Становлення соціальної роботи з сім’єю в зарубіжних країнах

ЗМІСТ

 

 

   
ВСТУП

 

Актуальність дослідження.

Сім’я є надзвичайно важливим соціальним інститутом в державі. Саме від цього інституту значною мірою залежить перспектива розвитку всього суспільства. Роль сім’ї у суспільстві незрівнянна за своєю силою ні з якими іншими соціальними інститутами, тому що саме в ній формується і розвивається особистість людини, відбувається оволодіння соціальними ролями, необхідними для безболісної адаптації індивіда в суспільстві. Сім’я виступає як перший виховний інститут, зв’язок з яким людина відчуває протягом усього свого життя. Саме в сім’ї закладаються основи моральності людини, формуються норми поведінки, розкриваються внутрішній світ і індивідуальні якості особистості. Вона сприяє не тільки формуванню особистості, а і самоствердженню людини, стимулює її соціальну, творчу активність, розкриває індивідуальність.

Психологічний баланс сім’ї  полягає у поєднанні індивідуальних потреб, цілей, цінностей, звичок у загальносімейні, у формуванні на основі емпатії диспозицій до взаєморозуміння, взаємодопомоги, в  оптимізації сімейного мікроклімату. Потенційний соціальний ризик може реалізуватись в несприятливих економічних і психологічних умовах для виховання дітей, конфліктах, пияцтві, алкогольній і наркотичній залежності її членів, жорстокому ставленні всередині сім’ї. Можливими варіантами поведінки є залишення батьками без піклування неповнолітніх і нездатних до самостійного існування дітей та інших членів родини [22,с.17]. На подолання проблем сучасної сім’ї поставлені головні акценти у діяльності соціальних працівників.

Соціальна робота з сім'єю – це особливим чином організована діяльність, направлена на малі групи людей, що потребують соціального захисту і підтримки ззовні. Це один з різновидів соціального захисту населення, основним змістом якого є сприяння, допомога у відновленні і підтримці нормального функціонування сім'ї. Особливістю соціальної роботи з сім'єю є організаційний її аспект, що відображає дворівневий характер реалізації рівнів соціального захисту. Складаючи до певної міри самостійний контур, кожен рівень (діяльність представників органів освіти, охорона здоров'я, діяльність працівників соціальних служб Міністерства праці і соціального розвитку) як би автономно вирішує свої специфічні завдання відносно сім'ї, переслідуючи формально здавалося б одні і ті ж цілі – захист прав сім'ї, наданих нею пільг, проведення певних заходів і так далі.

Сучасний етап реформування суспільства, всього устрою життя сімей  демонструє, з одного боку, прагнення  організувати наукове забезпечення перебудови всієї системи соціальної роботи з сім'єю, а з іншої – відображає суперечливий характер спроб, що робляться. Як зазначають науковці, особливістю соціальної роботи з сім'єю сьогодні є, перш за все, емпіричний, багато в чому ще стихійний стиль здійснюваних змін у сфері соціального захисту і підтримки сім'ї [15, с.25].

У той же час важливо відзначити і другу особливість інтенсивний розвиток інтелектуального потенціалу соціальних працівників, сімейних соціальних педагогів, зокрема за рахунок системи базової і курсової підготовки фахівців, що розвивається. Сьогодні 85% місць компактного мешкання сімей забезпечено різними фахівцями, що мають базову освіту психолога, юриста, медика.

Третьою особливістю  нинішнього етапу становлення нової  професії є активна розробка теоретичних  основ соціальної роботи з сім'єю, переосмислення досвіду взаємодії з різними категоріями сімей, що з'явився. У цьому плані слід зазначити той факт, що тільки за десять останніх років виконано ряд досліджень, авторами яких є: А.П. Шамаєва, А.Ф. Евченко, Л.А. Коростильова, М.М. Семаго, О.А. Добриніна, О.О.Козлов, С. Кубіцький, Т.В. Бутенко, Ю.С. Моздонова, та інші.

