Еволіція теорїі міжнародної торгівлі

Модель теорії абсолютних переваг можна продемонструвати на такому прикладі, показаному в (табл.3.1)

Таблиця 3.1

Принцип абсолютної перевагиПоказники  Країна А  Країна В

Час, необхідний для  виробництва одиниці товару І, год.  6  24

Час, необхідний для  виробництва одиниці товару II,год.  12  8  

Дані таб.3.1 показують, що на виробництво товару І у країні А потрібно 6 год., а в країні В - 24 год., тобто в країні А на виробництво  одиниці товару І витрачається менше  часу, ніж у країні В. Це свідчить про абсолютну перевагу країни А у виробництві товару І. У виробництві товару II абсолютну перевагу має країна В. Якщо країна А скоротить виробництво товару II і збільшить виробництво товару І, а країна В, навпаки, скоротить виробництво товару І і підвищить випуск товару II, то буде мати місце міжнародний поділ праці (міжнародна спеціалізація) і міжнародна торгівля на основі принципу абсолютної переваги (табл.3.2).

Таблиця 3.2 

Вигоди від міжнародної  торгівлі на основі принципу абсолютної перевагиВиди товарів  Країна А  Країна В  Світ у цілому

Товар І  +2шт.  -1 шт.  +1 шт.

Товар II  -1 шт.  +3шт.  +2 шт.  

Якщо в країні А виробництво товару II зменшиться на 1 шт., то країна зекономить 12 год, які вона може використати для виробництва додаткових 2 шт. товару І. Аналогічну ситуацію можна спостерігати і в країні В: внаслідок скорочення виробництва на 1 шт. товару І буде зекономлено 24 год, які можна використати для додаткового випуску 3 шт. товару II. Таким чином, світове виробництво товару І збільшиться на 1 шт., а товару II - на 2 шт., без використання додаткових ресурсів (тобто при незмінній кількості праці), а тільки завдяки міжнародній спеціалізації.

Головний висновок теорії абсолютних переваг полягає  в тому, що від міжнародної торгівлі виграє кожна нація і це має вирішальне значення для формування зовнішнього сектора економіки. Міжнародна торгівля є грою не з нульовим, а з позитивним результатом, тобто поділ праці вигідний не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Однак нині за допомогою принципу абсолютної переваги можна пояснити лише

невелику частку міжнародної торгівлі (наприклад, деяку частку торгівлі між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються). Переважну частину міжнародної торгівлі особливо між розвинутими країнами, ця теорія не пояснює, оскільки не розглядає ситуації, коли країни торгують між собою, одна з яких не мас абсолютної переваги ні по жодному товару. Це зробив Д. Рікардо. Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Теорія порівняльних переваг

Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид  Рікардо (1772—1823), довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

Теорія порівняльних переваг базується на тих самих  припущеннях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково  поняття альтернативних витрат.

 Альтернативні  витрати — це просте порівняння  цін одиниць двох товарів на  внутрішньому ринку, виражених  через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

Альтернативна ціна — це робочий час, потрібний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються  на виробництві тих товарів, які  вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно  з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

Альтернативні витрати  виробництва продукту — це кількість  інших продуктів, від якої необхідно  відмовитись або яку треба  офірувати, щоб отримати певну кількість  будь-якого даного продукту.

Переваги теорії порівняльних переваг:

1. Вперше описала  баланс сукупного попиту та  сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось,  що вартість товару визначається  кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді залежить від співвідношення сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках.

2. Довела існування  вигоди від спеціалізації та  торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни  за рахунок того, що інші зазнають  втрат.

3. Дає змогу вести  науково обґрунтовану зовнішньоекономічну  політику.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому, застосовуючи її для аналізу  зовнішньоекономічних відносин, необхідно  брати до уваги, що вона: 1. Не враховує транспортних витрат. 2. Ігнорує вплив  зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та заробітної плати, інфляцію та міжнародний рух капіталу. 3. Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного фактора виробництва — праці. 4. Ігнорує існування таких важливих передумов міжнародної торгівлі, як відмінності у забезпеченості країн факторами виробництва. 5. Базується на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають. 6. Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.

