Профилактика семейного насилия над женщинами

- передбачення у державних  бюджетах необхідних ресурсів  для своєї діяльності, пов'язаної  з викоріненням насильства щодо жінок, прийняття необхідних заходів, особливо в галузі освіти, з метою зміни соціальних і культурних моделей поведінки чоловіків і жінок та викорінення забобонів, звичаїв та іншої практики, заснованих на ідеях неповноцінності чи зверхності однієї із статей або на стереотипних уявленнях про роль чоловіків і жінок;

- заохочення регіональних  міжурядових організацій до включення  в їхні програми відповідних  заходів щодо викорінення насильства  щодо жінок.

Заходи, що описані в Декларації є необхідними для боротьби з  сімейним насильством і їх потрібно розповсюджувати в усіх державах. Ті нормативно-правові акти, що діють зараз в Україні щодо боротьби з насильством над жінками спрямовані на ліквідацію наслідків того, що сталося. На жаль спеціальних законодавчих актів, які б регулювали насильство в сім'ї та попереджували його виникнення, на даний момент не існує.

У соціальній роботі з жертвами домашнього насильства виділяються  три групи завдань:

- з їх порятунку;

- з підтримання соціального  функціонування

- з соціального розвитку [24, 281].

У разі реальної небезпеки  для життя і здоров'я жінки  можуть використовуватися притулки-стаціонари, кризові центри, притулки з комплексом своїх соціальних послуг. Гострі економічні труднощі дають право жінці звертатися за адресною соціальною або екстреною  допомогою.

Підтримка соціальної функціонування може забезпечуватися соціально-психологічною  реабілітацією і підтримкою жінок  у важкій життєвій ситуації, заходами з перепідготовки або перенавчання їх більш потрібних професій, консультаціями або іншої правової допомоги для захисту їх прав [24, 290].

У ході реабілітації, ефективною технологією є створення терапевтичних  груп з жінок, які пережили насильство. Члени таких груп найкращим чином  можуть підтримати один одного, досягти  більш високих результатів під  керівництвом фахівця, в корекції своєї  особистості, у захисті своїх  соціальних інтересів. Реабілітація відбувається на рівні корекції особистісного  сприйняття, коли не змінюються «травмуючі»  обставини, але змінюється їх сприйняття жінкою.

Однією з технологій соціальної роботи з жінками, які піддалися насильству, є створення телефону довіри. Основною метою телефону довіри є надання психологічної та правової допомоги. Психологічна допомога досягається за рахунок зняття емоційної напруги, активізації внутрішніх ресурсів жінки, вирішення внутрішнього конфлікту. Правова допомога - у донесенні до жінки, її юридичних прав.

При боротьбі з даною проблемою  можна також використовувати: профілактичну  інформаційно –консультативну бесіду, системне спостереження, профілактичні тренінги, стимулювання розвитку нових навичок, моделей поведінки, профілактичне втручання, сімейну терапію, індивідуальне консультування, соціальне посередництво у розв’язанні сімейних конфліктів [25, 89].

В останні роки в нашій  країні активно розвивається система  центрів соціальної допомоги та інших  установ соціального обслуговування.

Крім того, одну з важливих ролей у попередженні насильства в сім'ї, грає спеціаліст соціальної роботи. У його безпосередні функції  входить проведення просвітницької роботи серед населення, виявлення  неблагополучних сімей, соціальний контроль над членами неблагополучних  сімей, у разі необхідності передача справи до правоохоронних органів і в разі необхідності до органів опіки [20, 281].

Діяльність фахівця соціальної роботи характеризується, щонайменше, трьома різними підходами до втручання  у проблему, якими визначаються варіації їх професійних функцій. Ці підходи  позначаються як виховання, фасилітація, адвокатування.

1) Виховний підхід дозволяє  фахівцеві з соціальної роботи  виступати в ролі вчителя, консультанта, експерта. Давати раду, навчати.

2) Фасілітативний підхід виконує роль підсобника або помічника, прихильника або посередника в подоланні проблеми. Пояснення ситуацій, мобілізація внутрішніх ресурсів.

3) Адвокатський підхід  застосовується в тих випадках, коли фахівець соціальної роботи  виконує рольові функції адвоката  від імені конкретного клієнта.  Надає допомогу в підборі аргументації, пояснення ситуації, підборі документально  обґрунтованих звинуваченнях [20, 270].

Таким чином, цілеспрямована, організована медико-соціальна та психологічна допомога жертвам сімейного насильства допоможе жінці знову включитися в соціальну та суспільну взаємодію, усвідомити себе повноцінною [ 22, 182].

Важливим напрямом соціальної роботи з жінками є сприяння розвитку жіночого руху, співпраця з жіночими організаціями. В Україні динамічно розвивається процес становлення масових жіночих організацій, збільшується кількість недержавних жіночих об'єднань, зростає участь жінок у політичних партіях та об'єднаннях, в тому числі і на керівних посадах.

Отже, підводячи підсумки загального огляду, у розділі: « Теоретичні аспекти дослідження технологій соціальної роботи профілактики сімейного насильства над жінками» я розглянула детально сімейне насильство над жінкою як соціальне явище та технології соціальної роботи з профілактики сімейного насильства над жінками. У результаті я дійшла висновку, що проблему домашнього насильства слід розглядати і як нову, і як достатньо стару, бо вона бере витоки майже із самого початку розвитку людства і саме, те що склалось у суспільстві таке відношення до жінок, винне тільки воно –дане суспільство. Щодо технологій соціальної роботи з профілактики сімейного насильства над жінками, то вони потребують значних доповнень та досліджень, що потім будуть використані для їхньої оптимізації, тому що на даний момент в Україні не існує таких технологій, які є повністю допрацьованими.

РОЗДІЛ 3

ПРАКСЕОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ

3.1. Аналіз ефективності  технологій соціальної роботи  профілактики сімейного насильства  над жінками 

Профілактика сімейного  насильства над жінками знаходиться  майже на початковому етапі свого  розвитку, потребує вдосконалення технологій та більшого розголосу про своє існування, тобто поширення інформації серед  населення для підвищення та активізації  звернень жінок, які потребують допомоги. Профілактика передбачає вирішення  проблем, які ще не виникли.

Досить поширеним є  метод профілактичної  бесіди. Така бесіда може бути ефективною, якщо витримуються її профілактичні етапи:

• початковий етап –консультант встановлює емоційний контакт із співбесідником, виявляючи доброзичливість, співчуття і особливу коректність;
• другий етап –консультант намагається встановити першопричини проблеми, що тільки назріває;
• третій етап –консультант разом з клієнтом намагається сформувати нову модель його поведінки, яка б дозволила попередити негативний розвиток подій;
• четвертий етап –завершальний, консультанту важливо досягти внутрішнього прийняття його співбесідником нової моделі поведінки чи іншого розуміння проблеми, а також налаштованості на успіх [ 25, 90].

При проведенні профілактичної інформаційно –консультативної бесіди

слід розуміти, що невміле  і нав’язливе її проведення може дати зворотній ефект, тому потрібно бути досить обережним у проведенні такого виду робіт.

Сучасна соціальна робота спирається на ідею активізації клієнтів, використання внутрішніх ресурсів людини для її саморозвитку й самовдосконалення. Важливу роль в цьому відіграє навчання новим навичкам, зокрема навичкам спілкування та управління власними емоціями, вони відіграють велике значення у сімейному житті та вирішенні, а саме попередженні виникнення небажаних та й взагалі непотрібних проблем.

У зв’язку з цим соціальний працівник може використовувати  профілактичні тренінги у своїй  роботі з клієнтами. Тренінг –це вид групової роботи, яка ґрунтується на використанні активних методів формування нових навичок самопізнання і саморозвитку [22, 136]. Уся група включена у процес занять. Учасники мають змогу поділитись або обмінятись знаннями, обміркувати проблему, разом шукати оптимальне рішення.

Найхарактернішими ознаками тренінгової роботи є:

• реалістичність –матеріал, що використовується у роботі має бути  правдивим;
• персоніфікація –необхідно, щоб приклади були взяті із життя конкретних людей, завдяки чому учасники занять зможуть глибше та повніше зрозуміти проблему;
• зворотний зв'язок –протягом тренінгу його учасники повинні мати змогу висловлювати свої думки, почуття з приводу почутого і побаченого;
• корекція розуміння учасниками матеріалу –використовуючи зворотний зв'язок, тренер має вносити зміни у матеріал, над якими працюють учасники занять;
• відсутність соціального тиску –на тренінгах не повинні бути присутні значущі особи –батьки, родичі, чоловік, оскільки це може створити труднощі у саморозкритті, щирості учасників;
• конфіденційність –інформація, що використовується у процесі роботи, не підлягає розголошенню;
• рівні умови для всіх учасників тренінгу [22, 142].