Сім'я, подружні відносини  розглядалися такими авторами, як А. Вітек, А.Н. Обозова, В.І. Штільбанс, Е.С. Калмикова, Л. Бергкросс, С. Пейдж,С.В. Ковальов, С. Кратохвіл та інші. Незважаючи на широкий науковий інтерес до проблеми соціальної роботи з сім’ями, вона і сьогодні залишається надзвичайно актуальною та малодослідженою, оскільки змінюються умови, в яких функціонує сім’я, удосконалюються технології вирішення її проблем. Саме це і зумовило вибір теми випускної роботи – «Досвід зарубіжних країн у соціальній підтримці сімей з дітьми».

Мета дослідження - обгрунтувати можливості застосування зарубіжного досвіду в організації соціальної підтримки сімей з дітьми в Україні.

Об'єкт дослідження – соціальна підтримка сімей з дітьми в зарубіжних країнах.

Предмет дослідження – організаційні моделі соціальної підтримки сімей з дітьми в сучасних суспільствах.

Завдання дослідження:

• проаналізувати  становлення соціальної роботи з сім’єю в зарубіжних країнах;
• визначити сучасні підходи до організації соціальної роботи з сім’єю з дітьми в США;
• здійснити порівняльний аналіз різних моделей соціальної підтримки сімей з дітьми в сучасному соціальному просторі;
• розробити рекомендації щодо  можливості використання зарубіжного досвіду соціальної підтримки сімей з дітьми у вітчизняній практиці.

Для розв’язання поставлених  завдань використовувались такі методи дослідження:

теоретичні -  аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми – для виявлення особливостей організаційних моделей соціальної підтримки сімей з дітьми в зарубіжних країнах; порівняльний аналіз – для з’ясування спільних ознак і відмінних особливостей моделей соціальної підтримки сімей з дітьми в США, Європі та Україні; узагальнення досвіду, синтез – для з’ясування можливостей використання зарубіжного досвіду соціальної підтримки сімей з дітьми у вітчизняній практиці.

 Практична значущість дослідження полягає у тому, що розроблені рекомендації можуть стати в нагоді працівникам ЦСССДМ при розробці регіональних програм підтримки сім’ї, також викладені матеріали можуть бути використані студентами спеціальності соціальної роботи, які вивчають технології соціальної роботи в зарубіжних країнах.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювались на засіданнях кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки (протокол № 4 від 5.11.2011, протокол № 7 від 5.03.2012), а також опубліковані у вигляді статті «Особливості організації соціальної роботи з сім’єю в Німеччині» у підсумковій збірці наукових робіт студентів та магістрантів факультету психології, історії та соціології  «Сучасні соціально-педагогічні процеси в Україні: тенденції, реалії, перспективи» (ПОЧУЄМО, ЗРОЗУМІЄМО, ДОПОМОЖЕМО), Випуск 4, Частина І Херсон, 2012, - С.144-145.

Структура дипломної роботи: складається зі вступу, двох розділів, 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (який містить 41 найменування). Дослідження містить 1 таблицю. Основний  текст дослідження викладено на    40 сторінках.

 

РОЗДІЛ 1 
ПІДХОДИ ТА МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО СІМЕЙ З ДІТЬМИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

 

 

1.1. Становлення соціальної роботи з сім’єю в зарубіжних країнах

Зарубіжний досвід соціальної роботи представляє для нас, безсумнівно, значний теоретичний і практичний інтерес. Але при цьому ми повинні бути свідомі необхідності розробки власних концептуальних ідей як технологій здійснення соціальної і соціально-педагогічної роботи так і власної моделі підготовки відповідних професійних кадрів, з врахуванням особливостей історичного розвитку і сучасного стану соціальної ситуації в нашій країні. Цілком очевидно, що недоцільно заново відкривати „соціальний велосипед”, коли у світовій практиці уже існують апробовані методики і технології соціальної і соціально-педагогічної роботи. Проблема полягає у вивченні і виваженій адаптації кращих надбань зарубіжних країн з обов’язковим врахуванням особливостей нашої країни [23, c.18].

