Соціальна робота з прийомними сімями

    Соціально-медичних: допомога прийомним батькам у вирішенні питань збереження, підтримки та охорони здоров'я прийомних дітей; надання необхідної інформації щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; допомога у проходженні прийомними дітьми обов'язкового медичного огляду та контроль за виконанням призначень лікаря; допомога у забезпеченні регулярного та якісного медичного обслуговування; допомога у вирішенні питань щодо оздоровлення прийомних та рідних дітей; налагодження, у разі необхідності, ефективної співпраці із закладами охорони здоров'я та іншими організаціями соціального спрямування, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим дітям.

    Інформаційних: інформування про ресурси громади та допомога в їх використанні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади, гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність громадських організацій, культурні заходи); надання довідкової інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи різних закладів; розповсюдження буклетів, листівок, пам'яток, плакатів соціального спрямування. [20]

    Основні форми та методи, які застосовуються при здійсненні соціального супроводження є відвідування сім'ї; телефонна розмова; бесіда; консультування; організація зустрічей дитини з біологічними батьками; тестування; інтерв'ю; проведення навчання; організація груп взаємопідтримки; написання запитів, листів, клопотань, звернень; документування тощо.

    Після прийняття офіційного рішення про  створення прийомної сім’ї та передачу дитини на виховання починається соціальне супроводження. Видається наказ центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не пізніше тижневого строку з дати надходження до центру копії рішення.

    В термін до одного місяцю з початку  влаштування дитини в прийомну сім’ю, на основі отриманої і перевіреної інформації про дитину проводиться оцінка потреб прийомної дитини (форма якого затверджена наказом про супроводження). Оцінка потреб дитини містить загальні данні про прийомну дитину і про прийомну сім’ю (батьків, їх дітей і інших осіб, які проживають в сім’ї); стан фізичного і психологічного здоров’я прийомної дитини; як дитина адаптується в прийомній сім’ї; стосунки прийомної дитини в дитячому колективі, з однолітками, в сім’ї; можливість контактів з біологічними родичами; освіта та навчання прийомної дитини; розв’язання юридичних та правових проблем дитини: умови проживання прийомної дитини в прийомній сім’ї; підготовка дитини до самостійного життя після виходу з прийомної сім’ї та інше. Також оцінка потреб містить потреби прийомної сім’ї.

    На  основі отриманої інформації про  сім’ю і дитину, на початку функціонування прийомної сім’ї, разом з прийомними батьками та прийомними дітьми старше 14 років складається план соціального супроводження прийомної сім’ї (форма якого затверджена наказом про супроводження).  План містить комплекс послуг щодо забезпечення умов для підвищення виховного потенціалу сім’ї та створення умов для виховання утримання та розвитку прийомної дитини. План соціального супроводження складається на кожну прийомну дитину. Ним передбачаються конкретні послуги та заходи щодо надання послуг. Протягом першого півріччя функціонування прийомної сім’ї план складається щомісячно, потім – на півріччя, далі – щороку. План соціального супроводження формується на основі Оцінки потреб. [20]

    За  один-два роки до виходу дитини з  прийомної сім’ї план містить заходи підготовки дитини до виходу.

    У ході соціального супроводу соціальний працівник повинен відвідувати прийомну сім’ю. Частота відвідувань визначається та планується індивідуально в залежності від етапу адаптації дитини в сім’ї. Рекомендовано протягом першого місяця перебування дитини в сім'ї відвідувати сім'ю щотижня; наступні три місяці - 1 раз на 2 тижні; надалі, протягом першого року функціонування, - за потребою, але не рідше 1 разу на місяць; потім - не рідше 1 разу на 2-3 місяці. За результатами відвідування складається Акт відвідування сім’ї (форма якого затверджена наказом).

    В кінці року соціальним працівником готується інформація про ефективність функціонування прийомної сім'ї та розвитку прийомних дітей.

    Справа  соціального супроводу прийомної  сім’ї містить такі документи: копію рішення держадміністрації чи інших установ про утворення прийомної сім'ї; копію договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї; копії паспортів прийомних батьків; довідку про склад сім'ї прийомних батьків; копію свідоцтва про шлюб прийомних батьків (для подружжя); особові справи прийомних дітей.

