Становлення соціальної роботи з сім’єю в зарубіжних країнах

3. Пакет допомоги по догляду за дитиною до 3-х років. Цей вид допомоги не покриває реальних витрат на дитину для більшості сімей. Найбільш суттєвим він є в Німеччині, де батьки протягом першого року життя отримують грошову допомогу у розмірі 67 % від зарплати, але не більше 1800 євро на місяць. У Франції виплачують 150 євро на місяць.

4. Спеціальна допомога  для малозабезпечених сімей з  дітьми. Ця допомога виплачується  в Греції, Іспанії, Італії. У Франції,  Ірландії, Португалії і Великобританії малозабезпечені сім'ї з дітьми отримують спеціальну соціальну допомогу, яка залежить від доходу сім'ї, на додаток до того, що вони мають від держави на загальних підставах.

5. Допомога одиноким  батькам. Економічна підтримка  одиноких батьків державою є важливою частиною політики щодо дітей в країнах-лідерах за рівнем народжуваності в Європі - у Фінляндії, Великобританії, Ірландії. У Франції і Бельгії така допомога надається у вигляді податкових пільг, а в Німеччині - у грошовому і матеріальному еквіваленті.

6. Допомога  при народженні другої, третьої  і наступних дітей. Вона може  бути як окремим видом допомоги, так і додатком до основної. Так, у Сербії не існує грошових  виплат при народженні першої  дитини, тоді як за другу отримують  майже 1000 дол., за третю - 1800 дол., за четверту - 2400 дол.

7. Спеціальні програми  для молодих батьків. Такі програми  існують у багатьох країнах,  але найбільш привабливим є  досвід Естонії. Один з молодих  батьків може отримувати протягом  року після народження дитини свою повну заробітну плату за останнім місцем роботи, але не більш ніж 1200 євро - три середні заробітні плати в країні [12, с.16].

У західних європейських країнах виділяють чотири стратегії  допомоги неповним сім'ям.

1. Стратегія допомоги  неповним малозабезпеченим сім'ям. У Великобританії половина одиноких батьків отримують матеріальну допомогу в рамках програми «Підтримка доходу». При цьому одинока мати не може залишатися вдома до досягнення дитиною 16 років, перебуваючи на утриманні держави. Одинокі матері одержують також допомогу на дітей, безплатно користуються послугами державних лікарень, мають переважне право на одержання державного житла.

2. Стратегія соціальної  допомоги одиноким матерям. У  Норвегії їм надається спеціальна  материнська допомога і вони можуть залишатися вдома до 10-річного віку дитини. Неповні сім'ї одержують також допомогу на дітей, якщо один із батьків не платить аліменти, допомогу на оплату житла, безплатну медичну допомогу та різні пільги в оподаткуванні.

3. Стратегія допомоги усім неповним сім'ям з дітьми. У Франції всі неповні сім'ї з дітьми одержують сімейну допомогу - як загальну, так і залежно від доходу. Вона включає: основну допомогу, допомогу на оплату житла, спеціальну допомогу матерям з дітьми до одного року, оплачувану матері (батькові) відпустку по догляду за дитиною (виплачується незалежно від того, працюють батьки чи ні).

4. Стратегія, орієнтована  на поєднання одинокими батьками  батьківської та професійної  ролей. У Швеції така політика  зорієнтована не на «підтримку бідності», а на мінімізацію нерівності. Тут реалізуються програми на створення робочих місць, стимулювання до одержання освіти, навчання, перенавчання та зайнятість, у тому числі й матерів з малолітніми дітьми. Одинокі матері (як і в Норвегії) отримують спеціальну допомогу, але вона надається дітям, а не матері.

Європейський досвід переконливо підтвердив необхідність подальшого удосконалення вітчизняної системи соціальної допмоги населенню, особливо в сучасних умовах євроінтеграційної стратегії України. Необхідно звернути увагу на різноманіття реальних державних механізмів впливу на побудову злагодженої системи соціального захисту в країнах Європейського Союзу.

1.3. Сучасні підходи до соціальної роботи із сім’єю у США

Соціальна робота в США  є соціально та культурно обумовленим явищем і професійною діяльністю, що спирається на традиції, норми і цінності американського суспільства, і розглядається як невід'ємна частина громадянського суспільства, інструмент демократичного примирення конфліктних інтересів і ціннісних систем, призначений виконувати функції посередника в системі соціальних зв'язків сучасного складно-структуроване і стратифікованого суспільства.

Робота з сім'єю у  США в практиці соціальної діяльності з'явилася результатом об’єднання двох тенденцій, що історично склалися: тривалих, неоднозначних відносин між соціальною роботою і сім'єю і міждисциплінарного руху за допомогу сім'ям [31, c.186].

