Еволіція теорїі міжнародної торгівлі

товарів українського походження на ринки країн Північної  Америки

(метали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль).

 Товарна структура зовнішньої торгівлі України протягом десятиріччя

практично не змінилася, незмінною лишилася й номенклатура товарів, які

забезпечують основну  частину валютних доходів. У цілому структура

експорту охоплює  багато видів національних товарів, але список товарів,

на які припадають основні обсяги валюти, налічує не більше десяти

позицій: метали, товари хімічної промисловості, добрива, деякі  види

продукції харчової промисловості.

Крім того, протягом останніх років спостерігався різкий спад

ефективності виробництва  в усіх без винятку галузях. Особливо прикро, що

це мало місце  в експорторізованих виробництвах.

Нинішні труднощі пояснюються  тим, що в цілому структура експорту

дісталася Україні  в спадок від колишнього СРСР і  відображає суперечності

сучасного перехідного  періоду. Конкурентоспроможність продукції вітчизняної промисловості в

міжнародному масштабі зумовляються здатністю до інноваційного  розвитку

та використання новітньої техніки й технології. Натомість конкурентоспроможність продукції промисловості України,

передусім продукції  машинобудування, на зовнішніх ринках є порівняно

досить низькою.

На жаль, на розвиток зовнішньої торгівлі України вирішальний  вплив

справляє група негативних факторів, а саме:

Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг.

По-перше, українська продукція надзвичайно енергомістка через зношування

основних фондів та застарілі технології. На 1 дол. ВВП  Україна витрачає

в 5,5 рази більше енергоресурсів, ніж країни Центральної Європи, й  у 12

разів більше, ніж держави ОЕСР.

По-друге, кінцева  продукція має високу собівартість. Тому й не дивно, що

ціни на окремі види української продукції на 30 – 70 % перевищують ціни

міжнародних ринків.

По-третє, наявні схеми  фінансування експорту все ще далекі від

досконалості. Високі процентні ставки на кредитному ринку  України, ставки на кредитному ринку України,

обмежений доступ до “довгих” кредитів спричиняють те, що для українських

експортерів фінансові  ресурси сьогодні обходяться в 6 – 10 разів

дорожче, ніж для  їхніх західних конкурентів.

Нерозвиненість базових  інститутів ринкової економіки. Держава  поки що не

змогла створити умови для підвищення конкурентоспроможності

національного бізнесу. Українським експортерам дуже непросто конкурувати

на зовнішніх ринках в умовах невизначеності щодо прав власності і правил

ведення бізнесу, бо в країні досі не прийняті Земельний  і Цивільний

кодекси.

Недосконалість механізмів державного регулювання.

Це по-перше, нездатність  держави правильно визначати  структурні

пріорітети зовнішньої торгівлі.

По-друге, це конфіскаційна  податкова політика і жорстокообмежена

грошово-кредитна політика,. Які позбавляють підприємства оборотного

капіталу та інвестицій  для модернізації виробництва.

4.   Нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту.

Передусім ідеться  про відсутність надійних і ефективних систем

фінансування, страхування  експорту. Дійових  механізмів просування

товарів на міжнародні ринки.

Таким чином,. Негативні  тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України

зумовлені передусім  низькими темпами внутрішніх економічних 

перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках

відставання України  від промислово розвинених країн збільшується.

Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне  суттєве

коригування зовнішньоторговельної  політики за такими стратегічними

напрямками:

Розвивати експортний потенціал держави в рамках  міжнародної

спеціалізації, яка  б органічно поєднувалася з вигідними  для України

напрямками структурних  трансформацій в економіці (природно). За

дотримання балансу  між внутрішнім і зовнішнім попитом  на українські

товари й послуги).