    Особова справа прийомної дитини (форма якої затверджена додатком 5 наказу про супроводження) містить: копії рішення про створення прийомної сім'ї та про влаштування дитини до прийомної сім'ї; копію угоди про влаштування дітей; копію свідоцтва про народження дитини; висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток; копію довідки/атестата про освіту або висновок про рівень розвитку дитини; документи що підтверджують статус дитини(документи про позбавлення батьків дитини батьківських прав, копію свідоцтва про смерть біологічного батьків, копію довідки про розшук чи хворобу біологічних батьків та інше); копію опису належного дитині майна, у тому числі житла; відомості про осіб, які відповідають за збереження майна та житла дитини; копії довідок про наявність та місцезнаходження братів і сестер, інших близьких родичів; копії документів, що засвідчують наявність у дитини пільг та державних соціальних гарантій; копію рішення органу опіки та піклування про визначення форми спілкування дитини з біологічними батьками та іншими родичами; копію довідки про склад сім'ї прийомних батьків; копії паспортів прийомних батьків; копію довідки про проходження прийомними батьками курсу підготовки, перепідготовки; копію пенсійного посвідчення дитини; копію ухвали суду про стягнення аліментів на дитину; копію наказу про початок соціального супроводження; оцінку потреб дитини; план соціального супроводження дитини; копію інформації про стан утримання, виховання та розвитку дитини; копію наказу про припинення соціального супроводження; бланк обліку послуг, що надані прийомній сім'ї; фото -, відео -, аудіо матеріали; копії довідок, матеріалів, які надаються установами, фахівцями, що залучені до здійснення соціального супроводження, документи, що утворюються в ході здійснення соціального супроводження; бланки обліку супервізій соціального супроводження дитини; копію акта про повернення дитини біологічним батькам/особам, що їх замінюють; копію інформації про ефективність функціонування прийомної сім'ї та розвитку прийомних дітей.

    Соціальне супроводження завершується з часу припинення функціонування прийомної  сім’ї. Готується звіт про підсумки соціального супроводження із зазначенням причин його завершення.

ВИСНОВКИ  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

    В другому розділі курсової роботи було розглянуто технології соціальної роботи з прийомними сім’ями.

    На  початку роботи проводиться інформаційна кампанія для залучення кандидатів в прийомні батьки. Це потрібно для інформування населення про такий вид виховання дітей в сім’ї, так як на даний час майже ні хто не знає що таке прийомна сім’я. Більш відомі форми влаштування дітей сиріт – це усиновлення та опіка.

    Розглянуто  технології роботи з кандидатами  у прийомні сім’ї, проведення співбесід з ними, які документи потрібно збирати та оформлювати, на що потрібно звернути увагу при роботі з кандидатами. Це все потрібно для того щоб більш дізнатися про сім’ю, про їх мотивацію, для того щоб убезпечити потім дитину від проблем які можуть виникнути.

    Розглянуто  процедуру юридичного оформлення прийомної  сім’ї: які документи для цього потрібно, які етапи треба пройти для того щоб створити сім’ю.

    З моменту звернення до соціальної служби до передачі дитини потрібно пройти багато процедур і зібрати багато документів. Це різні довідки про майно, про доходи. Пройти медичний огляд, який в себе включає довідки від нарколога, психіатра, венеролога та аналіз на СНІД. Тому людина, яка має бажання створити прийомну сім’ю, має свідомо іти на цей крок і знати що на це потрібно багато часу і їх зусиль.

    Деякий  процент людей відмовляють від  цієї ідеї на курсах по підготовці кандидатів у прийомні батьки, так як дізнаються про проблеми які можуть виникнути в сім’ї і осмислюють чи можуть вони бути прийомними батьками.

    В цьому розділі також було розглянуто соціальне супроводження прийомної сім’ї. Що повинен робити соціальний працівник для адаптації дитини в сім’ї, які проблеми можуть виникнути в сім’ї з приходом в неї дитини-сироти, яка пережила смерть батьків чи дитини, позбавленої батьківського піклування, яка росла в поганих умовах і мала перед собою в більшості випадків тільки негативний приклад. В більшості випадків ці діти не пристосовані до соціального життя, вони не знають правил гігієни, правил поведінки в суспільстві. Тому завдання соціального працівника входить допомогти батькам адаптувати дитину до життя в сім’ї та суспільстві, допомогти дитині адаптуватися до життя в суспільстві та в сім’ї.

    Також важливим моментом соціального супроводу  є психологічна допомога. Психолог допомагає дитині справитись з тими проблемами з якими дитина стикалась в житті до того як потрапила в сім’ю; допомагає батькам більше зрозуміти дитину, не тільки прийомну а й рідну, адже поява в сім’ї нової дитини буває великим стресом для інших дітей.

    Було розглянуто які ще види і форми послуг надаються прийомній сім’ї для забезпечення її нормального функціонування.

