Становлення соціальної роботи з сім’єю в зарубіжних країнах

• гуманізацію системи профілактики і попередження правопорушень, переважання охоронно-захисних заходів над заходами покарання і примушення;
• професіоналізація виховно-профілактичної і охоронно-захисної діяльності, введення спеціальних посад соціальних педагогів, соціальних працівників, «практичних» психологів по оздоровленню умов сімейного виховання;
• створення мережі спеціальних структур, покликаних допомагати сім'ї, школі, дітям, підліткам, юнацтву; психологічні служби, консультації, телефони довіри, соціальні притулки для дітей, що потрапили в критичну ситуацію;
• здійснення соціально-правової, психолого-педагогічної допомоги і підтримки сім'ї як головному інституту соціалізації, організація спеціальної роботи по оздоровленню умов сімейного виховання в сім'ях групи соціальної риски.

Знайомство з досвідом роботи різних країн дозволяє досліджувати сучасні тенденції по захисту  прав дітей і використовувати  цей досвід для об'єднання зусиль в реалізації міжнародних програм по профілактиці і попередженню негативних явищ в сім'ї.

2.3. Шляхи удосконалення вітчизняної системи підтримки сімей з дітьми з урахуванням зарубіжного досвіду

В останнє десятиріччя  зроблено важливий крок уперед у плані  науково-методичного забезпечення соціальної роботи із сім’єю. Вийшла ціла низка робіт [7, 18, 19, 22, 23, 31], заснованих на зарубіжному та вітчизняному досвіді соціальної роботи з сім’єю. Вони стосуються консультування сім’ї, формування батьківської компетентності, навчання викладачів (тренерів) для роботи з батьками, інноваційних технологій соціальної роботи із профілактики відмов від новонароджених дітей, створення, функціонування та розвитку прийомної сім'ї, родинної педагогіки, соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю, мобілізації громади на підтримку дітей та сімей, соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах та інших напрямів соціальної роботи, пов’язаних із сім’єю.

Таку роботу, безумовно, необхідно продовжувати, у тому числі з урахуванням сучасних тенденцій розвитку соціальної роботи. Зокрема, проглядається, на наш погляд, дві тенденції у формуванні знань у цій галузі. З одного боку, поглиблюється спеціалізація фахівців соціальної роботи щодо забезпечення різних напрямів соціальної роботи. З іншого боку, здійснення соціальної роботи потребує й ширшого уявлення про об'єкт соціальної роботи. У такому випадку єдиний об'єкт соціальної роботи – соціальна сфера – може конкретизуватися шляхом виділення складових частин, що дає змогу ефективніше застосовувати різні технології соціальної роботи [31, c.51].

Наприклад, у випадках розлучень використовуються можливості для заохочення участі обох батьків у процесі виховання дитини. Зокрема, в Парижі під патронатом мерії організовуються «Дні зустрічі» батьків (чоловіків) із дітьми, які після розлучення батьків проживають із матерями [31, с.297]. Така політика в європейських країнах веде до того, що жінки не народжують спеціально дітей, щоб скористатись соціальними допомогами, а подружні пари не розлучаються задля цього. Ефективною формою такої допомоги в Брюсселі (Бельгія), Москві (Росія) та інших містах за рубежем стали асоціації матерів, групи «самодопомоги» й інші громадські об’єднання цього типу. Вони, як правило, не чисельні (об’єднують 15-20 чоловік), працюють без спеціального приміщення, мають спонсорів, актив, зони впливу. Члени асоціації «Тільки мама» (Бельгія), наприклад, обмінюються дитячими речами, обговорюють спільно педагогічні проблеми, обмінюються інформацією щодо працевлаштування, подають один одному психологічну підтримку, кооперуються для догляду за дітьми, розв’язання побутових питань. Це робиться оперативно, індивідуально, тактовно, безкоштовно або з мінімальними витратами. Організація подібних груп є перспективною і в Україні.

Крім вказаних, заслуговують підтримки служби нянь і гувернерів, знайомств, «кризові центри» (для тих  одиноких людей, що впадають у відчай). Слід вдосконалювати роботу з школярами  за місцем проживання, включаючи територіальні  центри дозвілля для підлітків, для одиноких матерів, які відчувають матеріальні труднощі, доцільно створювати територіальні фонди «Одинокі батьки» чи секції (рахунки) в діючих благодійних формуваннях, батьківський всеобуч, рух милосердя, філантропічну діяльність бізнесменів та інші дієві форми підтримки одиноких батьків і дітей [31, с.299]. Так, територіальні соціальні організації широко розвивають, зокрема, допомогу нянечками «на декілька годин в день», «супровід дітей до школи», «для догляду під час канікул». Це робиться безкоштовно або на пільгових умовах, з гуманною метою, на благодійних засадах.

