Соціальна робота з прийомними сімями

    Прийомним батькам необхідно бути готовими в період адаптації до негативних проявів у поведінці прийомних дітей, що без сумніву, є наслідком попереднього життя: різні ступені прояву агресії (руйнівна активність, жорстокість, злість, грубість, некерованість тощо); крадіжки; брехня; лінощі; небажання навчатися; неохайність; онанізм; постійне відчуття голоду (необмеженість в їжі); періодичне жебрацтво.

    В період адаптації агресивність дитини поступово зменшується завдяки  домашньому затишку, ласкавому, доброзичливому ставленню всієї сім’ї. Недоліки виховання (неохайність, невміння поводити себе) також поступово усуваються завдяки делікатному підвищенню вимог контролю за діяльністю і навчанням.

    Потенційні  прийомні батьки проходять досить тривалу  підготовку, перевірки, затвердження. Як правило до першої появи дитини батьки готові до вирішення всіх проблем, готові сприймати її такою, якою вона буде. Упевненість у тому, що вистачить сил для подолання труднощів – типова стан, характерний для більшості потенційний прийомних батьків на етапі приходу першої прийомної дитини в сім’ю.

    Особливо  це характерно для тих батьків, які мали успіхи у вихованні власних дітей, змогли створити атмосферу тепла і любові в своїй сім’ї. Але поява чужої дитини – це серйозне випробування для всієї родини. Адже у прийомних батьків не має ні канікул, ні відпусток, вони не можуть відпочити і розслабитись у власному домі.

    Приблизно через місяць після приходу дитини ситуація в сім’ї декілька змінюється. Багато матерів, які мали власних дітей, засмучуються через те, що прийомна дитина відрізняється від власних дітей, що до неї потрібно застосовувати інші підходи, шукати нові шляхи взаємного порозуміння.

    Прийомним батькам багато що не подобається  в поведінці дітей, шокують манери: розкидані речі, відсутність навиків  гігієни, культури їжі. У сім’ях, де є власні діти, виявляється, що батьки не можуть відноситись до прийомної дитини так само, як до своєї власної. Вони вимушені робити прийомні дитині поблажки, жаліти і потурати її капризам. [18, с. 58].

    Саме  в цей час сім’ї особливо потрібна підтримка соціальних працівників, родичів, друзів. Соціальний працівник повинен допомагати сім’ї налагодити процес взаємної адаптації. Прийомним батькам слід розповідати, що їх сім’я переживає очікувану ситуацію, доцільно запросити їх до групи взаємопідтримки, де інші прийомні батьки розкажуть, як справлялися з аналогічними випадками.

    Якщо  батьки взяли дитину з установи, то перші дні і тижні можуть виникнути деякі особливості поведінки. Річ у тому, що майже у всіх установах, де перебувають діти-сироти, до дітей застосовують «потоковий» метод виховання, що пригнічує індивідуальність дитини і виробляє звичку до жорстких норм і правил. Батькам необхідно пам’ятати, що:

• У дитини був жорсткий режим, який не треба відразу і сильно міняти.
• Необхідно з’ясувати переваги дитини в їжі, не наполягати, якщо дитина відмовлятиметься від якихось корисний продуктів. Якщо дитині щось особливо подобається в їжі або задоволеннях, не слід прагнути видати це все в максимальних кількостях.
• Не варто дарувати дитині багато нових іграшок: маленьку дитину незвичайні іграшки можуть налякати.
• Не слід перевантажувати дитину емоційно. Перший час слід обмежити зустрічі з іншими дорослими і дітьми.
• Не слід поспішати щодо збільшення пізнавальних навантажень. Необхідно, щоб дитина відчула себе в будинку захищеною, головне – стабільність і відсутність надмірної новизни.
• Дитина відразу не виявить позитивну емоційну прихильність, швидше вона яскравіше проявлятиме неспокій при відсутності прийомних батьків.
• Перший час прийомні батьки мають бути разом з дитиною якомога частіше, розмовляти з нею. Слід говорити з дитиною про те, що їй цікаве, уважно слухати все, що вона говорить. [18, с. 36]

    Через три місяці багато прийомних батьків починають відчувати себе впевненіше, вони позитивно оцінюють свій досвід і оцінюють обстановку в сім’ї, як вельми хорошу. Вони впевненіші в своїх силах, їм вдалося знайти свої власні способи спілкування з новою дитиною. Відзначаються також зміні у поведінці дитини на краще. Є такі сім’ї в яких відносини з дитиною не змінилися на краще. У них спостерігається розчарування в дитині і своїх силах; усвідомлення власного безсилля. Соціальний працівник має приділяти увагу таким сім’ям. Потрібно допомагати власними консультаціями, запросити на консультації психолога, досвідченого педагога.

    Важливим  у житті родини є шестимісячний період. Задоволення батьків своєю новою роллю багато в чому залежить від того, наскільки дорослі змогли зрозуміти і прийняти дитину. Після закінчення шести місяців батьки мають менш оптимізму і відзначають, що їм стало важче, ніж у перші дні. Дитина починає відчувати себе в прийомні й сім’ї комфортно, стає сама собою. Навіть якщо прийомні батьки розуміють, наскільки важливі й істотні зміни, що відбуваються з дитиною, від цього їм не легше справлятися з усе новими і новими труднощами.

    Оптимізм  зменшується і тому, що більшість  батьків починають розуміти всю  серйозність і глибину дитячих проблем, а також складність і не завжди ефективний результат своїх спроб змінити поведінку дитини на краще. Чим ближче вони з дитиною, тим їм стає зрозумілішим, який вплив на неї має попередній, найчастіше негативний досвід. У той же час, прийомні батьки все більш прив’язуються до дитини і природно хочуть, такої ж реакції у відповідь. Батьки чекають від дитини вдячності за свої «героїчні зусилля», проте їх очікування часто виявляється марними. І тому тут дуже потрібна підтримка і вдячність з боку соціальних працівників, вчителів, інших представників громади. Вони повинні відзначити зміни у дитині на краще, показати, яку користь принесло дитини перебування у прийомній сім’ї.

    Важливим  етапом у житті прийомної сім’ї є річниця її створення.

    Більшість прийомних сімей починають свою діяльність з повною упевненістю, що вони можуть зробити дитину щасливою. Вони повинні зрозуміти, що такий повільний і не дуже явний процес закономірне явище, немає нічого страшного в тому, що вони не завжди самостійно зможуть вирішити конфлікти і подолати труднощі.

    За  оцінкою експертів, якщо батьки «протрималися» півтора роки й задоволені своєю  роллю і ситуацією в родині, тим що дитина добре прижилася в сім’ї, то такі сім’ї зможуть існувати довго. [18, с. 32-38]

    Не  існує однозначних правил адаптації дитини до нової сім’ї, у кожному конкретному випадку все залежить від індивідуальних особливостей прийомних батьків та дитини. Про те є певні етапи виховного впливу на дитину в залежності від ступеня довіри і готовності прийомної дитини сприймати і керуватися ідеями, які намагаються довести йому батьки.

    На  першому етапі слід скерувати  батьків на подолання недовіри дитини, руйнування емоційного бар’єру між нею і новою родиною.

    Після подолання цього бар’єру, робиться другий крок: свідомо створюються ситуації, що змушують дитину замислитися над доцільністю її поведінки. Цей етап можна назвати, як боротьбу мотивацій. Так негативну звичку палити не можна викоренити лише одними наріканнями на хворі легені. Наведення декількох життєвих прикладів, що так чи інакше переконують дитину, що це шкідливо, змушують її замислитися і самостійно зробити вибір.

    Тільки  тоді, коли дитина самостійно усвідомить негативізм власних норм поведінки  і вирішить позбавитись їх, батьки цілеспрямовано, відкрито і тактовно можуть допомагати її в цьому. Виховний вплив у такому випадку набуває цілеспрямованості і сприймається як допомога в подоланні проблеми, а не як нав’язування правил, за якими живуть дорослі. [3, с. 36]. 
 
 
 

    2.4. Соціальний супровід прийомних сімей

    У практиці в українському суспільстві соціально-педагогічною наукою розроблено технологію супроводу прийомних сімей з тим, щоб така сім’я з перших кроків свого функціонування відчувала себе професійно грамотною і психологічно підготовленою щодо вирішення багатогранних і складних проблем у зв’язку  з появою нових членів родини.

    З’єднуючою ланкою між державою і прийомною сім’єю є соціальний працівник центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді, який відповідає за соціальний супровід прийомних сімей, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді та затверджений наказом ЦСССДМ.

    Основні функції соціального працівника: рекрутування потенційних прийомних батьків; вивчення відповідності об’єктивності і суб’єктивних характеристик потенційною сім’ї нормативним вимогам; підготовка потенційних прийомних батьків; підбір та підготовка дітей для конкретної сім’ї; соціальний супровід функціонування прийомної сім’ї; робота з кровною сім’єю з метою реабілітації. [17, с. 98].

    Наказом Міністерства України у справах  сім’ї, молоді та спорту від 31.10.2006 р. № 3685 затверджено Порядок здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Цей порядок визначає зміст, завдання, процедури здійснення соціального супроводження прийомної сім’ї.

    Соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу - робота, що передбачає надання фахівцем (або групою фахівців) центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у співпраці з фахівцями інших підприємств, установ, організацій комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформаційних послуг, спрямованих на забезпечення належних умов функціонування прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу. [20]

    Об’єктами соціального супроводу є: прийомні діти, прийомні батьки, рідні діти прийомних батьків, біологічні батьки прийомних дітей або інші їх родичі, родичі прийомних батьків та їх найблище оточення та інші.

    Метою та завданням соціального супроводу  є захист та забезпечення дотримання прав та інтересів дитини, оптимальних  умов її життя та розвитку з урахуванням  індивідуальних потреб кожної дитини шляхом  
надання соціальних послуг прийомній сім'ї та адаптація дитини в новій сім'ї, створення у ній позитивного психологічного клімату, забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дитини, створення можливостей для її  розвитку.

    У ході соціального супроводу надається  комплекс соціальних послуг:

    Правових (юридичних): консультування з питань застосування чинного законодавства; представлення та захист прав і законних інтересів прийомної сім'ї, та дітей, що в них виховуються; допомога в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів.

    Психологічних: адаптація дитини до нової сім'ї та сім'ї до дитини; створення належного психологічного клімату сім’ї; допомога в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім'ї, у т.ч. рідними дітьми; участь у формуванні в дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки; мінімізація негативних наслідків психологічних травм; організація реабілітаційних заходів, спрямованих на подолання затримок, відставань у розвитку, психічних та психологічних проблем, пов'язаних із занедбаністю, травмами та хворобами, жорстоким поводженням або насильством, які зазнала дитина до влаштування в прийомну сім'ю; корекція поведінки дітей; організація сімейної психотерапії; проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості.

    Соціально-педагогічних: допомога у вирішенні питань навчання прийомних дітей; організації додаткових занять; виявленні розвитку різнобічних інтересів і потреб прийомних дітей; залучення дитини до гурткової роботи; забезпеченні доступності відповідних освітніх послуг для дітей з вадами розумового або фізичного розвитку шляхом індивідуального навчання; просвітницькій роботі щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини; особливостей розвитку сім'ї та сімейних стосунків; здорового способу життя; організація навчання батьків ефективним методам виховання без покарання, мобілізації власних ресурсів сім'ї для вирішення проблем надалі; допомога батькам у здійсненні статевого та гендерного виховання; установлення та підтримка стосунків з біологічною сім'єю дитини; участь у формуванні життєвих навичок дитини; організація зустрічей дітей з біологічними батьками особами, що їх замінюють, ужиття заходів щодо підготовки біологічних родин до повернення їм дітей; представлення інтересів клієнта в інших установах та закладах (здійснення функцій посередника між сім'єю й адміністрацією школи, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки і піклування тощо).

    Соціально-економічних: допомога в залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї в лікуванні, оздоровленні тощо; допомога у своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини; допомога у вирішенні побутових проблем, працевлаштування прийомних дітей, після досягнення ними повноліття чи закінчення навчання.