Починаючи з 70-х років, в міжнародній практиці соціальної роботи міцно закріпився такий вид діяльності, як захист прав дитини. Цей напрям соціальної роботи виник через збільшення документально безпритульних дітей при живих батьках, жорстокого ставлення до дітей, що знаходяться в стаціонарних дитячих установах і прийомних сім'ях, невиправдане скорочення освітніх і виховних програм в інтернатах для дітей-сиріт.

У 1974 році в США вийшов загальний національний Закон про запобігання поганому ставленню до дітей і ліквідації його наслідків. Відповідно до нього був створений Національний Центр з проблем жорстокого поводження з дітьми і проблем занедбаних дітей. Цей Центр несе відповідальність за координацію служб захисту дітей, забезпечує і фінансує деякі дослідницькі проекти. Сучасна система служб захисту дітей в США включає чотири аспекти діяльності: повідомлення, розслідування, втручання і завершення справи [31, c.189].

Повідомлення. У деяких штатах наказують всім громадянам повідомляти про випадки поганого ставлення до дітей. Проте, будь-яка людина може зробити повідомлення. Воно має бути послане в певний проміжок часу (звичайно 24 години) в агентство соціальної служби захисту дітей або в поліцію. Закон штатів забезпечує недоторканість осіб, які зробили повідомлення, передбачається покарання за порушення конфіденційності.

Розслідування справи. Після  отримання повідомлення необхідно  ретельно його розглянути. У екстрених  випадках потрібно відразу ж вступити в контакт з сім'єю, в менш загрозливих випадках це можна зробити протягом 48 годин. У США службам захисту дітей наказано працювати 24 години на добу. Звичайне розслідування починається з відвідин сім'ї, де соціальний працівник обговорює повідомлення з батьками, спостерігає за дитиною і оцінює умови життя. Під час розслідування соціальний працівник повинен проводити регулярні медичні і психологічні огляди потерпілої дитини. Медичні служби мають право госпіталізувати дитину під тимчасовий захист, навіть якщо в цьому немає необхідності, без дозволу батьків. Соціальний працівник може звернутися до суду, якщо батьки чинять опір. У випадку якщо дитині дійсно загрожує серйозна небезпека, соціальний працівник, використовуючи штатне законодавство, повинен ізолювати дитину від сім'ї.

Втручання. Воно включає  конкретну послугу, підтримку і  терапію. Конкретна послуга пов'язана  з поліпшенням матеріального  становища в сім'ї. Багато дослідників вважають, що причина поганого ставлення до дітей, як правило, трапляється через скрутне матеріальне становище. Конкретна послуга може виражатися в грошовій допомозі, у вигляді продуктів, одягу чи оплаті житла. Підтримка направлена на зміну якості родинного життя. Терапія як вид втручання здійснюється різними агентствами в громаді і передбачає терапію індивідів, родинних пар і сімей в цілому. На думку вчених, добре працюють в цьому випадку нетрадиційні методи: групи взаємодопомоги жорстоких батьків (“Анонімні батьки”). Групи таких батьків існують зараз по всій країні [31, c.186].

Завершення справи. Передбачається, що воно може бути завершене на протязі 3-12 місяців. Проте, як показує досвід, на практиці це триває довше. Справа може бути припинена, якщо ситуація в сім'ї стала кращою і дитині вже ніщо не загрожує, або якщо не відбулося поліпшень, в такому випадку дітей ізолюють і поміщаються в приймальні установи.

Американський дослідник, Еван Імбер Блек, пише, що існують  специфічні моделі, приховані до певного  часу усередині сімей. Вони виявляються  лише при залученні сім'ї до сфери  дії соціальних служб. Такі ж самі моделі існують в надрах самих соціальних служб, і вони теж виявляються стикаючись з моделлю сім'ї. У таких випадках ситуація заходить в безвихідь [39, c.187].

Сьогодні  у США і у західних країнах  популярними стали послуги з надання допомоги сім'ям з дітьми в денний час. Як правило їх надають в денний час і вони можуть здійснюватися як вдома, так і в різних центрах, що знаходяться під державним або приватним контролем або навіть у сім'ях, які беруть на себе турботу про декількох дітей. Останні отримали в США назву сімейні дитячі центри. Такі дитячі центри родинного типу набувають в даний час все більшого поширення в країнах Західної Європи і США [17, с. 98]. Цікавим є те, що в ролі організаторів таких установ виступають сусіди. Дитячі центри родинного типу організовується жінками які не працюють, які мають під опікою власних дітей і беруться наглядати за дітьми сусідів в денний час. Найчастіше група складається з 3-4 дітей. Але деякі члени суспільства незадоволені тим, що ситуацію ніхто не контролює, що люди, які доглядають за чужими дітьми, не пов'язані з офіційними службами, та не пройшли відповідної підготовки. Хоча час показав, що ця форма виявилася дуже життєстійкою, і в даний час до такої взаємодопомоги вдається декілька мільйонів американських сімей [19, c.187].

