Види гімнастики

Дозування для 1 класу – 21 раз. У кожнім класі додаємо по 2 поїздки. Всього у старших класах 41 раз. Дорослому – 1 хвилина.

Тренажер розташовується так, щоб  ближній край був на відстані 25 см від очей.

Після засвоєння вправ з тренажерами  додається до них масаж спеціальних  зон на обличчі для профілактики стомлення ока і розвитку зорових  здібностей. Спочатку пальці м’яко  притискаються до скронь із двох сторін голови. Ця точка притиску в двох сантиметрах від куточків очей із зовнішньої їхньої сторони. Зробіть 10 м’яких рухів пальцями в точці притиску, немов ви малюєте букву «З». Потім переставте пальці на перенісся і, не зачіпаючи куточків очей, повторіть вправу. Наступна точка – під очима проти крил носа. А потім – потирання середини обох брів.

Вправа «Мигалочки». Поморгайте десять разів у швидкому темпі, легко закриваючи віка очей. Сильно стисніть віка, розслабте їх, не відкриваючи, відкрийте очі. Так робити 4-5 разів і дітям, і дорослим.

Рекомендації. Ранком удома почніть із тренажера «Відеоазимут». Чергуйте роботу з тренажерами з масажними вправами і «мигалочками». Тренажер «Доріжка» застосовуйте ввечері, якщо ви дорослий, і разом з дитиною.

Для дітей режим застосування тренажерів установлюється вчителем у класі, у  спортивному залі чи вихователем  у групі дитячого саду.

Якщо ви займаєтеся в спортивній секції чи вдома вправами для загального фізичного розвитку, доповніть їх вправами для профілактики зорового стомлення, але робіть їх наприкінці занять.

1.3.5. Лікувальна гімнастика

Лікувальна гімнастика – різновид прикладної гімнастики, лікувальний метод використання фізичних вправ для більш швидкого і повноцінного відновлення здоров’я, загальної працездатності, а також розвитку рухових здібностей: прудкості, сили, витривалості, координації рухів, необхідних в умовах трудової діяльності.

Засоби лікувальної гімнастики – стройові вправи, різновиди пересувань і танцювальних кроків; ЗРВ без предметів і з різними предметами (палки, гантелі, скакалки, м’ячі і інші), вправи на гімнастичній стінці, лаві, з лавою, на кільцях і прикладні вправи (біг, стрибки, лазіння, перелазіння).

Позитивною стороною гімнастичних вправ є їх доступність для  будь-якого віку, можливість використання у відповідності з віком, статтю, а також підготовленістю тих, хто займається. В основі лікувальної  дії вправ лежить їх здібність  впливати на процеси збудження і  гальмування, які протікають в корі головного мозку. Вправи через нервову  систему позитивно впливають  на весь організм хворого.

Основною формою занять є процедури, або урок лікувальної гімнастики. Вправи підбираються з врахуванням  рекомендацій лікаря. Комплекси складаються  як зі спеціальних вправ (відповідно до захворювання), так і з вправ, які загально впливають на організм. Загальний час заняття 30-60 хвилин.

 

4. СПОРТИВНІ ВИДИ ГІМНАСТИКИ

 

1.4.1. Характеристика спортивних видів гімнастики

Крім загальних задач для  всіх видів гімнастики, метою занять спортивними видами гімнастики є оволодіння комбінаціями координаційно складних рухових навичок і демонстрація майстерності на змаганнях.

Спортивна гімнастика, художня гімнастика і спортивна акробатика об’єднуються в одну групу завдяки таким загальним ознакам, як:

1. Багаторічна спортивна діяльність полягає в постійному оволодінні координаційно складними руховими навичками, які оцінюються в умовах змагання за такими критеріями, як якість виконання, трудність і композиція вправ.

2. Правила змагання передбачають  норми ідеальної техніки кожної вправи. Відхилення від цих норм є помилкою.

