Профилактика семейного насилия над женщинами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЇ  СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО  НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО –МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО  НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ

1. Науковий стан розробки проблеми  профілактики сімейного насильства над жінками………………………………………………………...………6
2. Уточнення змісту основних понять дослідження: «жінка», «сім’я», «насильство в сім’ї», «жертва сімейного насильства», «соціальна профілактика»………………………………………………………………9
3. Принципи та методи дослідження технологій соціальної роботи  профілактики сімейного насильства над жінками……………………...12

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ

2.1. Сімейне насильство  над жінкою як соціальне явище…………………….19

2.2. Технології соціальної  роботи  профілактики сімейного насильства над жінками……………………………………………………………….……..22

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ  ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ

3.1. Аналіз ефективності  технологій соціальної роботи  профілактики сімейного насильства над жінками…………………….………………….27

3.2. Напрями оптимізації  технологій соціальної роботи  профілактики сімейного насильства над жінками………………………………………..31

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...35

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………...39

 

 

 

 

ВСТУП

Соціальний розвиток у  ХХІ ст. супроводжується в більшості  країн світу нагромадженням гострих  проблем життєдіяльності людей  і пошуками шляхів і можливостей  їх розв’язання. Спроби реформувати  українське суспільство, що в цей  історичний період здійснюються непослідовно, волюнтаристськими методами, спричинюють  невиправдано різкий злам соціальних відносин. Це призводить до ускладнення  умов людського буття в усіх сферах суспільства, загострення проблем  існування та гідного самоутвердження  особистості.

У відповідь на актуальні  суспільні запити, такі як допомога жінкам, що переживають насильство в сім’ї та профілактика цього явища, в Україні розгортається соціальна робота –самостійна наука, навчальна дисципліна і напрям професійної діяльності.  Побутове насильство –це найпоширеніша форма фізичного насильства проти жінок. Воно спостерігається в усьому світі, в усіх суспільних прошарках. Жертвами стають не лише жінки. Діти в таких сім’ях також отримують психологічні травми, наслідки яких часто переслідують їх усе життя.

Сьогодні в Україні  існує велика кількість програм  в сфері надання допомоги на випадок  насильства в сім’ї –від інформування людей до захисту й реабілітації потерпілих та попередження випадків насильства.  Існують притулки, надається допомога отримання психологічної та медичної допомоги, а також підтримуються спроби жертв повернути собі нормальне життя та гідність, надаються юридичні послуги, термінова матеріальна допомога, а також забезпечується захист дітей в усій країні.

Терпимість суспільства  до всякого роду насильства –це, по суті, відмова від створення сучасного цивілізованого суспільства. Ми звикли бачити в засобах масової інформації, на телебаченні і в кіно, різного роду насильство. Стали ставитися до нього спокійно і не помічати. Тому в даній ситуації, що склалася, позиція держави і розвиток соціальної роботи саме з такими верствами населення видається особливо важливою. Таким чином, політика, що проводиться державою з припинення та профілактики насильства щодо жінок та дітей в рамках сім’ї особливо значима.

Все вище позначене говорить про актуальність даної проблеми. Розробленість даної теми досить обширна. У дослідженнях Середа Н. аналізувалася діяльність державних і громадських організацій, які надають допомогу жертвам домашнього насильства. У роботах Шведової Н. розглядалися питання, пов’язані з проблемами зростання насильства у всіх його формах, в тому числі насильство в сім’ї. Наукова актуальність даної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства в сім’ї та профілактики даного явища.

У вітчизняній кримінологічній  науці, психології та соціології довгий час вивчення насильства щодо жінок у сім'ї в контексті проблеми сімейного насильства не було предметом спеціального наукового вивчення. Дана проблема досліджувалась в рамках більш широкої теми - злочини, скоєні у сфері сімейно-побутових відносин. У цій області працювали такі вчені, як Ю.М. Крупка, Я.Я. Соотак, Л.В. Франк, СБ. Алімов, Г.В. Антонов - Романовський та інші.

Вивченню внутрішньосімейної насильницької поведінки та профілактики злочинів щодо членів сім'ї присвячено незначну кількість досліджень, основоположниками яких стали Д.А. Шестаков, Г.Г. Мошак, Д.В. Рівман, С.М. Еніколопов, Т.А. Забєліна.

