варіантів визначений розміром прибутку, одержуваного від продажу можливої кількості товару по даній ціні.

    Прагнення монополіста до максимізації прибутку шляхом встановлення контролю над цінами й обсягом продаж є порушення вільної конкуренції і встановлення особою влади на ринку.

    Ринкова влада означає спроможність продавця (покупця) впливати на ціну товару. Особливе місце займає феномен «природної монополії».

    Закрита монополія — це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може служити монополія поштової служби США на доставку пошти першим класом. Іншими варіантами виникнення закритої монополії є патентний захист, інститут авторських прав. Штучні бар'єри для запобігання проникнення на монополістичний ринок конкурентів подані юридичними обмеженнями у формі «ліцензій», «авторського права», «товарних знаків» або «патентного захисту».