У всьому світі поняття  „соціальна робота" означає прояв  гуманності по відношенню до людини. Поняття „соціальна робота" виникло ще в біблійні часи як релігійний обов'язок людини, як система гуманітарних послуг людям які потребують допомогу. Однак, лише в минулому столітті соціальну роботу було визнано самостійною професією яка потребує спеціальної підготовки.

Соціальна робота з сім'єю – це особливим чином організована діяльність, направлена на малі групи  людей, що потребують соціального захисту і підтримки ззовні. Це один з різновидів соціального захисту населення, основним змістом якого є сприяння, допомога у відновленні і підтримці нормального функціонування сім'ї. Соціальна робота з сім'єю сьогодні є багатофункціональною діяльністю по соціальному захисту і підтримці, соціальному обслуговуванню сім'ї на державному рівні.

Соціальна робота з сім’єю – явище нове для України, яке масово впроваджується з 2001 року в практику центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на виконання Указу Президента України "Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей" (2000), державних програм "Українська родина", "Підтримки сім’ї на період з 2006 по 2010 рр." [7, c.39]. Для пошуку вітчизняної моделі соціальної роботи доцільно проаналізувати закордонні надбання, визначити можливості їх запозичення в Україні. І.В. Козубовська відзначає, що "сьогодні можна констатувати той факт, що поки що не існує загальноприйнятих норм побудови і викладу соціальної роботи. Це зумовлено тим, що на сьогоднішній день характер соціальної роботи, її побудова, основні поняття розглядаються по-різному, як представниками різних теоретичних шкіл, так і практиками. Немає однозначності серед учених у виділення області соціальної роботи" [22, c.117].

У цьому напрямку працювали такі зарубіжні та американські дослідники як М. Річмонд, Джейн Адамс, X. Нортон, Дж. Конопка, Р. Перелман та ін. Вони займалися пошуком загальних основ які б дозволили зрозуміти практичну суть соціальної роботи [19, c.164].

У даний час у багатьох країнах світу існують соціальні служби. Вони переслідують однакові цілі і виконують наступні завдання: надання з боку держави сім'ї певної економічної самостійності; профілактика насильства над дітьми і їх експлуатації; створення різних інституційних форм опіки, а також підтримка не інституціональних форм, зокрема “громадських”. Організаційна структура соціальної служби виглядає так: на рівні певної територіально-адміністративної одиниці існує спеціальна установа соціальної допомоги, що має певні організації типу центрів соціальної допомоги, розташованих в районах, де більшість клієнтів цих центрів проживає [23, c.31].

У руслі досліджуваної проблеми представляють інтерес різні підходи до сімейної політики за кордоном(табл.1)

                                                                                                       Таблиця 1.1

Узагальнення досвіду  зарубіжних країн в соціальній підтримці сімей з дітьми.

