Вплив девіації на поведінкові практики сучасної молоді

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Факультет соціології та управління

Кафедра соціології

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З курсу «Загальна соціологічна теорія»

 

НА ТЕМУ:

«Вплив девіації на поведінкові  практики сучасної молоді»

 

 

 

Виконала  ст.групи 3111-1_____     __________  Остапенко Анастасія Анатоліївна

                                                        ^{(шифр)             (підпис і дата)                                                                                (П.І.П.)}

Керівник  доцент каф. соціології, к.соц.н.                   Гугнін Едуард Анатолійович

^{(посада)                (підпис і дата)                                                                                (П.І.П.)}

Консультант асистент каф. соціології____        _____  __Кулик Марія Анатоліївна

                                            ^{(посада )                                        (підпис і дата)                                                                                   (П.І.П.)} 

 

 

Запоріжжя

2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

Розділ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ДЕВІАЦІЇ НА ПОВЕДІНКОВІ ПРАКТИКИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ…………………..5

1.1. Уточнення основних  понять роботи: «девіація», «поведінкові  практики», «сучасна молодь»……………………………………………………...5

1.2. Історія дослідження  впливу девіації на поведінкові  практики сучасної молоді………………………………………………………………………………10

Розділ ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ДЕВІАЦІЇ НА ПОВЕДІНКОВІ ПРАКТИКИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ……………………..16

2.1. Особливості поведінкових  практик сучасної молоді…………………16

2.2. Позитивні та негативні  девіантні форми поведінкових  практик…..…20

2.3. Роль і місце девіації у формуванні поведінкових практик сучасної української молоді…………………………………………………………………26

ВИСНОВКИ ……………………………………….……………………………32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Актуальний стан українського суспільства характеризується заповненням соціального простору девіантними цінностями, відбувається ігнорування норм права та моралі. Найбільш гостро дана проблема постає  в українському молодіжному середовищі.

Спостерігається все більша схильність молодого покоління до делінквентоної поведінки та катастрофічне зростання молодіжної злочинності, бандитизму, наркоманії, алкоголізму, сексуальної розпусти, схильності до суїцидальної поведінки.

Соціологічні дослідження  девіантної поведінки молоді в Україні  набувають особливої актуальності, оскільки, протягом останніх років  масштаби поширення делінквентних практик набули розмірів, що загрожують соціальній безпеці в цілому. Проблем девіантності вже торкалася Міжнародна Соціологічна асоціація, та такі науковці як Я. Глинський, Б. Нагорний, О. Якуба та ін.. Поряд з девіантністю розглядалися і проблеми соціального контролю. Найгостріші проблеми, які науковці розглядали у свої дослідженнях були – наркоманія, алкоголізм, розпуста, схильність до суїцидів та ін..

Проблемна ситуація. 

На сьогодні спостерігається підвищення активності та демонстративної поведінки молоді, що може бути пов’язано із зміною форм девіантних практик, відповідно, особливої уваги і потребує дослідження комплексу причин та факторів, що визначають соціальні відхилення та особливості девіантної поведінки у молодіжному середовищі.

Об’єкт дослідження: поведінкові практики сучасної молоді.

Предмет дослідження: роль девіації у формуванні поведінкових практик сучасної молоді.

Мета дослідження - проаналізувати сутність девіантної поведінки, виявити причини та фактори появи девіації у поведінкових практиках сучасної молоді.

У відповідності до поставленої  мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Визначити основні поняття: «девіація», «поведінкові практики» «сучасна молодь».
2. Дослідити історію вивчення впливу девіаціії та девіантної поведінки молоді.
3. Виявити передумови виникнення девіації у поведінці молоді.
4. Проаналізувати зміни в сучасній соціокультурній ситуації України, та з’ясувати, який вплив вони чинять на виникнення та розповсюдження девіації молоді.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, узагальнюючих висновків та списку літератури. Загальній обсяг роботи : 36ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ДЕВІАЦІЇ НА ПОВЕДІНКОВІ ПРАКТИКИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

 

1. Уточнення основних понять роботи : «девіація», «поведінкові практики», «сучасна молодь».

