Розвиток мотивації учнів до позакласних форм занять фізичними вправами

Міністерство освіти і науки  України

Тернопільський національний педагогічний університет  імені Володимира Гнатюка

Факультет післядипломної освіти

 

 

 

 

Кафедра теоретичних  

основ і методики   

фізичного виховання 

 

Курсова робота

 

Розвиток  мотивації учнів до позакласних форм занять фізичними вправами

 

 

 

 

 

Виконав:      

студент 2 курсу     

спеціальності «Фізична культура» 

Сірко Л.      

 

 

Науковий керівник:   

кандидат наук з фізичного   

виховання і спорту, доцент   

ОМЕЛЬЯНЕНКО І.О.  

 

 

 

 

 

 

Тернопіль-2013 

Зміст

 

 

 

Вступ

 

На даний час навчання в школі, виконання домашньої  роботи збільшують навантаження на організм дитини, діти зовсім мало бувають на повітрі, а вихідні дні проводять біля телевізора або грають у комп’ютерні ігри. Діти менше рухаються, більше сидять, внаслідок чого виникає дефіцит м’язової діяльності, і збільшуються статичні напруги. Діти, що додатково займаються музикою, живописом, вільний час яких скорочено, а статичний компонент збільшений, мають більш низький рівень рухової активності. Крім того, виникає необхідність засвоєння і переробки інформації, а отже, і напруга зорового апарата (читання, лист, малювання). Недостатня рухова активність школярів у повсякденному житті несприятливо позначаються на стані їхнього здоров’я.

Розумові і статистичні навантаження в школі, відсутність додаткової рухової активності, малорухомий  спосіб життя, нераціональне харчування, приводять до того, що в більшості школярів погіршується зір, діяльність серцево-судинної і дихальної системи, порушується обмін речовин, зменшується опірність організму до різних захворювань, що приводить до погіршення стану їхнього здоров’я [19].

У сучасних умовах важливим завданням родини і школи в роботі зміцнення здоров’я дітей є прищеплювання учням стійкого інтересу до занять фізичними вправами в школі і дома. У зв’язку з цим необхідно використовувати усі форми фізичного виховання в школі, а також самостійні заняття фізичними вправами вдома з метою підвищення рухової активності, зміцнення здоров’я, поліпшення фізичної підготовленості.

Фізичне виховання учнів  передбачає систему занять фізичними  вправами у формі щоденних фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня, двох уроків фізичної культури на тиждень, позакласної фізкультурно-масової роботи, загальношкільних фізкультурно-масових і спортивних заходів[25].

Зміст занять у різних формах позакласної роботи визначається з урахуванням віку школярів за групами  класів[18].

Результативність позакласних  форм фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи забезпечується спільними зусиллями заступника директора з виховної роботи, педагога-організатора, вчителів фізичної культури, класних керівників широким залученням фізкультурного активу учнів, батьків, спортсменів, тренерів, спонсорів. Необхідною умовою ефективності цієї роботи є дієвість зв’язків шкільного колективу фізичної культури з іншими громадськими дитячими організаціями під педагогічним керівництвом учителів відповідно до Положення про шкільний колектив фізичної культури [20].

 

1. Поняття «мотивація» та її види

Головним компонентом  у структурі навчальної діяльності з фізичного виховання є мотивація. Її можна визначити як складну багаторівневу систему збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, цінності, тощо. У загальному розумінні мотив – це те, що стимулює людину до певної дії. Ряд позицій, що торкаються цього питання, полягає у характеристиці завдань занять.

Проблема формування мотивації одна з важливіших умов успішності у досягненні результатів. Мотиваційний компонент приховує в  собі великі можливості. Як свідчать дослідження  психологів, мотиваційна сфера більш динамічна, ніж пізнавальна та інтелектуальна. Але відносна динамічність має позитивні і негативні сторони. І якщо нею не управляти, то може бути регрес мотивації, зниження її рівня і взагалі може бути втрачена дієвість [1].