Країни	Наявність соціальної політики, структура соціальних служб
Франція	Проводиться соціальна і фінансова політика, державний спектр соціальних служб має таку систему: 1.Державна центральна  адміністрація, 2.Депертаменти, 3.Місцева влада. Існують  такі Асоціації: із захисту  дітей та підлітків, соціальна  служба для емігрантів, Національна  федерація хворих, інвалідів і  паралізованих. Напівприватні служби  управляються державою, комерційними  підприємствами та соціальними партнерами.
Польща	Основні цілі сімейної політики: допомога сім’ям віднайти фінансову самостійність (дбати про матеріальний рівень сімей через перехід від системи опікунства до допомоговості, щоб сім’я мала шанс сама про себе дбати. Тому потрібно ввести так звану „родинну платню” тобто податковий розрахунок в залежності від кількості дітей). Покращення умов житла громадян (ввести низькопроцентні кредити на помешкання) Приготування дітей та молоді до виконання сімейних та суспільних ролей (Дбати про належний моральний рівень сім’ї, виховання молодого покоління та забезпечення належного рангу сім’ї в суспільстві). Протиставлення негативним течіям зменшення населення та покращення демографічної ситуації в державі (Ввести такі правні розв’язання, щоб полегшити поєднання професійної діяльності, особливо матері, з працею в сім’ї та вихованням дітей).
Швеція	Діяльність соціальних служб будується відповідно до діючого  законодавства. Найбільш важливими  документами в галузі є: - законодавчий акт  про соціальне обслуговування;
	продовження табл.1.1.
Країни	Наявність соціальної політики, структура соціальних служб
	- акт про медичне  обслуговування й охорону здоров’я; - акт про надання  соціальних послуг розумово відсталим.
Німеччина	Загальні соціальні служби створюються в громаді. Вони одержали розвиток від існуючої раніше служби сімейної опіки, тому основна сфера їх діяльності – сім’я та її оточення. Загальні соціальні служби мають справу, як правило, з багатьма групами фахівців і широким спектром проблем, для розв'язку яких може бути задіяно одночасно кілька різних спеціальних служб. У завдання загальних служб входить з'ясування причин сформованої складної ситуації в сім’ї, інформування про можливості надання профілактичної допомоги при усуненні (або запобіганні), наприклад, міжособистісних конфліктів. У вирішенні проблем і завдань загальних соціальних служб беруть участь соціальні працівники або соціальні педагоги, у функції яких входять: інформування, консультування, аналіз і оцінка ситуації, надання безпосередньої допомоги. Вони використовують методи індивідуальної.    У цілому по країні існує три види спеціальних соціальних служб: а) створені усередині  загальних соціальних служб як результат, реакція на потребу, що виникла в  районі; б) діючі за межами загальних служб для вирішення особливих проблем у місті або сільській місцевості;  в) не зв'язані  по своїх завданнях із загальними  соціальними службами. До таких  організацій відносяться соціальні  служби на підприємствах, в  армії, сільській лікарні й  ін., які не пов'язані з місцевими органами соціального керування.
Великобританія	Мережа соціальних служб  у Великобританії є добре організованою, має давні традиції і добре  підготовлених спеціалістів. Функції  соціальних служб поляають у соціальному  захисті і допомозі
	продовження табл.1.1.
Країни	Наявність соціальної політики, структура соціальних служб
	різним категоріям громадян, які в силу вікових, етнічних, демографічних  умов, а також в силу порушення  фізичного або психічного здоров’я потребують підтримки держави. Таким чином,    в сфері діяльності соціальних служб опиняються
	діти, підлітки і молодь, а також сім’ї, які потребують соціального, психологічного захисту  чи матерільної допомоги. Соціальні  служби є виключно бюджетними організаціями  і надають населенню безкоштовну допомогу. Суттєвою обставиною є  незалежність соціальних служб від навчальних, медичних та інших закладів, які відповідають за освіту, виховання і здоров’я підростаючого покоління.
США	Становлення системи  соціального захисту та соціальних служб у США починається з діяльності перших пансіонів допомоги бідним, організатори яких виступали  проти беззаконного використання дитячої праці, міської антисанітарії, за покращення умов праці, здоров’я жінок і дітей, за судовиробництво у справах неповнолітніх. За розвиток народної освіти. Сфера соціальної роботи в країні постійно розширюється, діяльність соціальних парцівників поширюється на різні урядові організації, підприємства, офіси, школи, центри охорони здоров’я, агенства по охороні сім’ї та дитини, військові підрозділи, церкви, тюрми. Роботу з дітьми й сім’ями можна класифікувати по-різному. Найпростіша класифікація полягає у виділенні двох основних напрямків: «робота в домашніх умовах» і «робота поза будинком».  «Робота в домашніх  умовах» містить у собі наступні види послуг: - фінансова допомога; - соціальний захист; - сімейна терапія; - денний догляд; -послуги, пов'язані з веденням домашнього господарства. Основна допомога, яка надається дітям і сім’ям,
	продовження табл.1.1.
Країни	Наявність соціальної політики, структура соціальних служб
	- фінансова.
Швейцарія	У соціальній сфері Швейцарії  значна частина роботи, що здійснюється соціальними працівниками, направлена на здійснення реабілітаційних дій. Завдяки цим діям, допомога,        яку соціальні працівники надають, сприяє тому, що їх клієнти  набувають особові характеристики, що дозволяють їм самостійно вирішувати проблеми, що виникають в їх житті. Саме тому соціальна робота в значній  мірі є і реабілітаційною, вимагає  різноманітних методів виховання. Існують наступні організації, що працюють з клієнтами: а) служба соціальної допомоги населенню, однією з цілей якої є виявлення сімей, груп соціальної риски (багатодітних, неповних, студентських, таких, що мають інваліда, проживають в несприятливих житлових умовах, асоціальної поведінки батьків і дітей, самотніх, старезних) і надання ним сприяння в отриманні матеріальною, медичною, юридичною, психолого-педагогічною, соціально-побутовою і іншій необхідній допомозі. Виявлення у дорослих і дітей соціальних, особистих і ситуативних труднощів, допомога в їх подоланні шляхом підтримки, захисту, корекції і реабілітації; залучення в необхідних випадках з цією метою фахівців - юристів, психологів, педагогів; б) служба соціальній реабілітації, метою якої є соціальна допомога особам, що потрапили у важку життєву ситуацію, що повернулися з місць позбавлення волі, учбово-виховних і лікувально-виховних установ; в) служби по наданню різних видів допомоги сім'ї: сімейні консультації; служби знайомств; різні види сімейної освіти і самоосвіти; кабінети сексологій; педіатричні кабінети; педагогічні консультації і ін.