1.3. Теорія міжнародної  торгівлі Давіда  Рікардо

Правило міжнародної  спеціалізації залежно від абсолютних переваг виключало з міжнародної  торгівлі країни, які таких не мали. Д. Рікардо в праці "Початок  політичної економії й оподаткування" (1817) розвинув теорію абсолютних переваг  і довів, що в окремо взятій країні завжди знайдеться товар, виготовлення якого більш ефективне, ніж виробництво  інших за існуючого середньосвітового рівня витрат.

Теорія міжнародної  торгівлі Д. Рікардо ґрунтується  на таких передумовах:

§ вільна торгівля;

§ постійні витрати  виробництва;

§ відсутність міжнародної  мобільності робочої сили;

§ відсутність транспортних витрат;

§ відсутність технічного прогресу;

§ повна зайнятість;

§ існує один чинник виробництва (праця) [46, с. 53].

Відповідно до теорії порівняльних переваг, наявність абсолютної переваги в національному виробництві  того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної  торгівлі. Міжнародна торгівля вигідна  для будь-якої країни і для тієї, яка ні в чому не має переваг  і для тієї, яка має переваги за всіма товарами. У кожній країні (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво  якого ефективніше (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти  товарів, тобто міжнародний обмін  можливий та бажаний, якщо країни спеціалізуються  на виробництві тих товарів, які  вони можуть виготовити порівняно нижчими витратами.

Іншими словами: підставою  для виникнення і розвитку міжнародної  торгівлі може слугувати винятково  різниця у відносних витратах виробництва цих товарів, незалежно  від абсолютної величини цих витрат. Принцип порівняльних переваг є  орієнтиром для спеціалізації країни: сукупний обсяг випуску буде найбільшим, коли кожний товар вироблятиме та країна, де нижчі відносні, тобто  альтернативні, витрати (відносна, тобто  альтернативна, ціна).

Відносні (альтернативні) витрати - це робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий  час, необхідний для виробництва  одиниці іншого товару. Так, у випадку, коли відносні витрати (а) на виробництво  одних і тих двох товарів (1 і II) у країні А нижчі, ніж у країні В, то мас місце відносна перевага:

Ця відносна перевага свідчить, що витрати на виробництво  товару 1, виражені через витрати  на виробництво товару II у країні А, нижчі ніж відносні витрати  на виробництво цього товару у  країні В. Порівняльна перевага залежить від співвідношення продуктивності праці в країні А і В.

Розглянемо приклад  принципу порівняльної переваги.

Візьмемо такі країни, як Англія і Португалія, і припустимо, що вони торгують одна з одною. Оскільки дві економіки не взаємодіють, то можна очікувати, що ціни на одні й  ті ж товари в Англії і Португалії будуть різними. Цю різницю в цінах  Д. Рікардо пояснював різною продуктивністю праці в цих країнах. Крім того, наслідком різної продуктивності праці  була також і різниця в доходах, бо трудові витрати повинні комленсовуватись, виходячи з їх продуктивності.

Припустимо, що кожна  країна може вибирати, куди направляти свої трудові ресурси: на виробництво  пива, зерна або якихось поєднань цих товарів. Час, необхідний для  їх виробництва, і час, який с в  наявності, показано в табл.3.3.

Таблиця 3.3

Принцип порівняльної перевагиПоказники  Англія  Португалія

Час, необхідний для  виробництва 1 галона пива, год  6  7,5

Час, необхідний для  виробництва 1 фунта зерна, год  4  10

Час, що с в наявності, год  36  60  

Зауважимо, що Португалія менш ефективна у виробництві  як пива, так і зерна. Ця нижча  продуктивність і впливає на те, що португальці бідніші за британців: англійський робітник може заробити 1 галон за 6 год, а португальський - за 7,5 год. Висловлюючись економічною  мовою, Англія має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів. Відносні ціни на товари в обох країнах можна  легко підрахувати. Витрати на виробництво 1 галона пива в Англії у 1,5 разу виші, ніж витрати на виробництво 1 фунта  зерна. Отже, 1 фунт зерна коштуватиме 0,66 галона пива. Так само в Португалії відносна ціна фунта зерна відповідає 1,33 галона пива. Виробничі можливості і доходи кожної країни відображені  на рис.3.1.