Формування мотивації  часто йде стихійно і дуже рідко є предметом цілеспрямованої систематичної роботи[3].

Складність вивчення мотивації і тим більше формування її, пояснюється перш за все тим, що на школяра діє одночасно комплекс мотивів, які не лише доповнюють один одного, але й вступають в суперечності. Мотивація може проявлятись як стійке утворення особистості і як компонент діяльності.

Серед усіх різноманітних  властивостей особистості мотиви займають особливе місце, оскільки тільки вони в першу чергу обумовлюють  суспільно значиму поведінку в діяльності людини. У цьому зв'язку можна сказати, що в науці проблема мотивів є важливою тому, що ядро особистості, її суть складають глибоко усвідомлені людиною збудження у вигляді мотивів та інтересів.

Вивчення мотивів, які  активізують прагнення школярів до систематичних занять фізичною культурою і спортом є однією з важливих педагогічних проблем у фізичному вихованні, оскільки мотиви мають вирішальне значення в поведінці й стимуляції активної діяльності [1].

У той же час фахівці  продовжують відзначати дефіцит рухової активності школярів, низький рівень фізичної підготовленості й фізичного здоров'я, що свідчить про відсутність педагогічних умов реалізації потребово-мотиваційного підходу до організації фізичного виховання у ЗОШ (Т.В. Антонова, Л.В. Закурін, Л.І Лубишева, С.В. Королінська, та ін.) [25].

В найзагальнішому розумінні  мотив — це те, що визначає, стимулює, збуджує людину до здійснення певної дії.

Мотив – це внутрішня  рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви перебувають в залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурні потреби, які в свою чергу породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.

Мотивація діяльності буває  близька (здійснити бажане і найближчим часом) та віддалена (здійснення бажаного планується на тривалий час) [22].

Розрізняють мотиви і  за рівнем усвідомлення. Бувають яскраво  й чітко усвідомлювані мотиви, але в багатьох випадках діють неусвідомлені спонуки. Проте незалежно від міри усвідомлення мотив є вирішальним чинником у досягненні мети [22].

Мета – це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що вона бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності [25].

Отже, початком виконання  будь-якої фізичної вправи є усвідомлення мети і здатність учня відповісти на запитання: "для чого?", "з  якою метою я це роблю?".

Дослідження по вивченню мотивів, які спонукають учнів займатися  фізичною культурою, з‘ясовано, що найяскравіше вираженим мотивом є бажання зміцнити своє здоров‘я. Фізичною культурою з великим ентузіазмом займаються школярі, які впевнені в своїх успіхах, які вважають себе здатними до певних видів спорту. Тому для формування у дітей потреби у систематичних заняттях слід підходити до вибору їхньої форми з точки зору впливу її на здоров‘я учнів, а також на розвиток у них спортивних здібностей.[1]

Ще однією підлітковою  проблемою є проблема власної  фігури. Найбільше це питання непокоїть дівчат. На запитання «Чому ти відвідуєш уроки фізичної культури, займаєшся фізкультурою?» відповіді підлітків розподілилися так:

• Сподобається рухатися, грати у спортивні ігри;
• Мене непокоїть моя фігура;
• Мене непокоїть мій зовнішній вигляд;
• Це допомагає мені спілкуватися з однолітками;
• Мені потрібні добрі оцінки у атестаті;
• Щоб бути таким як всі [9].

Формування позитивної мотивації школярів до систематичних  занять фізичними вправами буде ефективнішим, якщо дотримуватись сукупності таких  дидактичних умов:

• формування позитивного ставлення до занять фізичними вправами;
• цілеспрямоване мотивування та стимулювання до фізкультурної активності;
• формування інтересу до фізкультурної діяльності;
• оволодіння знаннями з фізичної культури та формування вміння самостійно займатись фізичними вправами [16].

