Споживчий дохід

1. Споживання, потреба  і корисність 

У процесі життя  і функціонування будь-який економічний  суб'єкт виступає в ролі споживача  тих чи інших благ. Фірми закуповують  ресурси, індивіди - готову продукцію. Таким чином, споживання являє собою  не що інше, як сукупність економічних  відносин, які характеризуються кінцевим використанням вироблених товарів  і послуг, наприклад, прийомом їжі, або  створенням нових товарів у процесі  виробничої обробки. Наприклад, робота верстата забезпечує процес виробництва  та його безперервність. Його енергія, робоча сила споживаються для створення  нової продукції. Це класичний приклад  виробничого споживання. В цілому споживання називають негативним виробництвом, оскільки в процесі споживання відбувається руйнування, зменшення корисності.

Потреба є не що інше, як нагальну необхідність у споживанні будь-якого товару чи послуги, яка  вимагає своєчасного задоволення. Вона може бути представлена ​​у вигляді  матеріального виробництва, тобто  благами, створеними в процесі виробництва.

Основна класифікація потреб може бути представлена ​​наступним чином:

1) первинні потреби,  або фізіологічні, тобто необхідність  у прийнятті їжі, наявності  предметів одягу. Іншими словами,  даний тип товарів називається  товарами першої необхідності: вони  вкрай важливі для підтримки  життєздатності індивіда, і тому  їх корисність надзвичайно велика;

2) вторинні потреби  можуть бути задоволені шляхом  споживання товарів тривалого  користування. Вони не визначають  безпосередньо загальне фізіологічний  стан здоров'я індивіда і не  є необхідною умовою його існування.  Однак з якихось причин людина  їх все ж таки воліє мати. Такі товари купуються, як правило,  після того, як первинні потреби  повністю задоволені, інакше інтерес  до такої купівлі буде невеликий,  так само як і її корисність. Прикладом тут можуть служити  різні побутові прилади тощо;

3) третинні потреби  представлені предметами розкоші  (додаткові автомобілі, котеджі,  дачі тощо), які можуть бути  придбані тільки в тому випадку,  коли вже задоволені перші  два види потреб. Такі покупки  можуть дозволити собі, як правило,  матеріально забезпечені люди, які  цілком і повністю задовольнили  всі попередні потреби. 

Потреби не мають  кордонів, із задоволенням одних людина опиняється під владою інших. Але  так чи інакше всі потреби безпосередньо  залежать від величини доходу. Потреби  людини безмежні, вони можуть мати різну  форму, кількісні і масштабні  показники і, як правило, не обмежені абсолютно ніякими рамками, тобто  не мають ступеня насичення. Проте  ресурси, необхідні для виробництва  благ, обмежені, отже, перед споживачем виникає дилема: або обмежити себе в чомусь і отримати від цього  максимальне задоволення, або придбати все відразу в невеликих кількостях, але корисність купленого буде невисока.

Корисність визначає якісну сторону товару, і вона є  необхідною умовою того, щоб він  був придбаний. З боку покупця  товар повинен мати такі властивості, які зможуть задовольнити його поточні  потреби і будуть відповідати  споживчим перевагам. Для вимірювання  корисності була запропонована одиниця  «ютилів», на підставі якої можна співвіднести корисності різних товарів. Але знову ж таки для одного суб'єкта одиниця м'яса становить, наприклад, дев'ять ютилів, а для вегетаріанця вона, відповідно дорівнює нулю. Тому проблема вимірювання корисності благ сьогодні залишається актуальною. Види корисності.

1) загальна корисність  може бути отримана тільки  в результаті придбання та  споживання великого обсягу продукції  в асортименті, наприклад всієї  споживчої корзини; 

2) гранична корисність  визначається корисністю кожної  додатково виробленої  чи спожитої одиниці того чи іншого блага.

2. Гранична корисність, закон спадної  граничної корисності

Основною метою  споживача є максимізація корисності споживаних ними благ в умовах обмеженого доходу. Сам термін «корисність» був сформульований англійським філософом Єремією Бентамом. Корисність - здатність товарів задовольняти певні потреби. Таким чином, це суб'єктивне поняття, оскільки одні й ті ж товари по-різному корисні для кожного окремо взятого індивіда.

Економічний суб'єкт  завжди, вибираючи для споживання ті чи інші блага, зі своєї точки  зору оцінює користь, яку вони можуть принести, і наскільки добре і  повно зможуть задовольнити його насущні потреби. У той же час, регулярно здійснюючи процес споживання, ми поступово починаємо розуміти, що колишні товари не приносять такого ж задоволення, як раніше. Іншими словами, ми отримуємо все менше задоволення  від кожної наступної одиниці  спожитого блага. Така закономірність в науці представлена ​​у вигляді  закону спадної граничної корисності.

