Розвиток мотивації учнів до позакласних форм занять фізичними вправами

Сукупність ідеалів  і цінностей, які є засадами Ігор, відома як олімпізм. Олімпізм - життєва  філософія, що звеличує та об'єднує  в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму. Поєднуючи спорт з культурою та освітою, олімпізм прагне створити такий спосіб життя, який базувався б на радощах, здобутих через зусилля, на освітніх цінностях доброго прикладу та повазі універсальних етичних принципів. Філософію олімпізму можна розглядати з учнями, знайомлячи їх із «Одою спорту» П'єра де Кубертену [5].

Однією із тем олімпійського  уроку для цієї вікової групи  школярів можуть стати проблеми сучасного  олімпійського руху: допінг, травматизм, необ'єктивне суддівство, охорона довкілля, безпека. Неабияку зацікавленість в учнів може викликати тема «Технічній прогрес на службі Олімпійських ігор».

Для учнів старшого шкільного  віку більш ефективними і цікавими будуть такі форми роботи, як дискусія, диспут, прес-конференція, брифінг, круглий стіл.

Шкільні Олімпійські  ігри для учнів 10-11 класів можна провести під гаслом «Поряд з олімпійцями!».

Для підготовки до проведення олімпійського уроку варто використати  уроки трудового навчання для  виготовлення паперових голубів, медалей, подарунків переможцям; уроки образотворчого мистецтва - для підготовки плакатів, розробки ескізів і виготовлення емблем, для організації виставки малюнків на олімпійську тематику.

Об'єднанню шкільної олімпійської сім'ї слугуватиме суддівство змагань  самими учнями, доцільно, щоб старші школярі обслуговували змагання своїх менших товаришів.

Перш ніж ви розпочнете знайомство з текстами сценаріїв, візьміть до уваги декілька порад.

1. Усі пропоновані вам сценарії не варто розглядати, як щось незмінні, обов'язкові для всіх. Це скоріше за все основа для майбутніх сценаріїв уроків та свят вашої школи. Ви можете доповнити їх віршами, піснями, текстом для ведучого, змінити композицію так, як дозволяють можливості вашої школи, вашого колективу.
2. Не варто розглядати олімпійський урок або свято як «черговий захід». Потрібно пам'ятати, що це - підсумок великої роботи учнівського і педагогічного колективів. Підсумок, звичайно, не тільки роботи, що безпосередньо виконується напередодні заходу - розучування текстів, репетиції, оформлення залу тощо. Це - завершення багатьох справ, пов'язаних із подією, якій присвячений урок або свято. До цих справ можна віднести роботу з пошуку олімпійців вашого міста, області, обладнання або відкриття нових експозицій у шкільному музеї спортивної слави або кабінеті олімпійської освіти, проведення конкурсів малюнків, літературних творів, виробів, стінгазет, міні-скульптур, підведення підсумків будь-яких навчально-розвиваючих довготривалих ігор з олімпійської тематики тощо.

3. Про майбутній захід  необхідно завчасно повідомити  всіх учасників навчально-виховного  процесу, запрошених. Яскраві об'яви-афіші  у школі, тематичні стінгазети, об'яви по шкільному радіо,  листи- запрошення тощо - усі засоби  повинні бути задіяні за тиждень-два до заходу[5].

Для проведення заходу необхідно  створити організаційний комітет, до якого  входять голова (зазвичай директор школи), його заступник, відповідальний за суддівство, відповідальний за оформлення місця проведення, відповідальний за інформаційну роботу, відповідальний за безпеку та медичне обслуговування заходу, головний режисер заходу, відповідальний за технічне обслуговування тощо. На першому засіданні оргкомітету розробляється план підготовки заходу. Він доводиться до відома педагогічного колективу (на нараді або педраді) та учнівського колективу через органи учнівського самоврядування [5].

4. Формування інтересу учнів  до участі в позакласних заняттях  з фізичної культури

Одним із провідних компонентів  навчальної мотивації є інтерес. Необхідною умовою формування інтересу до фізичної культури є надання учням можливості показати свої можливості та здібності. Чим активніші методи навчання, тим легше зацікавити учнів. Цікавою для них є та робота, котра вимагає постійного напруження. Легкі завдання не викликають інтересу [17].

Подолання труднощів  навчальної діяльності — важлива  умова виникнення інтересу до неї. Проте  трудність навчального матеріалу  приводить до підвищення інтересу лише тоді, коли ця трудність посильна і  її можна подолати. У протилежному випадку інтерес швидко падає [14].