    Розглянуто  взаємодію соціального працівника та членів прийомної сім’ї. Соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід, повинен бути  близькою людиною для прийомної сім’ї. Він повинен знати всі проблеми, які є в сім’ї, вміти їх вирішувати. Соціальному працівнику повені довіряти прийомні батьки і прийомні діти. Вони мають бути впевнені, що в будь якому разі соціальний працівник, як представник держави, прийде їм на допомогу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Інститут  прийомної сім’ї принципово відрізняється  від усиновлення, опіки та дитячих будинків сімейного типу не лише організаційною формою взаємодії дитини і сім’ї, але й роллю соціального працівника у ньому, де він має чітко визначенні функції. Оскільки прийомна сім’я є формою державної опіки над дітьми-сиротами, то частину функцій держава залишає за собою: матеріальне забезпечення утримання дітей і оплата праці вихователям, методичну підготовку прийомних батьків та допомогу їм у вихованні сироти, а також контроль за утриманням та вихованням дитини.

    В цій курсовій роботі було розглянуто основні аспекти соціальної роботи з прийомними сім’ями: від інформаційної кампанії для поширення інформації про прийомні сім’ї та залучення кандидатів в прийомні батьки, роботи з кандидатами в прийомні батьки, юридичне оформлення прийомної сім’ї, взаємопідбір та влаштування дитини у прийомну сім’ю до соціального супроводу прийомної сім’ї (від початку її створення та до виходу дитини з прийомної сім’ї).

    Визначено, що влаштування дитини в прийомну сім’ю забезпечує адаптацію дитини до суспільства, прищеплює дитині модель сім’ї, набуття дитиною навичок, які набуває дитина, яка виховується в сім’ї. Виховання дитини в прийомній сім’ї забезпечує право кожної дитини, яке закріплене законодавчо, зростати в прийомній сім’ї, мати маму і тата.

    В країнах де розвинутий інститут прийомної  сім’ї, майже немає державних закладів утримання дітей-сиріт. Україна також іде до цього.

    Це  довгий шлях і час коли в країні не буде закладів для дітей-сиріт настане не скоро. На даний час багато людей не можуть в своїй сім’ї народити декількох дітей. Люди зайнятті своєю кар’єрою і зароблянням грошей, у них не має часу на виховання своїх дітей.

    Прийомними  батьками в більшості випадків стають багатодітні сім’ї, які вже виховують більше трьох своїх дітей; сім’ї, які не можуть мати своєї дітей, але не можуть з різних причин усиновити дитину; особи, які по різним причинам не створили своєї сім’ї, але хочуть мати дітей. Більше 90 % прийомних сімей – це віруючі люди.

    Держава намагається розвинути інститут прийомної сім’ї. Прийнято багато нормативно-правових актів для захисту прав дітей-сиріт, які виховуються в сім’ях та для нормального функціонування прийомних сімей. Державою контролюється (через соціальних працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) виплати на прийомних дітей, забезпечення законних прав та інтересів прийомних сімей та прийомних дітей.

    В Україні створюються громадські організації, які об’єднують в собі прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Вони проводять зустрічі на яких прийомні батьки обмінюються опитом, допомагають одне одному. Представники цих громадських об’єднань беруть участь в різних нарадах, конференціях, круглих столах де можуть лобіюють інтереси прийомних сімей, піднімати проблемні питання. Організації поширюють інформацію про прийомні сім’ї і дитячі будинки сімейного типу.

    Держава допомагає прийомній сім’ї забезпечуючи обов’язковий та непереривний соціальний супровід таких сімей. Завданням соціального працівника, який здійснює соціальний супровід, допомогти сім’ї виховувати дитину-сироту, допомогти дитині адаптуватися в сім’ї, забезпечити функціонування прийомної сім’ї.

    Головні аспекти ведення соціального  супроводу розглянуті в курсовій роботі. Це частота відвідування прийомної сім’ї, оцінка потреб прийомної дитини, план соціального супроводу прийомної дитини та прийомної сім’ї, заходи та послуги, які працівник повинен надавати в ході соціального супроводу. Соціальний супровід потрібен для того щоб не залишити сім’ю з тими проблемами які можуть виникнути в сім’ї і запобігти поверненню прийомної дитини в інтернатний заклад. Основним завданням соціального супроводу являється реабілітація біологічної сім’ї прийомної дитини та повернення дитини в рідну сім’ю. Тому перебування в прийомній сім’ї дитини є тимчасовим. Прийомні батьки не повинні перешкоджати дитині спілкуватися з ріднею. Прийомна сім’я це як маленький реабілітаційний центр для дитини і прийомні батьки повинні сприяти поверненню дитини в рідну сім’ю (якщо це не суперечить інтересам дитини).