Гранична корисність як економічна категорія показує  додаткову корисність кожної додаткової одиниці товару. Дане поняття має  практичну основу. Адже корисність сама по собі характеризує однакову величину одного й того ж блага незалежно  від його обсягу, можна сказати, це середня корисність, або корисність однієї одиниці. А гранична корисність дає можливість визначити оптимальний  обсяг споживаних благ з урахуванням  заданої величини доходу певною мірою  потреби. Закон спадної граничної  корисності був відкритий Генріхом Госсеном. Він являє собою залежність величини корисності від поточного споживання кожної додаткової одиниці блага, тобто при повторному акті споживання корисність продукту виявляється вже значно нижче в порівнянні з початковою.

Наприклад, нехай  у ролі блага буде булочка. Коли ми їмо першу з них, отримуємо  глибоке задоволення, особливо якщо в цьому була гостра потреба. Поступово  наїдаючись, економічний суб'єкт  перестає її споживати, і корисність її починає падати, поки не досягне  нуля, коли процес споживання припиняється. Іншими словами, закон спадної граничної  корисності можна подати на площині  у вигляді похилої кривої, опуклої  до центру осей X і Y подібно кривої попиту.

З даним законом  тісно пов'язане поняття максимізації корисності. Щоб отримати найбільшу  загальну корисність від усього набору споживаних товарів і послуг в  умовах обмеженого доходу, часу та інших  чинників, необхідно кожне з цих  благ споживати строго в такій  кількості, щоб їх граничні корисності по відношенню до цін становили одну і ту ж величину. Іншими словами:

де MU - гранична корисність кожного блага;

Р - їх ціни.

Виходить, що останній рубль, який споживач платить за покупку, наприклад м'яса, повинен складати точно таку ж корисність, як і  рубль, витрачений на придбання хліба  або іншого товару споживчого кошика. Інакше правило максимізації корисності називається умовою рівноваги споживача. Виходить, що від усіх благ, які економічний  суб'єкт споживає, він залишається  однаково задоволений. У цьому випадку  покупець найбільш раціонально використовує кошти власного бюджету і максимізує вигоду від свого споживчого вибору.

3. Теорія споживчого  вибору

Як раціональний економічний суб'єкт споживач основною метою своєї господарської діяльності ставить максимізацію корисності споживання в умовах обмеженості ресурсів, у  тому числі і доходу. Він завжди прагне отримати якомога більше благ для власного споживання, маючи при  цьому мінімальні витрати. Раціональний вибір споживання - основа споживчої  теорії. При реалізації прийнятого рішення, що стосується складу споживчого кошика, економічний суб'єкт завжди звертає увагу на сучасну ринкову  ситуацію, тому керується наступними факторами.

1. Споживчі переваги. Покупець у своєму виборі насамперед  спирається на власні уподобання, смаки і бажання, оскільки саме  вони в першу чергу визначають  склад його споживчого кошика. Однак така вбудована структура  ринку, як реклама, здатна викликати  штучні потреби. У результаті  цього економічний суб'єкт набуває  ті товари, в яких він зовсім  не потребує, але які активно  рекламуються з кращого боку  на телебаченні і в ЗМІ.

2. Раціональність  вибору. Споживач на ринку прагне  до покупки такого набору благ, корисність від споживання яких  була б максимальною. Це може  бути досягнуто в тому випадку,  коли споживач робить свій  вибір усвідомлено, при цьому  враховуючи можливу корисність  різних альтернативних благ.

3. Бюджетні обмеження.  Суб'єкт і його вибір завжди  обмежений величиною доходу, яким  він володіє на певний момент  часу. Саме в цих рамках з  відрахуванням грошової суми  на заощадження він і здобуває  ті чи інші блага. Іншими  словами, за першим економічним  законом дохід завжди обмежений,  а потреби людини мають властивість  нескінченного зростання, тому  покупець змушений обмежуватися  у своїх бажаннях.

4. Відносність цін.  На скоєному ринку неодмінною  умовою отримання підприємцем  його прибутку є ціни на  товари і послуги, встановлені  в результаті співвідношення  попиту і пропозиції. Ціни є  визначальним фактором здійснення  споживчого вибору, тому також  дуже впливають на величину  ринкового попиту. Особливо важлива  система відносних цін, іншими  словами, споживач вибере з  усіх якісних товарів дешевший, із однорідних за ціною - більш  якісний. Цим визначається раціональність  споживача, його бажання здійснити  максимально корисний вибір.