Так, педагог повинен: точно і доступно пояснити учням  значення і зміст занять; у завдання вкладати особистий інтерес учня і давати йому змогу відчути результати його діяльності; доводити одночасно  до свідомості дітей необхідність тривало і наполегливо працювати для досягнення результатів. Пам'ятаймо, що діти позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою викликала в них позитивні переживання і принесла радість. За негативних емоцій учні свідомо чи підсвідоме шукають можливості уникнути зустрічі з явищами, процесами, людьми, які колись завдали їм неприємних переживань: не приходять на зустрічі, ухиляються від виконання обов'язків, пропускають заняття. Потенційні можливості формування позитивних переживань приховані в самому процесі навчання. Джерелом радісних переживань є сам учитель: він випромінює енергію, бажання працювати. Вказівки вчителя, його зауваження, розпорядження, команди, сигнали можуть звучати енергійно або в'яло, мажорно або індиферентно, і від цього залежить не тільки настрій, а й результати. Уміння вчителя всіх бачити, його дотепність і веселість посилюють задоволення від спілкування з ним. Так, школярі закохуються передусім у вчителя, а потім — у його предмет. Отже, поведінка учнів, їхній інтерес до занять, активність і дисципліна значно залежать від ставлення до вчителя [14].

Спілкування з колегами все більше переконує мене в тому, що зараз, як ніколи раніше, необхідно  працювати так, щоб дитина знаходила  задоволення від фізичних вправ, зростала як особистість з дня в день. Є необхідність ретельно продумувати кожен захід, детально аналізувати його, виходячи з поставленої мети та результатів, одержаних учнями - ось завдання, які щодня ставлю перед собою. Тому праця з дітьми приносить задоволення, з’являються нові ідеї, нові підходи, нові форми роботи, надбання досвіду, який з часом вимальовується у власний творчий стиль, переростає в чітку педагогічну систему роботи. Потрібно пам’ятати, що головне завдання педагогіки – «не загубити» жодної дитини, дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього потрібно вивчати, чим живиться дитяча думка, щиро цікавлюся кожним учнем як особистістю. Робота з фізичного виховання є багатогранною і потребує вихованню в дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості. До кожної дитини у класі потрібно виявляти щирість, чуйність, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших.

Потрібно організувати роботу так, щоб допомогти кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і товаришів, адже це – надійний стимул для майбутнього навчання, занять фізкультурою із захопленням, відчуттям власної гідності [10].

Для того, щоб достеменно знати, що потрібно дітям, що їх турбує, стан здоров’я, що вони чекають від занять фізкультурою, які мають спортивні захоплення, проводиться на початку навчального року анкетування учнів, відповіді аналізуються.

В  сучасних умовах у  навчальний процес необхідно впроваджувати сучасні ефективні методи організації навчання учнів, підвищувати емоційність занять шляхом використання музичного супроводу, ігрових та змагальних елементів, мультимедійних засобів навчання. Виникненню зацікавленості до занять фізичними вправами сприяють також емоційне проведення всіх форм занять у школі, оснащення й естетичне оформлення матеріально-спортивної бази, посильні завдання, що забезпечують успішність процесу навчання [24].

Хорошим засобом формування емоційної сфери учнів є ігри.

Хорошим прикладом для учнів є активні заняття фізичними вправами вчителів інших предметів та керівників школи.

 Найважливішим завданням  вчителя повинно бути виховання  в учнів стійкого інтересу  до занять фізичною культурою,  спортом, зміцнення здоров’я  кожної дитини, формування необхідних рухових якостей, бажання і уміння самостійно займатися фізичними вправами. Для цього поруч з традиційними використовуються і нетрадиційні форми і методи навчання.

Індивідуальний підхід – обов’язкова умова кожного  заняття. Найпоширенішими засобами стимулювання інтересу та активності учнів до позакласних форм занять є різні форми заохочень. Заохочення полягають у позитивній оцінці навчальної діяльності та поведінки учнів і спрямовані на те, щоби викликати в усіх бажання до подальших досягнень, активності та зацікавленості у вивченні предмету. Основними видами заохочення є сприяння, допомога, довіра вчителя, похвала, схвалення, усна подяка, подяка в наказі по школі, похвальна грамота, почесні доручення, лист-подяка батькам, фотографії на дошках пошани, публікації в газетах тощо [10].

