Соціологія

- сприяння адекватному висвітленню в засобах масової інформації теми міграції.

3. Соціально-психологічний напрямок (робота здійснюється в контакті з органами освіти й охорони здоров'я):

- психологічне консультування;

- психологічна корекція і допомога в соціальній адаптації;

- психологічна допомога в гострих кризових ситуаціях і умовах після травматичного стресу;

- психопрофілактика стресу;

- проведення психологічних тренінгів з мігрантами;

- навчання аутотренінгам і психологічній саморегуляції;

- психологічна діагностика розвитку дітей і підлітків з родин мігрантів;

- психологічна діагностика і консультування в області придбання нової спеціальності.

4. Соціально-педагогічний напрямок (робота здійснюється в контакті з органами освіти, охорони здоров'я і правопорядку):

- проведення консультацій з питань родини і виховання дітей;

- соціально-педагогічна робота з дітьми і підлітками;

- спеціалізована (корекційна) соціально-педагогічна допомога дітям і підліткам, що потребують її;

- соціально-педагогічна допомога дітям і підліткам, що мають проблеми в навчанні;

-контроль за одержанням освіти дітьми і підлітками з родин мігрантів;

- професійне консультування і сприяння одержанню професійної освіти підлітками і молоддю з числа мігрантів;

- профілактика девіантної поведінки;

- проведення дозвільних заходів для дітей і підлітків, спрямованих на адаптацію в нових умовах.

5. Соціально-правовий напрямок (робота здійснюється в контакті із судовими і правоохоронними органами):

- захист прав мігрантів;

- надання мігрантам інформації про їхні права й обов'язки;

- соціально-правове консультування.

6. Медико-соціальний напрямок (робота здійснюється в контакті зі службами охорони здоров'я):

- медико-соціальне консультування;

- надання долікарняної медичної допомоги;

- сприяння в проведенні диспансеризації мігрантів;

- контроль за адекватною санітарно-профілактичною роботою і дотриманням норм соціальної гігієни;

- допомога в придбанні полісів страхової медицини (видача сертифіката на медичне обслуговування);

- виявлення хронічно хворих і непрацездатних і організація для них спеціалізованих медико-соціальних консультацій;

- соціально-психіатрична діагностика і допомога;

- надання сприяння в придбанні лік і інших медичних засобів;

- при необхідності виділення фінансової допомоги на лікування;

- напрямок у спеціалізовані медичні установи;

- контроль за санітарним станом житла мігрантів.

7. Фінансовий напрямок - надання стартової допомоги (надання позичок):

- надання фінансової допомоги на основі принципу індивідуального підходу до кожної конкретної ситуації.

8. Соціально-економічний напрямок:

- консультування по соціально-економічних питаннях;

- надання допомоги в досягненні економічної самостійності;

- сприяння в підвищенні доходів.

9. Матеріальний напрямок (робота здійснюється в контакті з громадськими організаціями):

- надання продуктової допомоги;

- надання речової допомоги;

- надання іншої натуральної допомоги (ліки, буд матеріали і т.п.).

10. Соціально-трудовий напрямок (робота здійснюється в контакті зі службами зайнятості):

- надання сприяння в одержанні основної і додаткової роботи;

- надання сприяння у відкритті власної справи;

- консультування з питань праці, зайнятості і профорієнтації;

- допомога в професійній підготовці і перепідготовці.

3.3. Особливості соціальної роботи із дітьми біженців та вимушених переселенців

Набувши статусу «біженця», громадяни та їх діти стикаються з низкою проблемних питань, а саме:

працевлаштування;

оформленням документів на дитину, що народжена на в Україні у сім’ї біженців;

допомога від держави біженцям з дітьми;

оформлення документів при влаштуванні дитини у дитячий садок чи шкільний заклад та відвідування дитиною – біженця шкільного закладу;

продовження навчання дитини – біженця на Україні;

оформлення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми (її умови призначення та розмір);

навчання дітей біженців у школах – інтернатах санаторного типу в залежності від захворювання;

отримання біженцями середню чи вищу освіту;

отримання пенсії біженцями.

Але, сьогодні наша держава готова відповісти на дані запитання та реалізувати їх в повному обсязі як на теорії так і на практиці. Отже, відповідно до ст.20 Закону України «Про біженців» особа, якій надано статус біженця, має рівне з громадянами України право на працю.

Для того, щоб працевлаштуватися необхідно в податковій інспекції/адміністрації за місцем реєстрації отримати довідку про присвоєння ідентифікаційного коду.

