Розвиток творчих здібностей у школярів

          Вітяк. О.В. у своєму дослідженні  говорить про те,що згідно з концепцією креативності Дж. Гілфорда до творчих здібностей ми відносимо :

● здатність  до виявлення і постановки проблем;

● здатність  до висловлювання великого числа  ідей;

● гнучкість  – здатність до висловлювання  різноманітних ідей;

● оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартно;

● здатність  удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

● здатність  вирішувати проблеми, тобто до аналізу  і синтезу.

 Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження в навчальну практику гуманістичного принципу освіти, коли в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів має не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей учнів. [2] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Методичні  засади розвитку творчих здібностей учнів

2.1.Засоби  розвитку творчих  здібностей учнів на уроках                 фізичної культури

    Методологічною  основою розвитку творчих здібностей є діяльнісний підхід, який передбачає їх удосконалення  в процесі навчальної  діяльності за умови, коли учень сам  пізнає, спостерігає, аналізує власну діяльність, в тому числі – рухову. Тому важливим етапом у роботі вчителя в процесі розвитку творчих здібностей є підбір ефективних засобів.[26]

Найефективнішими  засобами для розвитку творчих здібностей є:

1. сюжетно-рольові, дидактичні, рухливі і спортивні ігри;
2. танцювальні, музично-ритмічні вправи;
3. змагання .

    Всі дитячі ігри побудовані на творчій  основі. Граючись, дитина створює у  своїй уяві певні «продукти», реалізує бажану задумку. Саме в ігровій діяльності дитина навчається бачити нестандартні способи досягнення мети .[17]

    Дидактичні ігри являють собою вправи на впізнання,розпізнання чи встановлення форми, величини, простору, звуків тощо. Вони розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, кмітливість. Завдяки дидактичним іграм діти навчаються порівнювати і групувати предмети за зовнішніми ознаками. До дидактичних можна віднести такі ігри: «Капітани», «Нагодуй рибку», «Знайди пару». [12]

    Велике  значення в розвитку дитячої творчості  мають сюжетно-рольві ігри. Вони мають готовий сюжет і чітко визначені правила. Ці ігри дають можливість дітям відобразити свої уявлення про навколишній світ. Діти легко перетворюються в казкові образи та в образи дорослих. Імпровізуючи, діти самі творять сюжети ігор. Стимулювати творчу активність дітей допомагає розгортання гри з включенням до неї різноманітних ролей з різних сфер соціального життя, літературних творів, казок. Це активізує уяву дітей, їх фантазію, наштовхує на створення нових, неочікуваних дій.

    В рухливих іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, у них розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу до діяльності, в процесі гри дитина "добудовує" в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться — пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. ("У сірого вовка»)

    Ігри  виховують колективізм, взаємодопомогу, згуртованість, повагу і коректність, сприяють розвитку інтелектуальних  здібностей дітей, їх творчості. У процесі  гри в школярів формуються інтереси до фізичної праці, розширюється руховий  досвід. [32]

    Г.Черкашина  вважає, що найпоширенішими формами  ігрової діяльності є: вікторина , естафета улюблених знань (загадки на спортивну  тематику, прислів`я про спорт  і здоров`я), веселі спартакіади («Веселі  старти», «Слідопит»), забави. Головною умовою їх проведення є участь учнів  в організації таких форм фізичного  виховання. Спочатку школярі виступають,як ініціатори та організатори, потім  як безпосередні учасники дійства, що стимулює розвиток їхньої фантазії, творчого мислення, уяви. [28]

    Найбільш  насиченим видом рухової активності школярів є спортивні ігри. Рухові дії в спортивних іграх характеризуються такими особливостями:

• велика різноманітність здійснюваних гравцями рухів у вигляді ходьби, бігу, стрибків, ударів;
• висока інтенсивність рухових дій кожного гравця;
• колективність дій, підпорядкованих загальним інтересам команди;
• велика різноманітність рухових дій гравців.

Крім того, ігрові моменти у всіх спортивних  іграх  викликають різноманітні емоційні ситуації. [21, с.43]

    При використанні танцювальних, музично-ритмічних вправ cтворюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку. До них відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам'яті, розвиток образного мислення, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м'язової системи та рухової функції, покращення показників рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання.[25]

    О.В.Мартиненко також пропонує для розвитку творчих здібностей школярок на уроках фізичної культури використовувати музично-танцювальні імпровізації («мир-миром», «веселий бубон-мандрівник», «вигадливі чобітки»), танцювальні вправи (виразні рухи, пози, жести, міміка, партерні рухи, фігурні перешикування). Хлопчики краще розвивають свої творчі здібності в спортивних іграх. Для цього автор пропонує  тактичні групові взаємодії («трикутник»)  та командні взаємодії («швидкий прорив», «передай м`яч і виходь»).[18]

    Змагання ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Його виховна сила виявляється лише за умови, що вона стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу.

Змагання, конкуренція, боротьба за існування – пружина  розвитку. Воно організовує, згуртовує  колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати. У його підсумках, відображається вся багатогранність  життя школи. Змагання змушує відстаючих підтягуватися до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи.

    У шкільній практиці практикують такі форми змагання: конкурси, олімпіади, шкільні спартакіади, вікторини  та ін. Під час цих змагань виявляються  і розвиваються інтереси й творчі здібностей учнів, розширюються їхні знання і кругозір, активізується пізнавальна та інші види корисної діяльності.