На сьогодні Україна  повинна активніше виявляти свої можливості в

економічному відношенні. Як показує світовий досвід, зайняти  гідне місце

на світовому ринку  можливо, за наступних умов: по-перше, вступ в ВТО;

по-друге, необхідно  виробляти таку продукцію, яка користується попитом

на ринку, але дешевшу, ніж у інших; по-третє, слід створювати нові,

високотехнічні і  високоякісні товари, що випереджають попит. В сучасних

умовах Україна  повинна розвивати нову модель торговельно-економічних

відносин, в основі яких лежить єдність виробництва, експорта та імпорта

в процесі  кругообігу і обігу капіталу, розширеного  самовиробництва.

Значну роль повинна  відіграти гнучка система протекціоністських заходів,

які б дозволили  вітчизняним підприємствам-експортерам  відчувати себе ще

більш впевнено і  захищенно.       

Висновок

Отже, в епоху первісного нагромадження капіталу локальні центри міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Він остаточно сформувався наприкінці XIX – на початку XX ст., коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку, стало машинним. Сучасний світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Міжнародна торгівля – одна з найважливіших складових  частин міжнародних відносин, показники  якої відображають рівень економічного розвитку країн і характер відносин між ними.

Міжнародна торгівля – процес купівлі-продажу, який здійснюється між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах світу; вона включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називаються торговим балансом.

Зовнішня торгівля є важливим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва. Ґрунтуючись на міжнародному поділі праці, вона дає можливість раціональніше використовувати капіталовкладення, з меншими витратами впроваджувати досягнення НТП, повніше задовольняти попит населення на товари народного споживання.

Система показників міжнародної торгівлі складається з таких елементів: загальний імпорт (експорт), прямий транзит, непрямий транзит, спеціальний імпорт, реекспорт, чистий експорт, чистий імпорт.

Література: 

1. І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута”
2. 1996 ст 126-146.
3. В.В.Козик Л.А.Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні
4. відносини” Львів 1995
5. М.А.Гольцберг А.В.Воронова “Международная торговля” К.1994
6. 1.Міжнародна торгівля як одна з найвизначальніших форм МЕВ.
7. Міжнародна торгівля у широкому розумінні охоплює всяку обмінну
8. діяльність, як товарами, так і іншими продуктами людської праці.
9. Зовнішня торгівля – це торгівля однієї країни з іншими, яка складається
10. з вивозу(експорту) і ввозу(імпорту).
11. Альтовский Е. Мировая внешняя торговля в 1998 – 1999 гг. (обзор) // Внешняя торговля. – 1999 г. – №4. – С. 33-34
12. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. – К.: Юрияне, 2000. – 424 с.
13. Герасимчук З.В., Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир'я, 2001. – 328 с.
14. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
15. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 406 с.
16. Колосов А. Особенности иностранного инвестирования в Украине. // Бизнес-информ. –
17. № 11. – 1998.
18. Кривонос Р. Інтеграція велить не квапитись і не впадати у відчай // Віче – 1996. – № 12. – C.96-101.
19. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. – М.: Прогресс, 1992. – 520с.
20. Максименко Є. Шляхи активізації залучення іноземних інвестицій в Україну // Фінанси України. – №6. – 1998.
21. Мельник О. Відновлення економічного зростання та необхідність зміни антиінфляційної політики в Україні // Економіка України. – 1999. – № 9. – С. 12-21.
22. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін. – К.: Либідь, 1992. – 191 с.
23. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко, С. Я. Боринець, В. А. Вергун та ін. – К.: Либідь, 1992. – 255 с.
24. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
25. Отрицательное сальдо сократилось до 52 млн.// Зеркало недели. – 2000. – №1-2.
26. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 104 с.
27. Рут, Франклін P., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с.
28. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
29. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: – К.: Знання, 2000. – 174 с.
30. Хахлюк А. Транспортно-транзитні проблеми пострадянських держав // Економіка України. – 1999 p. – №9. – С 83.
31. Экономическая теория / Под ред. А. И. Добрынина: Учеб. – СПб: СПбГУЭФ, 1997. – 480 с.
32. Ющенко В. Необхідність залучення іноземного капіталу – одне з найважливіших завдань для України // Вісник НБУ. – №7. – 1999.