 

2. Характеристика позакласних форм занять фізичного виховання школярів

У процесі  фізичного виховання школярів вирішуються  різноманітні питання: виховуються  морально – вольові якості особистості; виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами; формуються життєвоважливі рухові дії та вміння виконувати їх в різноманітних умовах; розвиваються рухові якості, необхідні в праці та захисті Батьківщини. Але через недостачу часу, який по плану відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллями школи неможливо. Організовані форми фізичного виховання, передбачені шкільним планом, складають в середньому 32% добової необхідності учня, а спонтанні побутові рухи -18% - 20%. Тому використання тільки різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити недостачу рухової активності дітей [24].

Позакласна робота —  різноманітна освітня і виховна  робота, спрямована на задоволення  інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. До позакласних відносяться всі форми колективних і індивідуальних занять до початку уроків, в режимі шкільного дня і по закінченню уроків, включаючи заняття в позакласних закладах. Проводяться вони школярами як самостійно, так і під керівництвом вчителів, або інструкторів.

Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна  спрямованість. Якщо заняття в режимі навчального дня об’єднують учнів  переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей з різних класів.

Позакласна робота є  добровільною, тому не повинна включати в себе обов'язкових видів змагань, обов'язкових звітових показників і  документів. Навчальні плани позакласних  занять також мають не примусовий, а рекомендований характер. Позакласні заняття повинні розвивати навики самостійної роботи школярів [8].

Для забезпечення рухової  активності школярам необхідні додаткові  заняття фізичними вправами. Виниклий дефіцит руху може бути ліквідований заняттями у шкільних спортивних гуртках і секціях, а також в ДЮСШ, спортивних товариствах, на дитячих туристичних станціях, тощо.

Коли говорять про масовість  фізкультурної, спортивної, туристичної  праці мають на увазі кількість  школярів, залучених до занять. По формі  організації занять фізичними вправами виділяють:

1. Масові заходи –  із залученням відразу великої  кількості учасників, наприклад,  масові ігри, змагання, різні розваги.

2. Секційні і гуртові  заняття, що охоплюють обмежену  кількість школярів, окремі групи.

3. Індивідуальні заняття [18].

Підвищити рівень рухової  активності школярам допоможуть самостійні заняття фізичними вправами в позашкільний час: виконання ранкової гігієнічної гімнастики, заняття бігом, ходьбою на лижах, катання на ковзанах, велосипеді, та ін. Звідси визначається одна з основних задач педагогів, батьків - залучити дитину до регулярного заняття фізичною культурою і спортом.

Велику роль в позашкільному фізичному вихованні  школярів відіграють заняття фізичною культурою та спортом у різних гуртках, секціях, спортивних клубах. До фізичного виховання школярів треба підходити творчо, враховуючи індивідуальність кожного. За останні роки було зроблено немало для вдосконалення системи позакласних занять школярів оздоровчою фізичною культурою, спортом і туризмом.

Спортивні змагання є  однією з найбільш цікавих, захоплюючих  форм позакласної роботи з фізичного  виховання у початковій школі. Вони сприяють залученню учнів до систематичних  занять фізичними вправами вдома  і в колективі фізкультури, підвищують фізичну підготовленість учнів, згуртовують дитячий колектив [25].

 

.

 

3. Загальні методичні засади організації позакласних форм занять.

3.1 Змагання

Змагання, як і інші види позакласної роботи, включаються  в загальний річний план роботи школи. На початку навчального року точно визначаються терміни проведення, положення і програми змагань. З урахуванням цих термінів завчасно проводиться підготовка до змагань.

Кращими строками для проведення змагань  є канікули - зимові, весняні і  літні (фазу після закінчення навчального року).

Спортивні змагання організуються  і проводяться безпосередньо  вчителями під загальним керівництвом директора школи. Найактивнішу участь у них мають брати актив  школи та вчителі фізкультури. Кращі  учні-спортсмени старших класів надають  допомогу у підготовці учнів початкових класів до змагань і в проведенні їх. Кожне змагання проводиться відповідно до положення, в якому зазначаються: цілі та завдання змагання, керівництво, час і місце проведення, учасники, програма, умови проведення та залік, порядок нагородження кращих учасників команд, форма заявки і терміни її подання. [7]