Соціально-економічна концепція людського розвитку

8 )екологічна ситуація;

9) фінансування людського розвитку.

Наприклад, демографічний розвиток характеризують наступні показники:

§        §        сальдо міграції;

§        §        сумарний коефіцієнт народжуваності;

§        §        коефіцієнт перинатальної смертності;

§        §        коефіцієнт смертності немовлят;

§        §        коефіцієнт інтенсивності міграції;

§        §        середня очікувана тривалість життя:

-       -       при народженні;

-       -       при досягненні 15 років;

-       -       при досягненні 45 років;

-       -       при досягненні 65 років.

Для характеристики рівня освіти населення використовуються наступні показники:

§        §        рівень охоплення дітей 3-6 років дошкільними дитячими закладами;

§        §        рівень охоплення дітей 6-9 років початковою шкільною освітою;

§        §        рівень охоплення дітей 10-14 років базовою середньою освітою;

§        §        рівень охоплення дітей 15-19 років повною середньою освітою;

§        §        чисельність студентів у вузах І-ІІ рівнів акредитації;

§        §        чисельність студентів у вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації;

§        §        середня тривалість навчання;

§        §        питома вага осіб з вищою освітою серед населення старше 25 років.

3. Взаємозв’язок економічного  зростання, зайнятості  і людського розвитку

Розвиток  економіки відкриває широкі можливості для розвитку людського потенціалу і розширення для людини можливостей  вибору. Але для того, щоб цей  потенціал міг бути реалізований, необхідно забезпечити постійне розширення можливостей людей, справедливий розподіл цих можливостей між  усіма членами суспільства.

Разом з цим без економічного зростання  спроби домогтися справедливого  розподілу можливостей людського  розвитку можуть призвести до загального нульового результату, коли розширення можливостей для одних груп людей  буде досягатися за рахунок скорочення їх для інших груп.

Можливість  займатися продуктивною працею, забезпечення зайнятості є основною сполучною  ланкою між досягненням економічного зростання і створенням можливостей  для розвитку.

Серед причин ключового значення проблем  зайнятості з погляду концепції  людського розвитку слід виділити наступні:

1)      1)      трудова діяльність людини дає їй змогу самостійно забезпечити необхідні для гідного існування доходи, які можуть бути спрямовані на індивідуальний людський розвиток;

2)      2)      трудова діяльність дає можливість кожному реалізувати накопичений людський капітал і створює стимули для одержання освіти;

3)      3)      ефективно функціонуючий ринок праці, надаючи більшості працездатних роботу і дохід, дозволяє державі зосередитись на підтримці та захисті окремих соціально вразливих і непрацездатних категорій громадян і, таким чином, забезпечити більшу рівність можливостей для людського розвитку всіх громадян;

4)      4)      високий рівень зайнятості в умовах ефективного виробництва забезпечує зростання податкових надходжень до державного бюджету і сукупних доходів суспільства, створюючи можливості для виробництва більшої кількості суспільних благ, що сприяють людському розвитку;

5)      5)      трудова діяльність багато в чому визначає процес соціалізації особистості, формує ціннісні настанови, перешкоджає поширенню криміногенної поведінки. 

Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського розвитку, тому що зникають матеріальна основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому  затребуваність результатів цього  розвитку.

Забезпечення  продуктивної зайнятості є позитивним чинником як економічного зростання, так  і розширення можливостей людського  розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом і економічної, і соціальної політики держави.

Висновки 

Визнаним  у всьому світі інтегральним показником стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин, виступає індекс людського  розвитку. В основі концепції людського  розвитку лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки. Дана концепція розглядає  розвиток людини як мету і критерій суспільного прогресу.

Ні за яких темпів економічного зростання  суспільний прогрес не можливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема: прожити довге  й здорове життя; набути, розширювати  й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя.

Концепція людського розвитку пропонує наступні способи оптимізації зв’язку  між економічним зростанням та людським розвитком: збільшення інвестицій в  освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку; справедливий розподіл доходів  і національного багатства; збалансованість  соціальних витрат і зміцнення економічної  бази соціальної сфери; розширення можливостей  людей здійснювати свій вибір  у політичній, соціальній та економічній  сферах.