Одиноким батькам суттєвою підтримкою виступають різні форми  організації вільного часу дітей (групи  продовженого дня, гуртки, клуби за інтересами в місцях проживання), до того ж без оплати. У Польщі, наприклад, суд виділяє на допомогу одинокій матері куратора. В цій країні, також налагоджено систему соціально-побутових послуг за доступну плату малозабезпеченим неповним сім’ям. Їм надаються субсидії, пільги на оплату житла, призначаються стипендії [31, с.331].

У Швеції соціальна політика орієнтована на успішне поєднання  одинокими батьками родинних і професійних  ролей. Вона спрямована не на «підтримку бідності», а на зменшення нерівності. Поряд з підтримкою сім’ї у  цій країні активно реалізуються програми, метою яких є створення робочих місць, стимулювання здобуття освіти, перекваліфікацію, зайнятість жінок, в тому числі матерів з неповнолітніми дітьми. Держава забезпечує матеріальну підтримку навчання чи перекваліфікації, необхідних для пошуку в майбутньому краще оплачуваної роботи. Допомога ж призначена лише для дітей, а не утримання непрацюючих жінок. Тут функціонує розгалужена система поза сімейного догляду за дітьми. Будь-хто з батьків може використати оплачувану річну відпустку для догляду за дитиною. Існує скорочений робочий день для того, хто має дитину дошкільного віку, допомога на дітей і на житло для одиноких батьків одинакова. Кожному з батьків виплачуються лікарняні по догляду за дитиною. У випадках, коли самотні матері не отримують аліментів, їм виплачують значні кошти для забезпечення належного прожиткового рівня [31, с.292].

Отже, необхідно  вивчати і врахувати досвід зарубіжних країн, але значною мірою маємо  формувати власну політику щодо сімей, яка б врахувала історичний досвід, національні традиції, проблеми державотворення, особливості реалізації сучасної державної політики в Україні.

ВИСНОВКИ

Зарубіжний досвід соціальної роботи з сім’єю, заслуговує детального вивчення, інтерпретації і осмисленого застосування на теренах України. Тому слід звернути увагу на традиції і норми соціальної підтримки сімей з дітьми, які мають давню історію і починаються в США, з діяльності перших пансіонів допомоги, організатори яких виступали проти беззаконного використання дитячої праці, за покращення умов праці, здоров’я  жінок і дітей.

Для європейських країн  характерна підвищена увага до таких  категорій сімей як:  неповні малозабезпечені сім’ї, неповні сім’ї з дітьми, молоді батьки, сім’ї груп ризику,  багатодітні  сім’ї, одинокі батьки, сім’ї,  що мають дітей-інвалідів. Варто також звернути увагу на матерільну підтримку сімей з дітьми в США та країнах ЄС, де приділяється значна увага податковим пільгам сім’ям з дітьми, системі державної освіти, охороні здоров’ю, дитячих дошкільних установ та безкоштовному навчанню в них.

В країнах Європейського Союзу проводиться різна за механізмами, але єдина за вектором сімейна політика. Усіма країнами членами ЄС визнається необхідність підтримки багатодітних, неповних сімей, сімей ризику, сімей як соціально незахищеної категорії.

Уряди різних країн шукають свої підходи та моделі до реалізації політики щодо сімей з дітьми. У розвинутих демократичних країнах високий рівень економічного розвитку дає можливість забезпечити дітям якісний рівень життя, охорони здоров’я, освіти, розвитку їх творчих здібностей, забезпечуючи формування та становлення всебічно розвинутих та успішно соціалізованих дітей.

Існуючі проблеми у функціонуванні сім'ї на сучасному етапі обумовлюють  необхідність надання їй вчасної  допомоги з боку держави, суспільства. Тому робота соціальних служб щодо роботи з сім’єю є дуже актуальною і необхідною. У своїй роботі соціальний працівник поділяє сім'ї на дві групи: сім'ї благополучні і неблагополучні (за наявністю будь-якої деформованості сімейної структури). Основна робота соціального працівника проводиться з неблагополучними сім’ями, до яких відносять неповні, багатодітні, асоціальні сім’ї, сім’ї що перебувають на грані розлучення, в яких існує внутрішньосімейна жорстокість та сім’ї, які мають дітей-інвалідів. Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям.