Два товару по-різному  задовольняють потреби, тому їх всілякі  комбінації (однаково корисні) формують криву байдужості. Відмовляючи собі у споживанні одного товару, суб'єкт  може компенсувати це споживанням виключно іншого в більшій кількості. Отже, покупцеві байдуже, яку комбінацію товарів він отримає, головне, щоб  їх корисність була однакова. Всі криві  байдужості, накладені на одну площину, дають нам карту кривих байдужості, за допомогою чого знаходяться всі  можливі комбінації благ.

Рівновага споживача  досягається в тому випадку, коли він може отримати найбільшу корисність від споживання при заданій величині доходу, ринкових цін та інших ринкових характеристиках економіки. Правило  максимізації корисності говорить: останній рубль, витрачений на один вид продукту, повинен за своєю корисності бути рівним рублю, витраченому на придбання  іншого товару.

4. Загальна модель  поведінки споживача

Кожен економічний  суб'єкт у процесі своєї життєдіяльності  рано чи пізно стикається з проблемою  прибутковості, під якою розуміється  фінансова здатність набувати необхідні  товари і послуги. Споживачі, здійснюючи свій вибір на ринку готової продукції, орієнтуються на власні потреби, переваги і смаки. Саме вони, а також структура доходу і рівень цін визначають склад споживчого кошика.

Таким чином, поведінка  споживача можна представити  як економічно складний процес узагальнення та аналізу потенційних потреб і  звичок, які так чи інакше формують величину попиту і роблять значний  вплив на структуру пропозиції на споживчому ринку. Слід зазначити, що економічно людина - істота раціональне, тому він  шукає найбільшу вигоду від угод, тобто прагне зробити таку покупку, яка задовольнила б його потреби  і в той же час підходила  за ціною. Тут не останню роль відіграє система відносних цін. Це означає, що споживач між двома товарами, однаковими за всіма якісними характеристиками, але відрізняються за ціною, неодмінно  вибере більш дешевий.

Корисність блага  характеризує його важливість, необхідність у придбанні для економічного суб'єкта. Відповідно товари, які спрямовані на задоволення первинних потреб, найбільш корисні. Але за законом  Г. Госсена виходить, що, здійснюючи процес споживання, економічний суб'єкт спочатку отримує найбільшу корисність і задоволення, а потім з кожною додатковою одиницею блага - все менше і менше, і в момент насичення корисність становить величину, рівну нулю.

У зв'язку з цим  можна сказати, що споживче поведінка  може бути вивчено з точки зору певних чинників. Це дозволить скласти  загальну модель раціонального споживача:

1) суб'єкт завжди  прагне до раціональності на  підставі існуючих потреб, він  приймає рішення, ставить мету  і намагається витягти максимальну  користь з своїх дій;

2) економічний вибір  здійснюється виключно на основі  споживчих переваг і можливостей,  і як факт, відбуваються торгові  угоди на ринку товарів і  послуг;

3) наявність бюджетних  обмежень. Покупець, купуючи товари  та послуги, розраховує тільки  на грошову суму свого доходу  або заощаджень. Часом ця величина  сильно обмежує суб'єкта у виборі, особливо якщо заробітна плата  або інші факторні доходи не  відповідають динаміці цін в  країні і рівнем життя, 4) важливою  умовою покупки є її доступність  за ціною, а також існуюче  протиріччя між ціною і якістю. Прагнення купити дешевший товар  не завжди обертається вигодою  для споживача, оскільки такий  товар може мати негативні  характеристики, шкідливі для здоров'я.  Проте існує ряд випадків, коли  ціна не відповідає за якість, наприклад, розпродажі, знижки та  інші програмні акції фірм-виробників.

5. Ефект доходу і  ефект заміщення 

Закон попиту характеризується тим, що обсяги покупок і благ, призначених  для споживання, пов'язані з ціною  зворотною залежністю. Сама структура  попиту безпосередньо залежить від  дії ринкового механізму та умов купівлі-продажу, які повинні влаштовувати обидві сторони: виробників, які поставляють  на ринок товарів і послуг готову продукцію і покупців, які діють  відповідно до своїх потреб. Таким  чином, для того щоб пояснити структуру  і мотив дій суб'єкта, необхідно  визначити суть понять «ефект доходу»  і «ефект заміщення».