У розвинутих країнах визнання продуктивної природи  вкладень у людський розвиток має  своїм наслідком збалансоване співвідношення економічної та соціальної складових  суспільного розвитку, високі темпи  розвитку „з людським обличчям”. Динамічний приріст ВВП сам по собі вже  не відображає високої якості розвитку, і саме тому міжнародні організації  рекомендують використовувати індекс людського розвитку, у якому поєднуються соціальні та економічні параметри.

Методологія розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати  достовірні порівняльні дані по всіх країнах світу. Кожен з них  покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського  розвитку: здоров’я населення, рівень освіти, економічний добробут населення. Індекс людського розвитку розраховується як проста середня індивідуальних індексів тривалості життя, рівня освіти й  скоригованого ВВП на душу населення.

Протягом 1992-1997 рр. показники людського розвитку в Україні значно погіршились. ІЛР  з 0,773 у 1992 р. зменшився до 0,730 у 1997 р., проте з 1998 р. почав покращуватись  і у 2002 р. становив 0,777. Не дивлячись  на покращання показника ІЛР, за даним  показником у 2002р. Україна посіла лише 70 рейтингове місце серед 177 країн, для  яких розраховувався ІЛР.

З метою  адаптації основних ідей вимірювання  людського розвитку до конкретних умов України науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України  та фахівцями Державного Комітету статистики України розроблено методику побудови регіональних індексів людського розвитку. Методика базується на розрахунку 94 первинних показників людського  розвитку, які інтегруються у 9 блоків: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальне становище населення; умови проживання; рівень освіти; стан здоров’я; соціальне середовище; екологічна ситуація; фінансування людського розвитку.

Можливість  займатися продуктивною працею, забезпечення зайнятості є основною сполучною  ланкою між досягненням економічного зростання і створенням можливостей  для розвитку. Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського  розвитку, тому що зникають матеріальна  основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому затребуваність результатів цього розвитку.

Забезпечення  продуктивної зайнятості є позитивним чинником як економічного зростання, так  і розширення можливостей людського  розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом і економічної, і соціальної політики держави.

ОСВІТА  ЯК ЧИННИК

ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ І ЕКОНОМІЧНОГО

ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ

О. А. Грішнова,

Науково_практичне  обґрунтування стратегії соціального  розвитку і економічного зрос_

тання України за теперішніх умов є одним з головних напрямів реалізації економічної дум_

ки. У межах цієї статті ми досліджуватимемо таку важливу складову цієї стратегії, як оcвіта

населення, зокрема  в аспекті її модернізації відповідно до вимог прогресивного суспільно_

економічного розвитку. Це завдання особливо актуалізується нині такими чинниками:

• загальносвітовими тенденціями підвищення ролі людей, їхнього інтелекту, знань,

кваліфікації в  економічному зростанні, забезпеченні конкурентоспроможності

як окремих підприємств, так і країни загалом;

• прискоренням науково_технічного прогресу, стрімким поширенням інформа_

ційних технологій у всіх сферах людської життєдіяльності, особливо у сфері ви_

робництва і розповсюдження знань;

• тривалим кризовим соціально_економічним станом України, що спричинив і

розвиток негативних тенденцій у відтворенні продуктивних сил людей;

• становленням у країні ринкової економіки та глобалізаційними процесами, що

посилює конкуренцію (в т.ч. на ринку праці) аж до міжнародного рівня.

Не другорядною  є роль освіти у розв’язанні нагальних  завдань побудови в Україні

демократичної правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою, у

відверненні небезпеки  непоправного її відставання від  світових тенденцій економічного

та суспільного  прогресу.

У розвинутих країнах  значення освіти як одного з найважливіших  факторів форму_

вання нового якісного рівня суспільства й економіки зростає з посиленням впливу людсь_

кого капіталу на ці процеси. Надання пріоритетного  значення розвиткові національної

освіти та професійної  підготовки, нарощення інвестицій у  своїх громадян сприятиме ви_

ходу країни в  короткий термін на передові позиції  у світовій економіці. Яскравим підтвер_