3. Оцінка майстерності спортсменів на змаганнях виставляється в балах.

4. Особлива роль у спортивних  видах гімнастики відводиться виразності рухів, артистизму.

Характерними рисами для цих видів є:

– усі спортивні види гімнастики — це багатоборства;

– великий обсяг нових елементів і комбінацій, якими необхідно оволодіти, переходячи від розряду до розряду;

– наявність ризику і ситуацій, які вимагають вольових зусиль, уваги, професійної готовності тренера надати допомогу;

– відсутність прямого контакту з суперником під час змагань;

– творча робота над утворенням нових композицій і елементів, пошук індивідуального стилю виконання.

 

1.4.2. Умови і перспективи розвитку спортивних видів гімнастики

Умови функціонування спортивних видів гімнастики:

1. Соціальна потреба суспільства в спортивних видах гімнастики визначається в широкому представленні на Олімпійських іграх країн різних континентів. До цього варто додати й аспекти соціальної «захищеності», під якою розуміється і визначена турбота державних органів, фінансування тощо.

2. Теорія і методика гімнастики  – це відомості, добуті в процесі наукових досліджень і узагальнення передового досвіду: підручники, методичні посібники, навчальні і класифікаційні програми.

3. Наявність необхідної кількості  тренерських кадрів. У процесі підготовки кваліфікованих спортсменів фігура грамотного тренера є визначальною. Тренерів, як і спортсменів, треба готувати. У країнах, що домоглися значних і стабільних результатів у спортивних видах гімнастики, як правило, є система підготовки і перепідготовки тренерів, інститути фізичної культури, спортивні факультети університетів, вузів.

4. Контингент спортсменів, їхня  кількість і якість.

Даний фактор дуже специфічний для кожної країни, тому що багато в чому залежить від соціальних вкладень суспільства і держави в розвиток спорту, від форм керування фізичною культурою і спортом. У країнах, де спорт одержує державну і суспільну підтримку, робота з резервом зосереджується в спеціальних дитячих і юнацьких спортивних школах. Спортивна школа є основною організаційною ланкою в системі підготовки кваліфікованих гімнастів. Завдяки постійному складу тренерів, адміністрація школи забезпечує щорічний набір у групи початкової підготовки. Більш підготовлені гімнасти після дворічного тренування утворюють групи спеціалізованої підготовки, а потім групи вищої майстерності. Стабільний склад тренерів і гімнастів, уніфіковані програми, установлений режим роботи – усе це приносить відчутні плоди. Організація роботи має особливе значення. Приклад тому – національні центри підготовки, школи-інтернати, власне кажучи, ті ж спортивні школи, але більш високого рівня.

5. Матеріально-технічна база гімнастики. Гімнастам потрібні спортивні зали, причому спеціалізовані, пристосовані для занять чоловіків і жінок, сучасні снаряди й устаткування різного призначення (підсобні снаряди і тренажери), приміщення для відновлювальних процедур. Технічне оснащення передбачає, насамперед, матеріальні витрати, що мають тенденцію неухильного росту в зв’язку з модернізацією снарядів, використанням нових матеріалів. Але без цього неможливо представити підготовку гімнастів на сучасному рівні.

6. Матеріальний статус спортсменів і тренерів. Фактор припускає не тільки стандартну зарплату тренерам, але і премії і надбавки до зарплати за визначені успіхи учнів. Матеріально стимулюються і самі спортсмени. У нову епоху – комерціалізації і професіоналізації спорту вищих досягнень – форми матеріальної компенсації за підвищені психічні і фізичні навантаження, ризик завдати шкоди здоров’ю в гімнастиці дуже специфічні. На відміну від багатьох інших видів спорту, у гімнастиці високих результатів досягають у ранньому віці, фактично тільки до моменту повноліття. Змагання не так часті, чемпіони швидко міняються, не встигаючи полюбитися публіці «на довгі роки». Усе це і визначає особливості матеріального статусу спортсменів і тренерів у гімнастиці, пошуки відносної фінансової стабільності національних федерацій, від яких багато в чому залежить ступінь матеріального заохочення.

