Соціологічна творчість Питирима Сорокіна

     У рамках чуттєвої морально-правової системи Сорокін виокремлює головні різновиди: 1) активна чуттєва культурна ментальність (активне "епікурейство"), що шукає задоволення своїх потреб шляхом найефективнішого перетворення зовнішнього середовища: технологія, медицина, прикладні науки є знаряддям такого виду ментальності; 2) пасивна чуттєва ментальність (пасивне "епікурейство"), що характеризується прагненням задовольняти потреби не шляхом внутрішнього перетворення "себе" і не шляхом активної реконструкції зовнішнього світу, а через паразитарну експлуатацію та утилізацію зовнішньої реальності в тому вигляді, як вона є, і яка розглядається лише як засіб для отримання задоволення "Їж, пий, радій" - це гасла такої ментальності [16, с.49]; 3) цинічна чуттєва ментальність (цинічне "епікурейство"): цивілізація, де перебуває такий тип ментальності, у пошуках засобів задоволення своїх потреб використовує "своеобразную технику попеременного надевания тех идеационных масок, которые сулят принести материальную выгоду. Образцами этой ментальности являются все тартюфы мира сего - те, кто привык менять свой психосоциальный "цвет" и свои ценности, для того чтобы плыть по течению" [16, с.50].

     Право в системі чуттєвої ментальності також спирається на принципи гедоністичного світовідчуття й виступає як інструмент експлуатації одних соціальних груп іншими. Норми чуттєвого права, переважно відносні та умовні, захищають права еліти, її добробут та доступ до різних життєвих благ. Особисті та майнові відносини в системі чуттєвого права регулюються міркуваннями доцільності та взаємної вигоди, при цьому релігійні цінності не мають регулятивної сили, що дозволяє правосвідомості обходитися без божественних санкцій.

     Третій тип морально-правової цивілізації - ідеалістичний, являє собою своєрідний синтез норм і цінностей обох систем, "логічно інтегрований" тип культурної ментальності. "В количественном отношении это более или менее сбалансированное соединение идеациональных и чувственных элементов, с преобладанием, однако, элементов идеациональных. В качественном отношении она синтезирует посылки обоих типов в одно внутренне согласованное и гармоничное единство. Реальность для нее многогранна, имеет аспекты и непреходящего Бытия, и вечно изменяющегося Становления - духовного и материального. Ее потребности и цели - духовные и материальные, однако материалистически подчинены духовным. Способы их реализации заключаются и в самосовершенствовании в преобразовании внешнего чувственно воспринимаемого мира: другими словами, эта ментальность и идеациональному и чувственному воздает suum cuique (каждому - свое)" [8, с.50]. На тверде переконання Сорокіна, цивілізація, суспільство та людина не можуть існувати без Бога, без релігійно-моральних природно-правових цінностей абсолютного характеру й рано чи пізно західна цивілізація повернеться до ідеаціональних цінностей моралі та права з властивою їй повагою до універсальних нормативних абсолютів.

     Філософське осягнення змісту правокультурних проблем в перехідні епохи, а також пошук можливостей практично вплинути на навколишній світ характеризують творчу спадщину Питирима Сорокіна. Стан сучасної культури українського соціуму характеризується переважно прагненням до чуттєвої насолоди і споживацтва на збиток розвитку системи духовно-правових цінностей та ідеалів. Творчі ідеї П. Сорокіна стосовно пояснення масштабних соціокультурних змін можуть плідно застосовуватися при дослідженнях актуальних проблем української правової культури і дозволяють сподіватися на сприятливий прогноз стосовно шляху суспільства до "культури творчого завтра".

3. Наукові конференції присвячені 120 річчю П. Сорокіна

     25 березня 2009 р. в Москві відповідно до рішення Відділення громадських наук РАН відбулася Міжнародна наукова конференція "Наукова спадщина Питирима Сорокіна і перспективи динаміки цивілізацій в XXI столітті". Вступне слово вимовив віце-президент РАН академік РАН А. Д. Некипелов. На першому пленарному засіданні "Теорія соціокультурної динаміки Питирима Сорокіна - наукова основа трансформації суспільства в XXI ст." заслухали доповідь академіка РАН Г. В. Осіпова "Питирим Олександрович Сорокін - людина і учений. Зустрічі з П. Сорокіним ". Доповідач розкрив значущість наукової, політичної, громадської діяльності П. А. Сорокіна, що стояв у витоків російської соціології, першовідкривача ряду дослідницьких напрямів, що на все життя зберегло безкомпромісність, гідність і гордість, беззавітну відданість Батьківщині і науці.

     У доповіді доктора економічних наук Ю. В. Яковца "Інтегралізм Питирима Сорокіна і перспективи становлення інтегральної цивілізації" була представлена суть нового бачення майбутнього цивілізацій. У виступі члена-кореспондента РАН головного редактора журналу "Соціологічні дослідження" Ж. Т. Тощенко "Історико-соціологічні переконання Питирима Сорокіна на розвиток культури і сучасність " прозвучали ідеї спадкоємності і новаторства в духовному житті суспільства важливість множення і розвитку накопиченого досвіду, у тому числі, досягнень радянської культури. Доктор соц..наук, президент СоПСо Н. Є. Покровський у виступі "Російська північ в контексті теорії соціокультурної динаміки Питирима Сорокіна" повідомила про деякі результати дослідження російської півночі, у тому числі проблеми вакуумізації соціального простору, вимирання деревень.

     У центрі уваги другого пленарного засідання "Перспективи динаміки цивілізацій " були доповіді члена-кореспондента Б. Н. Кузика "Прогноз інноваційно-технологічної динаміки цивілізацій у якому прозвучав глобальний прогноз розвитку моделей світових фінансово-економічних стосунків, особливостей перспектив російського суспільства; академіка НАН Республіки Казахстан, віце-президента Національної академії природних наук РК Н. С. Бектурганова "Час епохальних інновацій ". На засіданні виступили також д. економ. наук,  Б. І. Холод (Україна, Дніпропетровськ), д. економ. н. А. І. Агеев, д. филос. н., іноземний член РАО (Ліван) Ф. Сухейль.

     У рамках третього пленарного засідання "Наукова спадщина Питирима Сорокіна і розвиток соціологічної науки і освіта в Росії " прозвучали доповіді д. філософ. н. В. А. Ядова "Відродження соціологічної науки в СРСР", д. філософ. н. С. А. Кравченко "Питирим Сорокін про соціальні кризи, шляхи їх подолання - і сучасність", д. філософ. н., головного редактора журналу "Євразія" Е. А. Баграмова, одного з небагатьох радянських вчених особисто знайомим з П. А. Сорокіним. В. В. Сапов і А. Ю. Согомонов представили монографії П. А. Сорокіна, видані в Росії з 1990-х років.

     Захід завершився врученням Золотої медалі Питирима Сорокіна "За видатний внесок у розвиток макросоціології, теорії і діалогу цивілізацій" В. А. Ядову, Н. Е. Покровскому і Фараху Сухейлю і Срібній медалі "Відродження соціології в Росії. За вклад в науку" С. А. Кравченко.

     16 - 17 квітня 2009 року в Санкт-петербурзькому державному університеті відбулася міжнародна наукова конференція - Перші Санкт-петербурзькі соціологічні читання " Питирим Олександрович Сорокін і сучасні проблеми соціології", приурочена до 120-річчя П. А. Сорокіна і 20-річчю факультету соціології СПбГУ. У роботі конференції взяли участь близько 400 учених Росії, країн ближнього і далекого зарубіжжя - Білорусі, Казахстану, Киргизії, Узбекистану, України, Латвії, Канади, Польщі, Сербії, Туреччини, студентів і аспірантів.

     Учасників конференції вітали проректор по науці СПбГУ, декан факультету соціології Н. Шпаків, директор Інституту соціології РАН, член-кореспондент РАН М. Горшков, академік Сербської Академії утворення Д. Маркович Генеральний консул США в Санкт-Петербурзі пані Ш. Гуолтни, представник Республіки Комі в Північно-західному регіоні РФ В. Кюршин.

     На першому пленарному засіданні з доповідями виступили А. Бороноєв, М. Горшков, Ю. Яковец, Д. Іванов, Ж. Тощенко. Проф. А. О. Бороноев відмітив серйозний вплив П. Сорокіна на сучасну соціогуманітарну творчість, внесок у розвиток університетського (академічного) етапу вітчизняної соціології, активне включення його в учбово-науковий дискурс як важливий чинник " повернення" ученого у свою культуру і розвиток вітчизняного соціологічного знання. Проф. М.  Горшков підкреслив, що вивчення соціальної динаміки, нерівності соціальних конфліктів неможливо без опори на концепції П. Сорокіна, на досвіді конкретних досліджень показав пояснювальні можливості логіки теорій стратифікації, мобільності, соціального простору можливості оцінки реформування російського суспільства з точки зору його інтегральної теорії.

     На думку Ю. В. Яковца, П. Сорокін створив оригінальну концепцію інтегральної цивілізації, яка сьогодні заслуговує на особливу увагу в умовах антигуманізма, егоістично-індивідуалістичних спрямувань і конфліктів. Проф. Д. В. Іванов запропонував оригінальну інтерпретацію прогнозу розпаду чуттєвої культури і подальшого розвитку ідеаціональної культури. Проф.  Т. Тощенко торкнувся історико-соціологічних переконань П. Сорокіна на розвиток культури і детально зупинився на такому унікальному явищі сучасної Росії, як парадоксальна людина.

     З доповідями виступили також проф. Е. І. Зозулина, В. А. Мансуров, П. І. Смирнов. Специфіці і історичній спадкоємності соціологічної освіти в Санкт-петербурзькому університеті присвятив виступ проф. Н. Г. Шпаків. Далі конференція продовжила роботу в семи секціях і на "круглому столі" студентської секції.

     Учасники читань підкреслили необхідність видання праць П. Сорокіна, багато з яких в Росії жодного разу не перевидавалися з часів першого виходу (почало 20 віків), а також робіт яких немає російською мовою; Ю. В. Яковец виступив з пропозицією створення соціологічній лабораторії спільно з факультетом соціології Гарвардського університету, який свого часу очолював П. А. Сорокін.

     Відбулася презентація виданої СПбГУ книги П. Сорокіна "Елементарний підручник загальної теорії права у зв'язку з теорією держави" (1919), збірки робіт (у тому числі і художніх) П. Сорокіна "Грані життя і творчості"; книги "Криза нашого часу. Соціальний і культурний огляд", підготовленою ИСПИ РАН. Показаний документальний фільм "Антитеза Питирима Сорокіна". До роботи конференції було приурочено відкриття меморіальної дошки ученого.

     Срібними медалями імені П. Сорокіна нагороджені професора СПбГУ Н. Шпаків А. Бороноев і відомий сербський соціолог Д. Маркович.

      Висновки

     З усього вищерозглянутого можна зробити висновок: Альтруїстична Любов уподібнюється Сорокіним до Космосу в тому сенсі, що, як і Всесвіт, вона є безмежною. Якщо людина - мікрокосм, то весь спектр позитивних відносин, стосунків з ближнім - всеохоплюючий Космос Любові. Він, таким чином, позбавлений фізичних характеристик та обмежень, - це специфічний інтерсуб'єктивний простір.

     Любов як сила (енергія) - це генеральний космічний принцип, що керує всім життям Універсуму. «Любов як сила (енергія)» та Любов як Космос (Всесвіт, Універсум), не являють для Сорокіна окремих характеристик, параметрів Любові; вони - цілісність, що віддзеркалює суть феномену Альтруїстичної Любові; сенс цих двох понять у сорокінському концепті нерозривно пов' язаний, вони не можуть бути розмежовані, відокремлені одне від іншого. Любов - це Космос добрих, праведних людських вчинків, в першу чергу - подвижництва, служіння людству. У своєму розумінні християнського подвижництва, його значення для альтруїстичної любові та альтруїзації особистості та суспільства, вчений, з одного боку звертається до традиції російської релігійної філософії, з іншого - намагається створити концепт інтегрованого християнства, як спільних для всіх християнських конфесій пріоритетів та цінностей. Максимально узагальнивши висновки Сорокіна щодо альтруїстичної любові та альтруїзації, можна сказати: Космос Любові твориться самими людьми.

     Філософське осягнення змісту правокультурних проблем в перехідні епохи, а також пошук можливостей практично вплинути на навколишній світ характеризують творчу спадщину Питирима Сорокіна. Стан сучасної культури українського соціуму характеризується переважно прагненням до чуттєвої насолоди і споживацтва на збиток розвитку системи духовно-правових цінностей та ідеалів. Творчі ідеї П. Сорокіна стосовно пояснення масштабних соціокультурних змін можуть плідно застосовуватися при дослідженнях актуальних проблем української правової культури і дозволяють сподіватися на сприятливий прогноз стосовно шляху суспільства до "культури творчого завтра".

     Таким чином, П. Сорокін оригінально і своєрідно трактує процес розвитку, становлення та функціонування культури як соціального феномена, а, отже, об'єкта соціологічного дослідження. П. Сорокін вносить величезний внесок у розвиток світової соціології, його ідеї лягли в основу діяльності ряду соціологічних шкіл. Незважаючи на його статус "американського соціолога", Росія може по праву пишатися ним.

      Використана література

1. Булгаков С. Героизм и подвижничество / Сергей Булгаков // Вехи: Сборник статей о русской интеллигенции. Из глубины: Сборник статей о русской интеллигенции. -1991.- С. 31-72.
2. Джонстон Б.В. Сорокин и Парсонс в Гарварде: институтский конфликт и происхождение ведущей традиции / Б.В. Джонстон // Вестник МГУ. - Сер. 18. Социология и политология. - 1995, №3. - С.117 - 127.
3. Сорокин П.А. Война и милитаризация общества / Питирим Сорокин // Голод как фактор. - М.: «Академия». - С. 524 - 539.
4. Сорокин П.А. Долгий путь: Автобиографический роман / Питирим Сорокин. -Сыктывкар: «Шинас». - 1991. - 304с.
5. Сорокин П.А. Социология революции / Питирим Сорокин. - М.: Территория будущего - РОССПЭН, 2005. - 702 с. - (Университетская библиотека Александра Погорельского).
6. Тириакьян Э.А. Питирим Сорокин: мой учитель и пророк современности / Э.А. Тириакьян // Журнал социологии и социальной антропологии. - 1999. -Том II, выпуск 1 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.soc.pu.ru/publications/jssa/1999/1/6tiriak.html.
7. Яковец Ю.В. Великие прозрения Питирима Сорокина / Ю.В. Яковец // СОЦИС - 1999, № 6. - С. 3 - 13.
8. Sorokin P. A. The Ways and Power of Love: Types, Factors, and Techniques of Moral Transformation / Pitirim Aleksandrovich Sorokin. - Philadelpia & London: Templeton Foundation Press. - 2002. - 552 p. - (Sociology / Theology).