З усього наведеного напрошується висновок, що існують різні підходи до роботи з сім'єю у США серед окремих фахівців і груп, сконцентрованих навколо різних навчальних центрів. Деякі з них представляють особливі «школи» сімейної терапії, інші сполучають в своїй роботі корисні характеристики різних методів. Відмінності існують, наприклад, в тому, як розглядаються взаємини між індивідом і сім'єю; у уявленнях про важливість тієї або іншої сторони життя сім'ї, про джерело проблеми або симптому, в підході до цілей втручання (це може бути вирішення окремої проблеми або серйозна зміна життю сім'ї), в тривалості роботи з сім'єю і так далі. В сімейній терапії є місце для різних поглядів.

РОЗДІЛ 2 
ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ 
СІМЕЙ З ДІТЬМИ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2.1. Система соціальних служб підтримки сім’ї в США

Аналіз зарубіжних досліджень кризових проблем дитинства указує на схожі риси прояву негативних тенденцій  у сфері гуманізації соціального  становлення особи дитини. До таких особливостей зарубіжні автори відносять соціальну відчуженість, негативні явища в сім'ї, процес маргіналізації молоді і тому подібне. За певних умов розвивається само руйнована модель поведінки неповнолітніх, що викликає зростання бродяжництво, безпритульність, що ведуть до злочинності, до зловживання наркотичними засобами, алкоголем [19, c.154].

Нова модель соціального виховання, на думку  зарубіжних учених, повинна будуватися перш за все на пошуку ефективних способів активізації сім'ї в процесі первинної соціалізації як провідного чинника; взаємодії з нею різних суспільних державних інститутів і добровільних організацій.

В даний час, соціальні  служби існують у багатьох країнах. Зазначимо, що в міжнародній практиці діють також служби захисту прав дітей. Діяльність дитячих соціальних служб в зарубіжних країнах орієнтовані не тільки на дитину, а й на сім’ю в цілому. Вони переслідують однакові цілі і виконують наступні завдання: надання з боку держави сім'ї певної економічної самостійності; профілактика насильства над дітьми і їх експлуатація; створення різних інституційних форм опіки, а також підтримка не інституціональних форм, зокрема “громадських”. Організаційна структура соціальної служби виглядає так: на рівні певної територіально-адміністративної одиниці існує спеціальна установа соціальної допомоги, що має певні організації типу центрів соціальної допомоги, розташованих в районах, де більшість клієнтів цих центрів проживає. Необхідно підкреслити, що діяльність дитячої соціальної служби в зарубіжних країнах орієнтована не стільки на дитину, скільки на сім'ю в цілому [22, c.76].

Розглянемо систему  соціальних служб у США.

Існують три типи організацій, які надають соціальні послуги для населення [31, c.123-125]:

Державні – фінансуються через бюджет, сформований штатом.

Приватні неприбуткові – фінансуються за допомогою федеральних  грантів, грантів штату і місцевих грантів, а також отримують дотації, призначені для державних програм.

Приватні прибуткові – фінансуються грошима, які клієнти  виплачують, щоб отримати послуги, дані організації засновані спеціально для отримання прибутку.

Типи послуг, які ці три типи організацій надають  для наступних категорій населення:

• Діти, Молодь, і Сім'ї;
• Дорослі і діти – інваліди;
• Зрілі і старі;
• Служба психіатричної допомоги.

Діти, Молодь і Сім'ї:

1. Державна Служба  по Захисту Дитини

• Заснована в кожному штаті на рівні округу як відділення від Управління Соціального Обслуговування;
• Округ – це територія усередині штату, що охоплює великі і маленькі міста, штат Вісконсін налічує 72 округи;
• У кожному окрузі є одна організація по захисту дитини і соціальні працівники;
• Ці соціальні працівники займаються справами, пов'язаними з поганим поводженням з дітьми або випадками, коли діти покинуті, а також надають послуги дітям і сім'ям;
• Будь-яка установа або особа, яка має відношення до дитини або підлітка, подає рапорт про підозру на погане поводження з дитиною, і після одного разу зробленого рапорту соціальний працівник йде в будинок до дитини і розслідує справу.