Для повнішого розуміння  предмету дослідження та завдань  курсової роботи необхідно розкрити сутність основних понять. Це допоможе визначити  вплив, що здійснює девіація на поведінкові пракрити сучасної молоді. Проблема девіації є предметом наукового  осмислення як психологів, так і  соціологів. Що до українських соціологів, то представники харківської, луганської та дніпропетровської школи соціології досліджували цю проблему. А саме : Нагорний Б.Г., Сокурянська Л.Г., Якуба О.О., Демічьова А.В. Оскільки виокремлення феномену девіації як самостійного предмету дослідження відбулося лише на початку ХХ ст. , вважаємо за доцільне розглянути трактовку понять «дівіація» та «сучасна молодь» сучасними дослідниками.

За визначенням  І.Ю. Тархонової девіація – (від лат. deviato – відхилення) є однією із сторін всезагального поняття мінливості, що властива оточуючому нас світу, з властивою йому суперечливістю процесу розвитку, постійного прагнення до збереження і змінення. Саме поняття девіація безпосереднім чином пов’язане з девіантною поведінкою. За визначенням Я.І. Глинського поведінка людей є девіантною, якщо їх вчинки чи дії не відповідають офіціально встановленим чи фактично створеним в даному суспільстві нормам і правилам [8, с.31].

Девіантна  поведінка  завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю  людських вчинків, дій, видів діяльності поширеним в суспільстві або  його групах цінностям, правилам (нормам) і стереотипам поведінки, очікуванням, установкам. Це може бути не тільки порушення  формальних (правових) або неформальних (мораль, звичаї, традиції, мода) норм, але  й «девіантною» спосіб життя, «девіантною» стиль поведінки, не відповідні прийнятим  у даному суспільстві, середовищі, групі.

Аналізуючи погляди вище згаданих науковців, робимо висновок що, девіацією вважається поведінка  людей, що суперечить та порушує норми  і принципи встановлені в даному суспільстві. Ці порушення можуть стосуватися  як правових так і моральних норм. Девіантна поведінка ще визначається як поведінка, що відхиляється від загальноприйнятих правил поведінки та поводження в соціумі.

На думку А. Коена (A. Cohen), девіантна поведінка це «така поведінка, яка йде врозріз з інституціоналізованими очікуваннями, тобто з очікуваннями, поділюваними і визнаними законними всередині соціальної системи                      [ 21, с.520-521]». Е. Гуд зазначає, що девіантність - це «поведінка, яку деякі люди в суспільстві вважають образливою (неприємною) і яка викликає - чи може викликати у разі виявлення несхвалення, покарання або ворожість по відношенню до суб'єктів такої поведінки [32, с.17]».

 Девіантною називають  поведінку, яка не відповідає  нормам і ролям. Важливим в дослідженні девіантної поведінки є конкретизація. Точка відліку («норми»), відповідно до якої поведінку можна було б «спів ставити» та виміряти ступінь її девіантності. Використовують очікування (експектацій) відповідної поведінки, або - еталони, зразки поведінки. Деякі вважають, що девіантною можуть бути не тільки дії, а й ідеї, погляди. Девіантна поведінка нерідко пов'язують з реакцією суспільства на нього і тоді визначають девіацію як «відхилення від груповий норми, яке тягне за собою ізоляцію, лікування, тюремне ув'язнення або інше покарання порушника [29, с.203]».

Виходячи з цих загальних  уявлень можна дати наступне визначення: девіантна поведінка (deviant behavior) - це вчинок, дія людини (групи осіб), не відповідні офіційно встановленим або ж фактично сформованим у даному суспільстві (культурі, субкультурі, групі) нормам і очікуванням [8, с.12]. Сучасна «Енциклопедія кримінології та девіантної поведінки» (2001) розрізняє три основних підходи у визначенні девіантності: девіантність як поведінка, що порушує норми; девіантність як «реагуюча конструкція»; девіантність як порушення прав людини.

Якщо перший і третій з  цих підходів не потребують коментарів, то на другому варто зупинитися докладніше. З другої половини XX століття в соціології формується «конструктивістський»  підхід до багатьох соціальних реалій [5, с.48]. Виявляється, значна кількість соціальних інститутів і феноменів («фактів») не стільки існують об'єктивно, скільки штучно «сконструйовані». Такі поняття, як «злочинність», «організована злочинність», «наркотизм», «корупція», «тероризм», «проституція» і безліч інших - соціальні «конструкти» [12, с.30-33].