    Педагогічно доцільно організоване змагання має  відповідати таким вимогам: знання учнями його умов і регулярне підведення підсумків, залучення учнів до аналізу  змагання і підведення підсумків; гласність  змагання; наочне оформлення його процесу  і результатів; матеріальне і  моральне стимулювання.

    Використання  елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення емоційного тонусу й активності учнів. Беручи участь у змаганнях, школярі збагачуються новими враженнями, глибше пізнають себе і своїх товаришів, зазнають радість перемог і гіркоту поразок. Атмосфера змагань дає змогу усвідомити важливість занять фізичними вправами. Вони сприяють заохоченню учнів до систематичного заняття фізичними вправами вдома, підвищують їх фізичну підготовку.[11, c.132-135] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2.Методи  і методичні прийоми  розвитку творчих   здібностей учнів на уроках фізичної культури

    Для розвитку творчих здібностей необхідно  не лише підібрати  ефективні засоби, а й визначитись у методах  і методичних прийомах, ефективних, як наголошує Л.Г.Чорна, розвитку дитини, які відповідають  її сенситивним  періодам (наприклад у молодшому  шкільному віці доцільно розвивати  спритність, тому що цей період характеризується пластичністю ЦНС, а також інтенсивним  розвитком просторово-часових характеристик  руху), віковим можливостям ( з молодшими  школярами не можна розвивати  силу статичними вправами, тому що вони не спроможні включати одночасно  в роботу максимальну кількість  рухових одиниць, а також кісткова система у них відрізняється  недостатньою міцністю ), характеристикам  темпераменту(у підлітковому віці діти здатні до переоцінки власних можливостей) . [29; 22, с. 78-80]

    Як  наголошує Гатанов Ю.Б., Дж.Гілфорд виділив наступні способи стимуляції творчих здібностей учнів: забезпечення доброзичливої атмосфери; позитивне ставлення вчителя до школярів; відмова педагога від виставлення негативних оцінок і критики на адресу дитини; підтримування нових і нестандартних ідей; особистий приклад творчого підходу до вирішення проблем; надання дітям можливості активно задавати запитання. [5, с.44]

    О.Дубогай  вважає, що розвитку творчої особистості  учня сприяють методи та прийоми розвитку  емоційно-чуттєвої сфери дитини, що впливають на прояв в них почуттів радості, захоплення, естетичної насолоди. Найефективнішим у цьому випадку є ігровий метод. [7]

    Т.И.Глухова  до способів стимуляції творчості відносять  евристичні методи («мозковий штурм» ” — метод колективного пошуку рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та допомагає знаходити кілька рішень по конкретній темі, «навчаючи-вчуся» надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному ви падку своїм однокласникам під час уроку.). Вони, на думку вчених,стимулюють інтуїтивне мислення в процесі генерування нових ідей і на цій основі суттєво підвищують ефективність розв`язання творчих задач. [6]

    На  думку Н.Г.Недодатко, як більш високий, творчий рівень розвитку загально навчальних умінь можна розглядати дослідницькі вміння.

    Вживаючи поняття "дослідницька діяльність", ми маємо на увазі як  процес відбору  учнем потрібних знань і способів розв'язання завдань серед уже відомих, так і самостійний пошук, методом якого є пізнання нових знань і способів дій, певний рівень готовності школяра до навчання. У це поняття включають досить широкий зміст: сформованість вікових та індивідуальних особливостей, уваги, уяви, пам'яті, мислення, мови, волі, розвиток пізнавальних здібностей, інтересів, потреб, мотивів, набуття навчальних умінь і навичок.

    В процесі  дослідницької  діяльності:

• домінує позитивна мотивація творчої діяльності, усвідомлення значення творчих потреб, мотивів цілей як провідних  у життєдіяльності;
• розвиваються творчі риси характеру (цілеспрямованість, ініціативність, допитливість, самостійність, наполегливість, винахідливість , оригінальність, працелюбність);
• розвиваються творчі якості інтелекту – логічного, діалектичного та цілісного сприйняття дійсності, творчої уяви, фантазії, інтуїції, уваги, пам`яті, вміння розв`язувати життєві ситуації, розробляти творчі проекти;
• формується творча самосвідомість, що виявляється у сомопізнанні, самооцінці, прагненні до самореалізації та самовдосконалення;
• постійно зростає  потенціал творчої діяльності – бажання систематично здобувати нові знання, набувати вміння, навички, творчо їх використовувати, експериментувати;
• продовжується формування психічних якостей особистості, її темпераменту, властивостей нервової системи (чутливості, працездатності) та, відповідно до них, доцільного індивідуального стилю діяльності і поведінки. [20]

   О.В.Заболотний вважає необхідним поступове ускладнення  методик дослідницької діяльності, що досягається застосуванням певних прийомів: тимчасових обмежень, що ґрунтується на врахуванні суттєвого впливу часового фактора на розумову діяльність; раптових заборон ( напр.заборона виконувати верхню пряму подачу у волейболі); нових інновацій (вимога до учнів виконати вправу  по-іншому). [9]

      Під час занять фізичними вправами, що спрямовані на розвиток творчих здібностей рекомендується використовувати такі методи та методичні прийоми, які  б сприяли формуванню: