Соціальна робота з прийомними сімями

    Вихованці дитячого будинку сімейного типу перебувають у ньому до досягнення повноліття чи в разі продовження  навчання у ПТУ, вищому навчальному  закладі – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23 віку.

    Держава надає сім’ї, яка бере на виховання  дітей, матеріальну та соціальну  підтримку. Надає родині житлову  площу - окремий будинок чи багатокімнатну квартиру. Житлове приміщення має  бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку.

    Батьки  вихователі проходять курси кандидатів на створення дитячого будинку сімейного  типу. [22]. 
 
 
 
 
 
 

    1.2. Прийомна сім’я, як форма виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

    Кожна дитина, яка перебуває в інтернаті  чи іншому державному закладі мріє про маму та тата. За статистикою дітей найбільш всиновлюють до 1 року. Після того як дитині виповнюється 3 роки відсоток усиновлених дітей знижується з кожними роком. Після досягнення дитиною шкільного віку в неї дуже мало шансів бути усиновленим.

    Тому  був створений інститут прийомної сім’ї для тимчасового перебування дитини-сироти в сім’ї до досягнення нею повноліття чи повернення її біологічними батькам чи родичам.

    Прийомна  сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі,  що  добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

    Прийомні  батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у  шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського  піклування.

    Прийомні  діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї.

    Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей  на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень, несуть персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією. [23]

    Прийомні  батьки виконують обов’язки по вихованню  та розвитку дітей, передбаченні Сімейним кодексом України щодо біологічних  батьків. Вони зобов’язані: виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. [21]

    Прийомними  батьками можуть бути працездатні особи, крім  таких випадків,  коли  хоча  б одна з них:

• не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки;
• визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною;
• позбавлена батьківських прав;
• колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов'язків;
• за станом здоров'я не може виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства). [23]

    Не  можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі  проживають члени сім'ї, які мають  глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

    Середньомісячний  сукупний дохід на кожного члена  сім'ї, обчислений за останні шість  календарних місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї, не може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум), встановлений законодавством.

    Прийомні  батьки беруть дитину на свою власну житлову  площу, за наявності санітарногігієничних норм та побутових умов.

    Прийомні  діти перебувають в прийомній  сім’ї тимчасово, до досягнення ними 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнях акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку.

    Прийомні  діти, які влаштовуються в прийомну сім’ю зберігають статус дітей-сиріт і пільги, які визначенні ним державою. Діти зараховуються на повне державне утримання і на період навчання забезпечуються безкоштовним харчуванням, одягом, взуттям (для вихованців шкільного віку, учнів і студентів). [11, с. 120]

    За прийомною дитиною зберігається житлове приміщення, у якому вона мешкала, протягом усього часу перебування в родині. Якщо діти не мали свого житла чи вселення їх до приміщення, яке збереглося за ними неможливе вони забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за останнім місцем проживання.

    Дітям-сиротам при вступі до професійних навчально-виховних закладів і вищих навчальних закладів видається комплект нового одягу і взуття, а також грошова допомога. Діти-сироти та діти позбавленні батьківського піклування мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті при наявності єдиного квитка встановленого зразка.

    Основними законами, що регулюють питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, які залишились без опіки батьків є: Конституція України, Кодекс про шлюб та сім’ю, Закони України «Про освіту», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про охорону дитинства» та інші.

    На кожну прийомну дитину, яка виховується в прийомній сім’ї держава виплачує два прожиткових мінімуму та 35% - винагорода одному з батьків. Якщо дитина отримує інші соціальні виплати (аліменти, пенсії по втраті годувальника чи по інвалідності та інші) ця сума відмінусовується від двох прожиткових мінімумів.

    Прийомна  сім’я обов’язково перебуває під соціальним супроводом в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

ВИСНОВКИ  ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

    В першому розділі було проаналізовано хто може бути прийомними батьками, при яких умовах сім’я чи особа, яка бажає взяти на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування може стати прийомними батьками, які діти можуть влаштовуватись в прийомні сім’ї та які існують інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сім’ю в Україні.

    Для забезпечення прав дітей-сиріт, які  влаштовуються в сім’ю існують деякі обмеження. Наприклад: прийомні батьки повинні мати власну житлову площу. Якщо вони орендують квартиру або проживають на житловій площі своїх батьків чи родичів (якщо вони не мають в ній законної частки, а тільки зареєстровані там) то не має гарантії, що прийомна сім’я з прийомною дитиною рано чи пізно не опинитись без житла. Прийомні батьки повинні забезпечити дитині окреме спальне місце, окреме місце де дитина може тримати свій одяг та речі, окреме робоче місце. Якщо сім’я буде орендувати квартиру не має гарантії, що гроші які виплачуються на дитину не будуть іти на оплату цієї оренди.

    Також сім’я, яка бере на виховання дитину не може мати доходи менше прожиткового мінімуму (бути малозабезпеченою).

    Враховується  також стан здоров’я прийомних батьків та їх дітей і родичів, які проживають разом з ними. Прийомними батьками, наприклад, не можуть бути особи хворі на СНІД, щоб дитина не переживала втрату ще однієї рідної людини. Доцільно також брати з кандидатів у прийомні батьки довідку з міліції про судимість, щоб дізнатися чи не було в прийомних батьків схильності до насильства або інших правопорушень.

    Деякі з цих обмежень є перешкодою для сім’ї чи особи, які мають бажання створити прийомну сім’ю. В наш час багато людей працюють без оформлення в трудовій книжці або мають неофіційні доходи, які вони не можуть показати (неофіційно здають в оренду житло, отримують заробітну плату в конвертах, а офіційно – мінімальну та інше). Багато людей, які звертаються в соціальну службу для створення прийомної сім’ї не мають свого житла (орендують його) але мають великий дохід, який може не тільки забезпечити їх сім’ю, але й утримання прийомної дитини.

    Всі ці обмеження затвердженні законодавчо  і потрібні для того щоб в прийомній  сім’ї дитина почувала себе комфортно і не мала бути обмежена в чомусь.

      Була також проаналізована нормативно-правова базу щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки та щодо функціонування прийомних сімей (дитячих будинків сімейного типу).

    В законодавчих актах зафіксовані  всі положення щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тобто прийомна сім’я, яка бере на виховання прийомну дитину може розраховувати не тільки на свої сили, а й на державну допомогу, так як діти-сироти знаходяться на повному державному утриманні.

    В 2008 році було введене також пенсійне забезпечення батькам вихователям та прийомним батькам. Якщо прийомні батьки не працюють, їм може нараховуватись стаж, як прийомним батькам.

    На  даний час існують деякі аспекти, які не враховані в законодавчо-нормативній базі. Але соціальними службами для сім’ї дітей та молоді, службами у справах дітей, громадськими організаціями постійно лобіюються інтереси прийомних сімей для захисту їх прав та забезпечення нормального функціонування сім’ї. 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ. Соціальна робота з дітьми та батьками в прийомних сім’ях

    2.1. Попередня робота  з кандидатами на створення прийомних сімей

    Центри  соціальних служб для сім’ї дітей та молоді проводять роботу по відбору кандидатів у прийомні батьки. Наказом центру визначається працівник який відповідає за роботу з прийомними сім’ями, який пройшов відповідні курси.

    На  центри соціальних служб покладено проведення інформаційної кампанії по залученню кандидатів у прийомні батьки. Це можуть бути: оголошення в газетах; реклама на транспорті (автобусах, таксі, поїздах); реклама на місцевих радіо - та телеканалах, в Інтернеті; написання статей та публікацій в інформаційні видання; виступи перед колективами та групами потенційних кандидатів; розміщення інформаційних матеріалів (плакатів, стінних газет, буклетів, бігбордів, сітілайтів) у громадських місцях (магазинах, поліклініках, церквах, школах та ін.).

    Результатом проведення інформаційно-рекламної  кампанії може бути звернення клієнта  до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. З потенційними прийомними батьками проводяться декілька бесід, як мінімум – два.

    Під час першої індивідуальної зустрічі з кандидатом соціальний працівник докладно розповідає про принципи роботи прийомних сімей, відмінність прийомних сімей від інших форм влаштування дітей-сиріт: усиновлення, опіки.

    Надається повна інформація про прийомну сім’ю і дається час на визначення, чи серйозні його наміри з приводу влаштування дитини-сироти на виховання в свою сім’ю. За підсумками першої зустрічі кандидат заповнює анкету, що містить загальну інформацію про родину кандидата. У Журналі обліку звернень кандидатів у прийомні батьки, батьки вихователі ведеться облік звернень за формою, затвердженою у додатку 4 до пункту 1.3. Порядку взаємодії.

    Друга зустріч має проводиться з  обома членами подружжя (у випадку  звернення подружньої пари) і спрямована на поглиблення знань кандидатів щодо специфіки функціонування прийомних сімей. Потрібно звернути увагу на необхідність співпраці батьків з соціальним працівником, який здійснюватиме соціальний супровід прийомної сім’ї. Підкреслити, що вся інформація, надана кандидатом, буде перевірятися. Також потрібно отримати згоду кандидатів на відвідання родини.

    При проведенні співбесід необхідно  вивчити такі аспекти життєдіяльності  родини: наскільки благополучною є родина, стиль спілкування, стосунки між членами родини, коло інтересів, друзі, проведення вільного часу тощо; стан здоров’я кандидата; мотивація членами родини рішення про прийом на виховання дитини; чи позитивним є досвід у вихованні власних дітей; якщо шлюб батьків є повторним, причини розірвання попереднього шлюбу; чи були у родині проблеми з правоохоронними органами, попередні судимості, якщо так, то за яких обставин; згода усіх членів родини на прийом у сім’ю вихованця; матеріальне забезпечення родини, враховуються не лише прямі прибутки професійної діяльності батьків, а й наявність підсобного господарства, земельної ділянки тощо; житлово-побутові умови, гарантія забезпечення прийомній дитині особистого простору для життя – постіль, стіл, місце для ігор; релігійні орієнтації, чи є розуміння з боку дорослих у забезпеченні прийомній дитині права вибору віросповідання; спроможність адекватно використовувати наявні фінансові та інші ресурси на потреби дитини; розуміння труднощів попереднього життя вихованця, що призвели до влаштування в прийомну сім’ю, мотивацію працювати над подоланням цих труднощів та прийняти послуги від соціальних служб, бажання працювати з соціальною службою та командою спеціалістів, щоб підтримати дитину. [2, с.81-82].