Об'єктивістський погляд на соціальні реалії як конструкції  не випадковий і має глибинні філософські  та методологічні основи. У епістемологічних дискусіях «на сьогоднішній день позначилися тенденції до розвитку конструктивістських концепцій, які  відмовляються від ідеалістичного або трансцендентального (і в  цьому сенсі суб'єктивного) обґрунтування. Замість цього вони передбачають наявність цілком реальних систем, які орієнтуються і повинні орієнтуватися  у спостереженні на власні конструкції, оскільки не мають власного доступу  до навколишнього світу, зовнішньому  середовищі (Umwelt) [34, с.2]».

Погляд на девіантність і  її різні прояви як певні конструкти, «виготовлені» в процесі реагування суспільства на небажані види поведінки, переважає в сучасній соціології девіантності і є, з нашої точки  зору, досить продуктивним. Процес конструювання  девіацій (за допомогою політичних рішень, статистики, засобів масової  інформації - ЗМІ та ін) докладно описаний у багатьох працях. Ролі ЗМІ в процесі конструювання девіацій присвячений розділ «Медіа і конструкція злочинів і девіантності» в збірнику статей «Соціологія злочинності і девіантності» [33, с.50-74]. На думку відомих німецьких кримінологів Н. Hess і S. Scheerer, злочинність - не онтологічне явище, а розумова конструкція, що має історичний і мінливий характер. Злочинність майже повністю конструюється контролюючими інститутами, які встановлюють норми і приписують вчинкам певні значення. Злочинність - соціальний та мовний конструкт [33, с.50-74]. Як відбувається конструювання однією з сучасних різновидів злочинності - «злочинів ненависті» («Hate Crimes»), тобто злочинних посягань проти «ненависних» меншин (афро-, іспано-, арабо- й азіатоамеріканцев, євреїв, геїв, лесбіянок і т . п.), досліджено в книзі американських кримінологів [35, с.84-103]. У цьому конструюванні («" Hate Crime "is a social construct») беруть участь ЗМІ і політики, вчені та ФБР [22, с.45].

Розуміння девіантності як «реагуючої конструкції» виходить з того, що суспільство і держава, вважаючи за необхідне реагувати на ті чи інші соціально значущі поведінкові форми, конструюють вид чергового «цапа відбувайла» - «мафія», «наркотизм», «гомосексуалізм »,« корупція »,« тероризм »і т. п.

Звичайно, за цими «етикетками» ховаються якісь об'єктивні реалії, форми людської життєдіяльності та їх носії, суб'єкти дій . Але громадська або державна оцінка цих проявів девіантності, само віднесення певних форм діяльності до девіантною - результат свідомої роботи владних, ідеологічних інститутів, що формують суспільну свідомість. Величезна роль у такій «конструкторської» діяльності належить політичному режиму [11, с.39-65]. Я. Глинський зауважує, що соціальні девіації - це соціальне явище, що виражається у відносно масових, статистично стійких формах (видах) людської діяльності, не відповідних офіційно встановленим або ж фактично сформованим у даному суспільстві (культурі, групі) нормам і очікуванням.  

Колектив авторів на чолі з академіком В.М. Кудрявцевим розглядає девіантну поведінку як відхилення, відступ від існуючих соціальних норм, їх порушення, «ненормальна поведінка» з погляду нормативно значущого фактора, стійко виявляються відхилення від соціальних норм, як корисливої, агресивної орієнтації, так і соціально-пасивного типу. Точку зору В.Н. Кудрявцева розділяє С.А. Белічева, яка розглядає девіантну поведінку як порушення процесу соціалізації дітей, поведінку, що суперечить прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам.

 Девіантність - прояв  порушення  соціальної регуляції поведінки, дефективності психічної саморегуляції. Ряд зарубіжних дослідників виходить з «псіхологозірованних» визначень поняття девіантної поведінки та безпосередньо не пов'язує його з впливом соціальних факторів. Наприклад, американський соціолог А. Коенг поведінкою, що відхиляється називає таке, яке «йде врозріз з інституційними очікуваннями», а англійський учений Д. Уолкс взагалі вважає, що «соціальне відхилення - це в значній мірі приписуваний статус», тобто суб'єктивно навішують «ярлик». A.B. Петровський і М.Г. Ярошевський дають таке визначення девіантної поведінки, як систему вчинків або окремих вчинків, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. У походженні девіантної поведінки особливо велику роль відіграють дефекти правової й моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери. Перші прояви поводження, що відхиляється іноді спостерігаються в дитячому і підлітковому віці і пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, незавершеністю процесу формування особистості, негативним впливом сім'ї і найближчого оточення .