Порівняльний аналіз моделей соціальної підтримки сім’ї  з дітьми дозволив з’ясувати, досвід роботи є багатогранним, і стратегії надання матеріальної і соціальної допомоги сім’ям в різних країнах відрізняються за обсягом і характером. Крім завдання із забезпечення прожиткового мінімуму, медичного обслуговування матері та дитини, перспективними напрямами діяльності соціальних служб є стратегії, спрямовані на поєднання батьківських і професійних ролей, організацію дозвілля, створення груп взаємодопомоги.

Водночас  необхідно зазначити, що в міжнародній  практиці реалізації політики щодо дітей  значна увага приділяється, насамперед, тим дітям, соціалізація та розвиток яких проходять в особливо складних умовах та обставинах, що часто призводить до їх де соціалізації та деградації. Узагальнення та аналіз різних міжнародних підходів дає змогу виділити такі пріоритетні напрямки реалізації політики щодо дітей в зарубіжних країнах:

1. Соціальна допомога сім’ям з дітьми;
2. Діяльність дитячих соціальних служб та спеціальних установ для дітей;
3. Усиновлення, опіка, альтернативні форми сімейного виховання;
4. Соціальна адаптація дітей-інвалідів;
5. Захист прав дітей та протидія насильству в сім’ї й жорсткому ставленню до дітей;
6. Соціально-правовий захист дітей-втікачів та безпритульних дітей;
7. Запобігання дитячій злочинності та правопорушенням;
8. Профілактика дитячої безпритульності.

 Соціальні працівники виступають  консультантами, помічниками, захисниками,  організаторами і координаторами  допомоги батькам та дітям.  Найчастіше соціальні працівники пропонують максимально об’єктивний варіант стосунків для співробітництва в інтересах дитини. Практика усиновлення, опіки та інші засоби, покликані мінімізувати нестачу належної допомоги і впливу одного з батьків. Зарубіжний досвід переконує в необхідності використання різних видів соціальної допомоги сім’ї. Він, безперечно, заслуговує вивчення, інтерпретації і осмисленого застосування на теренах України.

З урахуванням зарубіжного досвіду  доцільним для запровадження  в нашій країні є: надання з боку держави сім'ї певної економічної самостійності; профілактика насильства над дітьми і їх експлуатації; створення різних інституційних форм опіки, а також підтримка не інституціональних форм, зокрема “громадських”, матеріальну підтримку нанавчання чи перекваліфікацію, необхідних для пошуку в майбутньому краще оплачуваної роботи; податкові пільги для сімей з дітьми.

