Вплив девіації на поведінкові практики сучасної молоді

Молодим людям гостро не вистачає яскравих вражень або через надлишок вільного часу, який заповнюється безглуздими вчинками, що додають адреналіну  та першими спробами різних речовин, або через нав’язливий вплив «поганої компанії», що призводить до чинення негативних девіацій. Сірість, щоденність буття, позбавлена позитивних емоцій і задоволень, підштовхує деяких з них до вживання наркотичних і токсичних речовин. Вживання наркотиків можна розглядати як складну молодіжну субкультуру, овіяну таємничістю, виконуючу функцію втечі від реальних проблем, труднощів, невпорядкованості у світ міражів і ілюзій. Причому, у багатьох категорій молоді немає нестачі вільного часу. Комерціалізація дозвілля не дозволяє багатьом молодим людям проводити вільний час цікаво й з користю для здоров'я (фізичного й духовного).

Одним з найбільше трагічних  типів девіантної поведінки є  самогубство або суїцид. Суїцид (від  англ. suicide – самогубство) – дія, навмисно спрямована на позбавлення себе життя. До суїцидів не можуть бути прилічені випадки загибелі по необережності, а також у стані неосудності. В основі будь-яких суіцидальних проявів лежить соціально-психологічна дезадаптація [17, с.43]. Дослідження свідчать, що фактором, який провокує суїцидальну поведінку, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і родинний стан. Рівень самогубств найчастіше стійко корелює з рівнем промислового розвитку країни й часток населення, що проживає в містах. Чим вище ці показники, тим, як правило, вище рівень самогубств. Все це дає підстави бачити причини росту або скорочення числа самогубств у конкретних особливостях способу життя (наприклад, побутової невпорядкованості), специфіці міжособистісних відносин, ураховувати історичні, релігійні й культурні традиції, які зложилися в тій або іншій країні, у тому або іншому регіоні. Звичайно, безсумнівний зв'язок суїцидного поводження з іншими формами соціальних відхилень, наприклад, з пияцтвом [15, с.24–26].

Дослідниками визначаються певні особливості суїцидальної поведінки саме серед молоді. Для суїцидентів молодіжного віку характерне прагнення бути свідком реакції навколишніх на свою смерть. При здійсненні суїциду смерть не планується дітьми й підлітками з такою визначеністю, як дорослими. Відсутність у молоді знань про самогубства створює підвищену погрозу смерті поза залежністю від форми самовпливу. Небезпеку також підвищують вікові особливості біологічної реактивності організму на такі наслідки суїцидальной спроби, як інтоксикація, травми або асфіксія [15, с.49].

Проституція як соціальне  явище, властиве історичним формам громадської  організації, виникши в найдавніші часи, зберігається до наших днів. Сам термін «проституція» походить від латинського слова «виставлятися привселюдно» (prostituere). Зазвичай під проституцією розуміють позашлюбні статеві відносини за плату, що не мають у своїй основі почуттєвого потягу. Суспільство розділилося на прихильників легалізації проституції, які посилаються на те, що в жодній країні не вдалося знайти діючих способів її ліквідації. Супротивники цього «соціального зла» вимагають заборонити будь-яку форму продажу жіночого тіла й прийняти суворі закони проти сутенерів, самих повій і тих, хто створює їм рекламу. Заняття проституцією у молодіжному віці, як правило, сприяє прилученню молоді до паління, вживанню алкогольних напоїв, наркотичних і токсичних речовин; супроводжується різними правопорушними діями (крадіжки, хуліганство), а часом і злочинами.

Профілактика проституції  молоді повинна містити в собі комплекс соціальних, психолого-педагогічних, медичних, адміністративно-правових мір. Особливу увагу варто приділити  відпрацьовуванню механізмів, що забезпечують захист прав і інтересів дитини й статевого виховання [15, с.50]. Усі види девіантної поведінки взаємопов`язані та здійснюють один на одного взаємний вплив, мають загальну природу виникнення. Взаємовплив та взаємозалежність є відносно стійкими та можуть мати вид індукції декілька форм соціальної патології, коли одне явище підсилює інше.

Таким чином, в суспільстві  спостерігається суперечливість функціонування моральних і правових норм, яка  викликає розмитість меж дозволеної та девіантної поведінки, і як наслідок – розповсюдження усіх видів відхилень  серед української молоді, їх взаємозв`язок та набування ними надзвичайних форм.

