Вплив девіації на поведінкові практики сучасної молоді

Розглядаючи українське суспільство  бачимо, що на даний момент спостерігається  зростання негативних девіацій серед  молоді, та відбувається так зване  її «омолодження» , тобто девіантна  поведінка стає характерною для  все молодших індивідів в українському суспільстві. Що стосується позитивної девіації , то вона розвивається зі стриманішими темпами.

Отже, суспільство, для зниження девіацій в молодіжному середовищі, повинно суворо дотримуватися законів  розвитку особистості, тому-що без цього  ліквідувати окремі види девіантної поведінки фактично неможливо.

ВИСНОВКИ

Досліджуючи тему «Вплив девіації на поведінкові практики сучасної молоді», бачимо, що вона є досить актуальною, враховуючи сучасний стан українського суспільства. У поведінці молоді все більше спостерігається схильність до девіацій.

В даній роботі уточнено такі основні поняття, як «девіація», «поведінкові практики», «сучасна молодь». Поняття  «девіація» ми пропонуємо розуміти як поведінку людей, що відхиляється та суперечить загальноприйнятим нормам і цінностям у суспільстві. «Поведінкові практики» - це вчинки, які робить людина протягом своєї життєдіяльності і які формуються під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Говорячи про «сучасну молодь» маємо на увазі особливу соціально-вікову групу, яка має свої психологічні, економічні та соціальні особливості та певну специфіку соціалізації.

Вивчаючи історію дослідження впливу девіації на поведінкові практики сучасної молоді, виділяють такі основні школи і концепції: функціоналізм (Е. Дюркгейм); соціальна дезорганізація (У. Томас і Ф. Знанецький, Р. Парк); аномія (Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Р. Клоуард, Л. Оулин); чиказька школа; конфлікт культур і девіантних субкультур; соціальне научіння (Social Learning), включаючи теорію диференційованої асоціації та нейтралізації (Г. Беккер, Е. Сатерленд, Д. Крессі, Г. Сайкс і Д. Матза); контролю (Т  Хирши); символічний інтеракціонізму або стигматизація (Ч. Кулі, В. Гоффман, Ф. Танненбаум, Є. Лемерт); теорії конфлікту, включаючи марксистські і неомарксистські (К. Маркс, Р. Кіні, О. Ліазос); «сучасні» («радикальні», фемінізм, постмодернізм).

Досліджуючи дану проблему, робимо підсумки, що передумовами виникнення девіації у поведінці молоді можуть бути впливи зі сторони оточуючих, друзів, родичів та нездатність суперечити впливам на поведінку з боку інших індивідів, також однією з причин являється бажання молодої людини звернути на себе увагу.

Розглядаючи ситуацію в українському суспільстві спостерігаємо інтенсивне  збільшення девіацій у поведінкових практиках сучасної молоді, особливо це стосується негативних девіацій.  Стосовно позитивних девіацій, то становлення цього особливого феномену відбувається не дуже продуктивно.