Організатор занять повинен  дбати про формування у членів групи

почуття довіри одне до одного і до тренерів, інтерес до нових  ідей і до нової інформації. Ефективність профілактичних тренінгів забезпечується дотриманням певних вимог та правил проведення. Курс роботи має бути зручним, а його матеріали доступними для використання. Повинна бути присутня належна мотивація учасників групової роботи, усвідомлення потрібності і корисності знань, навичок, над здобуттям яких їм доведеться працювати. Тренінг також має бути цікавим та спиратись на емоції учасників, їх слід заохочувати до обміну власним досвідом.

Проведення профілактичних тренінгів є ефективним видом  робіт, що використовуються у соціальній роботі. Вони допомагають глибше осмислити  ситуацію всім учасникам групи та знайти гарний варіант передбачення проблеми, яка може раптово виникнути.

Сімейна терапія –це робота з усією сім’єю або частиною її складу [21, 172]. Якщо до консультанта звертається сама жінка, то він робить все можливе аби поступово залучити до консультації і її чоловіка. Якщо інформація надходить з одного боку, вона звичайно, є менш об’єктивною і не дає повного уявлення про сімейні стосунки. Більшість технік побудовано саме на взаємодії членів сім’ї, засвоєнні позитивних засобів спілкування. Процес сімейної терапії умовно можна поділити на два етапи: на першому –здійснюється з’ясування справжньої проблеми сім’ї, бо вона може не відповідати уявленням членів сім’ї. На другому етапі сімейної терапії здійснюється власне корекційна робота.

Якщо жінка звернулася за допомогою до соціального працівника з певною проблемою, то, використовуючи сімейну терапію, він може попередити більш серйозні проблеми, які можуть виникати в подальшому, якщо не вирішити ту, яка існує на даний час.

Важливим є також індивідуальне  консультування. Це процес взаємодії  психолога і клієнта спрямований  на усвідомлення клієнтом існуючої проблеми та варіантів розвитку ситуації [21, 201]. Допомога надається психологом клієнту на основі особистої бесіди і попереднього вивчення тією проблеми, із якою у життя зіткнувся клієнт. Частіше всього психологічне консультування проводиться в заздалегідь обговорений час, у спеціально обладнаному для цього помешканні, як правило, ізольованому від сторонніх людей і в конфіденційній обстановці. Поради і рекомендації, запропоновані клієнту психологом –консультантом, у більшості випадків розраховані на те, щоб самостійно скориставшись ними, клієнт зміг цілком впоратись зі своєю проблемою без допомоги з боку психолога –консультанта.

Різновидом психологічного консультування є –сімейне [21, 203]. Воно більш чітко спрямоване на оптимальну побудову і регулювання взаємовідносин у сім’ї, попередження і вирішення конфліктів, поведінка в момент розлучення і після нього, вирішення поточних сімейних проблем. Сімейне консультування потребує знання психологом –консультантом суті сімейних проблем, засобів їхнього вирішення, бажано –на власному досвіді сімейного життя, тому що навряд чи сімейним консультуванням можуть успішно займатись люди, що не мають або не мали сім’ї. Як цілком ймовірно можна припустити й зворотне: гарним психологом –консультантом з сімейних питань навряд чи може стати людина, яка сама неодноразово намагалась створити або зберегти родину, але їй це зробити не вдалось.

Соціальне посередництво використовується при вирішенні конфліктних ситуацій, у наданні допомоги двом сторонам, що конфліктують у розв'язанні складних соціально зумовлених проблем. Як технологія соціальної роботи соціальне посередництво використовується також для встановлення і розвитку соціальних взаємостосунків і взаємозв'язків між різними сторонами.

Соціальний працівник, який виступає посередником в конфліктній  ситуації, має бути об'єктивним і  нейтральним. Він може взяти на себе цю роль формально чи може бути призначений  на неї. Посередник є незадіяним у  проблему. Здебільшого його роль обмежується  спробою перетворити опонентів  у партнерів. Посередник стежить, щоб  кожна сторона не тільки висловила  свою думку, але й вислухала іншу. Потім він допомагає обом сторонам знайти взаємовигідні рішення.