Однак є ще заходи морального заохочення, які цінуються дуже високо. Це не тільки символи і нагороди, медалі і кубки. Це – публічне визнання, любов, повага, честь і слава, шанування. Але безумовно, що найкращим варіантом буде сполучення матеріального і морального стимулювання.

8. Національні традиції і особливості культивування гімнастики. Спортивна гімнастика оформилася як вид спорту в Європі ще в ХІХ столітті. Природно, європейські країни мають давні традиції і, незважаючи на різні успіхи своїх гімнастів, свято шанують традиції, активно співпрацюють у континентальному і світовому гімнастичному співтоваристві. Гімнастика в усіх її проявах є складовою культури народу.

Перспективи розвитку спортивних видів гімнастики в нашій країні такі:

1. Стабілізація оптимального віку  досягнення максимальних результатів.

2. Визначення середнього віку для початку спеціалізованих занять спортивними видами гімнастики.

3. Розробка програм ДЮСШ, які  забезпечують як масовість спортивних видів гімнастики, так і досягнення високих спортивних результатів.

4. Оптимізація методики тренування гімнастів за роками підготовки.

5. Ріст технічної складності  гімнастичних вправ і виконавчої майстерності гімнастів.

6. Модернізація снарядів і обладнання.

7. Об’єктивізація суддівства і  консерватизм правил.

 

Питання для обговорення

1. Як класифікуються види гімнастики  в залежності від головних завдань, що вирішуються фізичним вихованням?

2. Назвіть освітньо-розвиваючі види гімнастики.

3. Які групи вправ відносяться  до засобів основної гімнастики?

4. Яке загальноприкладне значення основної гімнастики?

5. Жіноча гімнастика як різновид основної гімнастики. Дайте характеристику.

6. Які основні завдання атлетичної  гімнастики?

7. Дайте характеристику такому  виду гімнастики, як шейпінг. Які риси характерні для цього виду гімнастики?

8. Назвіть, які завдання вирішуються за допомогою професійно-прикладної, спортивно-прикладної і військово-прикладної гімнастики?

9. Гігієнічна гімнастика, професійна  гімнастика, ритмічна гімнастика — назвіть спільні риси.

10. Які види гімнастики відносяться  до спортивних видів? Дайте характеристику спортивних видів гімнастики.

11. Які умови і перспективи  розвитку спортивних видів гімнастики?

 

Література

1. Гимнастика. Учебник для техникумов физической культуры / Под ред. М. Л. Украна и А. М. Шлемина. — М.: Физкультура и спорт, 1977.

2. Гимнастика. Учебник для ин-тов физ. культ / Под ред. А. М. Шлемина и А. Т. Брыкина. — Изд. 2-е . — М.: Физкультура и спорт, 1979.

3. Гимнастика. Учебник для техникумов физической культуры / Под ред. А. Т. Брыкина и В. М. Смолевского. — М.: Физкультура и спорт, 1985.

4. Гимнастика и методика преподавания: Учебник для институтов физической культуры / Под ред. В. М. Смолевского. — Изд. 3-е, перераб., доп. — М.: Физкультура и спорт, 1987.

5. Лящук Р. П., Огнистий А. В. Гімнастика. Навчальний посібник (у двох частинах). — Ч. 1. — Тернопіль: ТДПУ, 2001.

6. Майєр В. І. Профілактика зорового стомлення і розвиток зорових здібностей // Теорія та методика фізичного виховання. — 2002. — № 3. — С. 39—49.

7. Петров П. К. Методика преподавания гимнастики в школе: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Гуманит, изд. центр ВЛАДОС, 2000.

8. Худолій О. М. Основи методики викладання гімнастики. Навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х.: Консум, 1998.