 

 Досліджуючи іноземний  досвід можна дати наступну  класифікацію основних підходів  до сімейної політики в Європейських  країнах:

• просімейний підхід. Політика направлена на заохочення народжуваності; допомогу матерям в поєднанні материнства і роботи (Франція);
• протрадиційний підхід. Направлений на збереження сім'ї як такий. Здійснюється часткова державна підтримка сім'ї, головне джерело підтримки — сама сім'я, община, громадські, релігійні, добродійні організації. Політика направлена в основному на те, щоб жінка не працювала, а виховувала дітей (Німеччина);
• проегалітарний підхід. Націлений на забезпечення гендерної рівності. Політика держави направлена на підтримку подвійної ролі працівника і батька, свободу вибору сім'єю своєї траєкторії, форми, структури (Швеція, Данія);
• просімейний неінтервенціоністський підхід. Припускає невтручання в життя сім'ї, оскільки сім'я сама в змозі забезпечити свої потреби, без значної допомоги з боку держави (Великобританія).

У багатьох країнах ефективно  та різнопланово функціонують дитячі соціальні служби. Зазначимо, що в  міжнародній практиці діють також  служби захисту прав дітей. Діяльність дитячих соціальних служб  в зарубіжних країнах орієнтована не тільки на дитину, а й на сім’ю в цілому. Вони мають одинакові цілі і виконують такі завдання: надання з боку держави сім’ї певної економічної самостійності; профілактика насильства над дітьми та жорстокого  ставлення до дітей; створення різних інституційних форм, зокрема «громадських».

Діяльність дитячих соціальних служб визначається, в основному, загальнодержавною програмою соціального обслуговування, а також регіональними планами. Організаційно дитяча соціальна служба виглядає так: на рівні певної територіально - адміністративної одиниці існує спеціальна установа допомоги, що має певні організації типу центрів соціальної допомоги розташованих в районах, де проживає більшість клієнтів. Так, спеціальна установа соціальної допомоги сім’ї з дітьми в США пропонує такі види підтримки:

1) організація груп  професійного навчання для батьків,  допомога по працевлаштуванню;

2) забезпечення нагляду  за дітьми, чиї батьки працюють  в денний або вечірній час;

3) створення і підтримка служб захисту дітей від насильства в сім’ї;

4) створення та інспеція  дитячих будинків, а також робота  з прийомними дітьми, спостереження  за адаптацією дитини;