У сучасному суспільстві  девіації стали одним із факторів формування поведінки молоді. А усі види девіантних проявів залежіть чи то від внутрішніх факторів особистості, чи то від зовнішніх виливів. В залежності від цих формувань розрізняється позитивна і негативна девіація, прояв якої впливає не лише на , так би мовити, «виконавця» цієї девіації , а й на оточуючий соціум, і визначає цим самим взаємозв’язок  індивіда і суспільства.

2.3. Роль і місце девіації у формуванні поведінкових практик сучасної української молоді.

У сучасних умовах українського суспільства негативну девіантну поведінку молоді можна оцінювати як соціальне явище, для якого характерні просторова поширеність, стійкість у часі, розповсюдженість серед соціально-демографічних груп, множинність такої поведінки. В свою чергу, негативна девіантна поведінка може включати такі види: делінквентна поведінка (злочинність, правопорушення), тобто порушення офіційних норм, та аморальна поведінка, що порушує неофіційні норми. Аморальна поведінка може бути поділена на асоціальну (алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцидальна поведінка) та деструктивну (екстремізм) [5, с.57].

Розглядаючи позитивну девіацію молоді, йдеться про нестандартну особистість, для якої характерними є оригінальні, творчі ідеї, що мають суспільну значущість і, загалом, свідчать про успішний процес соціалізації та відіграють позитивну роль у прогресивному розвитку молодого покоління. Позитивна девіація формує добрих, розумних та культурних молодих людей, що не може не радувати. Саме такого покоління , на наш погляд, і бракує сучасному українському суспільству.

Молодь страждає від нерівності становища, нерівності шансів отримати відповідну потребам роботу, матеріальну  нагороду за свою працю, житло, одяг. Протиріччя між потребами людей, які постійно зростають, та нерівними можливостями їх задоволення набувають серед  молоді особливо гострого характеру  в силу розбіжності між підвищеним енергетичним потенціалом молоді, бурхливим  розвитком їх фізичних, інтелектуальних, емоційних сил та недостатньою соціальною зрілістю, професійним та життєвим досвідом. Найбільш розповсюджені у молодіжному девіантному середовищі наркоманія, алкоголізм, проституція та схильність до суїцидальної поведінки.

У рамках дослідження мотивів  першого вживання наркотичних речовин, Соціологічним центром ім. Н.В. Паніної  у 2007 році було одержано такі результати. Серед причин першого вживання наркотичних речовин були виокремлені : наявність вільного часу, нецікаве проведення часу, рекомендація друзів. Для багатьох молодих людей характерне невміння одержувати задоволення від повсякденної роботи, досягнутої мети, перемоги над собою. Не секрет, що вживання наркотиків супроводжується безладними сексуальними контактами юнаків і дівчат, збіднює їх в емоційній і інтимній сферах [16, с.54].

Суттєвий вплив на формування особистості має стиль взаємовідносин з батьками, котрий лише частково зумовлений їх соціальним і матеріальним статусом. Виділяються п’ять стилів взаємовідносин у сім’ї, що позначаються на тактиці сімейного виховання: диктат, опіка, конфронтація, мирне співіснування, співробітництво, серед яких лише останнє є оптимальним стилем взаємодії, який не призводить до девіантної поведінки. Всі інші частіше за все сприяють формуванню негативної поведінки. До девіантної поведінки можуть призводити як надмірна опіка, так і ліберальне співіснування, тобто безконтрольність та бездоглядність, надання дитині повної свободи та незалежності. Також дуже великий вплив на «формування» девіантної поведінки молоді має шкільна дезадаптація та засоби масової інформації [3, с.79].

Спостерігається криза соціальної сфери в силу суперечливого впливу основних суб'єктів соціуму (родини, навчального закладу, групи однолітків, засобів масової інформації) на молодих людей. Незважаючи на конфлікти з батькам, родина є для них значимою сферою життя [16, с.57]. Вона впливає на її членів через традиції, які зложилися, стиль спілкування, емоційну атмосферу, самим укладом життя програмуючи подальший життєвий шлях дітей. Серед традиційно виконуваних родиною функцій на перше місце в умовах нестабільного суспільства виходить психотерапевтична, «підтримуюча» функція, що дає її членам почуття захищеності й психологічного комфорту. Залежно від того, наскільки повно реалізовано цю функцію, можна судити про ступінь благополуччя родини, її можливості протистояти девіантній поведінці молодої людини, яка у ній проживає.

Ще одним важливим фактором формування девіантної поведінки молоді є соціальне оточення [16, с.59]. Шанс стати наркоманом вище в тих, хто спілкується з людьми, які вживають наркотики (алкоголіком – з людьми, які зловживають алкоголем і т.д.). Тому що тенденція до наслідування є об'єктивною особливістю процесу соціалізації особистості, що формується, то не можна не враховувати і явище наркоманії як одну з моделей соціального поводження.