Потрібно пам’ятати, що заохочення позитивно впливає  лише тоді, коли воно є публічним  і своєчасним, та за умови дотримання таких правил:

• заохочувати учнів  лише за досягнення, які є результатом  їхньої власної праці;

• за одне досягнення варто  заохочувати не більше одного разу;

• хвалити треба діяльність і поведінку, а не розум і здібності;

• заохочення повинно  бути диференційованим. Залежно від  конкретних обставин та індивідуальних особливостей учнів, одні з них (слабкі, педагогічне запущені) можуть бути заохочені навіть за незначні успіхи, а інші (сильні) — заохочуються менше і за більші успіхи;

• заохочення застосовується в таких "дозах", які стимулюють подальшу активність, або підтримують  її на належному рівні; надлишок заохочень знижує активність учнів;

• заохочення повинно  бути справедливим та аргументованим [16].

Заохочення — це бальзам  для душі. Шукайте в кожній дитині щось добре і пам'ятайте, що люди, котрі в усьому шукають вади, рідко  знаходять щось інше. Заохочення — ефективний і незамінний засіб формування особистості учня.

Заключення

Мотив – це внутрішня  рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви перебувають в  залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурні потреби, які в свою чергу породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.

Формування мотивації  часто йде стихійно і дуже рідко є предметом цілеспрямованої систематичної роботи.

Мотиви фізкультурної  діяльності (потреби, інтереси, життєві  плани, прагнення, усвідомлення обов'язку і відповідальності тощо) неможливо  сформувати без залучення суб'єкта діяльності в її процес. Реально мотиви проявляються в активності людини, отже, по фізичній активності особистості можна робити висновки про рівень розвитку мотивації.

Формування мотивації  до фізичного вдосконалення здійснюється у процесі участі школярів у фізкультурній діяльності, яка є одним з видів соціальної діяльності і спрямована на досягнення фізичного вдосконалення.

Дослідження по вивченню мотивів, які спонукають учнів займатися  фізичною культурою, з‘ясовано, що найяскравіше вираженим мотивом є бажання  зміцнити своє здоров‘я. Фізичною культурою з великим ентузіазмом займаються школярі, які впевнені в своїх успіхах, які вважають себе здатними до певних видів спорту. Тому для формування у дітей потреби у систематичних заняттях слід підходити до вибору їхньої форми з точки зору впливу її на здоров‘я учнів, а також на розвиток у них спортивних здібностей.

Формування позитивної мотивації школярів до систематичних  занять фізичними вправами буде ефективнішим, якщо дотримуватись сукупності таких  дидактичних умов:

• формування позитивного ставлення до занять фізичними вправами;
• цілеспрямоване мотивування та стимулювання до фізкультурної активності;
• формування інтересу до фізкультурної діяльності;
• оволодіння знаннями з фізичної культури та формування вміння самостійно займатись фізичними вправами .

Позакласна  робота — різноманітна освітня і  виховна робота, спрямована на задоволення  інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. До позакласних відносяться  всі форми колективних і індивідуальних занять до початку уроків, в режимі шкільного дня і по закінченню уроків, включаючи заняття в позакласних закладах. Проводяться вони школярами як самостійно, так і під керівництвом вчителів, або інструкторів. Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна спрямованість. Якщо заняття в режимі навчального дня об’єднують учнів переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей з різних класів.

Спортивні змагання є  однією з найбільш цікавих, захоплюючих  форм позакласної роботи з фізичного виховання у початковій школі. Вони сприяють залученню учнів до систематичних занять фізичними вправами вдома і в колективі фізкультури, підвищують фізичну підготовленість учнів, згуртовують дитячий колектив .

Фізкультурні  свята в школі проводяться як традиційні заходи, в організації яких беруть участь вчителі, фізичні організатори, батьки. Свята проводяться у вихідні дні, чи підчас канікул. До участі в них слід заохочувати всіх школярів.

В програму зимових  свят включаються лижні прогулянки, катання на санках і ковзанах. Весною слід проводити гімнастичні свята, в програму яких включаються виступи з вільними вправами, гімнастичні змагання, показові виступи гімнастів – майстрів спорту і першорозрядників, масові ігри, спортивні атракціони. Восени і навесні свята проводяться на відкритому повітрі – на стадіоні, спортивній площадці, на лісовій галявині .