 

Англія може задіяти  всі свої трудові ресурси на виробництві  пива і спожити по* тім 6 галонів  пива, але залишитися без зерна (точка  А). Навпаки, всю працю можна спрямувати на виробництво 9 фунтів зерна (точка  В). Англія може також виробиш і  спожити будь-яке поєднання пива і зерна, що знаходиться на лінії  АВ. Припустимо, що вибрано таке поєднання: сукупне виробництво і споживання становить 4 галони пива і З фунти  зерна (точка Q. Зазначимо, що ніяка точка, що лежить праворуч від лінії АСВ, не

може бути досягнута, оскільки Англія просто неспроможна  виробити більше через брак додаткового  робочого часу. Будь-яка точка, що лежить ліворуч від лінії АСВ, означає, що не всі трудові ресурси будуть використані. З іншого боку, Португалія може виробити і спожити 8 галонів  пива (точка X) і 6 фунтів зерна (точка Z) або будь-яку комбінацію цих товарів, яка знаходиться на лінії XZ: припустимо, 2,66 галона пива і 4 фунти зерна (точка  У).

Англія більш ефективна  у виробництві обох товарів, але  ціни на пиво по відношенню до зерна  нижчі в Португалії. Англія має  абсолютну перевагу у виробництві  зерна і пива, але Португалія володіє  порівняльною перевагою у виробництві пива.

Результат аналізу  Д. Рікардо такий: торгівля принесе  вигоду обом країнам, навіть незважаючи на те, що Англія має абсолютну перевагу у виробництві цих товарів. Якщо Англія і Португалія почнуть торгувати, то Англія платитиме не більше, ніж 1,5 фунта зерна за кожний галон пива, оскільки це ціна внутрішнього ринку, а Португалія - не більше 1,33 галона пива за кожний фунт зерна. Припустимо, що вплив попиту і пропозиції встановив рівноважну ціну 1 галона пива за І фунт зерна. Кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві порівняно дешевшого товару.

Виходячи з цього, оскільки в Англії дешевше виробляти  зерно ніж пиво, то всю працю  краще спрямувати на виробництво 9 фунтів зерна. В Португалії відносно дешевше  виробляти пиво. Якщо вона спеціалізуватиметься на ньому, то виробить 8 галонів пива. Вже за новими цінами британці за свої 9 фунтів зерна отримають 9 галонів  пива, тоді як до торгівлі з Португалією  кожний фунт зерна міг бути проданим лише за 0,66 галона. Так само в Португалії тепер буде дешевшим зерно. Новий  рівень споживання показано на малюнку  штриховою лінією. У британців  нова точка споживання - С/, а у  португальців - У/. Спеціалізація завдяки  порівняльним перевагам підвищила добробут обох країн.

Таким-чином, для  того щоб обидві країни отримали виграш від торгівлі, вони повинні імпортувати  товар відносно менш дорогий, ніж  коли б він був вироблений всередені  країни, та експортувати товар за відносно вищою ціною, ніж його можна було б продати всередині країн  в умовах автаркії (табл.3.4).

                              Таблиця 3.4

Відносна перевага та вигоди від торгівлі Виробництво і споживання за відсутності торгівлі  Виробництво

за умови спеціалізації   Споживання після продажу Англією 5 ф. зерна та закупівні в неї 5 г. пива  Збільшення споживання завдяки спеціалізації та торгівлі

Зерно  Пиво  Зерно  Пиво  Зерно  Пиво  зерно (гр. 6-гр.

2)  пиво (гр. 7-гр.З)

1  2  3  4  5  6  7  8  9

Англія  3  4  9  0  4  5  1  1

Португалія  4  2,66  0  8  5  3  1  0,34

Загальний обсяг  виробництва  7  6,66  9  8  -  -  -  -

Кожна країна, беручи участь у міжнародній торгівлі, може відокремити споживання від виробництва, що забезпечить вищий рівень задоволення потреб споживачів.