Якщо особа не має статусу біженця, то така особа, згідно ст..8 Закону України «Про зайнятість населення», одержує право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування [4].

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, що набула за народженням громадянство того з батьків, якому наданий статус біженця, є громадянином України. На підставі цього органами реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації проживання родини Н. робиться відповідний запис у книзі реєстрації і видається свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена Ії належність до громадянства України [7].

Питання пов’язані з допомогою для сімей з дітьми регулює Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року [12].

Відповідно до ч.2 ст.1 вище зазначеного закону особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу на рівні з громадянами України.

ч.1 ст.3 передбачені наступні види державної допомоги сім’ям з дітьми:

1) допомога в зв’язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;

5) допомога на дітей одиноким матерям.

Призначають і виплачують всі види державної допомоги сім’ям з дітьми органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника)(ч.1 ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»).

Для оформлення дитини в дошкільний навчальний заклад відповідно до п.6 Положення про дошкільний навчальний заклад затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від12 березня 2003 року №305 – подається:

- заява батьків або осіб, які їх замінюють;

- медична довідки про стан здоров’я дитини;

- довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

- свідоцтво про народження.

Для оформлення дитини до загальноосвітнього навчального закладу відповідно до п. 22 Положення про загальноосвітній навчальний заклад затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №964 подається:

- заява батьків або осіб, які їх замінюють;

- копія і оригінал свідоцтва про народження;

- медична довідка встановленого зразка;

- документ про наявний рівень освіти (крім дітей, які вступають до першого класу) [18].

Конвенція про права дитини та Конституція України проголошує, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також народжені вони в шлюбі чи поза ним.

Відповідно до п.4 ст. 6 Закону України «Про загальну середню освіту» - іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у порядку, встановленому для громадян України [13].

ст.53 Конституції України передбачає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення ч.3 ст.53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» (справа про доступність і безоплатність освіти) під доступністю розуміється, що нікому не може бути відмовлено в праві на освіту, і держава повинна створити можливості реалізувати це право.

Діти біженців, які навчаються в дошкільних навчальних закладах державної і комунальної власності мають право на безкоштовне харчування в тому випадку, якщо батьки отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям». Підставою для звільнення є довідка про призначення такої допомоги, видана органами праці та соціального захисту [9].

А також відповідно до ч.3 ст. 33 Закону Україну «Про дошкільну освіту» – дітям першого і другого року життя за рахунок держави гарантується забезпечення спеціальними продуктами дитячого харчування, включаючи донорське вітамінізоване молоко, молочні суміші та дієтичні продукти, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [8].

Відповідно до п. 22 Положення про загальноосвітній навчальний заклад затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №964 - зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом директора, що видається на підставі особистої заяви (для неповнолітніх - заяви батьків або осіб, які їх замінюють) або направлень органів управління освітою, а також свідоцтва про народження (копії), медичної довідки встановленого зразка, документа про наявний рівень освіти (крім дітей, які вступають до першого класу). В зв’язку з цим в першу чергу, необхідно звернутись з відповідною заявою до директора школи за місцем проживання. В тому випадку, якщо батьки дитини не зможуть надати документи про наявний рівень освіти, з дитиною може бути проведена бесіда, для з‘ясування рівня знань [17].

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» – право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

п. 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 – передбачає, що для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім’ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи:

1) заяву;

2) документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім’ї;

3) декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);

4) довідку про наявність та розмір земельної частки;

5) довідку про склад сім’ї (до складу сім’ї, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновленні та підопічні діти цих осіб, у тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах до досягнення 23 років і не мають власних сімей).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» – розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом. (З 1 квітня 2005 року рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» для працездатних осіб у сумі 100 грн., непрацездатних осіб – 140 грн., інвалідів – 150 грн.).

Відповідно до п.4 ст. 6 Закону України «Про загальну середню освіту» - іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у порядку, встановленому для громадян України.

ст. 9 Закону України «Про загальну середню освіту» - передбачено, що до загальноосвітніх навчальних закладів належить і загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) I - III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування [11].

Відповідно до п.3. Інструкції про порядок комплектування загальноосвітніх санаторних шкіл - інтернатів дітьми затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 19.06.96 р. N 217 - зарахування дітей до загальноосвітньої санаторної школи-інтернату здійснюється наказом директора за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у разі подання таких документів: