Соціально-економічна концепція людського розвитку

Певна економічна стабілізація, що почалася в останні роки, має  знаменувати прин_

ципово новий етап розвитку нашої країни, курс на перехід до інноваційної моделі розвит_

ку економіки на базі пріоритетного розвитку і якнайширшого використання досягнень

науки, техніки і  технологій, входження до глобального  інформаційного співтовариства.

Серед пріоритетних напрямів розвитку науки, техніки і  технологій в Україні мають обо_

в’язково бути космічні й авіаційні, хімічні й біохімічні технології, електроніка та інформа_

ційно_телекомунікаційні  технології, нові матеріали.

Реалізація такої  стратегії потребує і відповідної  переорієнтації системи освіти як ос_

новного чинника науково_технічного і соціально_економічного відродження країни, для

чого насамперед необхідно:

• на базі наукових і освітніх центрів країни створити інтегровані наукові, науково_

технічні й науково_освітні  структури, орієнтовані на проведення наукових до_

сліджень і розробок та на підготовку спеціалістів з пріоритетних напрямів роз_

витку науки, техніки  і технологій;

• переглянути державні освітні стандарти, типові програми і базові навчальні пла_

ни по всіх рівнях системи освіти з метою їх адаптації до інноваційного стратегіч_

ного курсу розвитку країни;

• здійснити в подальшому перепідготовку викладачів з урахуванням нової орієн_

тації змісту освіти;

• розширити підготовку наукових кадрів найвищої кваліфікації (кандидатів та док_

торів наук) для науково_дослідної  і педагогічної роботи в системі  освіти.

Ключовим чинником розвитку цивілізації стає нині глобальна  інформатизація сус_

пільства. Сформувався й стрімко розвивається інформаційний сектор світової економі_

ки, що забезпечує найвищу прибутковість вкладеного капіталу. Останнім часом в цей

сегмент ринку успішно  увійшли такі країни, як Індія, Малайзія, Угорщина, Польща,

Китай, але, на жаль, не Україна. Українські школярі і  студенти – переможці олімпіад, в

тому числі і  міжнародних, з математики й інформатики  – потенційні працівники інфор_

маційного сектору інших країн, і передусім тому, що в Україні поки що привабливих пер_

спектив професійного зростання у цій галузі вони не мають.

Разом з тим, за нашими оцінками, створення вітчизняної  індустрії програмного за_

безпечення для інформаційних технологій могло б бути одним з найперспективніших на_

прямів соціально_економічного розвитку на найближчі десятиріччя. Робота лише в цьому

одному напрямі, для  якого, до того ж, не потрібні значні капіталовкладення, через кілька

років дала б можливість Україні забезпечити обсяги продажу, порівнянні з сьогоднішніми

обсягами експорту металу. Визначальну ж роль у розвитку цієї галузі в Україні має відіграти

вітчизняна система  освіти. Для цього слід:

• організувати підготовку необхідної кількості спеціалістів з розробки програмно_

го забезпечення для інформаційних технологій, яка б за якістю відповідала су_

часному міжнародному рівню;

• створити в системі вищої освіти України спеціалізовані навчальні заклади і фа_

культети для підготовки висококваліфікованих спеціалістів з інформатики,

інформаційних технологій, програмного забезпечення для них, а також науко_

вих кадрів для проведення досліджень у цій галузі;

• випереджувальними темпами здійснити інформатизацію самої системи освіти,

яка має стати  основою не лише для розвитку інформаційної  економіки, а й для

інформатизації усього суспільства.

Оскільки зростаюча  роль освіти в суспільстві зумовлена  науково_технічним прогре_

сом і глобальною технологізацією розвинутих країн, сучасна освіта в Україні повинна

забезпечити:

• високий рівень загальної грамотності населення (в тому числі, технічної і техно_

логічної);

• необхідний рівень знань і розуміння в сфері національної культури;

• можливість кожному громадянинові отримати таку професійну підготовку, що

дала б змогу  досягти конкурентоспроможності на ринку праці й гідного рівня

життя;

• достатній рівень освіченості населення у життєво важливих питаннях особисто_

го існування та розвитку.

До найважливіших  властивостей потрібної в майбутньому  системи освіти належать:

фундаменталізація освіти, що значно підвищить її якість; випереджувальний характер

системи освіти; значно більша доступність освіти для населення  як за рахунок розши_

рення й демократизації джерел її фінансового забезпечення, так і за рахунок викорис_

тання можливостей дистанційного навчання та самоосвіти із застосуванням перспек_

тивних інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Тому, на наше глибоке  переконання, майбутній розвиток України  має розглядатися

саме як соціально_економічний, де, як мінімум, рівнозначними визнаються і економічні,

і соціальні параметри, а економічні характеристики розвитку (продуктивність, прибут_

ковість тощо) тісно корелюватимуть з соціальними характеристиками (освіченість, ви_

сокий рівень життя, здоров’я і т.ін.). Розуміння природи, і, головне, значення соціаль_

них (передусім освітніх) параметрів має ґрунтуватися на принципово новій основі.

Нині є чимало опонентів такій точці зору. За баготодесятирічною звичкою вони ствер_

джують, що про нарощення витрат на освіту, про людський (соціальний) розвиток зага_

лом можна говорити, лише досягши певних економічних  результатів. Але ж за такої орі_

єнтації Україна ніколи не зможе перейти межу між індустріальним і постіндустріальним

суспільством, надовго  залишившись на задвір’ї світової цивілізації. Глибока всеосяжна

криза 90_х років  ХХ ст. – це криза матеріально  орієнтованої економіки, в якій не було

гідного місця людині.

Отже, переорієнтація економіки на людський розвиток повинна  стати найважливі_

шою характеристикою майбутньої стратегії соціально_економічного поступу, хоча б з

огляду на необхідність виходу з глухого кута, куди завів  країну попередній тип розвитку.

Посилення соціальної орієнтації зумовлюється також кінцем часу відгородженості на_

шого суспільства від цивілізованого світу. Інтеграція України у світовий суспільно_еко_

номічний простір вимагає орієнтації на значно розвинутіші форми вияву людської при_

роди економічного буття, набагато вищі стандарти соціальної забезпеченості і соціаль_

ної захищеності людей, різноманітні методи соціалізації всього, що раніше сприймалося

як особиста справа.

Таким чином, вибір  орієнтованого на людський розвиток типу економічного зрос_

тання потребує своєрідного перелому в поглядах на співвідношення економічного та

соціального аспектів розвитку. У традиційному трактуванні  соціальний аспект вважався

похідним від економічного, людський розвиток – залишковим додатком до економічно_

го, причому в традиціях переважно індустріального розуміння економічного добробуту

та могутності. Такий  підхід не враховує того, що інформаційна революція вже відкрила

новий, постіндустріальний образ економічної моделі побудови суспільства, в якому еко_

номічна могутність створюється і примножується переважно за рахунок творчої іннова_

ційної праці: управління інформаційними потоками, створення високих технологій тощо,

що передбачає як обов’язкову умову високий рівень освіти, активну трудову мотивацію

та мотивацію безперервного  розвитку, а відповідно – постійне зростання людських по_

треб і цінностей  та можливостей їх задовольняти.

Дуже важливо усвідомлювати, що взаємодія економічного і соціального  факторів не

лише забезпечує великі можливості задоволення соціальних потреб, а й сприяє підтри_

манню високої економічної активності. Інвестиції в людину не лише стають економічно

доцільними, але й  виступають важливим і необхідним чинником, стимулом, передумо0

вою економічного зростання.

Джерела

1. Becker G.S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. N.Y., 1964.

2. Shultz T. Investment in Human Capital. N.Y.L., 1971.

3. Грішнова О. А. Ефективність освіти як чинник мотивації інвестицій в людський

капітал // Регіональні  перспективи. – 2002. – №3–4 (22–23). –  С.69–72.

4. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підго_

товки. – К.: Т_во “Знання”, КОО, 2001. – 254 с.

5. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. — М., 1978. —

275 с.__