Але наслідування, далеко не головний фактор ризику. Розглядаючи девіантні практики молоді варто з’ясувати причини їх виникнення [14, с.64]. Спираючись на результати лонгітюдного дослідження  А.В. Демичевої «Причины и факторы роста негативного девиантного поведения в условиях трансформации украинского общества», проведеного в 2006-2007рр., зазначимо на специфіці виокремлення девіантних форм поведінки в Україні. За результатами даного дослідження, найбільш часто відрізняються причини, пов'язані з головними віковими особливостями: прагненням до активного пізнання навколишнього світу (перші два варіанти відповідей, представлених у таблиці) і себе (четвертий варіант), а також із самим процесом соціалізації, адаптації до нових життєвих умов, ствердженням себе в середовищі (третій варіант) і виникаючими у зв'язку із цим проблемами (п'ятий варіант). Серед інших причин, об'єднаних нами в таблиці в одну групу (останній рядок) називалися такі, як прагнення викликати співчуття до себе, дія «на зло», «від, того, що не було чого робити» і ін. (табл. 1) [14, с.36].

Таблиця 1. Найбільш часті причини вживання наркотиків (в % до числа опитаних)

До числа факторів, що впливають на поширення проституції  серед молоді, варто віднести усе  більш зростаючу соціальну та матеріальну нерівність, що різко  позначається в молодіжному середовищі, а також швидко вкорінений міф  про престижність заняття проституції. Спонукальними мотивами для заняття  проституції можуть послужити цікавість, наслідування, бажання самоствердитися, протест, прагнення до гарного, забезпеченого  життя, спокушання, статевий потяг [23, с.19–20].

 Головні мотиви молодіжних відхилень є однаковими для української молоді, але для великих міст та сучасних мегаполісів характерний більший відсоток молодіжної девіації, ніж у сільських районах. На сучасному етапі відбуваються зміни та особливості, характерні для кожного виду відхилень: наприклад, щодо наркоманії, спостерігається значне зростання індивідів, що вживають декілька речовин відразу, більшість наркоманів вживає самостійно виготовлені наркотики, відбувається поширення соціальної бази наркоманів за рахунок забезпечених людей.

В період кризи, яку переживає українське суспільство, спостерігаються катастрофічні темпи зростання усіх видів молодіжної девіації та значне її омолодження, розповсюдження агресивного стилю поведінки серед молоді. Що до соціальної структури українського суспільства, фіксується його нестійкість, аморфність і невизначеність. У перехідний період виникає нова система відносин рівності-нерівності, інтеграції-дезінтеграції у соціальному просторі. Головним фактором, що зумовлює виникнення девіацій в таких умовах є соціальна несправедливість. Наслідки соціальної несправедливості в суспільстві можуть виявлятися у вигляді соціальних конфліктів, послабленні соціальних зв’язків та соціального контролю. Несправедливість на макрорівні трансформується на мікрорівень і виявляється у поведінковій та ментальній спрямованості вчинків людей. З феноменом соціальної несправедливості пов’язане відчуження, дисбаланс між потребами та можливостями їх задоволення [11, с.45].

Протиріччя між потребами людей, які постійно зростають, та нерівними можливостями їх задоволення набувають серед молоді найбільш гострого характеру в силу розбіжності між підвищеним енергетичним потенціалом молоді, бурхливим розвитком її фізичних, інтелектуальних та емоційних сил та недостатньою соціальною зрілістю, професійним та життєвим досвідом. Саме молодь особливо потребує соціального визнання, самоствердження. Незадоволення ж цих потреб може призвести до спроб реалізувати себе в поведінці, що відхиляється.

Таким чином, негативні прояви соціальних девіацій значною мірою визначаються системою виховання, яка прийнята в суспільстві та родині, законодавством щодо дотримання принципів і норм виховання, системою державних заходів щодо подолання соціальних девіацій. Відповідальність за це рівною мірою лягає на батьків і державу, особливо в умовах неповної визначеності норм соціальної відповідальності за неналежне виховання.

Проявами девіантної поведінки  молоді визначають алкоголізм, наркоманію, сексуальну розпусту, агресивність , суїцидальні прояви та ні. А також поряд із негативними девіаціями йдуть і позитивні, такі як : творчий потенціал молоді, соціальна активність, новаторства, що не збігаються із загальноприйнятими цінностями та нормами , та вносять щось нове у формування та розвиток суспільства .