Виділення сімейного насильства щодо жінок (дружин або співмешканок) в самостійну проблему пов'язано  з тим, що більшість кримінологічних  і соціологічних досліджень злочинів у сфері побуту, дані офіційної статистики та кризових центрів свідчать про стабільне переважання потерпілих жіночої статі у сфері насильницьких злочинів, скоєних в сім'ї.

Об’єкт дослідження: сімейне насильство над жінками.

Предмет дослідження: технології соціальної роботи профілактики сімейного насильства над жінками.

Мета дослідження: визначити  зміст, ефективність та напрями оптимізації технологій соціальної роботи з жінками –жертвами сімейного насильства.

Завдання дослідження:

- розкрити науковий стан  розробки проблеми  профілактики сімейного насильства над жінками;

- уточнити основні поняття  дослідження: «жінка», «сім’я», «насильство в сім’ї», «жертва сімейного насильства», «профілактика»;

- визначити методологію дослідження технологій соціальної роботи профілактики сімейного насильства над жінками;

- описати сімейне насильство над жінкою як соціальне явище; 

- дослідити технології  соціальної роботи  профілактики сімейного насильства над жінками;

- зробити аналіз ефективності технологій соціальної роботи профілактики сімейного насильства над жінками;

- охарактеризувати напрями оптимізації технологій соціальної роботи профілактики сімейного насильства над жінками.

Гіпотеза дослідження: технології соціальної роботи профілактики сімейного насильства над жінками сприяють зменшенню кількості випадків даного насильства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ІСТОРИКО –МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО  НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ 

1. Науковий стан розробки проблеми  профілактики сімейного насильства над жінками

Насильство в сім’ї з’явилося не сьогодні. І якщо ми звернемося до історії, то побачимо, що зовсім ще недавно насильство в побуті було фактично узаконено. Багато держав наділяли чоловіка широкими владними повноваженнями по відношенню до інших членів родини. В Америці в 1824 році в деяких штатах закон офіційно звільнив чоловіків від відповідальності при помірному фізичному покаранні у випадках «крайньої необхідності». У Росії тривалий час, чоловіка, що побив дружину –картали, вбив благовірну –засуджували, а жінку, яка вбила чоловіка –живцем ховали у землю. Тільки в 70-ті роки ХХ століття проблема насильства в сім’ї стала суспільно значущою, а подружнє насильство визнали неприпустимим  на Заході [4, 73].

У Радянському Союзі насильство в сім’ї офіційно «не існувало». Як правило, вивчення цього феномена зводилося тільки до розгляду фізичного насильства відповідно до статей Кримінального кодексу. По –перше, «виносити сміття з хати» було не прийнято. Якщо тебе б’є чоловік –сама винна. А якщо й не винна –терпи, така жіноча доля. По –друге, навіть ті жінки, які все ж вирішували подати заяву в міліцію, поверталися додому ні з чим –заяву відмовлялися приймати.

На протязі декількох  століть головною настановою сімейно  –побутових відносин був знаменитий «Домострій», який був створений за часів Івана Грозного [3, 63]. Жінка не розглядалася окремо від чоловіка і майже не брала участі у суспільному житті. Їй дозволялося лиш іноді їхати до церкви і дуже рідко –в гості і то, як правило, з чоловіком. За «Домостроєм» жінка повинна цілий день займатися домашніми обов’язками. Про всі домашні справи вона повинна радитись з чоловіком, який мав право її виховувати і навіть карати, чим майже всі чоловіки з задоволенням користувались, так як побиття жінки в ті часи вважалося звичайною справою.

Жінці заборонялося їсти і  пити потай від чоловіка, а вживати  спиртні напої такі, як вино чи пиво, заборонялось взагалі. З’являтись на вулиці дозволялось лише, покривши голову хусткою. За часів Петра І  патріархальний уклад став змінюватись. Жінки стали одягатись по –європейські, ходити з непокритою головою, їх виводили у світ.

Щодо мусульманських країн, то в них існує сукупність правових, морально –етичних норм ісламу –шаріат [4, 54]. Він включає елементи різних видів права, а що найголовніше –сімейного права. У шаріаті прописані моральні, етичні і поведінкові норми як чоловіків так і жінок. За шаріатом дозволяється багатоженство, строго прописуються сексуальні стосунки між різними статями. Щодо прав жінок, то вони взагалі нічого не роблять без відома чоловіка, повинні одягатися так, щоб тіло і волосся було повністю закрите, не можна дивитись і торкатись до тіла чужих та малознайомих. При одруженні, якщо чоловік має умову, що одружується на дівчині,  і якщо з’ясовується, що це не так, він має право розірвати шлюб. Побиття жінки є звичайною справою і не карається. Та і жінка, яка навіть потрапила у лікарню після того,як її побив чоловік за жодних обставин не розкаже про побиття.

Насильство в сім’ї  є міждисциплінарною проблемою  права, охорони здоров’я, психології, педагогіки, соціології. Його наслідки важким тягарем лягають на суспільство [5, 92].

Питання запобігання домашньому насильству активно обговорюється  на рівні локальних жіночих громадських  організацій, Світового банку, ООН  та активно вивчається з 1970 –х років  в межах сімейної кримінології та гендерних студій. Варто зазначити, що сімейно –побутова злочинність була предметом ґрунтовного аналізу науковців за радянських часів ( Д.А. Шестаков, М.П. Мішляєв, В.О. Лобанов, А.Д. Тартаковський, Г.Г. Мошак та ін..) у тому числі і в Україні ( С.В. Трофімов, Ф.А. Лопушанський, Ю.Н. Крупка), однак частина робіт була доступна лише працівникам правоохоронних структур, що обмежувало доступ науковців до результатів вибіркових емпіричних досліджень [11, 174].

Останнім часом спостерігається  активізація уваги вчених на пострадянському  просторі до різних аспектів сімейних конфліктів. Захищені ряд дисертаційних  робіт ( О.Д. Шинкаренко, Б.Н. Головкін, Л.В. Крижна, О. В. Бойко, Є.М. Потапчук –в Україні; Н.В. Машинська, В.І. Шахов –у Росії).

У дослідженні Д. Шестакова, яке ґрунтувалося на вибірковому  вивченні кримінальних справ і результатах  опитування осіб, які відбули покарання  за злочини, вчинені у сімейній сфері, докладно розглянуті соціальні та психологічні особливості осіб чоловічої та жіночої  статі, котрі брали участь у конфліктах. Виявилося, що тяжіння до лідерства  у злочинців –і в чоловіків, і  в жінок –в процесі сімейного  життя посилюється досягаючи  вищої точки в момент вчинення злочину. Удалося визначити криміногенні чинники, що сприяють конфліктам у сім’ї [ 5, 37].

Приблизно в один час з  Шестаковим ( кінець 1970 –х) американський  соціолог М. Страус розпочав вивчення ризику виникнення насильства залежно  від домінування чоловіка або  жінки, а відтак і розподілу владних  повноважень у американських  сім’ях.

На тенденції підвищення агресивності та криміногенно небезпечних дій жінки у сімейно –побутових конфліктах наголошується у роботі Л.В. Крижни. Варто наголосити, що в науковій літературі з проблем насильства в сім’ї, особливо вітчизняній, поки що мало зверталося уваги саме на гендерні особливості конфлікту, тобто на розгляд як чоловічих так і жіночих ролей.

У дослідженнях Б. Головкіна розглядається розпачливо –рішучий тип злочинця, який в силу певних психологічних особливостей у своїй поведінці більше керується почуттями, інтуїцією, нерідко амбіціями [11, 176].

Також у дослідженнях Середи Н. аналізувалася діяльність державних  і громадських організацій, які  надають допомогу жертвам домашнього насильства. У роботах Шведової Н. розглядалися питання, пов’язані з  проблемами зростання насильства у  всіх його формах, в тому числі насильство в сім’ї, крім того, у спільній роботі Пісклакова М. і Синельникова А. У практичному дослідженні Карева А. і Забалдикіной Е. розглядається такий вид допомоги постраждалим від домашнього насильства, як телефонне консультування. У дослідженні детально розглядається ефективність даного виду допомоги.

Ефективна профілактична  діяльність пов’язана не тільки з  розробкою та застосуванням адекватних форм оцінки профілактики, але і  з пошуком та впровадженням новітніх форм роботи з сім’ями, в яких чиниться насильство.

Отже, насильство в сім’ї існує вже досить тривалий час. Багато хто досліджував цю проблему, але конкретних причин, наслідків і можливих дій з профілактики цього явища не представляв. У зв’язку з цим зараз ця проблема є надзвичайно актуальною і потребує подальшої розробки і вдосконалення.