Необхідно вивчати і врахувати досвід зарубіжних країн, але значною мірою маємо формувати власну політику щодо сімей, яка б врахувала історичний досвід, національні традиції, проблеми державотворення, особливості реалізації сучасної державної політики в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1. Антонов А. И., Медков, В. М. Социология семьи. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 304 с.; Антонов, А. И. Микросоциология семьи. – М.: Инфа-М, 2005. – 368 с.
2. Баразгова Е. С., Козловская О. В. Семейная политика: проблемы субъекта // Семья в России. 1998. № 3–4. С. 34–51.
3. Батьківство в радість. Тренінговий курс з формування батьківської компетентності / автори-упоряд. Г. М. Лактіонова, І. Д. Звєрєва. – Вид. 2-ге, перероб. та доповн. – К.: Фенікс, 2009. – 360 с.
4. Бевз Г. М. Прийомна сім'я (оцінка створення, функціонування та розвитку). - К.: Главник, 2006. - 112 с.
5. Бех В. П. Цілісність соціальної роботи: методологічні, теоретичні та праксеологічні аспекти. – Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2002. – № 1. – C. 25-40.
6. Будник А. П. Супервізія і кураторство в соціальних службах: Роздуми про запровадження нових форм підвищення якості послуг // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2003. — № 1.
7. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів навчальних закладів. - К.: Академвидав, 2005. - 304 с
8. Гагарина Е. Ю., Коноплева, Н. А., Карабанова, С. Ф. Семьеведение.– М.: Изд-во «Флинта», 2009. – 383 с.
9. Гальчинська, О. А. Мобілізація громади на підтримку дітей та сімей: Тренінговий модуль з підготовки тренерів / О. А. Гальчинська, О. Ю. Герасимов, Т. Клаф, Н. М. Комарова. К.: Фенікс, 2010. – 80 с.
10. Грицяк Н. В. Гендерний паритет сучасності // Завуч. – 2000. – № 32. – С. 2.
11. Гурко Т. А. Программа социальной работы с неполными семьями // Практическая психология и социальная работа. – 2008. - №6. – с. 20-22. – 85 с.
12. Дивицына Н. Ф Семьеведение. – М.: Владос, 2006. – 325 с.;
13. Доуел М., Шадлоу С. Практика социальной работы.: пер. с англ. - М.: Аспект Пресс, 2001.-231 c.
14. Зайцева З. Г. Неблагополучна сім’я та її вплив на формування особистості дитини/ Соціальна підтримка молодої сім’ї. – К.: Адемпресс, 2011. – 182 с.
15. Зберегти сім’ю. Соціальна робота із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах / автори-упорядники: О. М. Мороз, Г. І. Постолюк, Т. В. Семигіна, О. С. Шпіленко. – К.: ЕКМО, 2008. – 160 с.
16. Зритнева Е. И., Клушина Н. П. Семьеведение. – М.: Владос, 2006. – 246 с.
17. Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Соціальна педагогіка // Навчальний посібник. – К.:ІЗМН, 2007. – 392 с.
18. Ковбас Б., Костів, В. Родинна педагогіка: у 3-х т. - Т. 1. Основи родинних взаємовідносин. – Івано-Франківськ, 2002. – 288 с.
19. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом. Состояние тенденции, перспективы. М., 2008.- 326 с.
20. Козубовська І. В., Керецман В. Ю., Товканець Г. В. Роль соціально-психологічної служби в роботі з сім’єю. – Ужгород, 2006. – 299 с.
21. Козубовська І. В. До питання про науково-теоретичні засади соціальної роботи. – Науковий вісник УжНУ. Сер. Педагогіка. Соціальна робота. – Ужгород: "Поличка "Карпатського краю", 2000. – № 10 (128). – С. 117-119.
22. Кубіцький С. Історія соціальної роботи в зарубіжних країнах. К.: ДАКККіМ, 2009. - 298 с.
23. Ламбаева И. А. Социальная работа за рубежом. Учебное пособие. - Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2000. - 110 с.
24. Лесгафт П. Ф. Сімейне виховання дитини та його значення. – М., 2006- 231 с.
25. Лукьянова И. Е., Шиповская, Л. П., Прохорова, Э. М. Семьеведение. – М.: Инфра-М, 2009. –265 с.
26. Мигович І. Становлення соціальної роботи як науки в Україні. – Соціальна політика і соціальна робота. – 2008. – № 1-2. – С. 72.
27. Никитина Л. Е. Социальная работа с семьей: современные подходы // Актуальные проблемы социологии, психологии и социальной работы: Ежегодник. - Барнаул, 2008. - Выпуск 2, ч. 2. - С. 277-283.
28. Осипова И. И. Основа семейной политики - социально здоровая семья // Государственная семейная политика (научная школа профессора Г. И. Климантовой). М., 2004. - С. 72–78.
29. Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи. – К., 2000. – 438 с.
30. Сатир В. Как строить себя и свою семью / Пер. с англ. - М.: Педагогика-пресс, 2002. – С.31.
31. Социальная защита семьи и детей: зарубежный опыт. - М., 2002.-341 с.
32. Соціальна робота: [навчальний посібник] // Соціальна робота. Книга ІІ. – К.:ДУССМ, 2002. – 440с.
33. Социальная работа: теория и практика / Под ред. А. Сорви-на.-М., 2001.- 234 с.
34. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – ДЦССМ, 2002. – 536 с.
35. Соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах / За ред.. І.Д.Зввєрєвої, Ж.В.Петрочко. – К.: Держсоцслужба, 2008. – 300 с.
36. Технологии социальной работы в различных сферах жизнедеятельности: Учеб. пособие / Под ред. проф. П.Д. Павленка. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 379 с.
37. Филиппова Г. Т. Ребенок для родителей и родители для ребенка// Семья и школа. – М., 2001.– № 7-8. – с. 7-9 – 40 с.
38. Ходас Г., Смерецька В. Lagom – золота середина Шведів. – Соціальна політика й соціальна робота. – 2007. – № 2-3. – С. 131-133.
39. Холостова Е. И. Социальная работа с семьей. – М.: «Дашков и Ко», 2006.–214 с.
40. Чорбинский С. А. Социальная работа и социальные программы в США. – М., 2010. -234 с.
41. Шеляг Т. В. Социальная защита семьи и детей (зарубежный опыт) / – М., 1992. – 164 с.