Тож, проблема девіації у поведінкових практиках сучасної молоді потребує глибокого і розширеного вивчення.  Потрібно знайти певні шляхи для запобігання виникнення таких відхилень у поведінці молоді. Шляхами подолання та зменшення девіації у поведінкових практиках молоді, може бути, по-перше, введення системи державних законів щодо попередження девіантної поведінки, по-друге, на появу такого негативного явища впливає виховання , що також може бути застосовано не лише зі сторони сім’ї, а й зі сторони держави. Наступним методом уникнення появи девіантної поведінки може бути соціальній контроль, який повинен підтримувати, охороняти й зміцнювати нормативну систему, запобігати соціальним відхиленням і карати за них. Необхідно поширювати нормативні та правові знання серед молоді через засоби масової інформації, у навчальних закладах. Також необхідно брати до уваги і психологічну сторону виникнення девіацій, досліджувати її причини виникнення та розробляти способи подолання і попередження, на ґрунті отриманих знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аристотель Сочинения. - М.: ИС, 1983. -  Т. 4. - 389с.
2. Актуальные проблемы девиантного поведения: Борьба с социальными болезнями. Ежегодник/ РАН. Ин-т социологии. — M.: Политиздат, 1995. – 145с.
3. Беличева СЛ. Основы превентивной психологии. - М.: ИС, 1994. – 323с.
4. Бестужев-Лада И.В. Молодость и зрелость: Размышления о некоторых социальных проблемах молодежи. – М.: Политиздат, 1984. – 289с.
5. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. – М.: ИС РАН, 1995. – 167с.
6. Гилинский Я.И., Афанасьев В. С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учеб. пособие. – М.: СПб., -1993. – 367с.
7. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России. - М.: ИС РАН, 1996. – 654c.;
8. Гилинский Я.И. Девиантное поведение молодежи // Социология молодежи. – М.: СПбГУ, 1996 - С.279 - 331;
9. Гилинский Я И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социологические исследования. – М.: СПбГУ, 1991.- № 4. – С.56;
10. Гилинский Я.И. Девиантное поведение в зеркале социологии (по материалам Советского Союза).- В кн.: Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля. - М.: Наука, 1992. – 217с.;
11. Гилинский Я. Девиантность, социальный контроль и политический режим // Политический режим и преступность. – М.: СПб, 2001. - №16. - С.39-65;
12. Гилинский Я. Криминология: Теория, история, эмпирическая база, социальный контроль. – М.: СПб., 2002. – №3. - С.30-33;
13. Демичева А.В. К вопросу об особенностях девиантного поведения и сознания современной молодежи // Харьковские социологические чтения - 95. Доклады и сообщения участников. – Харьков: ТАЛАНТ, - 1995. - №17. – С.45-51;
14. Демичева А.В. Особенности девиантного поведения молодежи в условиях трнсформации украинского общества // Материалы международной научно-практической конференции, октябрь 1995. - Киев, UAPRINT, 1995.- 234с.;
15. Демичева А.В. Причины и факторы роста негативного девиантного поведения в условиях трансформации украинского общества // Придніпровський науковий вісник, - Дніпропетровськ:  Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, 2006. - №18. – С.34-47;
16. Демків О.Б.  Перспективи та проблеми  становлення теорій середнього рівня в сучасній українській соціології:  соціологія девіантної поведінки// Вісник Львівської державної фінансової академії. – Львів: Львівська державна фінансова академія, 2007. - № 7. – С. 51– 64.
17. Проблемы борьбы с девиантным поведением / Отв. ред. Б.Левин.- М.: ИС АН СССР, 1989. – 287с.;
18. За здоровый образ жизни (борьба с социальными болезнями), в 2-х кн./ Отв. ред. Б Л евин. - М.: ИСАИ СССР, 1991. – 361с.;
19. Кампанелла Т. Город Солнца. – М.: ИС, 1947. – 165с.;
20. Коэн А. Содержание делинквентной субкультуры // Социология преступности. - М.: ИС АН, 1966. - №23. – С. 43-47;
21. Коэн А. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняющегося поведения // Социология сегодня. - М.: СПб., 1965. - №12. – С. 20-521.;
22. Кузнецов И. Е. Коррупция в системе государственного управления: социологическое исследование. Дис. канд. соц. наук. – М.: СПб., 2000. – 78с.
23. Лащова Л.А., Шурупова М.Ф. Социологическая теория девиантного поведения // Социально-политический журнал. – М.: ИСАИ СССР,1993. - № 4. – С.34-46;
24. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. - М.: Речь , 2001. – 356с.;
25. Мор Т. Утопия. – М.-Л.: Academia, 1947. – 259с.;
26. Моисеев Н.Н. Расставание с простотой. - М.: СПб., 1998. - 125с.;
27. Новые направления в социологической теории. - М.: СПб., 1978. -  С. 98, 99, 101;
28. Социальные отклонения - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юрид. лит., 1989. – 361с.
29. Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994, - 688с.;
30. Спиноза Б. Избранные произведения. - М.: Фенкс, 1957. -  Т.1. – 554с.;
31. Щедровицкий Г. П. Проблемы методологии системного исследования. - М.: Юрид. лит., 1964. – 457с.;
32. Goode E. Deviant Behavior. Second Edition. - New Jersey: Englewood Cliffs, 1984.  – 345p.;
33. Caffrey S., Mundy G. (Eds.) The Sociology of Crime and Deviance. - Selected Issues.: Greenwich University Press, 1995. – 345p.;
34. Luhmann N. Die Wissenschaft die Gesellschaft. - Frankfurt am Main.: Suhrkamp Verlag, 1996. - S. 2. – 342p.;
35. Jacobs J., Potter К. Hate Crimes: Criminal Law & Identity Politics. - New Jersey.: Oxford University Press, 1998. – 654p.